ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 листопада 2016 року
Справа № 910/10474/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т. Дроботової - головуючого
І. Алєєвої, Л. Рогач
за участю представників: позивача не з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно) відповідача Даховський М.А. - дов. від 15.11.2016 р., Щербина В.М. - дов. від 29.04.2016 р.
розглянувши матеріали касаційної скарги
Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча"
на постанову
від 21.09.2016 Київського апеляційного господарського суду
у справі
№910/10474/16 Господарського суду міста Києва
за позовом
Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча"
до
Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"
про
стягнення 36061,19 грн.
ВСТАНОВИВ:
У червні 2016 року ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ "Українська залізниця" про стягнення 36061,19 грн. збитків, які виникли у зв'язку з нестачею вантажу при перевезенні, на підставі статей 16, 22, 909, 920, 924 Цивільного кодексу України, статей 224, 307, 314 Господарського кодексу України, статей 110, 114, 130 Статуту залізниць України.
У позові позивач вказував на те, що відповідач є правонаступником всіх прав та обов'язків, зокрема, ДП "Донецька залізниця", в тому числі, і щодо відшкодування спірних збитків, завданих у зв'язку з незабезпеченням залізницею схоронності вантажу.
У відзиві на позов відповідач просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що він не став правонаступником ДП "Донецька залізниця", оскільки процедура реорганізації цього підприємства та передача всіх їх прав та обов'язків призупинена до завершення проведення антитерористичної операції.
Рішенням господарського суду міста Києва від 18.07.2016 р. (суддя Карабань Я.А.) в задоволенні позову відмовлено.
Мотивуючи рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідач не став правонаступником ДП "Донецька залізниця", позаяк позивачем не доведено факт переходу прав та обов'язків ДП "Донецька залізниця" до ПАТ "Українська залізниця", процедура реорганізації цього підприємства та передача всіх його прав та обов'язків призупинена до завершення проведення антитерористичної операції.
Суд встановив, що передавальний акт між підприємствами не складався, а тому відповідач не повинен відповідати за неналежне виконання зобов'язань ДП "Донецька залізниця".
За апеляційною скаргою ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" Київський апеляційний господарський суд (судді: Рябуха В.І., Ропій Л.М., Калатай Н.Ф.), переглянувши рішення господарського суду міста Києва від 18.07.2016 р. в апеляційному порядку, постановою від 21.09.2016 р. залишив його без змін з тих же підстав.
ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 18.07.2016 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2016 р. скасувати та задовольнити позов, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права.
Скаржник вважає, що відповідач є правонаступником всіх прав та обов'язків, зокрема, ДП "Донецька залізниця", в тому числі, і щодо відшкодування спірних збитків.
Від відповідача судом отримано відзив на касаційну скаргу, в якому він просить залишити без змін постанову у справі, а касаційну скаргу - без задоволення.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 31.12.2014 р. між ТОВ "Метінвест Холдінг" постачальником та ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" - покупцем був укладений договір №МДМ-13.50-14-1291/127, за умовами якого постачальник зобов'язався передати, а покупець прийняти та оплатити коксову продукцію виробництва ПАТ "Авдіївський коксохімічний завод", ПАТ "Донецьккокс", ПАТ "Запоріжкокс", ПАТ "МК "Азовсталь", на умовах, визначених цим договором.
У листопаді 2015 року відправником - ПАТ "Авдіївський коксохімічний завод" за залізничними накладними від 02.11.2015 р. № 49645096 та від 03.11.2015 р. № 46085775 на станцію призначення "Маріуполь-Сортувальний" Донецької залізниці відправлено вантаж "кокс доменний" у вагонах № 65943672, № 60596822, № 65872665, № 60338225, № 60417367, № 65336661, № 65887804, № 65846982.
На станції Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці було проведено перевірку маси вантажу та складено комерційні акти від 09.11.2015 р. БН 724450/1392 та БН 724449/1391 (форми ГУ-22).
