Постанова
Іменем України
11 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 200/8461/15-ц
провадження № 61-7479св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - садівниче товариство «Металіст»
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Бабушкінська районна у м. Дніпропетровськ рада, ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропретровська від 07 червня 2016 року у складі судді Литвиненка І. Ю. та рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 жовтня 2016 року у складі колегії суддів: Каратаєвої Л. О., Григорченка Е. І., Повєткіна В. В. та касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 жовтня 2016 року,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до садового товариства «Металіст» (далі - СТ «Металіст»), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Бабушкінська районна у м. Дніпропетровську рада, ОСОБА_2 про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вона є членом СТ «Металіст» з 1992 року, що підтверджується її садівничою книжкою на земельну ділянку № НОМЕР_1 , згодом НОМЕР_2 .
Зазначала, що за весь час користування земельною ділянкою вона належним чином обробляла її, отримувала сільськогосподарську продукцію, сплачувала членські внески. Вона є ветераном праці, має соціальний статус «Дитина війни».
Не дивлячись на те, що вона належним чином обробляла землю, а також брала участь у забезпеченні водопостачання та електропостачання товариства, рішенням зборів СТ «Металіст» від 31 серпня 2013 року, яке оформлене протоколом без номеру, її виключено з членів товариства та відібрано у неї земельну ділянку № НОМЕР_2 , якою вона користувалася. На вказаній земельній ділянці розташовано нерухоме майно, а саме садовий будинок та сарай.
Вказувала, що підставою для прийняття такого рішення є те, що вона неналежним чином виконувала обов'язки члена товариства, а саме мала заборгованість по членським внескам, не обробляла землю. Проте, вважала, що її земельна ділянка просто сподобалась ОСОБА_2 , наслідком чого стало її виключення із членів СТ «Металіст», і навпаки, введення ОСОБА_2 до СТ «Металіст» із наданням йому її земельної ділянки. Як зазначено у протоколі зборів СТ «Металіст» їх проведено у її присутності та за наявності кворуму, що не відповідає дійсності.
Вона, не дивлячись на похилий вік, щорічно обробляла землю, вирощувала городину та виноград, сплачувала членські внески та обов'язкові платежі. Зазначала, що за електроенергію не платила, оскільки нею не користувалась, проте за власні кошти поставила електролічильник. Останній раз, коли у 2013 році вона бажала сплатити кошти, адміністрація СТ «Металіст» відмовилась їх приймати.
Посилалась також на те, що протокол зборів членів СТ «Металіст» від 14 вересня 2013 року, відповідно до якого на порядку денному було обрання голови та секретаря зборів членів товариства та прийом у члени СТ «Металіст» ОСОБА_2 , сфальсифікований, оскільки підписи його учасників збирали, ходячи по їх земельних ділянках. Крім того, у Бабушкінському ВП ДВП ГУ НП України у Дніпропетровській області відкрито кримінальне провадження стосовно ОСОБА_3 за вчинення шахрайства з вилучення у неї земельної ділянки НОМЕР_2.
Враховуючи вищевикладене просила суд: визнати недійсним рішення загальних зборів членів СТ «Металіст», що оформлені протоколом від 31 серпня 2013 року про конфіскацію у неї земельної ділянки, двома протоколами від 31 серпня 2013 року про виключення її з членів СТ «Металіст», протоколом від 14 вересня 2013 року про прийняття в члени СТ «Металіст» ОСОБА_2 та надання йому у користування земельної ділянки № НОМЕР_2 у вказаному товаристві; зобов`язати СТ «Металіст» повернути їй земельну ділянку НОМЕР_2, яка розташована на території СТ «Металіст».
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 червня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що станом на 1992 рік ОСОБА_1 проживала у приватному будинку, а тому відповідно до вимог статуту СТ «Металіст» не могла отримати у користування земельну ділянку, оскільки вже мала у користуванні присадибну ділянку біля свого будинку. Крім того, відсутні докази того, що позивач була прийнята до садового товариства у відповідності до вимог статуту, а саме на підставі рішення загальних зборів садового товариства. Недотримання позивачем вимог, які передбачені статутом СТ «Металіст» щодо прийняття її у члени садового товариства, є підставою того, що вилучення у неї земельної ділянки та передача її іншому члену товариства не є порушенням її цивільних прав, оскільки вона набула членство у вказаному товаристві незаконно.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 жовтня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 червня 2016 року скасовано та ухвалено нове.
