Ухвала
24 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 953/24224/19
провадження № 61-11599св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - заступник керівника Харківської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства розвитку громад на території України,
відповідачі: Головне територіальне управління юстиції у Харківській області, ОСОБА_1 ,
треті особи: Український державний науково-дослідний інститут проблем водопостачання, водовідведення та охорони навколишнього природного середовища «Укрводгео», Товариство з обмеженою відповідальністю «Агентство нерухомості «Рестріелт»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження клопотання ОСОБА_1 про зупинення касаційного провадження у справі за касаційною скаргою Харківської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства розвитку громад на території України на рішення Київського районного суду м. Харкова від 10 серпня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 27 травня 2021 року,
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2019 року заступник керівника Харківської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства розвитку громад на території України звернувся до суду з позовом до Головного територіального управління юстиції у Харківській області, ОСОБА_1 , за участю третіх осіб: Українського державного науково-дослідного інституту проблем водопостачання, водовідведення та охорони навколишнього природного середовища «Укрводгео» (далі - УДНДІ «Укрводгео»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство нерухомості «Рестріелт», про визнання недійсними протоколу торгів, свідоцтва про право власності та зобов`язання повернути нерухоме майно.
Позовну заяву мотивував тим, що в ході досудового розслідування встановлено, що реєстраційна служба Харківського міського управління юстиції Харківської області видала свідоцтво про право власності від 10 лютого 2015 року № 33396285 згідно з яким нежитлові будівлі літ. «А-2» загальною площею 4905,0 кв. м, літ. «Б-1» загальною площею 104,2 кв. м, літ. «В-1» загальною площею 111,2 кв. м, літ «Г-1» загальною площею 11,4 кв. м, літ. «Д-1» загальною площею 28,6 кв. м, літ. «Е-1» загальною площею 124,5 кв. м, літ. «Ж-1» загальною площею 140,9 кв. м, літ. «3-1» загальною площею 144,0 кв. м, літ. «К-1» загальною площею 269,6 кв. м, літ. «Л-1» загальною площею 108,8 кв. м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , перебувають у державній власності в особі Мінрегіону.
Поряд з цим, у провадженні Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області (далі - ВПВР УДВС ГТУЮ у Харківській області) з серпня 2017 року перебувало зведене виконавче провадження № 54568549 щодо стягнення грошових коштів з УДНДІ «Укрводгео» за 13 виконавчими документами.
На запит державного виконавця УДНДІ «Укрводгео» у листі від 20 вересня 2017 року № 75/01-26 повідомив про те, що на балансі інституту є нежитлові приміщення, які не використовуються у виробничій діяльності. Постановою державного виконавця від 06 жовтня 2017 року вказані приміщення описані та арештовані. Постановою державного виконавця від 10 жовтня 2017 року призначено суб`єкта оціночної діяльності щодо визначення вартості вказаних приміщень, а саме Товариство з обмеженою відповідальністю «Експерт-2012» (далі - ТОВ «Експерт-2012»).
ТОВ «Експерт-2012» склало звіт про оцінку майна станом на 31 жовтня 2017 року, відповідно до якого загальна вартість майна складає 799 300,00 грн, у тому числі вартість приміщень в літ. «А» № № 133,144 - 37 100,00 грн; № 20-25 - 196 200,00 грн; літ. «В» - 112 100,00 грн; літ. «К» - 302 000,00 грн; літ. «Л» - 151 900,00 грн.
Перед реалізацією цього майна державний виконавець склав довідку від 07 листопада 2017 року № 54568549/07.01/В-З, у якій зазначив, що у його провадженні перебуває зведене виконавче провадження № 54568549 щодо виконання 16 виконавчих документів на загальну суму 315 018,88 грн, з яких 15 виконавчих документів на загальну суму 282 134,85 грн щодо стягнення заробітної плати та 1 виконавчий документ на суму 32 884,03 грн - стягнення заборгованості на користь Управління Пенсійного фонду України.
У подальшому до Харківської філії Державного підприємства «Сетам» (далі - ДП «Сетам») 07 листопада 2017 року за № 54568549/07.01/В-З направлена заявка на реалізацію арештованого майна та у листопаді 2017 року ДП «Сетам» проведені електронні торги, відповідно до протоколу від 28 листопада 2017 року № 301338 об`єкти нерухомого майна за 1 549 043,40 грн відчужені відповідачу ОСОБА_1 . Згідно з розпорядженням від 07 лютого 2017 року № 18535583 щодо розподілу отриманих коштів з 1 549 043,40 грн погашена вся вищевказана заборгованість на суму 409 119,17 грн, з яких 32 884,03 грн - заборгованість перед Управлінням Пенсійного фонду України за відшкодування сплачених наукових пенсій, 8 000,00 грн - стягнення судового збору, 368 235,14 грн - заборгованість із заробітної плати. Крім того стягнуто на користь ДВС 48 600,56 грн виконавчого збору та 1 214,00 грн виконавчих витрат. Решта коштів, а саме 1 088 110,05 грн перерахована УДНДІ «Укрводгео».
