Постанова
Іменем України
04 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 335/7435/18
провадження № 61-12485 св 20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І.,
Коломієць Г. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Траш»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18 січня 2019 року
у складі судді Соболєвої І. П. та постанову Запорізького апеляційного суду від 17 червня 2020 рокуу складі колегії суддів: Маловічко С. В., Гончар М. С., Подліянової Г. С.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства
з обмеженою відповідальністю «Траш» (далі - ТОВ «Траш») про визнання незаконним та скасування наказу про припинення трудового договору, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що з17 листопада 2016 року
він працював у ТОВ «Траш» на посаді заступника керуючого магазином
адміністрації магазину № 11 за переведенням із ТОВ «ФОЗЗІ-ФУД».
25 січня 2017 року у робочий час при виконанні службових обов`язків із ним стався нещасний випадок, під час якого він отримав каліцтво.
Після лікування та реабілітації йому було дозволено вийти на роботу. Незважаючи на це, у січні 2018 року керуючий магазином та інспектор
з кадрів не допустили його до робочого місця. Вказував, що з цього приводу викликав поліцію та подавав відповідну заяву.
29 травня 2018 року його знову недопустили на робоче місце, а на початку червня 2018 року він отримав поштою копію витягу з наказу від 29 травня 2018 року № 36/МТ11-к «Про припинення трудового договору». Згідно
з указаним наказом його було звільнено з посади заступника керуючого магазином з 29 травня 2018 року у зв`язку із виявленою невідповідністю працівника виконуваній роботі внаслідок стану здоров`я за пунктом 2
частини першої статті 40 КЗпП України.
Разом з цим, відповідно з даними особистої медичної книжки та медичної картки огляду особи для визначення спроможності займатися відповідним видом діяльності у нього за станом здоров`я відсутні протипоказання
для виконання обов`язків за посадою.
З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просив суд: визнати незаконним
та скасувати наказ ТОВ «Траш» від 29 травня 2018 року № 36/МТ11-к
«Про припинення трудового договору»; поновити його на посаді заступника керуючого магазином; стягнути з ТОВ «Траш» на свою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період із 30 травня 2018 року
по 20червня 2018 року у розмірі 14 314,74 грн та 100 000,00 грн
у відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18 січня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано незаконним та скасовано наказ ТОВ «Траш» від 29 травня
2018 року № 36/МТ11-к «Про припинення трудового договору». Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника керуючого магазином № 11 ТОВ «Траш», розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Дудикіна, 28.
Стягнуто з ТОВ «Траш» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період із 30 травня 2018 року по 17 грудня 2018 року у розмірі 14 314,74 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Рішення у частині поновлення на роботі ОСОБА_1 на посаді заступника керуючого магазином № 11 ТОВ «Траш» та стягнення з ТОВ «Траш»
на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу
за один місяць допущено до негайного виконання.
Стягнуто з ТОВ «Траш» судовий збір у розмірі 1 409,60 грн у дохід держави.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що згідно з медичними документами відсутні протипоказання для виконання ОСОБА_1 службових обов`язків заступника керуючого магазином, а переведення позивача на легшу роботу не вимагається. При цьому згідно з довідки травматологічної медико-соціальної експертної комісії (далі - МСЕК)
від 03 січня 2019 року, яку було надано позивачем, ОСОБА_1
за результатами огляду не визнаний інвалідом, а тому вважав,
що звільнення позивача з підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 40 КЗпП України, є незаконним.
Середній заробіток за час вимушеного прогулу судом першої інстанції визначений з урахуванням положень статті 235 КЗпП України
та Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.
Крім того, районний суд зазначив, що заявлена моральна шкода у розмірі 100 000,00 грн позивачем не обґрунтована.
Короткий зміст судових рішень судів апеляційної та касаційної інстанцій
Постановою Запорізького апеляційного суду від 04 липня 2019 року апеляційну скаргу ТОВ «Траш» залишено без задоволення, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18 січня 2019 року змінено у частині визначення розміру та періоду стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Стягнуто з ТОВ «Траш» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період із 30 травня 2018 року по 18січня 2019 року
у розмірі 100 204,79 грн з відрахуванням із вказаної суми обов`язкових платежів до державного бюджету.