У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку стосовно того, що ОСОБА_1 не отримувала членства у СТ «Металіст», оскільки наявні у справі докази свідчать про те, що остання була прийнята до товариства на підставі заяви від 09 серпня 1992 року, яка завірена головою правління ОСОБА_4 . Відповідно до наданої членської книжки вбачається, що вона сплачувала членські внески з 1992 року по 2012 рік. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 була прийнята до СТ «Металіст» відповідно до вимог статуту садового товариства. Крім того, зазначається, що рішення про прийняття ОСОБА_1 до СТ «Металіст» не оспорювалось, а тому, ухвалюючи на вказаних підставах судове рішення про відмову у задоволення позову, суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог.
Із заявлених позовних вимог ОСОБА_1 щодо скасування рішення та зобов`язання вчинити дії, а саме: визнати недійсним рішення загальних зборів членів СТ «Металіст», оформлених протоколом від 14 вересня 2013 року про прийом до вказаного садового товариства ОСОБА_2 та надання йому у користування земельної ділянки № НОМЕР_2 , вбачається, що вони безпосередньо стосуються прав та інтересів останнього, як користувача спірної земельної ділянки, проте ОСОБА_5 був залучений до участі у справі як третя особа. Таким чином, відмовляючи у задоволені позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції в порушення положень статті 33 ЦПК України 2004 року не уточнив позовні вимоги, заявлені позивачем, та не вирішив питання про склад осіб, які братимуть участь у розгляді справи, оскільки мав надати роз`яснення позивачу про притягнення до участі у справі як відповідача ОСОБА_2 , тому що заявлені вимоги стосуються його прав та інтересів. Отже, суд першої інстанції не визначився зі складом та правовим статусом осіб, які мали брати участь у розгляді справи, що призвело до ухвалення передчасного судового рішення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги.
У касаційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 жовтня 2016 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання заперечень на касаційну скаргу.
Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 грудня 2016 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 у справі та надано строк для подання заперечень на касаційну скаргу.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У лютому 2018 року справу передано Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ до Верховного Суду.
Відповідно до Розпорядження в.о. керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 04 червня 2019 року № 512/0/226-19 та Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві.
Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 12 серпня 2019 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що ухвалюючи рішення судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, внаслідок чого вказане судове рішення було правомірно скасовано апеляційний судом. Проте, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову з інших підстав, апеляційний суд не врахував наступного. Її позовними вимогами було оскарження рішень загальних зборів членів СТ «Металіст», які стосувались позбавлення її членства у вказаному товаристві та рішення про прийом ОСОБА_2 до членів садового товариства і надання йому земельної ділянки НОМЕР_2. Таким чином, оскаржувались рішення загальних зборів садівничого товариства як юридичної особи, тому воно і було вказано відповідачем, оскільки саме на загальних зборах садового товариства, як органу управління, приймались оскаржувані рішення.
Зазначає, що нею правильно було визначено ОСОБА_2 третьою особою у справі, а апеляційним судом не було застосовано положень статті 35 ЦПК України 2004 року, оскільки саме рішенням загальних зборів відповідача було порушено її права, а ОСОБА_2 залучений як третя особа, тому що у разі задоволення позову судове рішення може вплинути на його права.
Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що рішення апеляційного суду ухвалено без врахування обставин справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права. Позивачем оскаржувались рішення загальних зборів членів СТ «Металіст», які є актами відповідача, а тому члени СТ «Металіст» не є сторонами такого спору. Вказує, що обґрунтовуючи підстави для часткового задоволення апеляційної скарги, судом апеляційної інстанції зроблено висновок про те, що суд першої інстанції в порушення вимог статей 33, 130 ЦПК України 2004 року не встановив статус сторін у справі, оскільки він, на думку апеляційного суду, мав бути залучений у якості відповідача. Проте, судом проігноровано, що саме позивач уточнювала позовні вимоги із одночасною зміною статусу сторін, а тому такий висновок апеляційного суду є помилковим.
