Дата документу 04.07.2019 Справа № 335/7435/18
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Єдиний унікальний № 335/7435/18 Головуючий у 1-й інстанції: Соболєва І.П.
провадження № 22-ц/807/1490/19 Суддя-доповідач: Поляков О.З.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 липня 2019 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ Запорізького апеляційного суду у складі:
Головуючого Полякова О.З.
суддів: Крилової О.В.,
Бєлки В.Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та товариства з обмеженою відповідальністю «Траш» на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18 січня 2019 року по справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Траш» про визнання незаконним та скасування наказу від 29.05.2018 року про припинення трудового договору, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди,-
В С Т А Н О В И Л А:
У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суд з позовом до ТОВ «Траш» про визнання незаконним та скасування наказу від 29.05.2018 про припинення трудового договору, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 17.11.2016 він був працевлаштований у ТОВ «Траш» на посаді заступника керуючого магазином у адміністрацію магазину № 11 за переведенням з ТОВ «ФОЗЗІ-ФУД».
25 січня 2017 року у робочий час при виконанні службових обов`язків, з ним стався нещасний випадок під час якого він отримав каліцтво.
29 травня 2018 року його не пустили на робоче місце та сказали, що пришлють документи.
На початку червня 2018 року він отримав поштою копію витягу з наказу № 36/МТ11к від 29.05.2018 «Про припинення трудового договору». Згідно цього наказу його було звільнено з посади заступника керуючого магазина з 29.05.2018 у зв`язку з виявленою невідповідністю працівника виконуваній роботі внаслідок стану здоров`я за п. 2 ст. 40 КЗпП України.
Згідно особистої медичної книжки та медичної картки огляду особи для визначення спроможності займатися відповідним видом діяльності за станом здоров`я, ОСОБА_1 відсутні протипоказання для виконання обов`язків заступника керуючого та до праці пригідний - відповідно.
У відповідності до консультації завідуючого відділення травматології КУ «Міська клінічна лікарня екстреної та швидкої медичної допомого м. Запоріжжя» ОСОБА_2 , ОСОБА_1 може приступити до праці, до виконання своїх службових обов`язків.
Вважає, що відповідач грубо порушив трудові права ОСОБА_1 , внаслідок чого наказ про звільнення вважає незаконним, прийнятим всупереч вимогам КЗпП України та таким, що підлягає скасуванню.
З огляду на вищевказане, просив суд визнати незаконним та скасувати наказ ТОВ «Траш» №36/МТ11 к від 29.05.2018 про припинення трудового договору; поновити ОСОБА_1 на посаді заступника керуючого магазином; стягнути з ТОВ «Траш» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 30 травня 2018 року по 20 червня 2018 року у сумі 14314,74 грн.; стягнути з ТОВ «Траш» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у сумі 100000,00 грн.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18 січня 2019 року позов задоволено частково.
Визнано незаконним та скасовано наказ ТОВ «ТРАШ» № 36/МТ11 к від 29.05.2018 про припинення трудового договору.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника керуючого магазином № 11 ТОВ «ТРАШ», розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Дудикіна, 28.
Стягнуто з ТОВ «ТРАШ» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 30 травня 2018 року по 17 грудня 2018 року у сумі 14 314 грн. 74 коп.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Рішення в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 на посаді заступника керуючого магазином № 11 ТОВ «ТРАШ» та стягнення з ТОВ «ТРАШ» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць, допущено до негайного виконання.
Стягнуто з ТОВ «ТРАШ» судовий збір у розмірі 1409,60 грн. в дохід держави.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильне застосуванням судом норм матеріального права, просив суд рішення суду першої інстанції змінити в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, а саме стягнути з ТОВ «Траш» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 30 травня 2018 року по 18 січня 2019 року включно сумі 113 273 грн. та стягнути з ТОВ «Траш» на його користь моральну шкоду у сумі 100 000 грн.
Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції при вирішенні питання про стягнення середнього заробітку не застосував положення ст. 235 КЗпП України, оскільки розгляд справи затягнувся не з його вини, тому суд повинен був стягнути 113273 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 30.05.2018 року по 18.01.2019 року включно, тобто по день ухвалення рішення у справі. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції не врахував, що незаконне звільнення призвело до моральних страждань. Йому боляче усвідомлювати те, що він не потрібен на підприємстві, на якому отримав виробничу травму. Знайти нову роботу з інвалідністю дуже важко. Зазначене безумовно вплинуло на його моральний стан, спричинило моральні страждання та призвело до втрати нормальних життєвих звіз яків.
Також, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального права, ТОВ «Траш» подало апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі зазначають, що довідкою до акту огляду МСЕК АВ № 1006011 від 07.12.2017 року позивачу встановлено третю групу інвалідності на строк до 01.01.2019 року та надано висновок про умови та характер праці, яким позивачу протипоказана важка фізична праця, тривала ходьба, робота на горі та визначено, що позивач може виконувати адміністративну роботу у кабінеті. Оформлена у встановленому порядку Особиста медична книжка форми 1-ОМК є лише документом, що підтверджує відсутність інфекційних хвороб для зайняття працівниками продовольчої торгівлі відповідним видом діяльності, і не може змінювати або встановлювати нові медичні висновки для осіб з інвалідністю, які були зазначені в актах огляду травмотолігічної МСЕК та індивідуальній програмі реабілітації інваліда. Таким чином, особиста медична книжка форми 1-ОМК засвідчує лише факт відсутності інфекційних хвороб у працівника та не є належним доказом щодо предмету доказування по справі.
Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.
Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи, що зазначений спір виник не з підстав, зазначених у ч. 4 ст. 274, та те, що ціна позову у справі становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа є малозначною, розгляд апеляційних скарг було призначено до розгляду порядку письмового провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників справи.
Ухвалами суду апеляційної інстанції від 22 березня 2019 року (а.с. 189) та від 28 березня 2019 року (а.с. 195), в порядку передбаченому ст. 360 ЦПК України, особам, які беруть участь у справі, надавався строк до 25 квітня 2019 року та до 30 квітня 2019 року для надання відзиву на апеляційні скарги разом з доказами надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам процесу.
17 квітня 2019 року від ТОВ «Траш» надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 . У відзиві зазначає, що позивачем не наведено жодних розрахунків середнього заробітку, тому є необґрунтованим застосування суми у розмірі 622,38 грн. за один робочий день взагалі. Просить у апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції скасувати, у задоволенні позову відмовити в повному обсязі з підстав викладених в апеляційній скарзі ТОВ «Траш».
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставин справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ТОВ «Траш» підлягає залишенню без задоволення, а апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню з наведених нижче підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість:
1) керує ходом судового процесу;
2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;
3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій;
4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;
5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає не в повній мірі.
Відповідно до ст. 23 Загальної декларації прав людини, прийнятої і проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі i сприятливі умови праці та на захист від безробіття.
Положеннями ч.3 ст. 43 Конституції України встановлено право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Так, з матеріалів справи вбачається, що наказом ТОВ «ТРАШ» № 1/МТ11 к від 14.11.2016 ОСОБА_1 прийнято на посаду заступника керуючого магазином Адміністрації Магазину № 11 ТОВ «ТРАШ», за переведенням з ТОВ «ФОЗЗІ-ФУД» (а.с. 4-5).
25 січня 2017 у робочий час при виконанні службових обов`язків з ОСОБА_1 стався нещасний випадок на виробництві, під час якого він отримав каліцтво.
Згідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ № 1006011, ОСОБА_1 первинно оглянуто 07.12.2017 року; встановлено інвалідність третьої групи; причина інвалідності - трудове каліцтво; інвалідність встановлена на строк до 01.01.2019. Висновок про умови та характер праці: протипоказана важка фізична праця, тривала ходьба, робота нагорі. Може виконувати адміністративну роботу у кабінеті.
