П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
8 лютого 2017 року
м. Київ
Судова палата у господарських справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого
Жайворонок Т.Є.,
суддів:
Берднік І.С.,
Ємця А.А.,
за участю представників:
Генеральної прокуратури України - Скрипки М.В.,
публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» - Терещенка В.В., Глушпенка В.О., Даховського М.А., -
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча» (далі - ПрАТ «ММК») про перегляд Верховним Судом України рішення Господарського суду м. Києва від 18 липня 2016 року, постанови Київського апеляційного господарського суду від 21 вересня 2016 року та постанови Вищого господарського суду України від 22 листопада 2016 року у справі № 910/10474/16 за позовом ПрАТ «ММК» до публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - ПАТ «Українська залізниця») про стягнення 36 061,19 грн,
в с т а н о в и л а:
У червні 2016 року ПрАТ «ММК» звернулося до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що державним підприємством «Донецька залізниця» (далі - ДП «Донецька залізниця»), правонаступником якого є ПАТ «Українська залізниця», здійснено перевезення коксу доменного від вантажовідправника позивачеві. Після прибуття вагону до вантажоотримувача виявлено недостачу коксу доменного, про що складено комерційні акти. ПрАТ «ММК» просило стягнути з ПАТ «Українська залізниця» заподіяні недостачею збитки (за вирахуванням норми природної втрати) у сумі 36 061,19 грн.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 18 липня 2016 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21 вересня 2016 року, у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 22 листопада 2016 року судові рішення попередніх інстанцій залишено без змін.
У заяві про перегляд із підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), ПрАТ «ММК» просить скасувати рішення суду першої інстанції, постанови судів апеляційної та касаційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, що спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
В обґрунтування заяви надано копії постанов Вищого господарського суду України від 4 серпня 2016 року у справі № 905/1021/16, від 31 жовтня 2016 року у справі № 905/780/16, від 9 листопада 2016 року у справі № 910/7846/16, правовідносини в яких є подібними до правовідносин у справі, яка розглядається.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників осіб, які беруть участь у справі, перевіривши наведені у заяві обставини, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що заява ПрАТ «ММК» не підлягає задоволенню.
У справі, яка розглядається, судами встановлено, що 31 грудня 2014 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Метінвест Холдінг» (постачальник) і публічним акціонерним товариством «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча» (правонаступником якого є ПрАТ «ММК) (покупець) укладено договір № МДМ-13.50-14-1291/127, за умовами якого постачальник зобов'язався передати, а покупець - прийняти та оплатити коксову продукцію, зокрема виробництва публічного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» (далі - ПАТ «АКЗ»), на умовах, визначених цим договором.
У листопаді 2015 року відправником - ПАТ «АКЗ» за залізничними накладними від 2 листопада 2015 року № 49645096 та від 3 листопада 2015 року № 46085775 на станцію призначення «Маріуполь-Сортувальний» Донецької залізниці відправлено вантаж - кокс доменний у вагонах №№ 65943672, 60596822, 65872665, 60338225, 60417367, 65336661, 65887804, 65846982.
На станції Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці проведено перевірку маси вантажу та складено комерційні акти від 9 листопада 2015 року БН 724450/1392 та БН 724449/1391 (форми ГУ-22).
Із комерційного акта від 9 листопада 2015 року БН 724449/1391 вбачається, що «на підставі акта з/ф станції Маріуполь-Сорт. Дон. залізниці від 8 листопада 2015 року № 1-252 проводилось комісійне переважування вагона № 65872665 за відправкою, вказаною на лицьовій стороні акта. За документом значиться: кокс доменний. Вага визначена відправником на вагонних вагах (150 т): брутто - не вказано, тара - 21 480 кг, нетто - 41 870 кг. При переважуванні вага виявилась: брутто - 56 000 кг, тара з брусу - 21 480 кг, нетто - 34 520 кг, що менше ваги, зазначеної у документі, на 7 350 кг. При комерційному огляді встановлено, що навантаження у вагони проведено вище рівня бортів на 200-300 мм шапкоподібна. Вантаж маркований однією поздовжньою смугою, вапном. Над 1-7 люком є поглиблення 14 000 мм* на ширину вагона *400-600 мм в глибину, маркування порушено. Вагон прибув у технічному відношенні справний. На ст. Маріуполь-Сорт. течі вантажу немає».