Зазначає, що ОСОБА_1 оформила та датувала заяву про вступ до СТ «Металіст» 09 серпня 1992 року, однак жодних рішень загальних зборів садового товариства щодо прийняття її в члени товариства не приймалось. Посилається також на те, що доказами відсутності набуття позивачем членства у СТ «Металіст» є переліки членів садового товариства, які сформовані станом на 01 серпня 2007 року та станом на 01 липня 2011 року. Вони не містять відомостей про ОСОБА_1 , як члена СТ «Металіст».
Крім того судами встановлено, що позивач проживала у приватному будинку з присадибною ділянкою, що суперечить положенням статуту СТ «Металіст», оскільки статтею 15 статуту передбачено, що членами товариства не можуть бути особи, які мають присадибні ділянки та огороди.
Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу
У січні 2017 року ОСОБА_2 подав заперечення на касаційну скаргу ОСОБА_1 , вказуючи на те, що вона підлягає частковому задоволенню. Зазначає, що ОСОБА_1 у своїй касаційній скарзі наводить обґрунтування неправомірності прийняття виключно рішення апеляційного суду. При цьому, касаційна скарга взагалі не містить жодного обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Таким чином, вважає, що позивачем не оскаржується рішення суду першої інстанції.
Зазначає, що в судовому засіданні від 07 червня 2016 року позивач пояснила суду, що заяву на вступ до СТ «Металіст», яка датована нею за 1992 рік, вона дійсно не писала у тому році, вказувала, що можливо це робила у 2008 році. Крім того підтвердила, що загальних зборів членів СТ «Металіст» щодо прийняття її до складу членів садового товариства не проводилось. При цьому, ОСОБА_1 зазначала, що користувалась земельною ділянкою НОМЕР_2 з дозволу попереднього власника приблизно з 2008 року в обмін на те, що останній став мешкати у належному їй приватному домоволодінні.
Таким чином, вважає, що ухвалене апеляційним судом рішення підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції залишенню в силі.
У лютому 2017 року ОСОБА_1 подала заперечення на касаційну скаргу ОСОБА_2 , вказуючи на те, що його касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Зазначає, що посилання ОСОБА_2 на пункт 15 статуту СТ «Металіст» є безпідставними, оскільки матеріали справи не містять цього статуту у редакції за 1992 рік. Також вважає необґрунтованими посилання ОСОБА_2 на те, що рішення про прийняття її в члени СТ «Металіст» не приймалось, оскільки, надаючи пояснення у суді першої інстанції, голова садового товариства зазначив, що він є головою з 10 червня 2015 року і під час передачі повноважень йому не було передано всіх документів СТ «Металіст», які існували з часу заснування садового товариства.
Таким чином, скасування рішення апеляційного суду та залишення в силі рішення суду першої інстанції на підставі касаційної скарги ОСОБА_2 є неможливим, оскільки викладені у ній доводи є безпідставними.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Відповідно до пунктів 1.2, 1.3, 1.6 статуту СТ «Металіст» (нова редакція), затвердженій зборами членів товариства (Протокол № 3 від 10 березня 2009 року), товариство створено шляхом об`єднання фізичних осіб для ведення членами товариства спільної господарської діяльності на підставі згоди громадян про об`єднання їх інтересів по використанню земельної ділянки. Земельна ділянка загальною площею 2,4 га відведена товариству рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської Ради депутатів трудящих від 22 серпня 1967 року № 542 для задоволення потреб членів товариства у сфері садівництва та городництва. Членами товариства є громадяни України, які внесли вступний внесок, дотримуються положень цього статуту та виконують рішення загальних зборів членів товариства.
Згідно з пунктом 11.1 статуту СТ «Металіст» (нова редакція) особа, яка бажає брати участь у товаристві, подає письмову заяву. Заява розглядається правлінням. З наступним затвердженням на зборах членів товариства, які може бути запрошено заявника. Питання про вступ нового члена вирішується більшістю голосів.
Пункт 12.1 статуту СТ «Металіст (нова редакція) закріплює, що член товариства, систематично не виконуючий або неналежно виконуючий свої обов`язки або перешкоджаючий своїми діями досягненню мети товариства, може бути виключений з товариства рішенням загальних зборів членів товариства, в якому член товариства в голосуванні участі не бере.
У ОСОБА_1 наявна членська книжка члена СТ «Металіст», з якої вбачається, що остання, починаючи з 1992 року вносила членські взноси, а також несла інші витрати, пов`язані з діяльністю СТ «Металіст».
