Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 11 березня 2026 року
у справі № 686/4587/24
Цивільна юрисдикція
Щодо неможливості врахування періоду спільного проживання з неповнолітньою при встановленні факту спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 » Державної прикордонної служби України, Адміністрація Державної прикордонної служби України, про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.
Рішенням суду першої інстанції у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції скасовано. Позов ОСОБА_1 задоволено частково.
ОЦІНКА СУДУ
Згідно з частиною другою статті 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.
Для встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню, і предметом доказування у таких справах є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім'ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.
Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов'язком суду при їх оцінці.
ВИСНОВКИ: правильним є висновок апеляційного суду про те, що період спільного проживання не може підлягати визначенню як шлюбно-сімейні відносини, оскільки позивачка, станом на вказаний період була неповнолітньою, а відомості про звернення її до суду щодо надання їй права на шлюб відсутні.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: фактичні шлюбні відносини, встановлення юридичного факту, правовий режим сім'ї
