Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 27 листопада 2019 року
у справі № 753/23624/18
Цивільна юрисдикція
Щодо обставин, які підлягають встановленню судом, для видачі обмежувального припису
Фабула справи: ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про видачу обмежувального припису щодо ОСОБА_2.
Свої вимоги заявник мотивувала тим, що її колишній чоловік ОСОБА_2 вчинив дії, які підпадають під ознаки, передбачені п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», відносно неї та їх малолітніх дітей, вигнав їх з квартири.
Рішенням районного суду у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення районного суду скасовано та ухвалено нове рішення, яким заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Встановлено заходи тимчасового обмеження прав ОСОБА_2 терміном на 4 місяці. Заборонено перебувати у місцях спільного проживання з постраждалою особою ОСОБА_1. Заборонено наближатися на відстань 100 метрів до місця спільного проживання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою ОСОБА_1. В іншій частині заяви відмовлено.
Мотивація касаційної скарги: ОСОБА_2 зазначає, що підстави для застосування обмежувального припису відсутні, оскільки судом не встановлено у зв`язку з вчиненням якого виду насильства до ОСОБА_2 застосовано обмежувальний припис.
Правова позиція Верховного Суду: відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належать: 1) терміновий заборонний припис стосовно кривдника; 2) обмежувальний припис стосовно кривдника; 3) взяття на профілактичний облік кривдника та проведення з ним профілактичної роботи; 4) направлення кривдника на проходження програми для кривдників.
П. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
Згідно з ч. 3 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
У п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).
Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків.
Висновки: суди під час вирішення такої заяви мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів дітей і батьків, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження одного із батьків у реалізації своїх прав відносно дітей у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви іншого з батьків. Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.
Ключові слова: адміністративне правопорушення, агресивна поведінка, фізичне насильство, погрози у присутності дітей, стан алкогольного сп`яніння
