Правова позиція
Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 25 вересня 2019 року
у справі № 806/6431/13-а
Адміністративна юрисдикція
Щодо помилки платника податків при складанні податкової декларації
Фабула справи: ТОВ «Амстед-Рейл» звернулось до адміністративного суду з позовом до об'єднаної державної податкової інспекції (далі - ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень. Товариство зазначило, що відповідач під час проведення документальної планової перевірки дійшов помилкового висновку про наявність в діяльності позивача порушень чинного законодавства при визначенні своїх податкових зобов'язань за наслідками здійснення господарської діяльності.
Постановою окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду, адміністративний позов задоволено.
Мотивація касаційної скарги: ОДПІ зазначає, що перевіркою встановлено завищення позивачем собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів, за рахунок віднесення до цих показників, всупереч вимогам п.138.11 ст. 138 Податкового кодексу України, сум витрат, що не стосуються виготовленої (реалізованої) у звітному періоді продукції.
Правова позиція Верховного Суду: відповідно до п.138.1 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, належать: витрати операційної діяльності, які визначаються згідно з п. п. 138.4, 138.6 - 138.9, п. 138.10.2 - 138.10.4 п. 138.10, п. 138.11 цієї статті: інші витрати, визначені згідно з п. 138.5, п. 138.10.5, 138.10.6 п. 138.10, п. 138.11, 138.12 цієї статті, п. 140.1 ст. 140 і ст. 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у п. 138.3 цієї статті та у ст. 139 цього Кодексу.
Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг (яка є витратами операційної діяльності згідно норм ПК України) складається з витрат, прямо пов`язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:
- прямих матеріальних витрат;
- прямих витрат на оплату праці;
- амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;
- загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;
- вартості придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;
- інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну) (п.138.8 ПК України).
Згідно з п.138.2 та п.138.4 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг та визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Із дослідженої судами попередніх інстанцій податкової декларації з податку на прибуток підприємства вбачається, що до витрат операційної діяльності віднесено собівартість придбаних та реалізованих товарів.
Висновки: відповідно до пп.138.1.1 та п.138.11 ст. 138 Податкового кодексу України до сум витрат, які формують об'єкт оподаткування з податку на прибуток, відносяться витрати з собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, не враховані в минулих податкових періодах у зв`язку з допущенням помилок та виявлені у звітному податковому періоді в розрахунку податкового зобов`язання.
Оскільки зазначені витрати помилково не були враховані позивачем у минулих періодах, дійсність їх понесення та неврахування при обчисленні податків у минулих періодах підтверджено висновком експерта, у податкового органу не було правових підстав для висновку про неправомірність їх віднесення до витрат звітного періоду.
Ключові слова: сплата податку, податковий орган, спори щодо сплати податків, податковий облік, документальна позапланова виїзна перевірка, подання скарги на податкове повідомлення-рішення, оскарження податкових санкцій
