П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 802/1020/14-а Головуючий у 1-й інстанції: Вільчинський О.В.
Суддя-доповідач: Граб Л.С.
15 січня 2020 року
м . Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Граб Л.С.
суддів: Іваненко Т.В. Франовської К.С.
за участю: секретаря судового засідання: Шпикуляка Ю.В.
представника позивача: Лисенка Ю.М.
представника відповідача: Сивого М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницька птахофабрика" на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 14 травня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницька птахофабрика" до Бершадської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області, правонаступником якої є Головне управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В :
В квітні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю "Вінницька птахофабрика" (далі ТОВ "Вінницька птахофабрика") звернулося до суду з позовом до Бершадської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Вінницькій області, правонаступником якої є ГУ ДПС у Вінницькій області та просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.03.2014 форми "Р" № 0000562200.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 14 травня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2014 року року постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 14 травня 2014 року скасовано та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 27 березня 2014 року форми "Р" № 0000562200.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи постанову суду першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ “Вінницька птахофабрика” стосовно скасування податкового повідомлення-рішення від 27.03.2014р. № 0000562200 (в частині заниження підприємством податку на додану вартість при здійсненні операцій зі списання інкубаційних яєць на загальну суму 860 213,00 грн.) є обгрунтованими та доведеними під час апеляційного розгляду справи. Однак, колегія суддів вважала неможливим скасування оскаржуваного рішення податкового органу в частині, а тому дійшла висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі та визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.03.2014р. №0000562200 в повному обсязі.
Постановою Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2019 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18.11.2019 року справу прийнято до свого провадження та призначено до апеляційного розгляду.
В судовому засіданні до початку розгляду справи по суті судом, на підставі ст.52 КАС України, задоволено клопотання ГУ ДПС у Вінницькій області про заміну відповідача у справі із тих підстав, що ГУ ДПС у Вінницькій області є правонаступником ГУ ДФС у Вінницькій області, яка в свою чергу правонаступник Бершадської ОДПІ Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Вінницькій області.
Представник позивача підтримав апеляційну скаргу та просить її задовольнити.
Представник відповідача заперечив стосовно задоволення апеляційної скарги і просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що в період з 16.12.2013 по 03.03.2014, з урахуванням продовження терміну проведення перевірки, податковим органом проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Вінницька птахофабрика" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 20.06.2011 по 30.09.2013.
За результатами перевірки, Бершадською ОДПІ складено акт від 18.03.2014 №22/22/35878908.
В ході проведення перевірки встановлено порушення :
1) п.п."а", п.185.1 ст. 185, п.189.1 ст. 189, п.198.4, ст. 198, п.п.201.10 п.201.1 ст.201, п.209.2 ст. 209 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього в сумі 1328841 грн., в тому числі за липень 2012р. в сумі 54923 грн., за серпень 2012р. в сумі 42284 грн., за вересень 2012р. в сумі 50166 грн., за жовтень 2012р. в сумі 70951 грн., за листопад 2012р. в сумі 41152 грн., за грудень 2012р. в сумі 59158 грн., за січень 2013р. в сумі 65818 грн., за лютий 2013р. в сумі 58766 грн., за березень 2013р. в сумі 89456 грн., за квітень 2013р. в сумі 57488 грн., за травень 2013р. в сумі 90911 грн., за червень 2013р. в сумі 44608 грн., за липень 2013р. в сумі 52789 грн., за серпень 2013р. в сумі 65128 грн., за вересень 2013р. в сумі 485243 грн.;
2) п.2.9, п.3.5 "Положення про проведення касових операцій у національній валюті в Україні" затвердженого постановою Правління Національного банку України 15.12.2004р., а саме перевищення встановленого ліміту готівки в касі на загальну суму 68 грн. 08 коп.
