Ухвала
08 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 335/7435/18
провадження № 61-12485ск20
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Луспеника Д. Д. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18 січня 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 17 червня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Траш» про визнання незаконним та скасування наказу про припинення трудового договору, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним вище позовом.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18 січня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано незаконним та скасовано наказ товариства з обмеженою відповідальністю «Траш» (далі - ТОВ «Траш») № 36/МТ11к від 29 травня 2018 про припинення трудового договору.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника керуючого магазином № 11 ТОВ «Траш», розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Дудикіна, 28. Стягнуто з ТОВ «Траш» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 30 травня 2018 року по 17 грудня 2018 року у сумі 14 314,74 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Рішення суду в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 на посаді заступника керуючого магазином № 11 ТОВ «Траш» та стягнення з ТОВ «Траш» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць допущено до негайного виконання.
Вирішено питання про стягнення судового збору.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 04 липня 2019 року апеляційну скаргу ТОВ «Траш» залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18 січня 2019 року змінено в частині визначення розміру та періоду стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Стягнуто з ТОВ «Траш» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 30 травня 2018 року по 18 січня 2019 року у сумі 100 204,79 грн з відрахуванням із вказаної суми обов`язкових платежів до державного бюджету.
В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 12 лютого 2020 року касаційну скаргу ТОВ «Траш», яка підписана представником Мулявою І. Є., задоволено частково. Постанову Запорізького апеляційного суду від 04 липня 2019 року скасовано. Передано справу № 335/7435/18 на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (провадження № 61-13862св19).
Постановою Запорізького апеляційного суду від 17 червня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ТОВ «Траш» задоволено. Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18 січня 2019 року скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
18 серпня 2020 року, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18 січня 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 17 червня 2020 року.
Відповідно до частини першої, другої та третьої статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить поновити строк на касаційне оскарження, посилаючись на те, що копію постанови Запорізького апеляційного суду від 17 червня 2020 року йому вручено не було. Повний текст зазначеної постанови отримав у канцелярії суду першої інстанції 05 серпня 2020 року на підставі поданої ним заяви, томустрок пропущено з поважних причин.
Ураховуючи викладене, вважаю, що строк на касаційне оскарження заявником пропущено з поважних причин, тому за можливе його поновити.
Водночас, подана касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду судом касаційної інстанції, оскільки у порушення пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що за цією категорією справ звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».
Наведені заявником доводи є безпідставними з огляду на таке.
За змістом приписів статей 94, 116, 117 Кодексу законів про працю України та статей 1, 2 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» середній заробіток за час вимушеного прогулу за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав працівників від незаконного звільнення з роботи, і не входить до структури заробітної плати, оскільки середній заробіток не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою.
Пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу під час розгляду таких справ у всіх судових інстанціях.
Такий правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року по справі № 910/4518/16 (провадження № 12-301гс18).
Ураховуючи викладене, заявнику необхідно сплатити судовий збір за майнові вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Станом на 01 січня 2018 року прожитковий мінімум для працездатних осіб був встановлений у розмірі 1 762,00 грн.
Зі змісту положень пункту 3 частини третьої статті 175, пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці.
При цьому, позовна вимога про відшкодування моральної шкоди є майновою вимогою, оскільки позивач її визначив у грошовому вимірі.
Відповідно до підпункту 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою - підприємцем, ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що за подання до суду касаційної скарги на рішення суду; заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду ставка судового
збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при
поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.
Таким чином, заявнику необхідно сплатити судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 3 979,16 грн.
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду
у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до УК
у Печер.р-ні/Печерс. р-н/22030102, код ЄДРПОУ: 38004897, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО: 899998, номер рахунку отримувача (стандарт ІВАN): UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055»).
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення їх недоліків.
Керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України, статтями 4, 6 Закону України «Про судовий збір», Верховний Суд
УХВАЛИВ:
Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарженнярішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18 січня 2019 року та постанови Запорізького апеляційного суду від 17 червня
2020 року.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18 січня 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 17 червня 2020 року залишити без руху та надати строк для виконання вимог цієї ухвали до 08 жовтня 2020 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені законом.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Д. Д. Луспеник
