Справа № 495/5266/20
№ провадження 2/495/994/2021
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
01 жовтня 2021 рокум. Білгород-Дністровський
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:
головуючого судді: Мишко В.В.
при секретарі судового засідання: Охримчук А.В.
за участю:
представника позивача: адвоката Головачевої О.М.
представника відповідача: адвоката Оплачка В.О.
розглянувши у відкритому судовому в режимі відеоконференції
цивільну справу № 495/5266/20
за позовом Дочірнього підприємства «Український термінал»
до ОСОБА_1
за участю третіх осіб: Товариства з Обмеженою Відповідальністю «Н-Транс» та Товариства з Обмеженою Відповідальністю «АВ-Лайн»
про стягнення штрафу за розголошення комерційної таємниці
В С Т А Н О В И В:
03.09.2020 року Дочірнє підприємство «Український термінал» (далі по тексту - позивач) звернулося до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області з позовною заявою до ОСОБА_1 (далі по тексту - відповідачка) за участю третіх осіб Товариства з Обмеженою Відповідальністю «Н-Транс» (далі по тексту - третя особа-1) та Товариства з Обмеженою Відповідальністю «АВ-Лайн» (далі по тексту - третя особа-2) про стягнення штрафу за розголошення комерційної таємниці (а.с.1-8).
Так, позивач просить суд:
-стягнути з ОСОБА_1 на користь Дочірнє підприємство «Український термінал» штраф за розголошення комерційної таємниці у сумі 45 000 грн;
-стягнути з ОСОБА_1 на користь Дочірнє підприємство «Український термінал» судові витрати, у вигляді судового збору в розмірі 2 140 (дві тисячі сто сорок) грн. 20 (двадцять) коп.;
-стягнути з ОСОБА_1 на користь Дочірнє підприємство «Український термінал» витрати на правову допомогу у розмірі 30 000 (тридцять тисяч) грн.
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 21.09.2020 року відкрито загальне позовне провадження по цивільній справі № 495/5266/20 за позовною заявою ДП «Український термінал» до ОСОБА_1 за участю третіх осіб ТОВ «Н-Транс» та ТОВ «АВ-Лайн» про стягнення штрафу за розголошення комерційної таємниці. По справі призначено підготовче судове засідання (а.с.60-61).
17.11.2020 року від відповідачки - ОСОБА_1 до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області надійшов відзив на позовну заяву ДП «Український термінал», відповідно до якого вона не погоджується з доводами, викладеними позивачем у позовній заяві, вважає, що позивачем не надано будь-яких доказів розголошення комерційної таємниці, впливу на контрагентів позивача, які призвели до розірвання договірних відноснин, а також будь-яких інших її протиправних дій. Просила у задоволенні позовної заяви відмовити в повному обсязі та стягнути з позивача на її користь судові витрати, а саме витрати на правову допомогу, в розмірі 15 000 грн (а.с.80-83).
08.12.2020 року від представника позивача - адвоката Головачевої О.М. до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої вона зазначила, що відповідачка підписанням угоди про конфіденційність взяла на себе обов`язок не розголошувати інформацію, що містить комерційну таємницю, що стала її відома при виконанні трудових обов`язків. Вказала, що відповідачка одночасно виконувала обов`язки митного брокера в ДП «Український термінал» та його конкурента ТОВ «Ав-Лайн», маючи доступ до інформації, що становить комерційну таємницю. Угодою про конфіденційність передбачена відповідальність у розмірі 5 000 грн. в разі розголошення інформації за кожен випадок. На думку представника позивача, відповідачка порушила вимоги законодавства щодо одночасного сумісництва та вимоги угоди про конфіденційність, що доводиться матеріалами службового розслідування, угодою про конфіденційність, наказами ТОВ «Ав-Лайн» про прийняття відповідачки на роботу та про її звільнення, інформацією про режим роботи митниць, посадовою інструкцією. Внаслідок вказаних порушень від співробітництва з ДП «Український термінал» відмовилися дев`ять підприємств, що стали клієнтами ТОВ «Ав-Лайн». На підставі наведеного просила задовольнити позовні вимоги ДП «Український термінал» у повному обсязі (а.с.97-99).
22.01.2021 року від представник третьої особи - ТОВ «Ав-Лайн» також надіслав до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив у задоволенні позовних вимог ДП «Український термінал» до ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі (а.с.134).