В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Змінюючи рішення суду першої інстанції у частині стягнення середнього заробітку, суд апеляційної інстанції виходив із того, що судом першої інстанції невірно проведено розрахунок.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 лютого 2020 року касаційну скаргу
ТОВ «Траш» задоволено частково.
Скасовано постанову Запорізького апеляційного суду від 04 липня
2019 року, передано справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (провадження № 61-13862св19).
Постановою Запорізького апеляційного суду від 17 червня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, апеляційну скаргу ТОВ «Траш» задоволено.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18 січня 2019 року скасовано.
У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Судові витрати ТОВ «Траш» у вигляді судового збору у розмірі 4 933,60 грн компенсовано за рахунок держави у порядку, перебаченому Кабінетом Міністрів України.
Суд апеляційної інстанції під час нового апеляційного розгляду справи, виконуючи вимоги суду касаційної інстанції, врахувавши обмеження у праці, встановлені позивачу в акті огляду МСЕК, його службові обов`язки, закріплені посадовою інструкцією, а також відповідні роз`яснення травматологічної МСЕК, зробив висновок про те, що подальша робота позивача на посаді заступника керуючого магазином із визначеними посадовою інструкцією обов`язками була в значному обсязі виконуваних функцій йому протипоказана.
При цьому роботодавець намагався створити ОСОБА_1 умови праці,
які б відповідали обмеженням, встановленим у акті огляду МСЕК,
що передбачено статтею 170 КЗпП України, статтею 17 Закону України
«Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», статтею 5
Закону України «Про охорону праці». Вказане підтверджується наказами
ТОВ «Траш» від 14 травня 2018 року № 34/МТ11-к «Про переведення працівника на легшу роботу» (вирішено перевести ОСОБА_1 за його згодою продавцем продовольчих товарів) та від 29 травня 2018 року
№ 35/МТ11-к «Про переведення працівника на легшу роботу» (вирішено перевести ОСОБА_1 за його згодою на легшу роботу на посаді заступника керуючого магазином № 11 з 29 травня 2018 року по 01 січня 2019 року).
ОСОБА_1 ознайомився із цими наказами, однак не погодився з ними.
Факт відмови від переведення на легшу роботу засвідчено відповідним актом від 29травня 2018 року.
Крім того, роботодавець змінив посадову інструкцію заступника керуючого магазином для ОСОБА_1 з урахуванням стану його здоров`я та обмежень, визначених МСЕК, але не змінив саму посаду та місце роботи, а відтак фактично не переводив його на інше місце роботи, зокрема, нижчеоплачуване. ОСОБА_1 ознамився із тимчасовою посадовою інструкцією, але не погодився із розміром заробітної плати.
Апеляційний суд вказав, що оскільки працівник відмовився
від запропонованих пропозицій роботодавця щодо створення йому належних умов праці, а інше місце роботи, яке б відповідало стану здоров`я позивача, у роботодавця відсутнє, трудовий договір із позивачем було правомірно припинено відповідно до пункту 2 частини першої статті 40
КЗпП України.
Разом з цим, середній заробіток позивача не зменшувався, так як не було зменшено його посадовий оклад заступника керуючого магазином
(з полегшеними функціями), а розмір середнього заробітку залежав
від розміру преміювання у кожному місяці.
Також апеляційний суд вказав, що медичні документи, на які посилається позивач, не є належними доказами у справі, так як не встановлюють умов праці особи з інвалідністю, а при їх складанні не було досліджено
та враховано посадову інструкцію позивача.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у серпні 2020 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Запорізького апеляційного суду від 17 червня 2020 року
і змінити рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя
від 18 січня 2019 року у частині стягнення з ТОВ «Траш» середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.
Надходження касаційної скарги до Верховного Суду
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду
від 08 вересня 2020 року клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень задоволено.
Поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18 січня 2019 року
та постанови Запорізького апеляційного суду від 17 червня 2020 року.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху, оскільки до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору
у встановлених порядку і розмірах. Зазначено строк виконання ухвали,
а також попереджено про наслідки її невиконання.
