Правова позиція
Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 20 серпня 2019 року
у справі № П/811/227/16
Адміністративна юрисдикція
Щодо права фізичної особи-підприємця самостійно визначати базу нарахування єдиного внеску та нараховувати єдиний внесок у періоди, в яких не було отримано дохід
Фабула справи: ФОП ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС (далі - ОДПІ) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки). В обґрунтування позову ФОП ОСОБА_1 зазначила, що оскаржувана вимога прийнята контролюючим органом протиправно, оскільки у місяці, коли позивач не отримувала доходу, вона не повинна сплачувати єдиний внесок згідно з п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI) .
Адміністративний суд у задоволенні позову відмовив, мотивуючи таке рішення тим, що навіть у ті місяці, коли позивач не отримувала дохід (прибуток) вона зобов`язана нараховувати суму єдиного внеску, яка не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Натомість апеляційний адміністративний суд рішення суду першої інстанції скасував та задовольнив позов ФОП ОСОБА_1.
Мотивація касаційної скарги: ОДПІ, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просила рішення апеляційного суду скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
Правова позиція Верховного Суду: за положеннями п. 177.2 ст. 177 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) об`єктом оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Якщо ж підприємець за результатами минулого року отримав збиток або дохід, рівний нулю, то такий дохід не може розглядатися для цілей оподаткування.
Платникам, зазначених у п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), у яких базою нарахування єдиного внеску є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб та якими у звітному році або окремому місяці звітного року не було отримано дохід (прибуток), надано право, у разі необхідності самостійно визначити базу нарахування. Тобто такі платники, за бажанням, у році або окремому місяці року, де не було ними отримано дохід (прибуток) можуть самостійно, у разі необхідності, визначити базу нарахування єдиного внеску. У такому випадку сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску та більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску.
Враховуючи зазначене, оскільки позивач перебуває на загальній системі оподаткування (в тому числі й у періоді, що перевірявся), остання мала право у періоди, в яких не отримувала дохід (прибуток), не нараховувати єдиний внесок, навіть у розмірі мінімального страхового внеску.
Колегія суддів погоджується з судом апеляційної інстанції, що суд першої інстанції при вирішенні спору помилково застосував положення п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI в редакції від 28 грудня 2014 року, що набрала чинності 01 січня 2015 року, тобто діяла вже у періоді, який не охоплювався предметом перевірки.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI (в редакції, чинній з 01 січня 2015 року) єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у п. 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та п. 5 ч. 1 ст. 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Висновки: положеннями норми п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», зокрема й у новій редакції, передбачено право, а не обов`язок фізичної особи-підприємця, що перебуває на загальній системі оподаткування, самостійно визначати базу нарахування єдиного внеску та нараховувати єдиний внесок у періоди, в яких не було отримано дохід (прибуток).
Ключові слова: повноваження органу податкового контролю, наслідки виникнення податкового боргу, оскарження рішень податкового органу, порядок нарахування єдиного внеску, механізм адміністрування сплати єдиного внеску