На підставі вищевказаного акту, відповідачем прийнято податкове повідомлення- рішення форми "Р" № 0000562200 на суму 1993261 грн. 50 коп., з них: 1328841 грн. основного платежу та 664420 грн. 50 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
Не погодившись з вказаним податковим повідомленням рішенням, позивач оскаржив його до суду.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем доведено правомірність спірного податкового повідомлення-рішення. При цьому зазначено, що представники позивача не погодились з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням лише щодо нарахування грошового зобов`язання в сумі 860213грн., тоді як в іншій частині не заперечують щодо правомірності такого нарахування.
Переглядаючи постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 14 травня 2014 року в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, застосовуючи висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року у даній справі, колегія суддів виходить із наступного.
Згідно з підпунктом «а» пункту 185.1 статті 185 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу V ПК України розташоване на митній території України.
База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов`язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв`язку) (пункт 188.1 статті 188 ПК України).
Пунктом 198.3 статті 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Як зазначено у пункті 198.5 статті 198 ПК України, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися: а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу); б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.
Платник податку може включити на підставі бухгалтерської довідки до податкового кредиту виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, суми податку, сплачені (нараховані) у вартості товарів/послуг, необоротних активів, що не були включені до складу податкового кредиту при придбанні або виготовленні таких товарів/послуг, необоротних активів, та/або з яких були визначені податкові зобов`язання відповідно до цього пункту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів.
З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання і податковий кредит визначаються на дату початку фактичного використання товарів/послуг, необоротних активів, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
За змістом пункту 199.1 статті 199 ПК України у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково-ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях.
Підпунктом 189.1 статті 189 ПК України визначено, що у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.
Господарською діяльністю згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України є діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу.
Зміст наведених положень у їх системному зв`язку свідчить про те, що використання платником податку товарів, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, поза межами його господарської діяльності зумовлює виникнення в нього обов`язку визначити податкові зобов`язання з ПДВ за основною ставкою згідно з підпунктом «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України виходячи з бази оподаткування, обчисленої відповідно до пункту 189.1 статті 189 ПК України. У свою чергу, у разі використання таких активів безпосередньо в господарській діяльності платника податку такий обов`язок в останнього не виникає.
Отже, при списанні товарів, що втратили споживчі властивості, зокрема непридатних для інкубації яєць, податкові зобов`язання з ПДВ не нараховуються за умови, що вартість таких товарів включається до вартості товарів/послуг, операції з постачання яких є об`єктом оподаткування ПДВ та пов`язані з отриманням доходів.
Так, під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що за період з 01.10.2011р. по 30.09.2013р. позивачем задекларовано податкові зобов`язання по податку на додану вартість в сумі 100265584 грн. (декларація №2), перевіркою встановлено їх заниження на суму 860213 грн. Даного висновку податковий орган дійшов за наслідками дослідження операцій зі списання інкубаційний яєць, які вже не можуть бути використанні в межах господарської діяльності, оскільки підприємством не було здійснено нарахування податкових зобов`язань з ПДВ за основною ставкою виходячи з вартості їх придбання на суму 860213 грн.
Закупівля інкубаційного яйця здійснювалось ТОВ "Вінницька птахофабрика" відповідно до договорів №0098-Г від 18.05.2012р. та за № 0639-Г від 29.12.2012р. укладених між СТОВ "Старинська птахофабрика" та філією "Птахокомплекс" ТОВ "Вінницька птахофабрика". Поставка яєць здійснюється погодженими партіями на умовах СРТ підприємства покупця відповідно INCOTERMS 2000, транспортування яєць здійснюється на підставі товаро-транспортних накладних.
На підтвердження виконання умов даних операцій позивачем надано видаткові накладні № СП 1000103353 від 25.11.2012р., №СП 100010354 від 25.11.2012р., від 21.01.2013р., № СП 100014788 від 24.08.2013р., за № СП 100014787 від 24.08.2013р., за № СП 100014794 від 25.08.2013р., за № СП 100014793 від 25.08.2013р., товаро-транспортні накладні № СП 100010353 від 25.11.2012р., № СП 100010354 від 25.11.2012р., № СП 100014793 від 25.08.2013р., за № СП 100014788 від 24.08.2013р., за № СП 100014787 від 24.08.2013р., за № СП 100014794 від 25.08.2013р., виписаних постачальником СТОВ "Старинська птахофабрика" одержувачу філії "Птахокомплекс" ТОВ "Вінницька птахофабрика".
