Дата документу 29.10.2019 Справа № 328/288/19
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Єдиний унікальний № 328/288/19
Провадження №22-ц/807/2964/19
Головуючий в 1-й інстанції – Коваленко П.Л.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 жовтня 2019 року місто Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого
, судді-доповідача
КухаряС.В.,
суддів:
ДашковськоїА.В., Полякова О.З.,
секретарБабенкоТ.І.,
розглянувши
у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 15 липня 2019 року ухвалене у м. Токмак (повний текст рішення складено 23 липня 2019 року) у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні власністю,-
В С Т А Н О В И В:
До Токмацького районного суду Запорізької області надійшла позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні власністю. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачу на праві приватної власності належить кімната в гуртожитку, де вона зареєстрована та проживає, за адресою: АДРЕСА_1 . Орієнтовано у 2008 році її сусіди, відповідачі по справі, які проживають в кімнатах №№164,165 та №№ 166, 167 за адресою: АДРЕСА_2 , самовільно здійснили незаконні прибудови до своїх кімнат в коридорі загального користування та встановили двері на ці прибудови таким чином, що вони відчиняються назовні, блокуючи вихід із її помешкання. Вказані незаконні дії відповідачів дозволили привласнити їм значну частину загального коридору, який є місцем загального користування і належить усім співвласникам кімнат, які знаходяться на відповідній секції, а також створюють незручності для позивача. Позивачка просить зобов`язати відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_5 усунути перешкоди у користуванні належною їй на праві приватної власності кімнатою за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом звільнення коридору від незаконних прибудов до кімнат №№164, 165 та № № 166, 167 відповідно, за адресою: АДРЕСА_2 , та стягнути з відповідачів судові витрати.
Рішенням Токмацького районного суду Запорізької області від 15 липня 2019 року, позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про усунення перешкод у користування власністю, задоволено.
Зобов`язано ОСОБА_3 та ОСОБА_6 усунути перешкоди ОСОБА_2 в користуванні кімнатою АДРЕСА_3 , АДРЕСА_2 , шляхом звільнення загального коридору від добудов до кімнат №№164, 165, 166, 167 гуртожитку за адресою: АДРЕСА_2 .
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 384,20 гривень.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 384,20 гривень.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволення позовних вимог.
Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що встановлені прибудови до помешкань відповідачів жодним чином не перешкоджають позивачці у користуванні своїм помешканням, не порушують санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.
Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з`ясовано їх правову природу та як наслідок винесено обґрунтоване та законне рішення, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими. В зв`язку з наведеним, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_2 зареєстрована та проживає в кімнаті АДРЕСА_4 .
Відповідач ОСОБА_3 є співвласницею кімнат АДРЕСА_5 №164, АДРЕСА_6 АДРЕСА_2 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 10.09.2012 серія НОМЕР_1 , виданим виконавчим комітетом Токмацької міської ради.
Відповідач ОСОБА_7 , відповідно до договору найму житлового приміщення у гуртожитку за №7 від 14.05.2014, є користувачем кімнат №166, 167 зазначеного гуртожитку по АДРЕСА_2 .
Кімнати №№ НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , в яких мешкають позивач та відповідачі, розташовані в одній житловій секції гуртожитку по АДРЕСА_2 .
Актом обстеження житлової секції гуртожитку по АДРЕСА_2 , АДРЕСА_2 від 01.03.2019, складеним комісією у складі: заступника директора КП «Управляюча компанія «Контакт» Токмацької міської ради Расулова Р.І., майстра ОСОБА_8 Ю.В.. коменданта гуртожитку ОСОБА_9 , відповідно до якого зазначена комісія провела обстеження житлової секції кімнат №164-170 за адресою: АДРЕСА_2 , що житлова секція кімнат № 164-170, загальна площа коридору становить 150,5 кв.м., кухня 8.4 м.кв., туалет 3.8 м.кв., умивальник 5.4 м.кв., душова 1,1м.кв.
Біля кімнат №№164-165 здійснена прибудова по коридору, розміром 1,45м х 2,06 м. = 2.987 м кв. Біля кімнат №№ 166-167 здійснена прибудова по коридору, розміром 1,43м х 2,10м.=3,003 м.кв. Добудови знаходяться в загальному коридорі, де немає внутрішньобудинкових систем водопостачання, теплопостачання, енергопостачання.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, вважав доведеним ті обставини, що приєднана відповідачами частина коридору повинна обслуговувати багато помешкань, що належать мешканцям гуртожитку, покликана забезпечувати потреби багатьох власників і користувачів житлових приміщень та забезпечувати належне функціонування всього будинку відповідно до його проекту. Позивачем доведено, що здійснені відповідачами самочинні прибудови у коридорі, порушує права та інтереси позивача, яка не може належним чином та у повному обсязі користуватись зазначеним приміщенням спільного користування.