Згідно висновку за результатами розгляду повідомлення громадянина від 11.01.2018 року ДОП СДОП відділу превенції Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області ст. лейтенанта поліції Яковенко М.В. вбачається, що ОСОБА_1 11.01.2018 року здійснив виклик поліції за адресою магазину «ТРАШ» по вул. Дудикіна, 28 порушується трудове законодавство. В ході проведення перевірки за вказаною адресою здійснено виїзд нарядом поліції, де із заявою звернувся ОСОБА_1 , в якій просить зафіксувати факт не допуску заявника до роботи керуючим ТОВ «ТРАШ» Єрьоміним А.І .. В ході проведення перевірки було встановлено, що в події вбачаються цивільно-правові відносини, в котрих поліція не є компетентним органом. Заявнику рекомендовано звернутися до суду (а.с. 8).
З особистої медичної книжки ОСОБА_1 вбачається, що позивач пройшов 08.02.2018 року медичний огляд у профпункті Комунальної установи «Запорізька міська клінічна лікарня №10». Протипоказання відсутні для виконання обов`язків заступника керуючого. Дата наступного медичного огляду - 08.02.2019 року (а.с. 14).
Згідно з медичною картою огляду особи для визначення спроможності займатися відповідним видом діяльності за станом здоров`я ОСОБА_1 , 1992 р.н., посада заступник керуючого пройшов медичний огляд у Запорізькій міській клінічній лікарні №10. Згідно з картою до праці придатний з 12.02.2018 року.
Наказом ТОВ «ТРАШ» № 34/МТ11 к «Про переведення працівника на легшу роботу» від 14.05.2018 року, у зв`язку із неможливістю виконання у подальшому працівником Товариства - заступником керуючого магазином Адміністрації Магазину №11 Товариства, розташованого в АДРЕСА_2, ОСОБА_1 своєї роботи відповідно до медичного висновку про умови та характер праці внаслідок трудового каліцтва, вирішено ОСОБА_1 перевести за його згодою продавцем продовольчих товарів, торгового відділу, магазину №11 Товариства, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , з 14 травня 2018 року, із збереженням попереднього середнього заробітку протягом двох тижнів з дня переведення. В подальшому оплату праці здійснювати з окладом згідно із штатним розписом…».
Згідно письмової консультації від 14.05.2018 року завідуючого відділенням травматології Комунальної установи «Міська клінічна лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги м. Запоріжжя» ОСОБА_2., хворий ОСОБА_1 може приступити до праці, до виконання своїх службових обов`язків (а.с.13).
Згідно наказу від 29.05.2018 року за № 35/МТ11 «Про переведення працівника на легшу роботу», у зв`язку із неможливістю виконання у подальшому працівником Товариства - заступником керуючого магазином Адміністрації Магазину №11 Товариства, розташованого в АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 в повному обсязі своєї роботи відповідно до медичного висновку про умови та характер праці внаслідок трудового каліцтва, вирішено ОСОБА_1 перевести за його згодою на легшу роботу на посаді заступника керуючого магазином №11 Товариства, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , з 29.05.2018 по 01.01.2019, із збереженням попереднього заробітку. Оплату здійснювати з окладом згідно із штатним розписом.
З вказаним наказом позивач ознайомлений 29.05.2018 року з відміткою, що (мовою оригінала) «но не согласен по причине того, что оклад согласно приказу составляет ~3700 , а оклад настоящий ~12700».
Судом першої інстанції вірно встановлено, що факт відмови від переведення на легшу роботу засвідчено відповідним актом від 29.05.2018 року, який підписано керуючим магазином ОСОБА_4 , старшим інспектором з кадрів ОСОБА_5 , охоронником ОСОБА_6 .
