Правова позиція
Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 18 вересня 2019 року
у справі № 813/4737/15
Адміністративна юрисдикція
Щодо належно оформлених первинних документів як способу підтвердження реальності господарської операції
Фабула справи: ТОВ “Габен” звернулося з позовом до Головного управління ДФС в області (далі - ГУ ДФС) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
В обґрунтування позовних вимог ТОВ “Габен” посилалось на безпідставність та невідповідність нормам чинного законодавства та фактичним обставинам справи висновків ГУ ДФС, викладених в акті перевірки, на підставі якого прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, зазначало, що платник податків не несе відповідальності за факт недекларування податкових зобов’язань контрагентом, а ухвалою Господарського суду від 28.11.2014, якою визнано недійсними укладені між ТОВ “Габен” та ПрАТ АФ “Зоря імені Плютинського” договори купівлі-продажу та застосовано реституцію із обов’язком позивача повернути у власність ПрАТ АФ “Зоря імені Плютинського” переданий товар, встановлено реальність здійснення вказаних господарських операції та факт передачі товару покупцю.
Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін апеляційним судом, позов задоволено.
Мотивація касаційної скарги: ГУ ДФС посилається на помилкове прийняття судами попередніх інстанцій до уваги посилань позивача на те, що реальність господарських операцій підтверджується первинним документами, які, на думку останнього, є вичерпними для обґрунтувань правильності формування бази оподаткування по операціях з контрагентом. Відповідач вказує, що придбання товарів як підстава виникнення у платника податків права на податковий кредит та витрати включає в себе сукупність дій, а саме фактичне отримання товарів (робіт, послуг) та їх оплату.
Правова позиція Верховного Суду: право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст. 201 цього Кодексу.
Зміст наведених норм свідчить, що господарські операції для цілей визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.
Суди, вказавши на відсутність спору у даній справі щодо наявності первинних документів, обмежилися перевіркою формального дотримання ТОВ “Габен” податкового законодавства без надання будь-якої правової оцінки доводам ГУ ДФС про відсутність доказів, якими мають супроводжуватися такого роду операції з урахуванням специфіки та обсягу товарів.
В даному випадку суди мали б перевірити зміст та умови договорів та надати оцінку доводам контролюючого органу щодо відсутності документів на перевезення товару та встановити чи свідчить ця обставина про порушення ТОВ “Габен” податкового законодавства щодо реальності господарських операцій, адже позивач і в позовній заяві, і в поясненнях, наданих під час судового розгляду, наголошував на особливостях отримання товару від його контрагента.
Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли передчасного висновку про протиправність податкових повідомлень-рішень, яким ТОВ “Габен” донараховано суму грошових зобов’язань за наслідками господарських правовідносин із його контрагентом.
Висновки: будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Наявність належно оформлених первинних документів є обов’язковою ознакою господарської операції, однак не єдиною. По своїй правовій суті господарська операція є операція, яка змінює зміст активів платника податку, а первинні документи лише підтверджують факт її проведення.
Викладене в сукупності вказує також на непідтвердження встановлених судами попередніх інстанцій відповідних обставин та фактів належними засобами та у передбачений чинним законодавством спосіб.
Ключові слова: податкові спори, позапланова виїзна перевірка, фіктивність господарської операції, об’єкт оподаткування податком на додану вартість, способи підтвердження фіктивності господарських операцій