Із комерційного акта від 9 листопада 2015 року БН 724450/1392 вбачається, що «на підставі акта з/ф станції Маріуполь-Сорт. Дон. залізниці від 8 листопада 2015 року № 1-252 проводилось комісійне переважування вагона № 60596822 за відправкою, вказаною на лицьовій стороні акта. За документом значиться: кокс доменний. Вага визначена відправником на вагонних вагах (150 т): брутто - не вказано, тара - 23 480 кг, нетто - 45 870 кг. При переважуванні вага виявилась: брутто - 66 650 кг, тара з брусу - 23 480 кг, нетто - 43 170 кг, що менше ваги, зазначеної у документі, на 2 700 кг».
Вартість втраченого вантажу, розрахована позивачем відповідно до рахунка-фактури ПАТ «АКЗ» від 2 листопада 2015 року № 90608688, становить 36 061,19 грн (7 751,31 грн + 28 309,88 грн).
Залізничні накладні від 2 листопада 2015 року № 49645096 та від 3 листопада 2015 № 46085775 свідчать про укладення між ПАТ «АКЗ» і ДП «Донецька залізниця» договору перевезення вантажу на користь ПрАТ «ММК».
Відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд, із висновками якого погодився суд касаційної інстанції, виходив із того, що спірні правовідносини виникли між ПрАТ «ММК» як вантажоотримувачем і ДП «Донецька залізниця» як перевізником, позов заявлено до ПАТ «Українська залізниця», як до правонаступника ДП «Донецька залізниця». Водночас у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Реєстр) відсутня інформація про припинення ДП «Донецька залізниця», що не свідчить про перехід усіх прав та обов'язків до ПАТ «Українська залізниця» як правонаступника. На час розгляду справи даних про проведення інвентаризації майна ДП «Донецька залізниця», складання актів інвентаризації майна, а також складання та затвердження передавальних і зведених актів для передачі майна від ДП «Донецька залізниця» до статутного капіталу ПАТ «Українська залізниця» немає.
У наданій для порівняння копії постанови у справі № 905/1021/16 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» до ПАТ «Українська залізниця» про стягнення вартості недостачі вантажу під час перевезення ДП «Донецька залізниця», суд касаційної інстанції, погоджуючись із висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для стягнення коштів, виходив із того, що ПАТ «Українська залізниця» є правонаступником ДП «Донецька залізниця». В обґрунтування такого висновку суд послався, зокрема на: витяг із Реєстру, в якому до списку юридичних осіб, правонаступником яких є ПАТ «Українська залізниця», віднесено ДП «Донецька залізниця»; передавальний акт від 5 серпня 2015 року, затверджений Міністром інфраструктури України 18 серпня 2015 року, за яким комісія з утворення ПАТ «Українська залізниця», керуючись ст. 107 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), підтверджує вартість і склад активів та зобов'язань ДП «Донецька залізниця». При цьому в акті визначено, що правонаступництво щодо всього майна, усіх прав та обов'язків ДП «Донецька залізниця», розташованого на території проведення антитерористичної операції, не включається до зведених актів інвентаризації, а відображено в балансі та закріплюється в частині активів за ПАТ «Українська залізниця» на праві господарського відання до проведення його інвентаризації та оцінки, відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12 листопада 2014 року № 604 «Деякі питання інвентаризації майна підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції» (далі - Постанова № 604), а сам перелік їх наведено у балансі (звіт про фінансові результати).
У справі № 905/780/16 за позовом публічного акціонерного товариства «ММК» до ПАТ «Українська залізниця» про стягнення вартості недостачі вантажу під час перевезення його ДП «Донецька залізниця» суд касаційної інстанції погодився із висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для стягнення коштів. Виходячи із положень ч. 6 ст. 2 Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування » від 23 лютого 2012 року № 4442-VI (далі - Закон № 4442-VI), постанови Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 року № 200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - Постанова № 200), а також факту реєстрації ПАТ «Українська залізниця», ст. 1, 2 Статуту якого визначають положення щодо правонаступництва, суд дійшов висновку, що всі права та обов'язки ДП «Донецька залізниця» перейшли до його правонаступника - ПАТ «Українська залізниця». При цьому, суд зазначив, що ч. 6 ст. 2 Закону № 4442-VI має спеціальний (пріоритетний у застосуванні) характер стосовно загальних норм ст.ст. 104 , 107 ЦК , що вбачається із п. 2 Перехідних та прикінцевих положень цього Закону . Зазначена норма не покладає факт правонаступництва створеного ПАТ «Українська залізниця» за правами і обов'язками визначених підприємств Укрзалізниці в залежність від обов'язкового попереднього припинення зазначених підприємств, у тому числі й ДП «Донецька залізниця». Системний аналіз ч.ч. 3, 9 ст. 2 Закону № 4442-VI та послідовності дій зі створення ПАТ «Українська залізниця», визначених Постановою № 200 , дає підстави для висновку, що злиття підприємств, на базі яких мало створюватися ПАТ «Українська залізниця» (у тому числі складання відповідних передавальних актів і формування статутного фонду), мало хронологічно передувати державній реєстрації їх правонаступника (ПАТ «Українська залізниця»), тобто, моменту набуття ним статусу суб'єкта правовідносин у розумінні ст.ст. 91 , 92 ЦК . Крім того, правонаступництво ПАТ «Українська залізниця» підтверджується витягом з Реєстру, відповідно до якого до списку юридичних осіб, правонаступником яких є ПАТ «Українська залізниця», віднесено ДП «Донецька залізниця». Аналогічних висновків дійшов суд касаційної інстанції у справі № 910/7846/16, копію постанови в якій надано для порівняння.
