Правова позиція
Верховного Суду України
згідно з Постановою
від 17 лютого 2016 року
у справі № 3-1276г15
Господарська юрисдикція
Щодо наслідків невиконання грошового зобов`язання за наявності судового рішення про задоволення вимог кредитора з розстроченням або відстроченням
Фабула справи: дочірня компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (далі - ДК «Газ України») звернулася до суду із позовом до ТОВ «Артемівськ-Енергія», посилаючись на те, що рішенням суду першої інстанції, яке набрало законної сили, з ТОВ «Артемівськ-Енергія» на користь ДК «Газ України» стягнуто заборгованість за договором про постачання природного газу. Це рішення повністю виконано 19 липня 2013 року. ДК «Газ України» просила стягнути з ТОВ «Артемівськ-Енергія» 3 % річних за прострочення сплати боргу в розмірі 208 373,03 грн за період із дня набрання зазначеним судовим рішенням законної сили до дня погашення заборгованості.
Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін постановою апеляційного суду, позов задоволено частково: стягнуто з ТОВ «Артемівськ-Енергія» на користь ДК «Газ України» 3 % річних за несвоєчасний розрахунок у розмірі 48 273,15 грн і 965,57 грн судового збору.
Постановою Вищого господарського суду України судові рішення першої та апеляційної інстанції скасовано в частині відмови у стягненні 3 % річних у розмірі 160 099,88 грн. У цій частині прийнято нове рішення, яким позов задоволено: стягнуто з ТОВ «Артемівськ-Енергія» на користь ДК «Газ України» 3 % річних за несвоєчасний розрахунок у розмірі 160 099,88 грн. У решті рішення залишено без змін.
Мотивація заяви про перегляд: ТОВ «Артемівськ-Енергія» вказує на неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права і невідповідність рішення суду касаційної інстанції висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду України від 25 березня 2015 року у справі № 3-23гс15.
Правова позиція Верховного Суду України: відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України установлено відповідальність за порушення грошового зобов'язання, яка полягає у тому, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 598, ст.ст. 599, 600, 604-609 ЦК України, саме по собі судове рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Згідно з положеннями п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з ч. 5 цієї статті у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Так, ГПК України передбачає дві стадії, на яких суд може вирішувати питання про розстрочку виконання рішення, а саме: при винесенні рішення по суті справи, що відображається в мотивувальній та резолютивній частинах рішення (п. 3 ч. 1, ч. 2 ст. 84 ГПК України), а також у наказі господарського суду; та під час виконання рішення суду (виконавчого провадження) шляхом винесення окремого процесуального документа (ухвали) про розстрочку виконання рішення (ч. 3 ст. 121 ГПК України). Розстрочка виконання рішення суду означає виконання його частинами, встановленими судом, з певним інтервалом у часі. За змістом ч. 2 ст. 84 ГПК України строки виконання рішення частинами (сплата грошових сум частками тощо) визначаються судом.
Аналогічні висновки викладено у рішенні Конституційного Суду України від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013.
У справі, яка розглядається, предметом позову є стягнення 3 % річних за прострочення сплати відповідачем стягнутої за рішенням суду (справа № 24/362) суми основного боргу за період із дня набрання рішенням законної сили до дня погашення заборгованості.
Відповідно до цього судового рішення (справа № 24/362) суд постановив розстрочити його виконання на 6 місяців шляхом щомісячного перерахування сум, у тому числі й суми основного боргу.
Висновки: невиконання грошового зобов'язання за наявності судового рішення про задоволення вимог кредитора з розстроченням або відстроченням не призводить до наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, за період такого розстрочення або відстрочення.
Ключові слова: наслідки невиконання договору, сплата заборгованості за договором, невиконання грошового зобов`язання
