Правова позиція
Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 17 квітня 2025 року
у справі № 600/6944/21-а[1]
Адміністративна юрисдикція
Щодо меж дискреційних повноважень Служби безпеки України з приводу прийняття рішень про заборону іноземцям в'їзду в України
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати постанову Служби безпеки України про заборону в'їзду в Україну від 22.04.2021, якою вирішено заборонити в'їзд на територію України громадянину Румунії ОСОБА_1 терміном на 3 (три) роки.
Рішенням окружного адміністративного суду позов задоволено.
Справа переглядалась судами неодноразово.
Постановою апеляційний адміністративний суд рішення окружного адміністративного суду залишив без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Перевіряючи оскаржуване рішення на предмет дотримання критеріїв, визначених у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суди попередніх інстанцій, аналізуючи довідку яка стала підставою для прийняття оскаржуваної постанови, дійшли висновку, що така не містить відомостей про наявність у ОСОБА_1 родинних зв`язків в Україні (дружини, дітей, батьків, осіб, які перебувають під його опікою чи піклуванням), що суперечить положенням пункту 3 Інструкції № 31.
За правилами пункту 3 Інструкції № 31 у довідці зазначаються: дані про іноземця, якому передбачається заборонити в`їзд в Україну: прізвище, ім`я (імена) та по батькові (за наявності) іноземця в називному відмінку (для громадян Російської Федерації та Республіки Білорусь - російською мовою з дублюванням латиницею, для громадян інших країн та осіб без громадянства - латиницею), число, місяць, рік народження, стать, громадянство (підданство) або країна постійного проживання, а також за наявності - дані національного паспорта або іншого документа, який посвідчує особу іноземця (вид, серія, номер, орган, який видав, дата видачі), місце народження, місце роботи, посада, місце проживання, контактний номер телефону; відомості, що обґрунтовують необхідність прийняття рішення про заборону в`їзду, зокрема: обставини, що є підставою для прийняття рішення про заборону в`їзду; результати перевірки іноземця за інформаційними системами й оперативними обліками СБУ, МВС та банками даних Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерпол; наявність родинних зв`язків в Україні (дружини або чоловіка, дітей, батьків, осіб, які перебувають під її опікою чи піклуванням); наявність майнових зобов`язань перед юридичними та фізичними особами в Україні; строк заборони в`їзду в Україну іноземцю (три роки).
Вказаною нормою законодавець передбачив дані, які зазначаються у довідці. При цьому пункт 3 Інструкції № 31 не містить застережень щодо обов'язкового зазначення у довідці усіх перелічених даних у цьому пункті. Іншими словами, якби пункт 3 Інструкції № 31 містив застереження «у довідці обов'язково зазначаються», це вказувало би на обов`язок уповноваженого підрозділу Служби безпеки України безумовно дотримуватися вимог пункту 3 Інструкції № 31 при оформленні довідки та зазначити всі дані, які перелічені у цій нормі.
Отже, оскільки пункт 3 Інструкції № 31 не визначає обов`язковою умовою зазначення у довідці всіх перелічених у цьому пункті позицій, відсутність у довідці даних про наявність у ОСОБА_1 родинних зв`язків в Україні (дружини, дітей, батьків), не може свідчити про протиправність оскаржуваного рішення.
Враховуючи вищевикладене, Верховний Суд вважає неправильним висновок судів попередніх інстанцій про протиправність оскаржуваного рішення, оскільки в його основу покладено довідку, яка не відповідає положенням пункту 3 Інструкції № 31.
За встановлених обставин у цій справі, оскаржувана постанова про заборона в'їзду в Україну прийнята відповідачем на підставі довідки про необхідність заборони іноземцю в`їзду в Україну та відомостей, зазначених у ній, які свідчать про характер загроз національній безпеці України.
Підставою для прийняття такого рішення стали відомості про причетність ОСОБА_1 до розвідувальної, розвідувально-підривної діяльності спецслужб Румунії. На виконання вказівок представників спецслужб Румунії, після прибуття до України планує здійснювати збір інформації про розташування прикордонних загонів на суміжному з Румунією державному кордоні, графіку патрулювань, наявного спеціального спорядження та техніки, які використовуються при охороні державного кордону України, а також отримання інформації щодо особового складу ДПС України, який несе службу на суміжному державному кордоні (в т.ч. в пунктах пропуску) з метою подальшої передачі вказаних відомостей відповідним співробітникам румунських спецслужб з використанням заздалегідь визначених захищених каналів зв`язку. Крім того, встановлено, що ОСОБА_1, спільно з іншими невстановленими особами планує фінансувати та проводити інформаційні акції на території Чернівецької області, з метою підбурювання населення області до проведення референдуму щодо відділення окремих територій України та їх приєднання до Румунії (статті 110,110-2,114 Кримінального кодексу України)».
З огляду на нормативне врегулювання спірних правовідносин, саме відповідач наділений виключною компетенцією надавати оцінку наявності в діях відповідних суб`єктів загроз національній безпеці та приймати за результатами такої оцінки відповідне рішення.
Враховуючи вищевикладене, Верховний Суд вважає, що оскаржувана постанова про заборону в`їзду в Україну 14/3-7798 від 22.04.2021 прийнята відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
ВИСНОВКИ: повноваження Служби безпеки України щодо прийняття рішення про заборону іноземцю в'їзду в Україну є виключними та дискреційними і суд не може здійснювати переоцінку загрозам національної безпеки України, яка попередньо здійснена Службою безпеки України.
Разом з тим, межі дискреції Служби безпеки України щодо прийняття рішення про заборону іноземцю в`їзду в Україну не можуть бути неосяжними та повинні підлягати зовнішньому публічному контролю.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: повноваження СБУ, обмеження прав іноземців, підстави заборони в'їзду в країну
