КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"21" вересня 2016 р. Справа№ 910/10474/16
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Рябухи В.І.
суддів: Ропій Л.М.
Калатай Н.Ф.
за участю секретаря судового засідання: Дрозда О.В.,
представників:
від позивача не з'явились
від відповідача Лях К.М. - дов. від 29.04.2016 № 28-2/3-04/182-16,
розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», яке відповідно до розділу «Загальні положення» Статуту, що затверджений загальними зборами акціонерів від 25.04.2016 №21 є правонаступником у повному обсязі майна, прав та обов'язків Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча»
на рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2016 (підписане 26.07.2016)
у справі №910/10474/16 (суддя Карабань Я.А.)
за позовом Приватного акціонерного товариства «Маріупольський
металургійний комбінат імені Ілліча»
до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця»
про стягнення 36 061,19 грн.,
ВСТАНОВИВ:
Приватне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», яке відповідно до розділу «Загальні положення» Статуту, що затверджений загальними зборами акціонерів від 25.04.2016 №21 є правонаступником у повному обсязі майна, прав та обов'язків Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (далі - ПрАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», або позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - ПАТ «Українська залізниця», або відповідач) про стягнення збитків, які виникли у зв'язку з нестачею вантажу при перевезенні в сумі 36 061,19 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.07.2016 у справі №910/10474/16 у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідач не став правонаступником Державного підприємства «Донецька залізниця» (далі - ДП «Донецька залізниця»), оскільки процедура реорганізації цього підприємства та передача всіх їх прав та обов'язків призупинена до завершення проведення антитерористичної операції.
Місцевий господарський суд виходив також з того, що передавальний акт між підприємствами не складався, а тому відповідач не має відповідати за неналежне виконання зобов'язань ДП «Донецька залізниця».
Не погодившись з вказаним рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2016 скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити. Апеляційна скарга мотивована тим, що складання передавального акта, відповідно до п.2 ст.5 Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», не впливає на перехід прав та обов'язків від реорганізованого підприємства до новоствореного, а лише підтверджує виникнення, перехід, припинення прав на майно, яке в свою чергу може бути оформлене протягом 2 років за дати реєстрації товариства.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.09.2016 відновлено пропущений строк на подання апеляційної скарги, прийнято її до розгляду та порушено апеляційне провадження у справі №910/10474/16, розгляд скарги призначено на 21.09.2016. Дану ухвалу надіслано відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 №28.
Доказом належного повідомлення сторін про час і місце розгляду апеляційної скарги є повідомлення про вручення поштових відправлень (ухвали суду від 01.09.2016) - 05.09.2016 (відповідачу), - 06.09.2016 (позивачу), які долучені до матеріалів справи.
Враховуючи, що ПрАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» вважається належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання з розгляду апеляційної скарги, а матеріали справи дозволяють розглянути апеляційну скаргу без його участі, з метою дотримання вимог ст. 102 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), на думку колегії суддів, відсутні підстави для відкладення розгляду справи.
У судовому засіданні 21.09.2016 представник відповідача заперечив доводи апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.
Згідно зі ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
31.12.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Метінвест Холдінг» (постачальник) та Публічним акціонерним товариством «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (покупець) укладено договір №МДМ-13.50-14-1291/127, за умовами якого постачальник зобов'язується передати, а покупець прийняти та оплатити коксову продукцію виробництва ПАТ «Авдіївський коксохімічний завод», ПАТ «Донецьккокс», ПАТ «Запоріжкокс», ПАТ «МК «Азовсталь», на умовах, визначених цим договором.
У листопаді 2015 року відправником - ПАТ «Авдіївський коксохімічний завод» за залізничними накладними від 02.11.2015 № 49645096 та від 03.11.2015 № 46085775 на станцію призначення «Маріуполь-Сортувальний» Донецької залізниці відправлено вантаж «кокс доменний» у вагонах №№ 65943672, 60596822, 65872665, 60338225, 60417367, 65336661, 65887804, 65846982.
На станції Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці проведено перевірку маси вантажу та складено комерційні акти від 09.11.2015 БН 724450/1392 та БН 724449/1391 (форми ГУ-22).