Відповідно до актів про закладку інкубаційних яєць від 26.08.2013р., від 26.11.2012р., від 30.11.2012р., проведено обстеження партій інкубаційних яєць одержаних від СТОВ "Старинська птахофабрика". Про факт відправлення на утилізацію інкубаційних яєць не пригодних для інкубації, комісією філії "Птахокомплекс" ТОВ "Вінницька птахофабрика" складено відповідні акти від 26.11.2012р., від 30.11.2012р., від 18.12.2012р.
В подальшому, у відповідності до видаткових накладних № ПК 10000439 від 21.01.2013р. та № ПК 100000477 від 28.01.2013р. та накладних б/з від 21.01.2013р. та від 28.01.2013р., товар отриманий філією "Птахокомплекс" ТОВ "Вінницька птахофабрика" та згідно з зазначеними умовами договору, передано позивачу.
При цьому, судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що за період з 18.06.2012р. по 30.09.2013р. ТОВ "Вінницька птахофабрика" списано 899 905 штук яєць не пригодних для інкубації за відсутності нарахування відповідних податкових зобов`язань.
Зокрема, з матеріального звіту по складу за листопад 2012р. всього надійшло яєць 3024000, за наслідками інкубації залишись 2988707 штук яєць, тобто утилізації підлягало 35293, в той же час загальний видаток (залишок) складає 3024000.
Як слідує з матеріалів справи, закупівля інкубаційного яйця здійснювалась позивачем відповідно до договорів №0098-Г від 18 травня 2012 року та №0639-Г від 29 грудня 2012 року, укладених між СТОВ «Старинська птахофабрика» та філією «Птахокомплекс» ТОВ «Вінницька птахофабрика», з метою використання у процесі господарської діяльності-вирощування відповідної птиці. Сплачену суму ПДВ у вартості придбаних яєць позивач включив до складу податкового кредиту у відповідному періоді.
При цьому, відбракування та наступне списання відбракованого яйця є частиною єдиного виробничого процесу, а не окремою операцією, оскільки починаючи з дати поставки яйця інкубаційного відбувається процес його фактичного використання у технологічному процесі на підприємстві, до якого відноситься сортування яйця, його перекладка та вибірка добового молодняку.
Приймаючи постанову від 31 липня 2014 року у даній справі Вінницький апеляційний адміністративний суд дійшов висновку про те, що обов`язок нараховувати податкові зобов`язання з ПДВ у розмірі 860213 грн. по відбракованих в процесі господарської діяльності інкубаційних яйцях у позивача відсутній, оскільки товарно-матеріальні цінності використовувались саме у процесі господарської діяльності Товариства та не приймали участь у операціях, перелічених у пункті 198.5 статті 198 ПК України.
В свою чергу, Верховний Суд у постанові від 17 жовтня 2019 вказав на правильність такого висновку суду апеляційної інстанції.
В той же час, суд касаційної інстанції звернув увагу, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку щодо результату вирішення спору й визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення в цілому, а не в частині сум податкових зобов`язань, які Інспекцією визначені безпідставно.
Поряд з цим, Верховний Суд вказав, що наслідком встановлення судом невідповідності частини рішення суб`єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства є визнання такого акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо) та що без неї оспорюваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення. Зокрема, частково протиправним можна визнати якусь частину, пункт, речення рішення або рішення в частині нарахування певної суми окремого виду податку чи збору, накладення штрафних (фінансових) санкцій в якійсь сумі.
