Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 05 березня 2025 року
у справі № 902/546/24[1]
Господарська юрисдикція
Щодо належного способу захисту у спорах, що виникають у зв`язку з порушенням права державної власності на пам'ятки археології
ФАБУЛА СПРАВИ
Прокурор в інтересах держави в особі обласної військової державної адміністрації (надалі - Адміністрація) звернувся до господарського суду з позовом до селищної ради (надалі - Рада) та ТОВ "Теплик Агро", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Управління містобудування та архітектури обласної військової адміністрації, про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні Позивачем земельною ділянкою історико-культурного призначення шляхом:
- визнання недійсним договору на обробіток, збереження та оренду земельної ділянки історико-культурного, укладеного між Радою та ТОВ "Теплик-Агро";
- скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права оренди земельної ділянки ТОВ "Теплик-Агро";
- скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності на земельну ділянку Ради;
- зобов`язання Ради та ТОВ "Теплик-Агро" повернути земельну ділянку історико-культурного призначення державі в особі Адміністрації.
Рішенням господарського суду, залишеним без змін постановою апеляційного господарського суду, позов задоволено.
ОЦІНКА СУДУ
Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння. Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.
Визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є наявність або відсутність в особи права володіння майном на момент звернення з позовом до суду.
Заволодіння громадянами та юридичними особами землями, на яких розташовані пам'ятки археології (перехід до них права володіння цими землями), є неможливим. Розташування таких земель вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця. Тому зайняття земельної ділянки, на якій розташована пам'ятка археології, слід розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави. У такому разі позовну вимогу зобов`язати повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки.
ВИСНОВКИ: обставина реєстрації права власності за Радою не впливає на право належного власника - держави в особі Позивача - звернутися з позовом, поданим на підставі статті 391 Цивільного кодексу України. Вказана норма передбачає можливість судового захисту шляхом усунення перешкод у здійсненні власником своїх прав щодо користування та розпорядження належним йому майном, у тому числі у випадках, коли право власності вже зареєстроване за іншими суб'єктами.
У такий спосіб заявлення позовних вимог про скасування реєстраційних дій, повернення земельної ділянки є належним способом захисту, що відповідає положенням статей 15, 16, 391 Цивільного кодексу України.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: правовий режим земель, правовий режим пам'яток архітектури, землекористування