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15.09.2021 року закрито підготовче провадження по цивільній справі № 495/5266/20 за позовною заявою ДП «Український термінал» до ОСОБА_1 за участю третіх осіб: ТОВ «Н-Транс» та ТОВ «АВ-Лайн» про стягнення штрафу за розголошення комерційної таємниці. Справу призначено до судового розгляду (а.с.203-204).
В судовому засіданні представник позивача ДП «Український термінал» - адвокат Головачева О.М., позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просила суд їх задовольнити. Зазначила, що відповідачка тривалий час працювала на підприємстві та мала доступ до клієнтської бази контрагентів. Відповідно до акту службового розслідування встановлено, що відповідачка недобросовісно отримувала заробітну плату за повний 8-годинний робочий день на основному місці роботи в ДП «Український термінал» та використовувала матеріальні ресурси даного дочірнього підприємства, здійснюючи паралельно трудові функції для іншого підприємства ТОВ «Ав-лайн».
В судовому засіданні представник відповідачки ОСОБА_1 - адвокат Оплачко В.О. заперечував щодо позовних вимог, просив суд відмовити в їх задоволенні, так як вважає їх безпідставними. Зазначив, що що позивачем не надано будь-яких доказів розголошення комерційної таємниці, впливу на контрагентів позивача, які призвели до розірвання договірних відносин, а також будь-яких інших протиправних дій відповідачки, а тому даний позов не підлягає задоволенню в повному обсязі. Крім цього, просив стягнути з позивача на користь відповідачки документально підтвердженні витрати на правову допомогу у розмірі 15 000 (п`ятнадцять тисяч) гривень.
Представник третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Н-Транс» в судове засідання не з`явився, про день, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. Причини неявки суду не повідомив, буд-яких пояснень суду не надавав.
Представник третьої особи - ТОВ «Ав-Лайн» в судове засідання не з`явився, але подав до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив у задоволенні позовних вимог ДП «Український термінал» до ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.
Розглянувши позовну заяву, відзив та відповідь на відзив, вивчивши матеріали справи, вислухавши в судовому засіданні представника позивача та представника відповідачки, дослідивши надані докази, суд дійшов до наступних висновків.
Відповідно до ч.1 ст.1 Цивільного кодексу України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Відповідно до ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно із ч.1 ст.4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Так, ДП «Український термінал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення штрафу за розголошення комерційної таємниці.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні, ДП «Україський термінал» засновано в 2006 році, як ДП Торгового Дому «Ніко» та входить в группу «Ніко». Спеціалізація компанії є надання логістичних послуг в зовнішньоекномічної діяльності підприємств, що включає в себе організацію міжнародних перевезень, перевезень всередині країни, організацію митного оформлення та складського зберігання вантажів. Відповідно до укладених договорів ДП «Україський термінал» надає послуги юридичним особам, зокрема із експедирування вантажів в портах, їх декларування і митне оформлення, а замовники оплачують наданні послуги.
Представник позивача зазначив, що за всі роки існування ДП «Україський термінал» компанія стрімко розвивалась, розширювала кількість та якість послуг, відкривались нові напрямки та відділи та зростали всі показники економічної діяльності.
Згідно із положенням бухгалтерського обліку, що затверджене наказом № 163 від 07.07.1999 року та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23.07.1999 року, ДП «Україський термінал» перебуває під котролем материнського (холдингового) підприємства.
Видами діяльності ДП «Україський термінал» є: технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; оптова торгівля одягом і взуттям; оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; неспеціалізована оптова торгівля; складське господарство; допоміжне обслуговування наземного транспорту; транспортне оброблення вантажів; інша допоміжна діяльність у сфері транспорту (основний) та інша професійна, наукова і технічна діяльність.
Однак, починаючи з 2017 року значна частина послуг виконувалась замість ДП «Україський термінал» фірмою ТОВ «Ав-Лайн». Дані підприємства мають тотожні види діяльності.
За твердженням представника позивача, посадовими особами ДП «Україський термінал» було ініційовано проведення відповідного службового розслідування, з метою встановлення масового відтоку клієнтів з ДП «Україський термінал», що підтверджується копіює наказа № 200303/ОД-1від 03.03.2020 року (а.с.38).