При цьому наголосив, що вимоги частин четвертої та п`ятої статті 11 КАС України (в редакції, чинній на час вирішення спору в попередніх судових інстанціях), які кореспондують правилам частини четвертої статті 9 КАС України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), зобов`язують суд до активної ролі в судовому процесі, в тому числі до офіційного з`ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках до витребування тих доказів, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.
Проте судом апеляційної інстанції таких положень дотримано не було й, як наслідок, останній, скасувавши оскаржуване податкове повідомлення-рішення у повному обсязі з підстав неможливості ідентифікувати частину рішення суб`єкта владних повноважень, яка не відповідає вимогам законодавства, не скористався наданими суду процесуальним законодавством інструментами, спрямованими на всебічне, повне та об`єктивне з`ясування всіх обставин у справі, й, відповідно, не витребував у відповідача розрахунок податкового зобов`язання та штрафних (фінансових) санкцій до податкового повідомлення-рішення, який повинен додаватися до рішення контролюючого органу в силу вимог пункту 58.1 статті 58 ПК України.
Так, дана справа, після скасування Верховним Судом постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 31.07.2014 року, призначена Сьомим апеляційним адміністративним судом до апеляційного розгляду на 03.12.2019 року.
03.12.2019 представником податкового органу подано клопотання про відкладення розгляду справи з метою забезпечення можливості надати додаткові докази, на необхідність яких вказано судом касаційної інстанції, яке колегією задоволено.
Пунктом 4 частини п`ятої статті 44 КАС України закріплено, що учасники справи зобов`язані подавати наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
Згідно з положеннями статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Частиною другою статті 79 КАС України встановлено, що позивач та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви.
Положеннями статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Докази суду надають учасники справи. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
В той же час, відповідачем після направлення судом касаційної інстанції даної справи на новий розгляд, в порушення пункту 4 частини п`ятої статті 44, статей 77, 79 КАС України не надано жодного доказу на спростування обставин, які були викладені позивачем при поданні позовної заяви.
Разом з цим, відповідачем не надано суду розрахунку податкового зобов`язання та штрафних (фінансових) санкцій до спірного податкового повідомлення-рішення від 27.03.2014 форми "Р" № 0000562200, який повинен додаватися до рішення контролюючого органу в силу вимог п.58.1 ст.58 ПК України.
При цьому, колегія суддів бере до уваги ту обставину, що саме суму 8603213 грн., як заниження ТОВ "Вінницька птахофабрика" податку на додану при здійсненні операцій зі списання інкубаційних яєць, зазначено відповідачем в акті перевірки від 18.03.2014 №22/22/35878908, на підставі якого винесено спірне податкове повідомлення-рішення.
Крім того, як слідує з матеріалів касаційної скарги, податковий орган не заперечує безпідставності нарахування податкового зобов`язання саме у вищезазначеній сумі.
Отже, матеріали справи не містять сукупності належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження доводів відповідача.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, колегія суддів з`ясувавши всі обставини справи, перевіривши докази, наявні в матеріалах справи, дійшла висновку, що спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню в частині нарахування податковим органом ТОВ "Вінницька птахофабрика" податкового зобов`язання-податку на додану вартість при здійснення операцій зі списання інкубаційних яєць на загальну суму 860213 грн.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору не в повному обсязі встановив фактичні обставини справи та не надав їм належної правової оцінки, а доводи апеляційної скарги частково спростовують висновки суду першої інстанції.
У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення зокрема є, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що необхідно скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про часткове задоволення позову.
Керуючись ст.ст.9, 11, 72, 77-79, 90, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В:
апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницька птахофабрика" задовольнити частково.
Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 14 травня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницька птахофабрика" до Бершадської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області, правонаступником якої є Головне управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Бершадської ОДПІ № 0000562200 від 27 березня 2014 (форма Р) в частині нараховання грошового зобов`язання на суму 860213 грн.
В решті позову відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 20 січня 2020 року.
Головуючий
Граб Л.С.
Судді
Іваненко Т.В. Франовська К.С.