Прокурор вважав, що рішення щодо реалізації вищевказаних об`єктів нерухомого майна з торгів є незаконним, оскільки проведена з порушенням вимог Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна», реалізація майна з прилюдних торгів відбулася з порушенням встановленого мораторію. Відчужене на прилюдних торгах майно є державним майном та віднесено до переліку об`єктів державної власності, що не підлягають приватизації згідно з положеннями Закону України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», частиною дев`ятою статті 11 якого передбачено, що нерухоме майно об`єктів державної власності, що не підлягають приватизації, не може бути відчужене, вилучене, передане до статутного капіталу господарських організацій і щодо такого майна не можуть вчинятися дії, наслідком яких може бути їх відчуження, а тому на думку прокурора вчинення дій щодо примусової реалізації цього майна є незаконним.
Позивач зазначав, що на порушення частини шостої статті 48, частини одинадцятої статті 61 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець звернув стягнення на майно УДНДІ «Укрводгео» не в розмірі заборгованості, а на все майно зазначене у листі УДНДІ «Укрводгео».
Посилаючись на статті 203, 215, 216, 236 ЦК України, прокурор просив визнати недійсним протокол проведення торгів та свідоцтво, яке на підставі торгів видане, а також скасувати рішення про державну реєстрацію права власності на підставі відповідного свідоцтва.
Рішенням від 10 серпня 2020 року Київський районний суд м. Харкова у позові відмовив.
Рішення суд першої інстанції мотивував тим, що під час призначення та проведення електронних торгів, результати яких були оформлені протоколом проведення електронних торгів від 28 листопада 2017 року № 301338, ані державним виконавцем, ані будь-ким з відповідачів не допущено порушень вимог законодавства України, що регламентують порядок організації та проведення торгів з реалізації арештованого майна;
віднесення державної юридичної особи до переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, не означає неможливості звернення стягнення на закріплене за цією юридичною особою (на праві господарського відання чи оперативного управління) державне майно.
запроваджений Законом України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» мораторій не поширюється на примусове відчуження закріпленого за боржником - УДНДІ «Укрводгео» на праві господарського відання нерухомого майна, а дії органів ДВС з такого відчуження вчиненні з дотриманням чинного законодавства;
Закон України «Про управління об`єктами державної власності» жодним чином не обмежує і не може обмежувати діяльність органів ДВС щодо звернення стягнення на державне майно, закріплене за державними юридичними особами (у тому числі на праві господарського відання);
необхідність застосування під час здійснення виконавчого провадження приписів частини третьої статті 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» зумовлена метою і спрямованістю відповідної норми закону - забезпечити прискорене та гарантоване виконання судових рішень, за реальне виконання яких держава бере на себе позитивну відповідальність. Водночас, таке можливе лише у разі, коли відповідне судове рішення дійсно може бути виконане за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду, як цього вимагає частина друга статті 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»;
доводи прокурора про проведення спірних електронних торгів, оформлених протоколом проведення електронних торгів від 28 листопада 2018 року, з порушенням вимог чинного законодавства України є необґрунтованими, а тому позовні вимоги про визнання недійсним протоколу проведення електронних торгів задоволенню не підлягають;
доводи про те, що для погашення всієї заборгованості достатньо було реалізувати будівлю літ. «К» та приміщення № 133, № 144 у літ. «А», а для погашення заборгованості по заробітній платі достатньо було б реалізувати лише літ. «К», що прокурор вважав підставою для задоволення позову, суд вважав необґрунтованими, враховуючи в тому числі те, що обрання певного майна для реалізації не належить до процедури власне електронних торгів, а є діями державного виконавця, що їм передують. На чинність самих торгів такі дії державного виконавця не впливають, тим більше, що в процесі виконавчого провадження відповідні дії державного виконавця ніким не оскаржувались, що саме по собі виключає можливість визнання торгів недійсними з посиланням на порушення державним виконавцем частини шостої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження».
Постановою від 27 травня 2021 року Харківський апеляційний суд апеляційну скаргу прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Міністерства розвитку громад на території України залишив без задоволення, рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Постанову суд апеляційної інстанції мотивував тим, що при вирішенні справи суд першої інстанції правильно визначив характер правовідносин між сторонами, вірно застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.
У касаційній скарзі, поданій у липні 2021 року до Верховного Суду, Харківська обласна прокуратура в інтересах держави в особі Міністерства розвитку громад на території України, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою від 09 серпня 2021 року Верховний Суд поновив строк касаційного оскарження, відкрив касаційне провадження, витребував справу з суду першої інстанції, надіслав учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснив їм право подати відзив на касаційну скаргу.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
У серпні 2021 року до суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про зупинення касаційного провадження до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 233/4365/18 (провадження № 14-96цс21).
