Правова позиція
Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 15 січня 2019 року
у справі № 826/25591/15
Адміністративна юрисдикція
Щодо особливостей сплати земельного податку суб’єктами, що обрали спрощену систему оподаткування
Фабула справи: ОСОБА _1 звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції Головного управління ДФС (далі - ДПІ) про визнання протиправним та нечинним з моменту прийняття податкового повідомлення-рішення.
Окружний адміністративний суд адміністративний позов задовольнив.
Апеляційний суд залишив постанову суду першої інстанції без змін.
Мотивація касаційної скарги: ДПІ посилається на порушення судами норм матеріального права, а саме: пп. 14.1.72, 14.1.74 п. 14.1 ст. 14, п. 287.2 ст. 287, пп. 4 п. 297.1 ст. 297 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Зокрема, зазначає, що позивач безпідставно не сплачував земельний податок.
Правова позиція Верховного Суду: відповідно до пп. 269.1.1, 269.1.2 п. 269.1 ст. 269 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.
Згідно з пп. 270.1.1 п. 270.1 ст. 270 ПК України об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.
При цьому в розумінні наведених вище норм обов'язок зі сплати земельного податку для фізичної особи-власника чи користувача земельної ділянки залишається незмінним незалежно від реалізації цією особою певних наданих їй правомочностей, як-от: набуття нею статусу суб'єкта господарювання, діяльність якого пов'язана з використанням земельної ділянки або без такого.
За змістом п. 291.2 ст. 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності полягає в запровадженні особливого механізму справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених п. 297.1 ст. 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
У п. 269.2 ст.269 ПК України також передбачено, що суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, сплачують земельний податок в особливому порядку, передбаченому гл. 1 розділу XIV цього Кодексу (за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності).
Згідно з пп. 4 п. 297.1 ст. 297 ПК України платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності із земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються ними для провадження господарської діяльності.
Висновки: спрощена система оподаткування не звільняє суб'єкта господарювання від виконання податкових зобов'язань зі сплати податків, встановлених у п. 297.1 ст. 297 ПК України , а запроваджує інші умови, порядок та механізм їх сплати, а також встановлює можливість відновлення їх сплати на загальних підставах у разі недотримання умов оподаткування за спрощеною системою.
Умовою несплати земельного податку за зазначеною системою оподаткування є те, що суб'єкт господарювання, який є власником чи користувачем земельної ділянки, використовує цю землю для проведення господарської діяльності. Можливість звільнення від сплати цього податку за інших умов, наприклад, коли окремо надається в найм будівля/споруда без земельної ділянки, на якій розміщена перелічена нерухомість, не встановлена.
Правове відношення між власністю на земельну ділянку чи користування нею та обов'язком сплати земельного податку не припиняється у разі набуття власником чи користувачем земельної ділянки статусу суб'єкта господарювання та обрання ним виду економічної діяльності і системи оподаткування, які не передбачають використання земельної ділянки в господарській діяльності. Тобто з набуттям ознак (якості) суб'єкта господарювання фізична особа, яка ним стала, не перестає бути власником чи користувачем земельної ділянки і не звільняється від обов'язку сплати земельного податку.
Наведене правозастосування відповідає висновку Верховного Суду України, викладеному в постанові від 24.11.2015.
Ключові слова: третя група платників єдиного податку, експлуатація власного нерухомого майна, експлуатація орендованого нерухомого майна, перехід права власності на земельну ділянку