Як вбачається з матеріалів справи, наказом ТОВ «ТРАШ» № 36/МТ11 к 29.05.2018 року «Про припинення трудового договору», ОСОБА_1 звільнено з посади заступника керуючого магазину, відповідно до п. 2 ст. 40 КЗпП України, у зв`язку із виявленою невідповідністю працівника виконуваній роботі внаслідок стану здоров`я. Підставою зазначено: доповідна записка керуючого магазином, адміністрація, ОСОБА_4 від 29.05.2018, копія довідки МСЕК серія АВ № 1006011 від 06.12.2017. Факт відмови ОСОБА_1 від ознайомлення з наказом про припинення трудового договору №36/МТ11 к та отримання трудової книжки засвідчено відповідними актами від 29.05.2018, які підписані керуючим магазином ОСОБА_4 , менеджером торговельного залу ОСОБА_7 , охоронником ОСОБА_6 .
Крім того, 29.05.2018 ТОВ «ТРАШ» направлені на адреси позивача повідомлення (вих. №363-УРС-01.01/06, №364-УРС-01.01/06) про звільнення, підстави звільнення та можливість отримання трудової книжки у відділі кадрів. Дані повідомлення вручені 01.06.2018 року.
Суд першої інстанції вірно визначився з характером спірних правовідносин, які регулюються нормами КЗпП України.
За приписами п.2 ч.1 ст.40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров`я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов`язків вимагає доступу до державної таємниці.
Відповідно до ч. 2 ст. 40 КЗпП України, звільнення з підстав, зазначених у пункті 2 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що згідно довідки АВ № 1006011, особистої медичної книжки позивача, медичної картки та консультації завідуючого відділенням відсутні протипоказання для виконання службових обов`язків заступника керуючого магазином, переведення позивача згідно лікарняних документів, на легшу роботу не вимагається.
Судом встановлено, що відповідно до довідки травматичної МСЕК від 03.01.2019 року, наданої позивачем та долученої до матеріалів справи в ході судового засідання від 18.01.2019 року, за результатами огляду ОСОБА_1 не встановлена група інвалідності (а.с.108).
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про незаконність звільнення позивача з займаної посади з підстав передбачених п.2 ч.1 ст.40 КЗпП України, та скасував наказ № 36/МТ11 к від 29.05.2018 як незаконний, та поновив позивача на роботі з дати звільнення.
Положеннями ст. 235 КЗпП України визначено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш, як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Проте, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо періоду, за яким судом стягнено середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Відповідно до частини другої статті 235 КЗпП при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Судом першої інстанції наведено вищезазначену норму права в рішенні, але не враховано при визначенні періоду, за який було стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу. Таким чином, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 частково знайшли своє підтвердження.
Щодо доводів апеляційної скарги ТОВ «Траш» відносно помилковості посилання суду першої інстанції на довідку про доходи від 20.04.2017р. №000025/ТР, слід зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Так, ТОВ «Траш» на спростування вказаної довідки не було надано іншої довідки про заробітну плату ОСОБА_1 а ні в суді першої інстанції, а ні під час перегляду рішення апеляційним судом. А отже, апеляційний суд переглядає рішення відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Окрім цього, колегія звертає увагу, що в вищевказаній довідці, яка підписана директором та головним бухгалтером ТОВ «Траш» в графі «інші нарахування» відсутні суми, а отже твердження ТОВ «Траш» що дана довідка містить всі види нарахувань та виплат, не заслуговують на увагу.
У частині першій статті 1 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Згідно зі статтею 1 Конвенції Міжнародної організації праці «Про захист заробітної плати» № 95, ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін «заробітна плата» означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано. Цьому визначенню відповідає поняття заробітної плати, передбачене у частині першій статті 94 Кодексу і частині першій статті 1 Закону України «Про оплату праці», як винагороди, обчисленої, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган (роботодавець) виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Наведений зміст поняття заробітної плати узгоджується з одним із принципів здійснення трудових правовідносин - відплатність праці, який дістав відображення у пункті 4 частини I Європейської соціальної хартії (переглянутої) від 03 травня 1996 року, ратифікованої Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, за яким усі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень. Крім обов`язку оплатити результати праці робітника, існують також інші зобов`язання роботодавця матеріального змісту. Ці зобов`язання стосуються тих витрат, які переважно спрямовані на охорону праці чи здоров`я робітника (службовця) або на забезпечення мінімально належного рівня його життя.