Згідно з комерційним актом від 09.11.2015 р. БН 724449/1391 на підставі акта з/ф станції Маріуполь-Сорт. Дон. залізниці від 08.11.2015 р. №1-252 проводилось комісійне переважування вагона №65872665 за відправкою, вказаною на лицьовій стороні акта. За документом значиться: кокс доменний. Вага визначена відправником на вагонних вагах (150 т): брутто - не вказано, тара - 21 480 кг, нетто - 41 870 кг. При переважуванні вага виявилась: брутто - 56 000 кг, тара з брусу - 21 480 кг, нетто - 34 520 кг, що менше ваги, зазначеної у документі на 7 350 кг.
При комерційному огляді встановлено, що навантаження у вагони проведено вище рівня бортів на 200-300 мм шапкоподібна. Вантаж маркований однією поздовжньою смугою, вапном. Над 1-7 люком є поглиблення 14 000 мм* на ширину вагона *400-600 мм в глибину, маркування порушено. Вагон прибув у технічному відношенні справний. На ст.Маріуполь-Сорт. течі вантажу немає.
Згідно з комерційним актом від 09.11.2015 р. БН 724450/1392 на підставі акта з/ф станції Маріуполь-Сорт. Дон. залізниці від 08.11.2015 р. №1-252 проводилось комісійне переважування вагона № 60596822 за відправкою, вказаною на лицьовій стороні акта. За документом значиться: кокс доменний. Вага визначена відправником на вагонних вагах (150т.): брутто - не вказано, тара - 23 480 кг, нетто - 45 870 кг. При переважуванні вага виявилась: брутто - 66 650 кг, тара з брусу - 23 480 кг, нетто - 43 170 кг, що менше ваги, зазначеної у документі на 2 700 кг.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, предметом даного судового розгляду є вимога ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" до ПАТ "Українська залізниця" про стягнення 36061,19 грн. збитків, які виникли у зв'язку з нестачею вантажу при перевезенні, на підставі статей 16, 22, 909, 920, 924 Цивільного кодексу України, статей 224, 307, 314 Господарського кодексу України, статей 110, 114, 130 Статуту залізниць України.
Позивач зазначав, що під час прибуття вагонів на станцію призначення було виявлено невідповідність фактичної маси вантажу масі, яка зазначена у накладних, у зв'язку з чим відповідач, як правонаступник всіх прав та обов'язків ДП "Донецька залізниця", має відшкодувати йому спірні збитки у вигляді вартості втраченого вантажу, завдані у зв'язку з незабезпеченням залізницею схоронності вантажу.
За приписами статей 908, 909 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Згідно з пунктом 6 Статуту залізниць України накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Пунктом 37 Статуту залізниць України передбачено, що маса вантажів визначається відправником.
Відповідно до статті 12 Закону України "Про залізничний транспорт" підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.
У разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань за договором про організацію перевезень вантажів перевізники несуть відповідальність за неповну і несвоєчасну подачу вагонів і контейнерів для виконання плану перевезень, а вантажовідправники - за невикористання наданих транспортних засобів у порядку та розмірах, що визначаються Статутом залізниць України. Перевізники також несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України (стаття 23 названого Закону).
Відповідно до пункту 113 Статуту залізниць України за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.
Обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць (пункт 129 Статуту).
Господарські суди встановили, що спірні правовідносини виникли між вантажоотримувачем - ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" та перевізником - ДП "Донецька залізниця", між тим даний позов ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" заявлено до ПАТ "Українська залізниця".
Позивач посилався на те, ПАТ "Українська залізниця" є правонаступником перевізника - ДП "Донецька залізниця" та має відповідати за зобов'язаннями цього підприємства.
Ухвалюючи судові акти у справі, господарські суди дійшли вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову зверненого до відповідача.
Стаття 104 Цивільного кодексу України визначає, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.
Злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади (стаття 106 Цивільного кодексу України).
За приписами статті 107 цього ж Кодексу після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов'язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами.
Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом.
ПАТ "Українська залізниця" як нова юридична особа утворене згідно із Законом України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" та постанови Кабінету Міністрів України № 200 від 25.06.2014 р. "Про утворення Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця".
Відповідно до статті 3 названого Закону товариство утворюється як публічне акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Державної адміністрації залізничного транспорту України, а також підприємств, установ та організацій залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття.
У пункті 1 постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання інвентаризації майна підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції" від 12.11.2014 р. № 604 визначено, що майно (активи, власний капітал та зобов'язання) підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, їх структурних підрозділів, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції, не включається до переліків і зведених актів інвентаризації майна, що затверджуються Міністерством інфраструктури відповідно до пункту 5 зазначеної постанови, а відображається в балансі (крім зобов'язань підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, їх структурних підрозділів, які розташовані на тимчасово окупованій території) і закріплюється в частині активів за Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" на праві господарського відання до проведення його інвентаризації та оцінки відповідно до пункту 2 цієї постанови.
Комісії з утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" разом з Міністерством інфраструктури: 1) під час проведення інвентаризації та оцінки майна: сформувати окремі акти обліку активів, власного капіталу і зобов'язань державних підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, їх структурних підрозділів, які розташовані на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції, за даними фінансової звітності за видами активів, власного капіталу та зобов'язань у розрізі статей балансу на останню дату, на яку надавалася фінансова звітність; сформувати окремі акти обліку активів, які розміщені на тимчасово окупованій території і обліковуються на балансах підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, їх структурних підрозділів, які розташовані на іншій території України; 2) після завершення тимчасової окупації території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя та завершення проведення антитерористичної операції провести інвентаризацію та оцінку майна і за результатами подати пропозиції щодо зміни статутного капіталу публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" згідно із законодавством (пункт 2 даної Постанови).
Згідно з приписами статті 33 Господарського кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (стаття 32 цього Кодексу).
Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Дослідивши усі обставини справи та надавши оцінку зібраним у справі доказам, господарські суди попередніх інстанцій встановили, що Державне підприємство "Донецька залізниця" знаходиться в зоні проведення антитерористичної операції; що процедура реорганізації цих підприємств, та передача всіх прав і обов'язків ПАТ "Українська залізниця" призупинена до завершення проведення антитерористичної операції (що передбачено спеціальним підзаконним нормативно - правовим актом); що ДП "Донецька залізниця" самостійно здійснює свою господарську діяльність та не передавало ПАТ "Українська залізниця" свої зобов'язання і документи на їх підтвердження (дані про проведення інвентаризації майна ДП "Донецька залізниця", відповідні акти інвентаризації майна, а також складені та затверджені передавальні та зведені акти для передачі майна від ДП "Донецька залізниця" до статутного капіталу ПАТ "Укрзалізниця" у матеріалах справи відсутні).
Відтак, господарські суди дійшли висновку про те, що ПАТ "Українська залізниця" не стало правонаступником в частині зобов'язань ДП "Донецька залізниця" у спірних правовідносинах, а тому відсутні підстави для задоволення позову зверненого до відповідача.
Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Беручи до уваги викладене, приписи наведеного законодавства та встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини справи, судова колегія вважає прийняті у справі рішення та постанову такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.
Доводи заявника викладені ним у касаційній скарзі, колегія вважає непереконливими та такими, що не відповідають приписам чинного законодавства, вони спростовуються матеріалами справи та встановленими обставинами.
Керуючись пунктом 1 статті 1119, статтями 1115, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-
П О С Т А Н О В И В :
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2016 р. у справі №910/10474/16 та рішення господарського суду міста Києва від 18.07.2016 р. залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Головуючий суддя Т. Дроботова
Судді : І. Алєєва
Л.Рогач