З висновками суду першої інстанції, колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.127 ЖК України для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки. Під гуртожитки надаються спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети жилі будинки. Жилі будинки реєструються як гуртожитки у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», житлові приміщення у гуртожитку - приміщення гуртожитку (житлові кімнати, житлові блоки (секції), призначені та придатні для постійного проживання у них.
Житлова кімната у гуртожитку - окреме житлове приміщення у гуртожитку, призначене та придатне для постійного проживання у ньому. Допоміжні приміщення у гуртожитку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації гуртожитку та побутового обслуговування і задоволення санітарно-гігієнічних потреб його мешканців (кухні, санвузли, сходові клітки, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні (позакімнатні) коридори, колясочні, кладові, сміттєзбірні камери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).
Відповідно до п.7 ч.1 ст.3 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», допоміжні приміщення у гуртожитках передаються у спільну сумісну власність власникам житлових приміщень у таких гуртожитках безоплатно і окремо приватизації не підлягають.
Відповідно до ст.6 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» власники житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у гуртожитку і зобов`язані брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку і прибудинкової території, відповідно до своєї частки у майні гуртожитку. Допоміжні приміщення у гуртожитку передаються у спільну сумісну власність безоплатно і окремо приватизації не підлягають. Співвласники допоміжних приміщень у гуртожитку зобов`язані не перешкоджати іншим особам у правомірному користуванні такими приміщеннями. Утримання допоміжних приміщень у гуртожитках та прибудинкових територій здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Власник (власники) неприватизованих квартир багатоквартирного будинку є співвласником (співвласниками) допоміжних приміщень нарівні з власниками приватизованих квартир.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Положеннями частини третьої статті 12 та частин першої статті 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Частиною 6 ст. 81 ЦПК України визначено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Позивачка в ході судового розгляду не надала доказів порушення свого права, шляхом влаштування відповідачами прибудов до своїх кімнат у гуртожитку.
Так , зокрема, з довідки КП «Управляюча компанія «Контакт» Токмацької міської ради (без номеру та дати) вбачається, що згідно із заявою мешканців гуртожитку від 28.02.2019 по АДРЕСА_2 , кімнат 164-167, щодо перерозподілу загальної площі, КП «Управляюча компанія «Контакт» Токмацької міської ради повідомляє, що з січня 2019 року був зроблений перерахунок загальної площі за вищевказаною адресою секції кімнат 164-170. Тобто, кімнатам 164, 165, 166, 167, 168, 170 до загальної площі була додана частина коридору, а з кімнати 169, в якій мешкає ОСОБА_2 була знята частина загальної площі (а.с.32) Таким чином, жодних матеріальних збитків, які стосуються сплати комунальних платежів позивач не несе.
КП «Управляюча компанія «Контакт» ТМР за вих.Ш-180 від 29.08.2016 повідомило ОСОБА_2 , що комісія обстежила прибудови сусідки ОСОБА_3 та винесла висновок що, вони не відносяться до кімнати та жилої площі ОСОБА_2 , так як прибудовані на території біля кімнат в коридорі, (копія акта додається). Комунальні послуги на ці прибудови ніякого відношення щодо нарахування до ОСОБА_2 не мають (а.с.8).
З акту про обстеження жилого приміщення в гуртожитку по АДРЕСА_1 , вбачається, що комісія в складі: голови комісії - заступника директора КП «Управляюча компанія «Контакт» ТМР, а також членів комісії: майстра та коменданта, склала акт про те, що комісія обстежила дану секцію та виявила, що прибудова ОСОБА_10 між своїми кімнатами (164-165) ніякого відношення до кімнати ОСОБА_2 (кім. АДРЕСА_3 , не має, так як кімнати 164-165 розміщено в кутку на протилежній стороні від кімнати № НОМЕР_3 . Вказані відомості спростовують доводи позивача, щодо наявності перешкод у користування загальним коридором. (а.с.9)
Що стосується доводі позивача про блокування їй виходу з кімнати при відчинених дверях кімнат відповідачів, то слід зазначити, що нормативними актами не передбачено встановлення певних правил влаштування вихідних/вхідних дверей та напрямок їх відкривання, а тому вказані доводи не можуть бути підставою для задоволення позову, крім того позивачем не надано доказів, що вказане блокування має постійний та тривалий характер.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Враховуючи наведене, апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Частиною 1 статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки вимоги апеляційної скарги ОСОБА_4 задоволено в повному обсязі, з ОСОБА_2 на користь апелянта підлягає стягнення сума судового збору сплаченого при подачі апеляційної скарги в сумі 1152,60 грн.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 15 липня 2019 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні власністю відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 1152,60 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повна постанова складена 30 жовтня 2019 року.
Головуючий , суддя-доповідач С. В. Кухар
Судді : А. В. Дашковська
О . З. Поляков
