Постанова
Іменем України
10 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 643/4873/20
провадження № 61-9342св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Алтуніна Тетяна Петрівна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 17 грудня 2020 року в складі судді Поліщук Т. В. та постанову Харківського апеляційного суду від 18 травня 2021 року в складі колегії суддів: Хорошевського О. М., Бурлака І. В., Яцини В. Б.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Алтуніна Т. П., про розірвання спадкового договору.
В обґрунтування позову вказала, що між нею та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 був укладений спадковий договір, за змістом якого відповідачі як набувачі зобов`язались виконувати її розпорядження як відчужувача і у разі її смерті набувають по Ѕ частці у праві спільної часткової власності на належну їй квартиру.
Оскільки відповідачі, у значній мірі ОСОБА_2 , не виконують своїх зобов`язань за договором, позивач просила суд розірвати вказаний спадковий договір.
Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 17 грудня 2020 року, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного суду від 18 травня 2021 року, провадження у цій справі закрито у зв`язку зі смертю позивача ОСОБА_1 .
Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, виходив з того, що виконання зобов`язань у спадковому договорі нерозривно пов`язані із його сторонами, а відтак спірні правовідносини не допускають правонаступництва, що є підставою для застосування пункту 7 частини першої статті 255 ЦПК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
До Верховного Суду 04 червня 2021 року ОСОБА_3 подав касаційну скаргу на судові рішення попередніх інстанцій, у якій просив скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу для продовження розгляду по суті.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає порушення судами попередніх інстанцій статей 1218, 1219, 1270 ЦК України та статей 55, 251, 253, 255 ЦПК України, що призвело до ухвалення незаконних рішень у цій справі.
Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 звернулась до суду із цим позовом за життя та померла до моменту ухвалення судом першої інстанції рішення, а отже її право на захист майнових прав перейшло у спадок. Саме тому суди попередніх інстанцій при вирішенні цієї справи неправильно застосували вказані норми цивільного процесуального законодавства.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 27 липня 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, а ухвалою Верховного Суду від 02 листопада 2021 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
20 червня 2018 року ОСОБА_1 як відчужувач та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 як набувачі уклали спадковий договір, за змістом якого останні зобов`язались виконувати розпорядження відчужувача і у разі її смерті набувають по Ѕ частці у праві спільної часткової власності на належну їй квартиру.
У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Алтуніна Т. П., про розірвання спадкового договору.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 померла.
У грудні 2020 року ОСОБА_3 подав до суду першої інстанції клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення питання про залучення до розгляду справи правонаступників померлої.
У березні 2021 року до апеляційного суду звернулась нотаріус Алтуніна Т. П. із заявою, у якій повідомила про звернення до неї із заявами про прийняття спадщини cпадкоємців ОСОБА_1 , відкриття спадкової справи та наявність складеного останньою заповіту на ім`я ОСОБА_3 (а.с. 127).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Цим вимогам судові рішення попередніх інстанцій не відповідають з таких підстав.
Відповідно до частини другої статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Згідно зі статтею 1302 ЦК України за спадковим договором одна сторона (набувач) зобов`язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача.
Спадковий договір укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, а також державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України (стаття 1304 ЦК України).
Набувач у спадковому договорі може бути зобов`язаний вчинити певну дію майнового або немайнового характеру до відкриття спадщини або після її відкриття (стаття 1305 ЦК України).
Спадковий договір може бути розірвано судом на вимогу відчужувача у разі невиконання набувачем його розпоряджень. Спадковий договір може бути розірвано судом на вимогу набувача у разі неможливості виконання ним розпоряджень відчужувача (стаття 1308 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.
У справі, що переглядається, встановлено, що відчужувач за спірним спадковим договором ОСОБА_1 за життя (у березні 2020 року) звернулась до суду із позовом про розірвання цього договору, а факт смерті позивача до вирішення справи судом допускає правонаступництво у спірних правовідносинах.
Таким чином, оскільки позов про розірвання спадкового договору пред'явлено за життя ОСОБА_1 , факт смерті відчужувача до вирішення справи судом допускає правонаступництво у спірних правовідносинах, тому відповідно до положень статті 55 ЦПК України суд першої інстанції мав зупинити провадження у справі та вирішити питання про залучення до участі в справі правонаступника померлої ОСОБА_1 , проте відмовив у задоволенні відповідного клопотання ОСОБА_3 .
З урахуванням наведеного, суд першої інстанції, закриваючи провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 255 ЦПК України не з`ясував питання про залучення до участі у справі правонаступників позивача, а апеляційний суд на вказані порушення вимог закону уваги не звернув.
Доводи відповідача ОСОБА_2 про те, що у зв'язку зі смертю ОСОБА_1 спірний спадковий договір припинив свою дію, а її спадкоємець ОСОБА_3 не може бути правонаступником, оскільки спірні правовідносини не допускають правонаступництва, не можна визнати обґрунтованими, оскільки ОСОБА_1 звернулася з позовом про розірвання спадкового договору за життя, а після її смерті всі права та обов'язки за договором перейшли до її спадкоємців, коло яких і мав з'ясувати суд першої інстанції.
Аналогічного висновку у справі з подібними правовідносинами дійшов Верховний Суд у постанові від 03 вересня 2021 року (справа № 263/16438/19, провадження № 61-8959св21).
Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду (пункт 2 частини першої статті 409 ЦПК України).
Згідно з частиною шостою статті 412 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
На зазначене вище суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, уваги не звернув, а тому дійшов помилкового висновку про закриття провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 7 частини першої статті 255 ЦПК України, чим порушив норми процесуального права, що є підставою для задоволення касаційної скарги, скасування оскаржуваних судових рішень та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції (частина четверта статті 406 ЦПК України).
З огляду на обставини цієї справи Верховний Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу слід задовольнити, скасувати ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 17 грудня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 18 травня 2021 року, а справу передати для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 400, 406, 409, 412, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 17 грудня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 18 травня 2021 року скасувати, а справу передати для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара С. Ф. Хопта
