Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 07 квітня 2025 року
у справі № 757/10360/23-ц
Цивільна юрисдикція
Щодо визначення підсудності справ про розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_2 звернулася суду з позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів на дитину та стягнення аліментів на дружину до досягнення дитиною трьох років.
Рішенням суду першої інстанції позов задоволено.
Постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції залишено без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Згідно з частиною першою статті 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до частини другої статті 28 ЦПК України позови про розірвання шлюбу можуть пред'являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров'я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача.
За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них.
Вказана норма права з метою захисту права особи на судовий захист повинна тлумачитися і застосовуватися більш широко, а саме фраза про те, що «чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача».
Також вказана норма процесуального права не може застосовуватися без урахування положень частини дев'ятої та десятої статті 28 ЦПК України, згідно з якими позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, предявляються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи); позови до відповідача, який не має в Україні місця проживання чи перебування, можуть пред'являтися за місцезнаходженням його майна або за останнім відомим зареєстрованим місцем його проживання чи перебування в Україні.
Відповідно до статті 29 ЦПК України підсудність справ за участю громадян України, якщо обидві сторони проживають за її межами, а також справ про розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства, які проживають за межами України, визначається суддею Верховного Суду, визначеним у порядку, передбаченому цього Кодексу, одноособово.
Верховний Суд не вбачає порушень судом першої інстанції норм процесуального права щодо підсудності спору, зокрема статті 29 ЦПК України, оскільки позивачка і відповідач є громадянами України, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження того, що обидві сторони (і позивач, і відповідач) проживають за межами України. Відповідного клопотання позивачкою або відповідачем заявлено не було.
Посилання відповідача на те, що сторони мають тимчасовий захист в іноземній державі (зокрема в Румунії) і проживають там на постійній основі, не підтверджені відповідними доказами (посвідка чи картка тимчасового захисту, договір оренди житла тощо).
Із матеріалів справи вбачається, що позивачка неодноразово покидала та поверталася на територію України, має відкриту візу в`їзду до Канади, що не свідчить про її постійне проживання за кордоном і може бути підставою для обмеження її в праві звернутися до суду з позовом про розірвання шлюбу в порядку, передбаченому частиною другою статті 28 ЦПК України.
ВИСНОВКИ: підсудність справ про розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем визначається ухвалою Верховного Суду виключно в тому разі, якщо обидві сторони проживають за межами України.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: територіальна юрисдикція, порядок розірвання шлюбу, цивільна юрисдикція