Викладене свідчить про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Забезпечуючи єдність судової практики у застосуванні норм матеріального права, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України виходить із такого.
Законом № 4442-VI визначено правові, економічні та організаційні особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування, 100 % акцій якого належать державі (далі - Товариство).
Зазначений Закон містить наступні положення.
Утворення Товариства здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України відповідно до законодавства з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Товариство утворюється як публічне акціонерне товариство, 100 % акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Державної адміністрації залізничного транспорту України (далі - Укрзалізниця), а також підприємств, установ та організацій залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття (далі - підприємства залізничного транспорту).
Статут Товариства затверджується Кабінетом Міністрів України. Засновником Товариства є держава в особі Кабінету Міністрів України.
Вищим органом Товариства є загальні збори. Функції загальних зборів виконує Кабінет Міністрів України.
Товариство є правонаступником усіх прав і обов'язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту.
Комісія з утворення Товариства у чотиримісячний строк з дня затвердження її складу подає центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, для затвердження у місячний строк зведений передавальний акт, зведений акт оцінки майна залізничного транспорту загального користування, а також проект статуту Товариства для подання Кабінетові Міністрів України. Зведені передавальний акт та акт оцінки складаються на основі узагальнених даних передавальних актів та актів оцінки, складених стосовно цілісного майнового комплексу кожного підприємства залізничного транспорту.
Розмір статутного капіталу Товариства визначається під час його утворення згідно із зведеним актом оцінки майна залізничного транспорту загального користування.
Частиною 2 Перехідних та прикінцевих положень Закону № 4442-VI встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що спеціальним Законом № 4442-VI визначено пріоритет у застосуванні його норм, а саме: утворення товариства залізничного транспорту загального користування відбувається за рішенням Кабінету Міністрів України, який, крім іншого, виконує функції загальних зборів Товариства.
Відповідно до Закону № 4442-VI та на виконання його вимог Постановою № 200 утворено ПАТ «Українська залізниця» на базі Укрзалізниці, підприємств залізничного транспорту, які реорганізовуються шляхом злиття, згідно з додатком 1.
До переліку, наведеного у зазначеному додатку, включено й ДП «Донецька залізниця».
За змістом п. 5 Постанови № 200 Міністерству інфраструктури доручено вжити заходів для припинення Укрзалізниці та підприємств, зазначених у додатку 1.
У межах своїх повноважень та на часткову зміну п. 5 Постанови № 200 Кабінет Міністрів України 12 листопада 2014 року прийняв Постанову № 604, якою установлено, що майно (активи, власний капітал та зобов'язання) підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, їх структурних підрозділів, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції (далі - майно), не включається до переліків і зведених актів інвентаризації майна, що затверджуються Міністерством інфраструктури відповідно до п. 5 зазначеної Постанови, а відображається в балансі (крім зобов'язань підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, їх структурних підрозділів, які розташовані на тимчасово окупованій території) і закріплюється в частині активів за ПАТ «Українська залізниця» на праві господарського відання до проведення його інвентаризації та оцінки відповідно до п. 2 цієї Постанови.
Згідно з п. 2 Постанови № 604 комісії з утворення ПАТ «Українська залізниця» разом із Міністерством інфраструктури після завершення тимчасової окупації території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя та завершення проведення антитерористичної операції доручено провести інвентаризацію та оцінку майна і за результатами подати пропозиції щодо зміни статутного капіталу ПАТ «Українська залізниця» згідно із законодавством.
У подальшому постановою Кабінету Міністрів України від 2 вересня 2015 року № 735 «Питання публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» затверджено Статут ПАТ «Українська залізниця».