В ході проведення вказаного службового розслідування було з`ясовано, що відповідачка - ОСОБА_1 , яка працювала на посаді агента з митного оформлення в ДП «Україський термінал» одночасно, перебуваючи на своєму робочому місці та впродовж робочого часу на цій же компані виконувала роботу і для ТОВ «Ав-Лайн», у зв`язку з чим посадові обов`язки ДП «Україський термінал» виконувала не в повному обсязі, а заробітну плату отримувала як за 8-годинний робочий день, що підтверджується матеріалами службового розслідування (а.с.40-44).
Крім цього, представник позивача зазначив, що відповідачка 20.11.2013 року уклала з ДП «Україський термінал» угоду про конфедиційність, відповідно до якої працівник (відповідачка - ОСОБА_1 ) зобов`язується не розголошувати конфедиційну інформацію, що стосується діяльності підприємства, які стали її відомі в процесі трудової діяльності чи були її довірені. Розголошенням конфедиційної інформації вважається ознайомлення не пов`язанної з виконанням службових обов`язків іншої особи без письмової згоди підприємства, з відомостями, що відповідно до чинного законодавства України, внутрішніх регламентуючих документів підприємства становлять комерційну таємницю (конфедиційну інформацію) працівником, якому ці відомості були довірені у встановленому порядку або стали відомі у зв`язку з виконанням службових обов`язків. Також працівник зобов`язується не використовувати конфедиційну інформацію на власну користь та на користь третіх осіб, без наявності письмового наказу (дозволу) керівника підприємства, що містить детальний перелік відомостей, які підлягають розголошенню.
ДП «Україський термінал» віднесено до комерційної таємниці, у тому числі інформацію про партнерів, контрагентів підприємства, включаючи назви, номери телефонів, адреси, прізвища посадових осіб та співробітників, напрямки діяльності, обсяги контрактів.
Між тим, за твердженням представника позивача відповідачка всупереч укладеній угоді про конфедиційність вчинила протиправні дії, які полягали у розголошенні комерційної інформації стороннім особам - конкуренту ТОВ «Ав-Лайн», яке виконує з позивачем тотожні послуги в сфері транспортування.
Конфедиційна інформація зберігалась у комп`ютері відповідачки та могла бути умисно нею скопійована на електронний носій для передання компанії конкурента чи шляхом пересилання на електронну пошту, друкування, фотографування чи здійснення ручного переписування контактної бази, з метою розповсюдження третім особам.
Крім того, представник позивача вказує, що відповідачка умисно та недобросовісно отримувала заробітну плату за повний 8-годинний робочий день на основному місці роботи в ДП «Україський термінал».
Розголошення конфедиційної інформації та недобросовісне отримання відповідачкою заробітної плати за повний 8-годинний робочий день на основному місці роботи в ДП «Україський термінал», представник позивача обґрунтовує та підтверджує поясненнями агента митного оформлення ОСОБА_2 , керівника відділу логістики Лінкевич С.І., начальника брокерського відділу БрезицькогоІ.В. та директора Фоменка Д.В., які були надані вказаними особами під час службового розслідування.
Дані обставини і стали підставою для звернення ДП «Україський термінал» з відповідною позовною заявою до суду.
Відповідно до ст.505 Цивільного кодексу України, комерційною таємницею є інформація, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв`язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію. Комерційною таємницею можуть бути відомості технічного, організаційного, комерційного, виробничого та іншого характеру, за винятком тих, які відповідно до закону не можуть бути віднесені до комерційної таємниці.
Відповідно до ст.506 Цивільного кодексу України, майновими правами інтелектуальної власності на комерційну таємницю є: 1) право на використання комерційної таємниці; 2) виключне право дозволяти використання комерційної таємниці; 3) виключне право перешкоджати неправомірному розголошенню, збиранню або використанню комерційної таємниці; 4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом. Майнові права інтелектуальної власності на комерційну таємницю належать особі, яка правомірно визначила інформацію комерційною таємницею, якщо інше не встановлено договором.
Так, матеріалами справи та вході судового розгляду встановлено, що Дочірнє підприємство «Український термінал» засновано в 2006 році, як дочірнє підприємство Торгового Дому «НІКО» і сьогодні входить в групу компаній «НІКО».
Основним видом економічної діяльності ДП «Український термінал» є інша допоміжна діяльність у сфері транспорту (код КВЕД 52.29). Також зареєстровані наступні види економічної діяльності: 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; 52.10 Складське господарство; 52.21 Допоміжне обслуговування наземного транспорту; 52.24 Транспортне оброблення вантажів.
