Окрема думка суддів К. М. Пільков, Л. Ю. Кишакевича, М. В. Мазура, І. В Ткача до постанови Великої Палати від 25.09.2024 у справі № 490/9587/18
Постановою від 25.09.2024 Велика Палата Верховного Суду залишила без задоволення касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 21.06.2023, якою той відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 27.09.2021, мотивовану тим, що апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, а отже, підлягали застосуванню положення частини другої статті 358 ЦПК України, оскільки річний строк, визначений цією процесуальною нормою, є присічним і не може бути поновленим. Оскаржену ухвалу апеляційного суду Велика Палата залишила без змін.
Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що ОСОБА_1 не є «особою, не повідомленою про розгляд справи» (пункт 1 частини другої статті 358 ЦПК України), оскільки вона ініціювала відповідне провадження, тому до неї не застосовується передбачений цією нормою виняток з правила про присічний строк на подання апеляційної скарги.
Погоджуємось в цілому з рішенням Великої Палати, однак висловлюємо незгоду з мотивами постанови, сформульованим Великою Палатою висновком про застосування норми права.
Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку (§§ 96, 168 постанови), що «особою, не повідомленою про розгляд справи» (пункт 1 частини другої статті 358 ЦПК України), не можна вважати особу, яка власне ініціювала розгляд справи або відповідного судового провадження (позивача, заявника, третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору), яка скористалася своїм правом доступу до правосуддя, подала позовну заяву (заяву, скаргу), на підставі якої було відкрито судове провадження.
Вважаємо це висновок Великої Палати помилковим з огляду на таке.
Поняття «розгляд справи» і похідні від нього вживаються у ЦПК України на позначення розгляду і вирішення судом по суті спору або іншого питання, віднесеного до юрисдикції судів (частина перша статті 19, частина третя статті 61 ЦПК України).
Однак поняття «розгляд справи» і похідні від нього вживаються також для позначення апеляційного та касаційного переглядів, розгляду заяв про перегляд за нововиявленими та виключними обставинами, розгляду інших заяв, якими особа ініціює певне провадження. Наприклад, з таким значенням поняття «розглядати справу» вжито у частині першій статті 36, статті 37, 39, 40 ЦПК України.
Пункт 1 частини другої статті 358 ЦПК України, вочевидь, розмежовує два випадки:
1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи, і
2) подання апеляційної скарги особою, не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки.
У випадку подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи поняття «розгляд справи» вжито саме з другим з описаних вище значень.
Тобто у пункті 1 частини другої статті 358 ЦПК України під особою, не повідомленою про розгляд справи, на нашу думку, мається на увазі саме особа, якій не повідомлено в про відповідне провадження (провадження у суді першої інстанції, апеляційне, касаційне, за виключними чи нововиявленим обставинами, провадження з розгляду окремих зяяв, скарг, що завершується ухваленням судового рішення).
Властиво, що такою особою не може вважатись особа, яка ініціювала саме таке провадження, а не розгляд справи в цілому. Тобто, наприклад, у випадку, якщо після набрання рішення суду законної сили відповідач ініціює перегляд остаточного рішення за нововиявленими обставинами, то саме він, відповідач, є особою, яка ініціювала відповідне провадження (в цьому випадку провадження за нововиявленими обставинами), а не позивач, хоч той свого часу й ініціював розгляд всієї справи.
Натомість застосований Великою Палатою підхід ґрунтується на безпідставному встановленні неспростовної презумпції обізнаності позивача, заявника, третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, зі станом всієї справи у майбутньому.
Вважаємо, що особа має бути обізнаною про стан ініційованого нею провадження до ухвалення і набрання законної сили судового рішення за результатом розгляду поданої цією особою заяви (скарги), а не протягом всіх можливих проваджень, які у відповідній справі можуть ініціювати інші особи.
Саме про таку особу йдеться у рішенні ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» у від 03.04.2008, заява № 3236/03, § 41(«сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження») на яке послалась Велика Палата (§ 160 постанови).
Вважаємо, що Велика Палата мала виходити саме з такого тлумачення пункту 1 частини другої статті 358 ЦПК України.
Судді
К. М. ПільковМ. В. МазурЛ. Ю. КишакевичІ. В. Ткач