Згідно з п.п. 1, 2 Статуту ПАТ «Українська залізниця» є юридичною особою, утвореною відповідно до Закону № 4442-VI, Постанови № 200; Товариство є правонаступником усіх прав і обов'язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту. Товариство є юридичною особою з дня державної реєстрації (п. 12 Статуту).
Товариство має у власності майно, внесене до його статутного капіталу, та/або інше майно, набуте ним на підставах, що не заборонені законодавством. Товариство здійснює володіння, користування та розпорядження таким майном згідно з метою своєї діяльності з урахуванням вимог законодавства та цього Статуту. За Товариством закріплено на праві господарського відання державне майно, що передане йому відповідно до законодавства. Товариство здійснює користування та розпорядження цим майном відповідно до мети своєї діяльності з урахуванням обмежень, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами та цим Статутом (п.п. 20, 21 Статуту).
Відповідно до п.п. 25, 26, 53, 54 Статуту засновником Товариства є держава в особі Кабінету Міністрів України. Управління корпоративними правами держави стосовно Товариства здійснює Кабінет Міністрів України. Управління корпоративними правами держави, переданими до статутного капіталу Товариства, здійснює Товариство. Єдиним акціонером Товариства є держава в особі Кабінету Міністрів України. Вищим органом є загальні збори акціонерів. Функції загальних зборів виконує Кабінет Міністрів України. Функції вищого органу, які передбачені законодавством, цим Статутом, а також внутрішніми документами Товариства, крім функцій, зазначених у п. 56 цього Статуту, здійснюються Кабінетом Міністрів України одноосібно.
Державну реєстрацію ПАТ «Українська залізниця» здійснено 21 жовтня 2015 року.
При розгляді справи, про перегляд якої подано заяву, судами попередніх інстанцій встановлено, що в Реєстрі міститься інформація про те, що ДП «Донецька залізниця» перебуває у стані припинення, проте запис про припинення у реєстрі відсутній. Крім того, в Реєстрі містяться дані про юридичних осіб, правонаступником яких є ПАТ «Українська залізниця», серед яких зазначено ДП «Донецька залізниця». Водночас, у цьому Реєстрі наведено інформацію про здійснення зв'язку з юридичною особою, зокрема відомості про те, що правонаступництво ПАТ «Українська залізниця» щодо ДП «Донецька залізниця» настає згідно з Постановою № 604 після внесення майна до статутного капіталу правонаступника.
Із комплексного аналізу зазначених норм права та установлених судом дійсних обставин справи можна дійти висновку, що спеціальним Законом № 4442-VI визначено особливості утворення ПАТ «Українська залізниця», на виконання якого Кабінет Міністрів України прийняв відповідні нормативно-правові акти та діяв не тільки як вищий орган у системі органів виконавчої влади, а й як особа, яка здійснює на підставі цього Закону від імені держави функції вищого органу управління Товариством.
Зважаючи на викладене, питання правонаступництва ПАТ «Українська залізниця» стосовно ДП «Донецька залізниця» визначається спеціальним законом та прийнятими на його виконання постановами № 200 та № 604, які пов'язують перехід прав і обов'язків ДП «Донецька залізниця» до ПАТ «Українська залізниця» з інвентаризацією, складанням передавального акта та внесенням майна до статутного капіталу правонаступника.
Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції у справі, що розглядається, правильно застосував норми матеріального права та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для покладення відповідальності за заподіяні збитки на ПАТ «Українська залізниця».
Згідно з ч. 1 ст. 11126 ГПК Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, що стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, або норми права у рішенні, про перегляд якого подана заява, застосовані правильно.
З огляду на викладене заява ПрАТ «ММК» про перегляд Верховним Судом України рішення Господарського суду м. Києва від 18 липня 2016 року, постанови Київського апеляційного господарського суду від 21 вересня 2016 року та постанови Вищого господарського суду України від 22 листопада 2016 року у справі № 910/10474/16 задоволенню не підлягає.
Керуючись п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII, ст.ст. 11123 , 11124 , 11126 ГПК, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України
п о с т а н о в и л а:
Відмовити у задоволенні заяви приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча» про перегляд Верховним Судом України рішення Господарського суду м. Києва від 18 липня 2016 року, постанови Київського апеляційного господарського суду від 21 вересня 2016 року та постанови Вищого господарського суду України від 22 листопада 2016 року у справі № 910/10474/16.
Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки з підстави, передбаченої п. 4 ч. 1 ст. 11116 ГПК.
Головуючий
Т.Є. Жайворонок
Судді:
І.С. Берднік
А.А. Ємець