Спеціалізація компанії - надання логістичних послуг в зовнішньоекономічної діяльності підприємств, що включає в себе організацію міжнародних перевезень, перевезень всередині країни, організацію митного оформлення та складського зберігання вантажів.
Судом встановлено, що відповідачка - ОСОБА_1 працювала на посаді агента з митного оформлення в ДП «Український термінал» та одночасно виконувала роботу для ТОВ «Ав-Лайн», яке було зареєстровано 22.07.2017 року та виконувало значну частину послуг ДП «Український термінал».
20.11.2013 року відповідачка уклала з позивачем угоду про конфіденційність, в якій зазначено наступне.
Відповідно до п.1.1 договору комерційною таємницею відповідно до ст. 505 Цивільного кодексу України є інформація, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупністю її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв`язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію. Комерційною таємницею є відомості технічного, організаційного, комерційного, виробничого та іншого характеру, за винятком тих, які відповідно до закону не можуть бути віднесені до комерційної таємниці.
Пунктом. 2.1. даної Угоди також зазначено, що відповідно до цієї угоди, працівник зобов`язується не розголошувати відомості (конфіденційну інформацію), що стосуються діяльності підприємства, які стали йому відомі в процесі трудової діяльності, чи були йому довірені. Розголошенням конфіденційної інформації вважається ознайомлення не пов`язаної з виконанням службових обов`язків іншої особи (осіб, підприємства, установ, організацій) без письмової згоди підприємства, з відомостями, що відповідно до чинного законодавства України, внутрішніх регламентуючих документів підприємства становлять комерційну таємницю (конфіденційну інформацію), працівником, якому ці відомості були довірені у встановленому порядку або стали відомі у зв`язку з виконанням службових обов`язків.
Згідно із п.2.2 даної Угоди, працівник зобов`язується також не використовувати вказані відомості (конфіденційну інформацію) на власну користь та на користь третіх осіб (в тому числі юридичних осіб, підприємств, організацій, в тому числі державних установ чи служб тощо).
Відповідно до п.2.4 названої Угоди, працівник має право розголошувати інформацію, віднесену до конфіденційної згідно з умовами цієї угоди лише при наявності письмового наказу (дозволу) керівника підприємства, що містить детальний перелік відомостей, що підлягають розголошенню.
У розділі 3 цієї Угоди вказано, що у разі порушення працівником своїх зобов`язань за цією угодою (розголошення конфіденційної інформації (чи дій до нього прирівняних) працівник зобов`язаний:
Нести відповідальність у розмірі спричинених таким порушенням (розголошенням) збитків, включаючи втрачену вигоду підприємства. Сплатити штраф у розмірі 5 000 грн. (п 'ять тисяч гривень), в разі розголошення конфіденційної інформації за кожний випадок розголошення конфіденційної інформації та відшкодувати підприємству завдані таким розголошенням збитки, включаючи упущену вигоду.
Позивач відніс до комерційної таємниці, в тому числі, інформацію про партнерів, контрагентів та конкурентів підприємства, включаючи назви, номери телефонів, адреси, прізвища посадових осіб та співробітників, напрямки діяльності, обсяги контрактів
Суд вважає, що позивач правомірно відніс до комерційної таємниці, в тому числі, інформацію про партнерів, контрагентів та конкурентів підприємства, включаючи назви, номери телефонів, адреси, прізвища посадових осіб та співробітників, напрямки діяльності, обсяги контрактів.
Підприємство у разі розголошення працівником комерційної таємниці має право ініціювати стягнення з винного працівника шкоди, відповідно до встановленого Законом порядку.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 130 КЗПП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків.
Згідно ч. 2 ст. 130 КЗПП Україн и при покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.
Отже в даному випадку необхідно встановити наявність у працівника умислу або необережності в результаті якого була розголошена комерційна таємниця.
Позивач стверджує, що під час виконання трудових обов`язків відповідач, мав доступ до бази клієнтів, інформації відносно дисконтних знижок, вартості послуг тощо, і зловмисно використав їх під час роботи на TOB «Ав-лайн», що виконує тотожні із Позивачем послуги в сфері транспортування.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було проведено службове розслідування та встановлено, що ряд компаній, що тривалий час були постійними клієнтами ДП «Український термінал» спочатку частково, а потім і повністю припинили плідну співпрацю із ДП «Український термінал» у сфері транспортних послуг, та перейшли до роботи з TOB «Ав-лайн».