Рішенням загальних зборів СТ «Металіст», які оформлені декількома протоколами від 31 серпня 2013 року, було вирішено: виключити з членів товариства ОСОБА_1 у зв`язку з систематичним невиконанням, неналежним виконанням своїх обов`язків, перешкоджанням своїми діями досягнення мети товариства; вилучити із користування ОСОБА_1 земельну ділянку № НОМЕР_2 .
Рішенням загальних зборів від 14 вересня 2013 року, яке оформлено декількома протоколами, на підставі заяви від 08 вересня 2013 року прийнято у члени СТ «Металіст» ОСОБА_2 та надано йому у користування земельну ділянку № НОМЕР_2 , що вилучена із користування ОСОБА_1
Позивачкою та учасниками процесу не заперечується той факт, що станом на 09 серпня 1992 року, тобто дату, визначену як дата вступу ОСОБА_1 до членів СТ «Металіст», позивач мешкала у приватному будинку по АДРЕСА_3 , а відтак, мала у користуванні присадибну дільницю.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.
Відповідно до статті 3 ЦПК України 2004 року кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною другою статті 118 ЦПК України 2004 року позивач має право об`єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов`язаних між собою.
Звертаючись до суду, ОСОБА_1 в позовній заяві (редакція від 30 листопада 2015 року) було об`єднано декілька вимог: визнати недійсним рішення загальних зборів членів СТ «Металіст», оформлених: протоколом б/н від 31 серпня 2013 року про конфіскацію в ОСОБА_1 земельної ділянки НОМЕР_2; двома протоколами б/н від 31 серпня 2013 року про виключення ОСОБА_1 з членів СТ «Металіст»; протоколом б/н від 14 вересня 2013 року про прийом в члени СТ «Металіст» ОСОБА_2 та надання йому у користування земельної ділянки № НОМЕР_2 у СТ «Металіст»; зобов`язати СТ «Металіст» повернути ОСОБА_1 земельну ділянку № НОМЕР_2 , що розташована на території СТ «Металіст».
В якості відповідача в позовній заяві ОСОБА_1 визначила СТ «Металіст», третіми особами: Бабушкінську районну у місті Дніпропетровську раду, ОСОБА_2 .
Як правильно було зазначено в рішенні Апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 жовтні 2016 року заявлені ОСОБА_1 вимоги про визнання недійсним рішення загальних зборів членів СТ «Металіст», оформленого протоколом б/н від 14 вересня 2013 року про прийом в члени СТ «Металіст» ОСОБА_2 та надання йому у користування земельної ділянки № НОМЕР_2 у СТ «Металіст»; зобов`язання СТ «Металіст» повернути ОСОБА_1 земельну ділянку № НОМЕР_2 , розташовану на території СТ «Металіст» стосуються не лише прав та обов`язків СТ «Металіст», але й ОСОБА_2 , який виступає користувачем спірної земельної ділянки. При цьому суд, вирішуючи питання щодо обов`язків СТ «Металіст» за цими вимогами, буде одночасно вирішувати й питання про обов`язки ОСОБА_2 , які є невіддільними одне від одного, тобто наявна обов`язкова співучасть.
Проте ОСОБА_2 був залучений до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору. В той же час зі змісту частини першої статті 35 ЦПК України 2004 року випливає, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до ухвалення судом рішення, якщо рішення в справі може вплинути на їх права або обов`язки щодо однієї із сторін. Разом з тим суд не має права, розглядаючи спір між позивачем та відповідачем, вирішувати питання про права та обов`язки особи, залученої до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, а не як співвідповідач.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України 2004 року передбачено, що суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 11 ЦПК України 2004 року суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до частини першої статті 33 ЦПК України 2004 року суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред`явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу, як співвідповідача.
Зі змісту наведених норм ЦПК України випливає, що з`ясувавши, що позов пред`явлено не до всіх співвідповідачів за умови наявності обов`язкової співучасті, суд мав роз`яснити позивачеві право на подачу заяви про залучення до участі у справі ОСОБА_2 в якості співвідповідача.
Отже, із аналізу статей 33, 119 ЦПК України 2004 року вбачається, що на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі. При цьому суд при розгляді справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та зобов`язаний вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.
