Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 05 вересня 2019 року
у справі № 753/14887/17
Цивільна юрисдикція
Щодо неможливості визнання трудового договору фіктивним
Фабула справи: ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» (далі - ПАТ «ВіЕйБі Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання договору фіктивним, а також застосувати наслідки фіктивного правочину.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі трудового договору від 31 жовтня 2008 року та наказів банку про переведення ОСОБА_1 працювала на посаді начальника Управління адміністрування та оплати праці персоналу Департаменту персоналу та праці. При цьому позивач зазначає, що при укладенні трудового договору від 01 жовтня 2014 року сторони не мали наміру створити жодних трудових наслідків та знали заздалегідь про те, що він не буде виконуватись, відповідач не могла приступити до виконання своїх обов`язків, оскільки у ПАТ «ВіЕйБі Банк» посада начальника Управління адміністрування та оплати праці персоналу Департаменту персоналу та праці лише одна, а виконувати посадові обов`язки на одній і тій же посаді за двома трудовими договорами не вбачається за можливе.
Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду, у задоволенні позову відмовлено.
Мотивація касаційної скарги: ПАТ «ВіЕйБі Банк» зазначає, що при укладенні трудового договору від 01 жовтня 2014 року ОСОБА_1 приймалась на посаду начальника Управління адміністрування та оплати праці персоналу Департаменту персоналу та праці. Разом з тим не було припинено попередні трудові договори. ОСОБА_1 прийнято на роботу та переведено на посаду начальника Управління адміністрування та оплати праці персоналу Департаменту персоналу та праці. Проте відповідач не могла приступити до виконання трудових обов'язків за трудовим договором від 01 жовтня 2014 року, оскільки у ПАТ «ВіЕйБі Банк» посада начальника Управління адміністрування та оплати праці персоналу Департаменту персоналу та праці лише одна, а виконувати посадові обов`язки на одній і тій же посаді за двома трудовими договорами неможливо.
Правова позиція Верховного Суду: судом першої інстанції встановлено, що зміст трудового договору від 01 жовтня 2014 року відповідає ст. 24 КЗпП України, при його укладенні, виконанні, та подальшому розірванні за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України з ініціативи позивача, відповідач була впевнена, що цей трудовий договір спрямований на реальне настання правових наслідків.
Звертаючись до суду з цим позовом, позивач посилався зокрема на те, що метою укладення спірного трудового договору від 01 жовтня 2014 року є незаконне отримання ОСОБА_1 додаткової заробітної плати та набуття відповідного трудового стажу, при укладенні договору сторони знали, що його умови виконуватись не будуть. При укладенні спірного трудового договору сторони не мали наміру працевлаштувати ОСОБА_1, вона жодного дня не працювала у ПАТ «ВіЕйБі Банк» на підставі трудового договору від 01 жовтня 2014 року, тому цей договір є фіктивним.
Згідно з судовими рішеннями ОСОБА_1 виконувала умови трудового договору належним чином, позивач приймав виконання відповідачем її обов`язків, сплачував за їх виконання протягом півроку після укладення трудового договору, претензій щодо виконання трудових обов`язків відповідачем не мав, однак саме позивач не виконав його умови щодо виплати додаткової заробітної плати відповідачу. На сьогодні трудовий договір розірвано відповідно до наказу про звільнення ОСОБА_1, у цьому наказі жодних зауважень з приводу недійсності умов укладеного трудового договору банк не зазначав.
Висновки: судовими рішеннями встановлено, що спірний трудовий договір не є цивільним правочином у розумінні ст. 202 ЦК України, на який поширюються норми ст.ст. 203, 234 ЦК України про загальні вимоги щодо чинності правочину, та який може бути визнаний фіктивним з підстав, передбачених ЦК України.
Ключові слова: трудові спори, правова природа трудового договору, недійсність правочину, фіктивність правочину