З комерційного акта від 09.11.2015 БН 724449/1391 вбачається, що «на підставі акта з/ф станції Маріуполь-Сорт. Дон. залізниці від 08.11.2015 №1-252 проводилось комісійне переважування вагона №65872665 за відправкою, вказаною на лицьовій стороні акта. За документом значиться: кокс доменний. Вага визначена відправником на вагонних вагах (150т.): брутто - не вказано, тара - 21 480 кг, нетто - 41 870 кг. При переважуванні вага виявилась: брутто - 56 000 кг, тара з брусу - 21 480 кг, нетто - 34 520 кг, що менше ваги, зазначеної у документі на 7 350 кг.
При комерційному огляді встановлено, що навантаження у вагони проведено вище рівня бортів на 200-300 мм шапкоподібна. Вантаж маркований однією поздовжньою смугою, вапном. Над 1-7 люком є поглиблення 14 000 мм* на ширину вагона *400-600 мм в глибину, маркування порушено. Вагон прибув у технічному відношенні справний. На ст.Маріуполь-Сорт. течі вантажу немає».
З комерційного акта від 09.11.2015 БН 724450/1392 вбачається, що «на підставі акта з/ф станції Маріуполь-Сорт. Дон. залізниці від 08.11.2015 №1-252 проводилось комісійне переважування вагона № 60596822 за відправкою, вказаною на лицьовій стороні акта. За документом значиться: кокс доменний. Вага визначена відправником на вагонних вагах (150т.): брутто - не вказано, тара - 23 480 кг, нетто - 45 870 кг. При переважуванні вага виявилась: брутто - 66 650 кг, тара з брусу - 23 480 кг, нетто - 43 170 кг, що менше ваги, зазначеної у документі на 2 700 кг.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що під час прибуття вагонів на станцію призначення було виявлено невідповідність фактичної маси вантажу масі, яка зазначена у накладних. Позивач зазначає, що відповідач має відшкодувати йому збитки у вигляді вартості втраченого вантажу в сумі 36 061,19 грн.
За змістом ст.908 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.
Відповідно до ч.3 ст.909 ЦК України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Закон України «Про залізничний транспорт» визначає основні правові, економічні та організаційні засади діяльності залізничного транспорту загального користування, його роль в економіці і соціальній сфері України, регламентує його відносини з органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, іншими видами транспорту, пасажирами, відправниками та одержувачами вантажів, багажу, вантажобагажу і пошти з урахуванням специфіки функціонування цього виду транспорту як єдиного виробничо-технологічного комплексу.
Частина 1 ст.3 Закон України «Про залізничний транспорт» встановлює, що законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з законів України «Про транспорт», «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», цього Закону, Статуту залізниць України (далі - Статут), який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України.
У пункті 6 Статуту наведено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
В силу вимог ч. 3 ст. 909 ЦК України, ч. 2 ст. 307 Господарського кодексу України (далі - ГК України), п. 6 Статуту залізничні накладні від 02.11.2015 № 49645096 та від 03.11.2015 № 46085775 свідчать про укладення між ПАТ «Авдіївський коксохімічний завод» та ДП «Донецька залізниця» договору перевезення вантажу на користь ПрАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча».
Пункт 37 Статуту встановлює, що маса вантажів визначається відправником.
У розд.28 вказаних вище залізничних накладних зазначено, що вантаж завантажено у вагон - вантажовідправником.
Частина 1 ст.12 Закону України «Про залізничний транспорт» передбачає, що підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.
Стаття 23 Закону України «Про залізничний транспорт» передбачає, що у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань за договором про організацію перевезень вантажів перевізники несуть відповідальність за неповну і несвоєчасну подачу вагонів і контейнерів для виконання плану перевезень, а вантажовідправники - за невикористання наданих транспортних засобів у порядку та розмірах, що визначаються Статутом залізниць України. Перевізники також несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України.
Відповідно до п.113 Статуту за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.
Обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць (п.129 Статуту).
Судом встановлено, що вартість недостачі вантажу розрахована позивачем відповідно до рахунка-фактури ПАТ «Авдіївський коксохімічний завод» від 02.11.2015 № 90608688 та становить 36 061, 19 грн. .(7 751, 31 грн. + 28 309, 88 грн.).
Судова колегія зазначає, що спірні правовідносини виникли між вантажоотримувачем (ПрАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча») та перевізником (ДП «Донецька залізниця»), в той час як позов заявлено до ПАТ «Українська залізниця».