Виходячи з наведеного, якщо позивач не заявляє клопотання про залучення інших співвідповідачів у справах, в яких наявна обов`язкова співучасть, тобто коли неможливо вирішити питання про обов`язки відповідача, одночасно не вирішивши питання про обов`язки особи, не залученої до участі у справі в якості співвідповідача, суд відмовляє у задоволенні позову.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що підлягає скасуванню рішення суду першої інстанції, оскільки у порушення пункту 2 частини шостої статті 130 ЦПК України 2004 року, вирішуючи спір, суд першої інстанції не визначився зі складом та правовим статусом осіб, які мали брати участь у справі.
В той же час висновок щодо необхідності відмови у задоволенні позовних вимог як передчасно заявлених на тій підставі, що ОСОБА_2 не було залучено до участі у справі як співвідповідача, є частково правомірним, оскільки ухвалюючи на цій підставі рішення про відмову у задоволенні всіх позовних вимог ОСОБА_1 , апеляційним судом Дніпропетровської області не було враховано, що заявлена вимога про визнання недійсним рішення загальних зборів членів СТ «Металіст», оформленого протоколом б/н від 31 серпня 2013 року про конфіскацію в ОСОБА_1 земельної ділянки НОМЕР_2; двома протоколами б/н від 31 серпня 2013 року про виключення ОСОБА_1 з членів СТ «Металіст» лише похідним чином впливає на права та обов`язки ОСОБА_2 й може бути розглянута, якщо останній залучений до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
Як вбачається з листа від 21 лютого 2006 року № 1339 Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва садівничі кооперативи відносяться до обслуговуючих кооперативів й їх діяльність регулюється законом України «Про кооперацію».
Відповідно до статті 10 Закону України «Про кооперацію» членами кооперативу можуть бути громадяни, іноземці та особи без громадянства, юридичні особи України та іноземних держав, що діють через своїх представників, які внесли вступний внесок та пай у розмірах, визначених статутом кооперативу, додержуються вимог статуту і користуються правом ухвального голосу. Членом кооперативу може бути фізична особа, яка досягла 16-річного віку і виявила бажання брати участь у його діяльності. Кооператив зобов`язаний вести облік своїх членів та видати кожному з них посвідчення про членство.
Згідно зі статтею 11 Закону України «Про кооперацію» вступ до кооперативу здійснюється на підставі письмової заяви. Особа, яка подала заяву про вступ до кооперативу, вносить вступний внесок і пай у порядку та розмірах, визначених його статутом. Рішення правління чи голови кооперативу про прийняття до кооперативу підлягає затвердженню загальними зборами його членів. Порядок прийняття такого рішення та його затвердження визначається статутом кооперативу.
Ухвалюючи оскаржуване судове рішення, апеляційний суд не погодився з висновками суду першої інстанції щодо незаконності отримання ОСОБА_1 членства у СТ «Металіст», внаслідок чого вилученням із її користування земельної ділянки не може бути порушено її цивільне право на користування земельною ділянкою, оскільки вони виходять за межі позовних вимог. В той же час ним були повторно досліджені обставини щодо набуття членства й встановлено, що ОСОБА_1 була прийнята до садового товариства на підставі заяви від 09 серпня 1992 року. Також суд апеляційної інстанції зазначив, що надана позивачем членська книжка підтверджує сплату нею членських внесків протягом 1992 - 2012 років, а тому її членство відповідає вимогам статуту.
З такими висновками погодитись не можна з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 179 ЦПК України 2004 року предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Виходячи з вимог, заявлених ОСОБА_1 щодо незаконності вилучення у неї земельної ділянки та виключення її з членів СТ «Металіст», предметом доказування у даній справі є сукупність наступних обставин: чи була ОСОБА_1 членом СТ «Металіст» на момент ухвалення оспорюваних рішень загальних зборів, чи були наявні передбачені чинним законодавством та статутом СТ «Металіст» підстави для вилучення земельної ділянки та, відповідно, виключення ОСОБА_1 з членів СТ «Металіст», чи було дотримано встановлений чинним законодавством та статутом СТ «Металіст» порядок ухвалення рішення (дотримання порядку скликання та проведення загальних зборів членів СТ «Металіст», наявність кворуму для прийняття рішення, результати голосування тощо).