Відповідно до вимог ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Враховуючи правову позицію Верховного Суду України в постанові від 14.09.2016р. за справою №6-419цс 16 щодо розрахунку середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу зазначено, що з урахуванням норм статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМ України від 08 лютого 1995 року №100 середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарних місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто дню звільнення. Якщо протягом останніх двох років календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчисляється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.
Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 ЗУ "Про оплату праці" за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100.
Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п.8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених законодавством, - календарних днів за цей період.
Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку).
Вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати.
Суд першої інстанції на вказані положення законодавства не звернув уваги та ухвалюючи рішення про стягнення середнього заробітку погодився з розрахунком позивача, який не відповідає правилам визначення середнього заробітку, що дає підставу для зміни рішення в частині суми, що стягується на користь позивача.
Так, з довідки про доходи ОСОБА_1 , яка міститься в матеріалах справи та не спростована ТОВ «Траш», вбачається, що його заробітна плата складає за грудень 2017р. - 9954,65 грн., за січень 2018р. - 13073,68 грн.
Разом за грудень 2017р. та січень 2018р. заробітна плата, яка враховується для визначення середньоденного заробітку складає 23028,33 грн. (9954,65+13073,68), а середньоденна заробітна плата складає 622,39 грн. (23028,33 /37).
За період звільнення по день ухвалення рішення минуло 161 робочих днів (травень 2018р. - 2 робочих дні; червень 2018р. - 20 робочих днів; липень 2018 р. - 22 робочих дні; серпень 2018р. - 22 робочих дні; вересень 2018р. - 20 робочих днів; жовтень 2018р. - 22 робочих дні; листопад 2018р. - 22 робочих дні; грудень 2018 р. - 20 робочих днів; січень 2018р. по день ухвалення рішення - 11 робочих днів).
Таким чином, загальний розмір суми за час вимушеного прогулу з урахуванням положень Порядку обчислення середньої заробітної плати складає 100204,79 грн. (161 днів ? 622,39 грн.).
Колегія дійшла висновку змінити рішення, стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 100204,79 грн. З вказаної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу стягуються обов`язкові платежі до державного бюджету.
Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється статтею 237-1 КЗпП України, яка передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування шкоди визначається законодавством.
Зазначена норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.
Підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із статтею 237-1 КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди, обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин (статті 3, 4, 11, 31 ЦПК України).
Отже, компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових правовідносин, шляхом поновлення на роботі, а має самостійне юридичне значення.
Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновком суду, що ОСОБА_1 не обґрунтована заявлена моральна шкоди у розмірі 100000 грн., а отже відсутні підстави для задоволення цієї вимоги.
Відповідно до роз`яснень п. п. 4, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31 березня 1995 року № 4 у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено в чому полягає шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визнаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Доводи апеляційної скарги ТОВ «Траш» були предметом дослідження суду першої інстанції, не спростовують висновки суду першої інстанції, та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення, а фактично зводяться до незгоди з рішенням суду.
Таким чином, з огляду на вищенаведене, колегія дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 та відповідно до статті 376 ЦПК України зміни рішення в частині розміру та періоду стягнення з ТОВ «Траш» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 30.05.2018 року по день ухвалення рішення судом першої інстанції - 18.01.2019 року в розмірі 100204,79 грн.
В іншій частині вирішення позовних вимог судове рішення відповідає вимогам закону, тому підстави для його зміни чи скасування відсутні.
Керуючись ст. ст. 376,381-384, 389 ЦПК України, колегія суддів,-
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Траш» - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та - задовольнити частково.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18 січня 2019 року у цій справі - змінити в частині визначення розміру та періоду стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Траш» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 30 травня 2018 року по 18 січня 2019 року у сумі 100204,79 грн. (сто тисяч двісті чотири гривні сімдесят дев`ять копійок) з відрахуванням із вказаної суми обов`язкових платежів до державного бюджету.
В іншій частині рішення суду - залишити без змін.»
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повна постанова складена 04 липня 2019 року.
Головуючий :
Судді :