За твердженнями апелянта, ПАТ «Українська залізниця» є правонаступником перевізника, ДП «Донецька залізниця» та має відповідати за зобов'язаннями цього підприємства.
Однак, суд апеляційної інстанції не погоджується з доводами скаржника з огляду на наступне.
ПАТ «Українська залізниця» як нова юридична особа утворене згідно із Законом України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» та постанови Кабінету Міністрів України № 200 від 25.06.2014 «Про утворення Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».
Згідно ст. 3 вказано вище Закону Товариство утворюється як публічне акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Державної адміністрації залізничного транспорту України, а також підприємств, установ та організацій залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття.
Стаття 104 ЦК України визначає, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.
Злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади (ч.1 ст.106 ЦК України).
За змістом ч.ч.2, 3 ст.107 ЦК України після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов'язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами.
Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом.
У п. 1 постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання інвентаризації майна підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції» від 12.11.2014 № 604 визначено, що майно (активи, власний капітал та зобов'язання) підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, їх структурних підрозділів, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції (далі - майно), не включається до переліків і зведених актів інвентаризації майна, що затверджуються Міністерством інфраструктури відповідно до пункту 5 зазначеної постанови, а відображається в балансі (крім зобов'язань підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, їх структурних підрозділів, які розташовані на тимчасово окупованій території) і закріплюється в частині активів за публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» на праві господарського відання до проведення його інвентаризації та оцінки відповідно до пункту 2 цієї постанови.
Тобто майно (активи, власний капітал та зобов'язання) підприємств та установ залізничного транспорту загального користування (в тому числі ДП «Донецька залізниця»), яке розміщене на території проведення антитерористичної операції не увійшло до статутного капіталу ПАТ «Укрзалізниця».
Судом першої інстанції встановлено, що на час розгляду справи дані про проведення інвентаризації майна ДП «Донецька залізниця», складання актів інвентаризації майна, а також складання та затвердження передавальних та зведених актів для передачі майна від ДП «Донецька залізниця» до статутного капіталу ПАТ «Укрзалізниця» відсутні.
Стосовно доводів апелянта, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів зазначає, що скаржником не було надано передавальний акт, обставини складання і затвердження якого, за його доводами, були встановлені в інших справах № 905/1021/16, №910/4019/16.
Втім складання та затвердження передавального акта не є єдиною обов'язковою умовою, наявність якої можна вважати підтвердженням правонаступництва.
Положеннями ч. 3 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» визначено, що у разі злиття юридичних осіб здійснюється державна реєстрація новоутвореної юридичної особи та державна реєстрація припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті злиття. Припинення вважається завершеним з дати державної реєстрації припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті злиття.
Тобто моментом переходу прав до правонаступника юридичної особи слід вважати дату внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
До моменту внесення відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про припинення юридичної особи, її цивільна правоздатність не припиняється. До правонаступника (у разі припинення шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення) переходять усі права та обов'язки припиненої юридичної особи лише з моменту внесення такого запису.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 07.06.2016 №910/24774/15.
Станом на час вирішення спору інформація в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про те, що цивільна правоздатність ДП «Донецька залізниця» припинена - відсутня. В той час містяться дані про перебування ДП «Донецька залізниця» (ідентифікаційний код 01074957) в стані припинення (www.irc.gov.ua).
За таких обставин, враховуючи факт перебування ДП «Донецька залізниця» у стані припинення підприємницької діяльності і той факт, що матеріалами справи не підтверджено факт переходу прав та обов'язків ДП «Донецька залізниця» до ПАТ «Українська залізниця», а сам по собі початок роботи новоствореного товариства не є обставиною, з якою пов'язується перехід прав до правонаступника в процедурі припинення та її завершення, правових підстав для задоволення апеляційної скарги судова колегія не вбачає.
Згідно зі ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ст. 33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
За приписами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Отже, враховуючи викладене вище, виходячи із заявлених позивачем вимог та наведених ним обґрунтувань, з огляду на наявні у справі докази та встановлені судом обставини, колегія Київського апеляційного господарського суду не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2016 у даній справі, оскільки воно відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи.
Доводи апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи.
Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2016 у справі №910/10474/16 - без змін.
2. Матеріали справи №910/10474/16 повернути до Господарського суду міста Києва.
Дану постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий суддя В.І. Рябуха
Судді Л.М. Ропій
Н.Ф. Калатай