У наданий судом строк заявник направив матеріали на усунення недоліків, зазначених в ухвалі Верховного Суду від 08 вересня 2020 року.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано цивільну справу
№ 335/7435/18 із Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя.
Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих
до неї документів. Роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу
та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У листопаді 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції зробив помилковий висновок про відсутність підстав для задоволення позову
та не врахував правовий висновок, викладений Верховним Судом
у постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 357/4496/18 (провадження № 61-11794св19).
Вказує, що висновків МСЕК, якими його визнано особою з інвалідністю
і рекомендовано виконувати іншу роботу немає, а довідка МСЕК,
яка знаходиться у матеріалах справи, встановлює лише певні обмеження (важка фізична праця, тривала ходьба, робота нагорі), висновків щодо яких апеляційним судом не зроблено. Роз`яснення МСЕК стосуються лише звільнення працівника від певних трудових обов`язків. Він може виконувати трудові обов`язки на посаді заступника керуючого магазина.
Вважає, що підстави для його переведення на іншу роботу відсутні і зміни посадової інструкції є достатнім для залишення його на займаній посаді. При цьому інвалідність з нього на сьогоднішній день знято.
Вказує, що у матеріалах справи немає підписаного уповноваженою особою наказу чи витягу з наказу про його звільнення.
Щодо підстав для зміни рішення суду першої інстанції зазначає,
що районний суд стягнув середній заробіток за неповний період часу,
а до стягнення підлягає сума за період з 30 травня 2018 року по 18 січня 2019 року у розмірі 113 273,00 грн.
Крім того, наявні підстави для відшкодування моральної шкоди, розмір якої ним обґрунтований.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У листопаді 2020 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного
Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ТОВ «Траш», в якому вказується, що постанова Запорізького апеляційного суду від 17 червня 2020 року є законною та обґрунтованою, просить залишити її без змін,
а касаційну скаргу - без задоволення.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);
якщо судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України, зокрема, суд апеляційної інстанції належним чином не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального
чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що постанову Запорізького апеляційного суду від 17 червня 2020 року ухвалено
з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Пунктом 2 частини першої статті 40 КЗпП України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров`я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску
до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов`язків вимагає доступу
до державної таємниці.
Відповідно до роз`яснень, викладених в абзацах першому, третьому пункту 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», при розгляді справ про звільнення за пунктом 2 частини першої статті 40 КЗпП України суд може визнати правильним припинення трудового договору в тому разі, якщо встановить, що воно проведено на підставі фактичних даних,
які підтверджують, що внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров`я (стійкого зниження працездатності) працівник не може належно виконувати покладених на нього трудових обов`язків чи їх виконання протипоказано за станом здоров`я або небезпечне для членів трудового колективу чи громадян, яких він обслуговує, і неможливо перевести,
за його згодою, на іншу роботу.
У справі, яка переглядається, встановлено, що виконання позивачем своїх трудових обов`язків протипоказане йому за станом здоров`я.
Частиною дугою статті 40 КЗпП України передбачено, що звільнення
з підстав, зазначених, зокрема, у пункті 2 статті 40 КЗпП України допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою,
на іншу роботу.
У частині першій статті 170 КЗпП України встановлено, що працівників,
які потребують за станом здоров`я надання легшої роботи, власник або уповноважений ним орган повинен перевести, за їх згодою, на таку роботу
у відповідності з медичним висновком тимчасово або без обмеження строку.
Відповідно до частини п`ятої статті 6 Закону України «Про охорону праці» працівника, який за станом здоров`я відповідно до медичного висновку потребує надання легшої роботи, роботодавець повинен перевести
за згодою працівника на таку роботу на термін, зазначений у медичному висновку, і у разі потреби встановити скорочений робочий день
та організувати проведення навчання працівника з набуття іншої професії відповідно до законодавства.
Невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі -
це документально підтверджена неможливість продовжувати виконання роботи працівником за умови, що така робота потребує певної кваліфікації чи стану здоров`я.
Доказами невідповідності працівника займаній посаді чи виконуваній роботі через стан здоров`я можуть бути відповідні медичні висновки МСЕК, якими працівника визнано особою з інвалідністю і йому рекомендовано роботу іншу, ніж та, яку він виконує.
