Правова позиція
Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 17 листопада 2026 року
у справі № 640/4748/19[1]
Адміністративна юрисдикція
Щодо наявності судового контролю за діями суб'єкта владних повноважень під час проведення релігієзнавчої експертизи
ФАБУЛА СПРАВИ
Київська Митрополія Української Православної Церкви та Почаївська Свято-Успенська Лавра звернулися до суду з позовами до Міністерства культури України, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів, про визнання протиправним та скасування наказу, визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.
Рішенням окружного адміністративного суду позов залишено без задоволення.
Постановою апеляційного адміністративного суду рішення суду першої інстанції залишено без змін.
ОЦІНКА СУДУ
На виконання пункту 2 розділу II Закону № 2662-VIII Міністерство культури України видало Наказ № 37, приписи якого адресовані відповідному структурному підрозділу Міністерства та визначають організаційні заходи щодо проведення релігієзнавчої експертизи й інформування про її результати.
У спірних правовідносинах доручення, визначені Наказом № 37, реалізовано проведенням експертизи та оприлюдненням її результатів. Водночас судовій оцінці підлягають доводи позивачів щодо правомірності дій відповідача, вчинених на виконання цього наказу, та порушення такими діями їхніх прав.
Отже, у цій справі позовні вимоги охоплюють також і дії Міністерства культури України щодо проведення релігієзнавчої експертизи та інформування про її результати. Судовій оцінці підлягають доводи зокрема щодо дотримання відповідачем вимог закону під час проведення експертизи, забезпечення участі представників відповідних релігійних організацій та інформування про її результати.
За частиною другою статті 2 КАС України така перевірка передбачає, зокрема, з`ясування того, чи діяв відповідач на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені законом, обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, що мають значення, а також із забезпеченням права особи на участь у процесі прийняття рішення. Отже, судовий контроль не обмежується встановленням компетенції Міністерства культури України провести експертизу, а охоплює перевірку дотримання ним законодавчих вимог під час здійснення оскаржуваних дій.
ВИСНОВКИ: наявність законодавчого обов`язку Міністерства культури України провести релігієзнавчу експертизу не усуває судового контролю за дотриманням відповідачем вимог закону під час її проведення та інформування про результати.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: державне регулювання конфесійної діяльності, захист релігійних організацій, підстави судового контролю, судова дискреція, оскарження рішень, дій суб'єктів владних повноважень