Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 13 лютого 2025 року
у справі № 920/715/23
Господарська юрисдикція
Щодо права орендаря витребовувати орендовану земельну ділянку з чужого незаконного володіння
ФАБУЛА СПРАВИ
Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Хлібороб» (далі - СТОВ «Хлібороб») звернулося до господарського суду з позовом до сільської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фермерське господарство «Обрій» (далі - ТОВ «ФГ «Обрій»), у якому просило, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог:
- визнати незаконним та скасувати п. 1 Рішення «Про надання в оренду земельних ділянок, які знаходяться на території старостинського округу сільської ради, власники яких померли» сільської ради у частині надання в оренду третій особі (ТОВ «ФГ «Обрій») земельних ділянок;
- витребувати у ТОВ «ФГ «Обрій» із незаконного володіння земельні ділянки;
- скасувати запис про Державну реєстрацію іншого речового права (права оренди).
Рішенням господарського суду, залишеним без змін постановою апеляційного господарського суду, позовні вимоги задоволено.
ОЦІНКА СУДУ
Щодо вимоги про витребування земельної ділянки, то первісний орендар може заявити таку вимогу лише в тому разі, якщо він (первісний орендар) зареєстрував своє право оренди.
У відносинах оренди визнається право орендаря на абсолютний захист від порушення його права на орендоване майно третіми особами; на збереження сили договору оренди при переході права власності на орендоване майно до іншої особи (право слідування).
У статті 27 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.
Орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, на усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування шкоди, заподіяної земельній ділянці будь-якими особами.
Тимчасове володіння нерухомими речами може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації такого права на це майно у встановленому порядку, тобто суб`єкт, за яким зареєстроване право тимчасового володіння, визнається тимчасовим фактичним володільцем нерухомого майна та його користувачем протягом строку дії договору оренди.
ВИСНОВКИ: у контексті спору щодо земельної ділянки, переданої в оренду, тимчасовим володільцем такої земельної ділянки є особа, за якою зареєстроване право оренди землі, а відтак неволодіючий орендар, право оренди якого порушено, може скористатися спеціальним способом захисту, який передбачено спеціальним законом, а саме статтею 27 Закону України «Про оренду землі», на підставі якої він може витребувати земельну ділянку із чужого незаконного володіння.
За таких обставин оскарження рішення органу місцевого самоврядування про надання в оренду земельної ділянки є неналежним способом захисту, оскільки таке рішення вже реалізовано шляхом укладення договору оренди, а тому не створює для орендаря жодних правових наслідків, як не створить їх і його скасування.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: захист земельних прав, землекористування, право на віндикацію