Вищевказані факти, за думкою позивача, підтверджуються актом службового розслідування від 10.06.2020 року.
Між тим, суд вважає, що акт про службове розслідування від 10.06.2020 року, який був підготовлений позивачем не може вважатись достатнім та достовірним доказом того, що відповідачка передавала ТОВ «АВ-Лайн» інформацію про партнерів, контрагентів та конкурентів підприємства, включаючи назви, номери телефонів, адреси, прізвища посадових осіб та співробітників, напрямки діяльності, обсяги контрактів.
Крім цього, даний акт про службове розслідування від 10.06.2020 року був складений чинними працівниками позивача, тобто вони є заінтересованими особами.
Позивач не надав жодного доказу зі сторони колишніх контрагентів, або зі сторони будь-якої іншої незаінтересованої особи, що відповідачка їм пропонувала припинити роботу з позивачем та перейти до ТОВ «Ав-Лайн».
Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.
Відповідно до ст.13 Конституції України, держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.
Відповідно до ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна людина, права і свободи якої, викладені у цій Конвенції, порушуються, має ефективний засіб захисту у відповідному національному органі.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).
Згідно із ст.2 Цивільного процесуального кодексу України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ст.ст. 12, 13 Цивільного процесуального кодексу України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ст.ст. 76-77 ЦПК України).
Відповідно до ч.ч. 1, 5, 6 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із ст.263 Цивільного процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Враховуючи вищевикладені обставини та норми чинного законодавства, розглянувши справу в межах заявлених вимог та наданих сторонами доказів, які оцінені судом в їх сукупності, суд, за своїм внутрішнім переконанням, дійшов до висновку проне обґрунтованість та неправомірність позовних вимог ДП «Український термінал» до ОСОБА_1 за участю третіх осіб: ТОВ «Н-Транс» та ТОВ «АВ-Лайн» про стягнення штрафу за розголошення комерційної таємниці, у зв`язку з чим такий позов не підлягає задоволенню.
Крім того, представник відповідачки - адвокат Оплачко В.О. просить стягнути з ДП «Український термінал» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 15 000 (п`ятнадцять тисяч) грн.
Відповідно до ч.1 ст.137 Цивільного процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно із ч.2 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.137 ЦПК України).
Як вбачається, в матеріалах справи перебуваєналежним чином завірена копія договору № 0611/20-ПІ від 06.11.2020 року про надання правової допомоги (адвокатських послуг) та квитанція № 8 від 06.11.2020 року про сплату витрат на правову допомогу в розмірі 15 000 (п`ятнадцять тисяч) грн. (а.с.87-88).
Таким чином, дослідивши вище зазначені документи по оплаті витрат на правову допомогу встановлено, що відповідачкою відповідно до вимог ст.137 Цивільного процесуального кодексу України, надані належні докази щодо обсягу наданих її представником послуг і виконаних робіт та їх сплаченої вартості; докази, які підтверджують здійснення її представником відповідних витрат; детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до п.2 ч.2 ст.141 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові на позивача.
У зв`язку з чим, суд вважає, що вимоги представника відповідачки - адвоката Оплачка В.О. до ДП «Український термінал» про стягнення на користь ОСОБА_1 витрат на правову допомогу в розмірі 15 000 (п`ятнадцять тисяч) грн. обґрунтовані та такі, що підлягають задоволенню.
Керуючись ч.1, 2 ст.130 Кодексу законів про працю України, ст.ст. 505-506 Цивільного кодексу України,, ст.ст. 2, 12-13, 76-81,137, 141, 258-259, 263-265, 268, 273 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
У Х В А Л И В :
У задоволенні позовних вимог Дочірнього підприємства «Український термінал» до ОСОБА_1 за участю третіх осіб Товариства з Обмеженою Відповідальністю «Н-Транс» та Товариства з Обмеженою Відповідальністю «АВ-Лайн» про стягнення штрафу за розголошення комерційної таємниці - відмовити.
Стягнути з Дочірнього підприємства «Український термінал» на користь ОСОБА_1 документально підтвердженні витрати на правову допомогу в розмірі 15 000 (п`ятнадцять тисяч) гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається через Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області або безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повний текст рішення складено 08.10.2021 року.
Суддя В.В. Мишко