Встановлено, що наказом ТОВ «Траш» від 14 листопада 2016 року
№ 1/МТ11-к ОСОБА_1 прийнято на посаду заступника керуючого магазином адміністрації магазину № 11 за переведенням з ТОВ «ФОЗЗІ-ФУД» (а. с. 4, 5).
Функціональні обов`язки заступника керуючого магазином визначені
в посадовій інструкції, з якою позивач був ознайомлений під час прийняття на посаду 14 листопада 2016 року (а. с. 62-68).
За змістом пункту 2.1.10 посадової інструкції у разі виробничої необхідності, працівник виконує обов`язки працівників магазину, безпосередньо здійснює обслуговування покупців, приймає товари, формує замовлення, організовує прибирання торгівельних та службових приміщень тощо.
25 січня 2017 року у робочий час при виконанні службових обов`язків
з ОСОБА_1 стався нещасний випадок на виробництві, під час якого він отримав каліцтво.
Згідно з довідкою до акта огляду МСЕК від 07 грудня 2017 року серія АВ
№ 1006011 ОСОБА_1 первинно оглянуто МСЕК 07 грудня 2017 року
та встановлено інвалідність третьої групи, причина інвалідності - трудове каліцтво. Інвалідність встановлена на строк до 01 січня 2019 року.
У висновку про умови та характер праці зазначено, що позивачу протипоказана важка фізична праця, тривала ходьба, робота на горі.
Може виконувати адміністративну роботу у кабінеті.
Рекомендовано відповідні заходи щодо відновлення працездатності, зокрема, проходити періодичне стаціонарне лікування, у тому числі, оперативне, у травматолога та невролога (а. с. 11).
У січні 2018 року ТОВ «Траш» звернулося до травматологічної МСЕК комунальної установи «Обласний центр медико-соціальної експертизи» Запорізької обласної ради з метою отримання інформації, чи є втрата професійної працездатності ОСОБА_1 стійкою, а також просило надати висновок про можливість виконання працівником своїх посадових обов`язків (а. с. 69, 70).
Головою травматологічної МСЕК відповідача було повідомлено,
що ОСОБА_1 встановлено стійку втрату професійної працездатності
у відсотках до 01 січня 2019 року і роз`яснено, що його необхідно звільнити від виконання обов`язків працівників магазину: безпосереднє обслуговування покупців, прийом товарів, оформлення замовлень, прибирання приміщень, прилеглих територій, стоянки, сходинок, обмежити перебування на ногах (а. с. 71, 72).
14 травня 2018 року ТОВ «Траш» прийнято наказ № 34/МТ11-к
«Про переведення працівника на легшу роботу», яким вирішено ОСОБА_1 перевести за його згодою продавцем продовольчих товарів торгового відділу магазину № 11 з 14 травня 2018 року із збереженням попереднього середнього заробітку протягом двох тижнів із дня переведення.
В подальшому оплату праці здійснювати з окладом згідно з штатним розписом (а. с. 60).
Із вказаним наказом позивач ознайомився 15 травня 2018 року, однак
не погодився із ним (а. с. 61).
29 травня 2018 року ТОВ «Траш» прийнято наказ № 35/МТ11-к
«Про переведення працівника на легшу роботу», яким вирішено ОСОБА_1 перевести за його згодою на легшу роботу на посаді заступника керуючого магазином адміністрації магазину № 11, з 29 травня 2018 року по 01 січня 2019 року, із збереженням попереднього заробітку. Оплату праці здійснювати з окладом згідно із штатним розписом.
Відповідно до медичних висновків про умови та характер праці вирішено затвердити індивідуальну посадову інструкцію заступника керуючого магазином адміністрації магазину № 11 та ознайомити ОСОБА_1
із посадовою інструкцією. За результатами чергового перегляду МСЕК
у випадку внесення змін до рекомендацій переглянути умови праці ОСОБА_1 (а. с. 35)
Із зазначеним наказом позивач ознайомився 29 травня 2018 року, проте
не погодився із ним (а. с. 36).
Із тимчасовою посадовою інструкцією ознайомлений 29 травня 2018 року, але не погоджувався із розміром заробітної плати (а. с. 38-44).