Відповідно до частини першої статті 57 ЦПК України 2004 року доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною першої статті 59 ЦПК України 2004 року суд не бере до уваги докази, які одержані із порушенням порядку, встановленого законом.
Частиною першою статті 60 ЦПК України 2004 року передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
ОСОБА_1 , подаючи позовну заяву, в якості доказу свого членства у СТ «Металіст» надала заяву про вступ до товариства від 09 серпня 1992 року.
У вказаній заяві вона зазначила номер та серію паспорта громадянина України, який було видано Бабушкінським РУ ГУ МВС України у Дніпропетровській області серії АМ № НОМЕР_3 , проте станом на дату, вказану у зазначеній заяві, вона не могла мати вказаний паспорт, оскільки відповідно до пункту 2 постанови Верховної Ради України «Про затвердження положень про паспорт громадянина України та свідоцтво про народження» від 26 червня 1992 року видачу паспортів громадянина України було розпочало з 1993 по 1998 роки в міру виготовлення бланків паспортів. В матеріалах справи міститься ксерокопія паспорту позивача з якої вбачається, що зазначений нею у заяві паспорт видався їй лише у 2001 році. Тобто позивач фактично на дату складання заяви про вступ до садового товариства не могла мати паспорт громадянина України, зазначений нею у заяві про вступ до товариства.
Копія членської книжки садовода позивача, наявна в матеріалах справи, на підставі якої судом апеляційної інстанції було встановлено факт сплати ОСОБА_1 членських внесків протягом 1992 - 2012 років, містить відтиск печатки СТ «Металист», на якому наявний код ЄДРПОУ, якого не було станом на 1992 рік, тобто рік видачі членської книжки.
Виходячи з наведеного, заява ОСОБА_1 та членська книжка садовода не є допустимими засобами доказування, що можуть підтвердити набуття членства у СТ «Металіст» позивачем.
Крім того, як випливає зі статті 11 Закону України «Про кооперацію» після подання заяви рішення про прийняття до членів кооперативу приймається загальними зборами членів. В той же час судом першої інстанції за результатами допиту позивача як свідка відповідно до статті 62 ЦПК України 2004 року було встановлено, що оскільки станом на 09 серпня 1992 року вона мешкала у приватному будинку по АДРЕСА_3 , а відтак мала у користуванні присадибну ділянку, відповідно до статті 15 статуту СТ «Металіст», що діяв на час вступу ОСОБА_1 у члени товариства, вона не могла отримати у користування земельну ділянку, так як вже мала у користуванні присадибну ділянку. Спірна земельна ділянка була надана їй у користування за вказівкою голови правління товариства, за домовленістю з його колишнім користувачем. Таким чином, на загальних зборів членів СТ «Металіст» питання про прийняття ОСОБА_1 у члени СТ «Металіст» не розглядалося та не вирішувалося.
Згідно з частиною першою статті 61 ЦПК України 2004 року обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказування.
З наведеного випливає, що ОСОБА_1 не була прийнята до лав членів СТ «Металіст» відповідно до порядку, визначеному Законом України «Про кооперацію» та статутом СТ «Металіст».
Отже, суд апеляційної інстанції, належним чином не дослідив надані сторонами докази та дійшов помилкового висновку про те, що ОСОБА_1 набула членство у садовому товаристві. Встановлюючи дійсність членства позивача у СТ «Металіст», суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що у зв'язку з недоведенням останньою факту прийняття її до лав товариства, вилучення земельної ділянки з її користування не призведе до порушення її прав на користування нею. Крім того, рішення загальних зборів членів СТ «Металіст» про виключення ОСОБА_1 зі складу членів не порушує її права, оскільки, як було зазначено, факт членства нею не було підтверджено за допомогою допустимих засобів доказування.
Частиною першою статті 412 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи те, що під час розгляду справи судом повно встановлені обставини справи, однак суд апеляційної інстанції неправильно застосував вищенаведені норми права, судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .
Керуючись статтями 402, 409, 410, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 жовтня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до садового товариства «Металіст», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Бабушкінська районна у м. Дніпропетровську рада, ОСОБА_2 , про скасування рішення та зобов`язання вчинити дії відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. В. Білоконь
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
С. Ф. Хопта
