У Х В А Л А
03 квітня 2019 року
м. Київ
Справа № 800/416/17 (П/9901/26/18)
Провадження № 11-854заі18
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Саприкіної І. В.,
суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження заяву Верховної Ради України про роз'яснення постанови ВеликоїПалати Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 800/416/17 за позовом ОСОБА_4 до Верховної Ради України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
УСТАНОВИЛА:
У жовтні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до Вищого адміністративного суду України з позовом, у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Верховної Ради України щодо ненадання відповіді по суті його звернення від 11 квітня 2017 року у законний термін та у ненаправленні цього звернення за належністю;
- зобов'язати Верховну Раду України переслати звернення ОСОБА_4 від 11 квітня 2017 року за належністю;
- стягнути з Верховної Ради України моральну шкоду у розмірі 250 тис. грн.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VIII), яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.
На підставі підп. 5 п. 1 розд. VII «Перехідні положення» КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII) позовні заяви та апеляційні скарги на судові рішення в адміністративних справах, які подані до Вищого адміністративного суду України як суду першої або апеляційної інстанції та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду рішенням від 18 червня 2018 року у задоволенні позову відмовив.
Не погодившись із таким судовим рішенням з підстави порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати незаконне, на його думку, рішення суду першої інстанції і прийняти нове про задоволення позову.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково.
Рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18 червня 2018 року в частині вимог про визнання протиправною бездіяльності Верховної Ради України щодо ненаправлення звернення ОСОБА_4 від 11 квітня 2017 року за належністю та зобов'язання Ради переслати вказане звернення за належністю скасовано.
Ухвалено в цій частині нове рішення.
Визнано протиправною бездіяльність Верховної Ради України щодо непересилання звернення ОСОБА_4 від 11 квітня 2017 року за належністю.
Зобов'язано Верховну Раду України переслати звернення ОСОБА_4 від 11 квітня 2017 року за належністю.
В іншій частині рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18 червня 2018 року змінено, викладено його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
05 березня 2019 року до Великої Палати Верховного Суду надійшла заява Верховної Ради України про роз'яснення постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року, у якій заявник просить роз'яснити:
- на підставі яких обставин справи та наданих на їх підтвердження доказах суд прийшов до висновку про те, що ОСОБА_4 звертався зі зверненням відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян» саме до Верховної Ради України:
- чому суд вважає, що Верховна Рада України є належним відповідачем у цій справі;
- які саме, на думку суду, управлінські функції Верховна Рада України здійснила або не здійснила відносно ОСОБА_4 на виконання своїх повноважень, визначених ст. 85 Конституції України;
- якими нормами Конституції України та законів України керуватися при виконанні постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року в частині зобов'язання Верховної Ради України переслати звернення ОСОБА_4 від 11 квітня 2017 року за належністю.
Крім цього, у своїй заяві Верховна Рада України просить:
- зазначити, якими саме нормами Конституції України передбачені повноваження представницького, колегіального органу державної влади - Верховної Ради України надавати відповіді на звернення, та у який спосіб з урахуванням конституційно-правового статусу українського парламенту;
- куди необхідно переслати звернення ОСОБА_4 та до чиїх повноважень належить вирішення питання порушеного у зверненні позивача від 11 квітня 2017 року;
Дослідивши доводи заяви про роз'яснення судового рішення, Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків.
Згідно ч. 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 254 КАС України за заявою учасника справи (…) суд роз'яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали. Подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.
Роз'яснення судового рішення зумовлено його нечіткістю за змістом, коли воно є неясним та незрозумілим для осіб, стосовно яких воно ухвалене, так і для тих, що будуть здійснювати його виконання. Тобто, це стосується випадків, коли судом не дотримані вимоги ясності, визначеності рішення. Невизначеність судового рішення означає, що таке рішення містить положення, які викликають суперечки щодо його розуміння та під час його виконання.
Зрозумілість судового рішення полягає в логічному, чіткому, переконливому викладенні змісту рішення. Чіткість викладення передбачає, зокрема, що: терміни, вжиті у судовому рішенні, відповідають тому змісту, який вони мають за законодавством України; такі терміни чітко співвідповідають з поняттями, які вони позначають; текст правової норми, застосованої судом, відтворюється без перефразування і при цьому зрозуміло, де наводиться правова норма, а де суд дає своє тлумачення її змісту.
Отже, в ухвалі про роз'яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. При цьому суд, роз'яснюючи рішення, не вправі вносити будь-які зміни в існуюче рішення.
Крім того, роз'яснення полягає в тому, що суд не повинен давати відповідь на нові вимоги або на невирішені вимоги, він лише пояснює положення постановленого ним рішенням, які нечітко сформульовані, або є незрозумілими для заінтересованих осіб.
Суд установив, що із змісту заяви Верховної Ради України про роз'яснення рішення вбачається, що відповідач по суті просить не роз'яснити резолютивну частину судового рішення, яка має зобов'язальний характер, а просить роз'яснити спосіб та порядок виконання судового рішення, тобто вирішити питання, які не стосуються роз'яснення судового рішення в розумінні ст. 254 КАС України.
При цьому Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що поняття «спосіб» і «порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке реалізується у виконавчому провадженні. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем та іншими суб'єктами владних повноважень.
Разом з цим Велика Палата Верховного Суду зауважує, що при розгляді заяви про роз'яснення судового рішення, яке набрало законної сили, суд не здійснює нового перегляду справи.
Таким чином, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку щодо відмови у задоволенні заяви Верховної Ради України про роз'яснення постанови від 23 січня 2019 року у цій справі, оскільки судове рішення є чітким, зрозумілим та належним чином вмотивованим з посиланням на відповідні норми чинного законодавства України.
Керуючись ст. 248, 254 КАС України, Велика Палата Верховного Суду
УХВАЛИЛА:
У задоволенні заяви Верховної Ради України про роз'яснення постанови ВеликоїПалати Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 800/416/17 за позовом ОСОБА_4 до Верховної Ради України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І.В. Саприкіна
Судді:
Н. О. Антонюк Н.П. Лященко
С. В. Бакуліна О.Б. Прокопенко
В. В. Британчук Л.І. Рогач
В. І. Данішевська О.М. Ситнік
О. С. Золотніков О.С. Ткачук
О. Р. Кібенко В.Ю. Уркевич
В. С. Князєв О.Г. Яновська
Л.М.Лобойко