Факт відмови ОСОБА_1 від переведення на легшу роботу засвідчено відповідними актами від 29 травня 2018 року (а. с. 37), вказане також викладено у доповідній записці керуючого магазином № 11 (а. с. 46).
Наказом ТОВ «Траш» від 29 травня 2018 року № 36/МТ11-к
«Про припинення трудового договору» ОСОБА_1 звільнено з посади заступника керуючого магазину у зв`язку з виявленою невідповідністю працівника виконуваній роботі внаслідок стану здоров`я на підставі пункту 2 частини першої статті 40 КЗпП України (а. с. 45).
Факт відмови ОСОБА_1 від ознайомлення із цим наказом та отримання трудової книжки засвідчено відповідними актами від 29 травня 2018 року (а. с. 47, 48).
29 травня 2018 року ТОВ «Траш» направило на адреси позивача повідомлення (вих. № 363-УРС-01.01/06, вих. № 364-УРС-01.01/06)
про звільнення, підстави звільнення та можливість отримання трудової книжки у відділі кадрів (а. с. 49, 53), які було вручено 01 червня 2018 року
(а. с. 51, 54).
Суд апеляційної інстанції при новому розгляді справи, надавши оцінку посадовій інструкції позивача та висновку МСЕК, з`ясувавши коло посадових обов`язків заступника керуючого магазином, зробив правильні висновки про те, що подальша робота позивача на займаній посаді
з визначеними посадовою інструкцією обов`язками була в значному обсязі виконуваних функцій протипоказана позивачу.
Таким чином, відсутні правові підстави для задоволення позову
ОСОБА_1 , оскільки дії ТОВ «Траш» при звільненні позивача за пунктом 2 частини першої статті 40 КЗпП України відповідали нормам трудового законодавства, роботодавець намагався створити позивачу належні умови праці, однак сам працівник не бажав скористатися ними, вважаючи себе таким, що не потребує легшої праці.
Отже, роботодавець обґрунтовано видав наказ про звільнення ОСОБА_1
на підставі пункту 2 частини першої статті 40 КЗпП України.
Колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції в силу положень частини п`ятої статті 411 ЦПК України врахував висновки суду касаційної інстанції, з яких було скасовано постанову Запорізького апеляційного суду від 04 липня 2019 року і передано вказану справу на новий апеляційний розгляд (провадження № 61-13862св19). Цим самим суд апеляційної інстанції виконав вимогу частини пятої статті 411 ЦПК України, згідно
з якою висновки суду касаційної інстанції, в зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції
під час нового розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції вірно зазначив, що на підставі наказу
від 29 травня 2018 року № 35/МТ11-к роботодавець змінив інструкцію заступника керуючого магазином для ОСОБА_1 з урахуванням стану його здоров`я та обмежень, визначених МСЕК, але не змінив саму посаду та місце роботи, а тому фактично не переводив його на інше місце роботи, зокрема, нижчеоплачуване. При цьому, ознайомлюючись з індивідуальною посадовою інструкцією, ОСОБА_1 зазначив, що не погоджується
з розміром заробітної плати і може обіймати займану ним посаду.
Крім того, апеляційний суд обґрунтовано не взяв до уваги медичні документи, надані позивачем, оскільки такі не встановлюють умови праці особи з інвалідністю, при їх складанні не враховано положення посадової інструкції, а тому вони не є належними доказами у справі.
Суд касаційної інстанції відхиляє посилання заявника щодо неврахування апеляційним судом правового висновку, викладеного Верховним Судом
у постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 357/4496/18 (провадження № 61-11794св19), оскільки фактичні обставини у наведеній справі
та у справі, яка переглядається, є різними.
Колегія суддів вважає, що в силу положень частини третьої статті 89
ЦПК України судом апеляційної інстанції всебічно, повно та об`єктивно надано оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному окремому доказу, а підстави їх врахування чи відхилення є мотивованими.
Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставою для скасування постанови Запорізького апеляційного суду
від 17 червня 2020 року, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Запорізького апеляційного суду від 17 червня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Д. Д. Луспеник
Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць
