судді Конституційного Суду України Домбровського І.П. стосовно Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положення пункту 18 частини першої статті 85 Конституції України
У Рішенні від 26 лютого 2009 року № 6-рп/2009 (далі - Рішення) за конституційним поданням Президента України Конституційний Суд України (далі - Суд) дав офіційне тлумачення положення пункту 18 частини першої статті 85 Конституції України (справа № 1-15/2009).
Згідно з пунктом 1 резолютивної частини Рішення вказані положення Конституції України "в аспекті конституційного подання треба розуміти так, що Верховна Рада України повноважна звільняти з посади Голову Національного банку України лише за умови внесення на її розгляд відповідного подання Президентом України".
Вважаю за необхідне використати своє право, передбачене статтею 64 Закону України "Про Конституційний Суд України" (далі - Закон), і викласти окрему думку стосовно Рішення.
У статтях 147, 150 Конституції України визначено повноваження Суду давати офіційне тлумачення Конституції України та законів України. Таке тлумачення є складовою відповідного положення Конституції України чи законів України і обов'язкове до виконання на території України.
У нормах Конституції України немає визначення терміна "офіційне тлумачення". Однак у розвиток зазначених конституційних норм це питання певною мірою знайшло своє відображення в Законі. Так, в статті 93 йдеться про з'ясування або роз'яснення, офіційну інтерпретацію положень Конституції та законів України. У статтях 93, 94 Закону встановлено підстави для конституційного подання чи конституційного звернення щодо офіційного тлумачення Конституції та законів України. Стосовно справи, про яку йдеться, підставою для конституційного подання мала б бути практична необхідність у з'ясуванні або роз'ясненні, офіційній інтерпретації положення пункту 18 частини першої статті 85 Конституції України. З урахуванням вимоги статті 93 Закону та відповідно до пункту 4 частини другої статті 39 Закону суб'єкт права на конституційне подання повинен був зазначити у ньому правове обґрунтування практичної необхідності в офіційному тлумаченні зазначеної норми Конституції, однак цього не зроблено.
У теорії конституційного права під тлумаченням положень Конституції України (закону) розуміється:
- з'ясування і наступне роз'яснення волі законодавця в конкретному змісті конституційного положення, тобто виявлення дійсного змісту такого положення1;
- роз'яснення справжнього смислу (змісту) права, що здійснюється компетентними суб'єктами в особливому порядку, встановленому законодавством, та має для всіх інших суб'єктів права обов'язковий характер, що виражається в інтерпретаційному акті2;
- офіційне тлумачення Конституції - діяльність уповноваженого органу держави з роз'яснення змісту норми Основного Закону України шляхом усунення неточностей в їх розумінні, з'ясування сенсу норм з метою реалізації Конституції України та пристосування її норм до потреб держави і суспільства, що постійно змінюються3.
Суддя Конституційного Суду України П. Ткачук зазначає, що положення законів, які нечітко виписані або в яких закладено колізію, не здатні регулювати правовідносини. Вони не діють до того часу, поки шляхом офіційного тлумачення не буде з'ясовано їх істинного смислу. Саме офіційне тлумачення дає повноцінне життя нормі права, і в подальшому ця норма без з'ясованого в Рішенні Суду смислу чи уточненого змісту нічого не варта4.
1 Вітрук М.В. Конституционное правосудие. - М., 2005. - С. 409
2 Мирошников Е.Г. Официальное толкование права и его значение в деятельности органов внутренних дел. - М., 2000. - С. 36
3 Сліденко І.Д. Тлумачення Конституції: питання теорії і практики в контексті світового досвіду / Одес. нац. юридич. академія. - Одеса: Фенікс, 2003. - С. 100
4 Ткачук П. Правові позиції Конституційного Суду України / Вісник Конституційного Суду України. - 2006. - № 2. - С. 15
З наведеного випливає, що офіційне (обов'язкове) тлумачення норм Конституції України чи закону України має на меті з'ясування істинного (справжнього) змісту норми права і надання такому її розумінню офіційного характеру.
Чи існувала практична необхідність тлумачення пункту 18 частини першої статті 85 Конституції України, і в чому саме вона полягає?
З урахуванням цих теоретичних посилок звернемося до змісту конституційної норми, яку просять витлумачити.
Зміст цієї норми такий. До повноважень Верховної Ради України належить "призначення на посаду та звільнення з посади Голови Національного банку України за поданням Президента України". Суб'єктами її застосування є дві особи: Президент України та Верховна Рада України (опосередковане відношення до цього за певних обставин може мати кандидат на цю посаду).
Вбачається, що ця конституційна норма виписана чітко і зрозуміло. Про це йдеться, до речі, і в самому конституційному поданні.
Практична необхідність у її офіційному тлумаченні могла б виникнути при її неадекватному застосуванні хоча б одним із зазначених суб'єктів, однак такого не відбулося.
У конституційному поданні, як на підставу (практичну необхідність) в офіційному тлумаченні цієї норми, зроблено посилання на прийняту Верховною Радою України Постанову "Про діяльність Національного банку України в період фінансової кризи та стан виконання рішень Верховної Ради України з цих питань" від 26 січня 2009 року № 904-VI (далі - Постанова № 904-VI), пунктом 5 якої визнано такою, що втратила чинність, Постанову Верховної Ради України "Про призначення Стельмаха В.С. на посаду Голови Національного банку України" від 16 грудня 2004 року № 2244-IV (далі - Постанова № 2244-IV). Однак в останній немає посилання на пункт 18 частини першої статті 85 Конституції України та рішення про звільнення Стельмаха В.С. з посади Голови Національного банку України. Факт, встановлений прийняттям Постанови № 904-VI про втрату чинності Постанови № 2244-IV, може бути предметом обговорення, тлумачення, навіть судового розгляду, проте будь-якого відношення до застосування (чи тлумачення) зазначеної норми Конституції України немає, а отже, не може бути підставою для розгляду Судом цієї справи.
Про відсутність підстав для тлумачення положення пункту 18 частини першої статті 85 Конституції України свідчить і висновок Суду у Рішенні від 11 грудня 2007 року № 12-рп/2007 (справа про порядок припинення повноважень членів Кабінету Міністрів України), де зазначено, що нормами пунктів 121, 18, 21 частини першої статті 85 Конституції України на відміну від норм пункту 12 вказаної статті чітко визначені повноваження Верховної Ради України призначати на посади та звільняти з посад за поданням Президента України Голову Служби безпеки України, Голову Національного банку України, членів Центральної виборчої комісії (абзац четвертий пункту 5 мотивувальної частини). Виходячи з цього можна вважати, що Суд вже висловив своє бачення змісту пункту 18 частини першої статті 85 Конституції України.
Таким чином, підстав для відкриття конституційного провадження за поданням Президента України не було, а тому Суду необхідно було припинити провадження у справі.
Підтвердженням обґрунтованості такого висновку є і зміст Рішення, в якому практично не наведена правова аргументація тлумачення згаданої норми Конституції України.
Зокрема, у підпункті 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення викладені конституційні та законодавчі норми щодо правового статусу Національного банку України та його Голови.
У підпункті 3.2 пункту 3 Рішення зроблено порівняння конституційних положень, пов'язаних із реалізацією повноважень Верховної Ради України та Президента України щодо призначення на посади та звільнення з посад окремих посадових осіб, та висновок про необхідність досягнення між ними згоди при реалізації таких повноважень.
У підпункті 3.3 пункту 3 Рішення підсумовується про імперативність порядку здійснення Верховною Радою України цього повноваження і відсутність у неї іншого конституційно визначеного способу припинення перебування на посаді Голови Національного банку України, ніж за поданням Президента України.
Однак у Постанові № 2244-IV не йшлося про припинення перебування на посаді Голови Національного банку України. Такий термін вжито автором клопотання виходячи із його власного розуміння змісту цієї Постанови і не підтверджено будь-якими фактичними обставинами.
На підставі конституційного подання Суд поза межами предмета регулювання пункту 18 частини першої статті 85 Конституції України дав негативну відповідь на поставлене у ньому питання, чи допускається припинення перебування на посаді Голови Національного банку України - звільнення в інший спосіб, ніж за поданням Президента України.
Фактично Суд висловив свою думку щодо Постанови № 2244-IV, яка не була предметом його розгляду, тобто вийшов за межі своїх повноважень.
Що ж стосується резолютивної частини Рішення Суду, то в ній, крім викладення тексту конституційної норми, є тільки уточнення про те, що Верховна Рада України повноважна звільняти Голову Національного банку України лише за умови внесення на її розгляд відповідного подання Президентом України.
Сумнівним є те, що таке суто граматичне пояснення конституційної норми є офіційним її тлумаченням Судом.
Крім того, практика такого тлумачення може стати небажаним прецедентом щодо подальших звернень суб'єктів права на конституційне подання для тлумачення конституційних норм (чи норм законів) без ґрунтовних для цього підстав і використання інституту офіційного тлумачення для вирішення інших проблем.
