Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 10 червня 2026 року
у справі № 725/8242/25
Цивільна юрисдикція
Щодо права територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки на апеляційне оскарження судового рішення, яким встановлено факт самостійного виховання та утримання дитини військовослужбовцем у період дії воєнного стану
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Служба у справах дітей міської ради, в якому просив розірвати шлюб між ним та ОСОБА_2, залишити сина після розірвання шлюбу проживати разом із ним, встановити факт, що він самостійно виховує та утримує неповнолітню дитину.
Рішенням суду першої інстанції позов ОСОБА_1 задоволено.
Постановою апеляційного суду апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_4 в частині залишення дитини проживати разом з батьком на його самостійному утриманні та вихованні і встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини батьком задоволено. Рішення суду першої інстанції у частині залишення дитини проживати разом з батьком на його самостійному утриманні та вихованні і у частині встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини батьком скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
ОЦІНКА СУДУ
Загальний підхід щодо права на апеляційне оскарження особою, яка не брала участі у справі, врегульований частиною першою статті 17, частиною першою статті 352 ЦПК, відповідно до яких право на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції гарантовано особам, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки.
Згідно з частиною третьою статті 18 ЦПК обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.
Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
ІНФОРМАЦІЯ_1 не є учасником сімейних відносин. Водночас територіальні центри комплектування та соціальної підтримки забезпечують виконання військового обов'язку громадянами України (частина сьома статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»).
Організаційно Збройні Сили України складаються з органів військового управління, з'єднань, військових частин, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, установ та організацій (частина друга статті 3 Закону України «Про Збройні Сили України»).
Згідно з пунктами 1, 3, 7 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки як структурні підрозділи територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя підпорядковуються відповідному територіальному центру комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, області, мм. Києва та Севастополя, на території відповідальності якого вони перебувають згідно з адміністративно-територіальним устроєм України.
Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Казначейства.
Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відокремленими підрозділами відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя.
ВИСНОВКИ: встановивши, що позов про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини пред'явлений військовозобов`язаним у період дії воєнного стану та загальної мобілізації, а тому може призвести до виникнення або підтвердження підстав для надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації (що входить до компетенції ІНФОРМАЦІЯ_1) та/або звільнення з військової служби, що перебуває у сфері виконання конституційного обов'язку із захисту незалежності та територіальної цілісності України, тобто стосується інтересів держави, суд апеляційної інстанції правильно вважав, що ІНФОРМАЦІЯ_1, як орган військового управління, що забезпечує виконання військового обов`язку, мобілізаційної підготовки та мобілізації, є особою, яка має право апеляційного оскарження такого судового рішення.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: повноваження органу військового управління, право на перегляд судових рішень, спори з ТЦК та СП