У листопаді 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою від 15 листопада 2021 року Верховний Суд призначив справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.
Підставою касаційного провадження Харківська обласна прокуратура в інтересах держави в особі Міністерства розвитку громад зазначає неврахування судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування статей 181, 203, 215, 388 ЦК України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», статей 1, 2 Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна», статті 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», частини дев`ятої статті 11 Закону України «Про управління об`єктами державної власності», Закону України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 24 червня 2015 року у справі № 914/2062/14 (провадження № 3-262гс15), постановах Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 910/26146/15; від 30 січня 2020 року у справі № 903/41/18; від 22 жовтня 2019 року у справі № 912/1756/18; від 19 вересня 2018 року у справі № 808/2227/17; від 17 вересня 2020 року у справі № П/811/621/16.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди неправильно застосували Закон України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна», оскільки дія мораторію не поширюється лише на оборотні активи, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу, розповсюдження мораторію залежить від обставин забезпечення чи незабезпечення за рахунок майна, що відчужується, ведення виробничої діяльності підприємства. Фактичне використання чи не використання цього майна у господарській діяльності підприємства відповідно до вимог цього Закону визначального значення не має;
спірне нерухоме майно до оборотних активів не відноситься, оскільки воно не призначене для реалізації чи споживання протягом операційного циклу, однак з огляду на вид і склад зазначеного майна щодо нього поширюється мораторій на примусову реалізацію;
зведене виконавче провадження із включенням до нього виконавчих документів про стягнення боргів, які підпадають під дію мораторію, призвело до недотримання заборони на примусову реалізацію майна державного підприємства, як наслідок неможливо розмежувати у реалізованому майні частину, яка стосується задоволення вимог, що не підпадають під дію мораторію. Отже, реалізація майна з прилюдних торгів відбулася з порушенням встановленого мораторію, а тому укладені за результатами торгів угоди не відповідають вимогам закону;
суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норму частини третьої статті 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», та дійшли помилкового висновку про те, що жодної з визначених цією нормою підстав для повернення виконавчого документа стягувачу під час здійснення зведеного виконавчого провадження № 54568549 не було;
суди першої та апеляційної інстанцій необґрунтовано поставили у залежність дійсність спірних електронних торгів, що відбулись 28 листопада 2017 року, від додержання чи недодержання державним виконавцем вимог Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2015 року № 2831/5;
відчуження спірних приміщень з електронних торгів суперечить статтям 1, 2 Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна», статті 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», Закону України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», частині дев`ятій статті 11 Закону України «Про управління об`єктами державної власності», а також суперечить інтересам держави, оскільки майно вибуло у приватну власність поза волею держави в особі Мінрегіону та всупереч зазначеним законодавчим обмеженням;
державне підприємство є об`єктом права державної власності, не підлягає приватизації, і відповідно до приписів частини дев`ятої статті 11 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» стосовно нерухомого майна цього підприємства не можуть вчинятися дії, наслідком яких може бути відчуження такого майна.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
На підставі пункту 10 частини першої статті 252 ЦПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Ухвалою від 19 травня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу про передання справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Ухвала суду мотивована необхідністю відступити від висновків, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27 листопада 2018 року у справі № 910/26146/15 і від 18 лютого 2021 року у справі № 910/14680/19, щодо неможливості відчуження об`єкта державної власності, який не підлягає приватизації.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що необхідно відступити від висновків, викладених у постановах Верховного Суду на користь таких: для визнання торгів недійсними необхідними є наявність для цього підстав (порушення правил проведення торгів), а також встановлення того, чи порушується, не визнається або оспорюється суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду; заборона, передбачена у частині дев`ятій статті 11 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, не стосується примусового відчуження відповідного майна, а тільки добровільного.
Ухвалою від 23 червня 2021 року Велика Палата Верховного Суду справу № 233/4365/18 (провадження № 14-96цс21) прийняла до розгляду.
У справі, яка переглядається, правовідносини є подібними з тими, що є предметом спору у справі № 233/4365/18 (провадження № 14-96цс21), оскільки вирішення спору залежить від вирішення питання можливості відчуження об`єкта державної власності, який не підлягає приватизації та від застосування частини дев`ятої статті 11 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» у подібних правовідносинах.
За таких обставин, з огляду на пункт 10 частини першої статті 252 ЦПК України, Верховний Суд вважає за необхідне задовольнити клопотання ОСОБА_1 та зупинити касаційне провадження у цій справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 233/4365/18 (провадження № 14-96цс21).
Керуючись пунктом 10 частини першої статті 252, пунктом 14 частини першої статті 253, статтями 260, 415 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Клопотання ОСОБА_1 про зупинення касаційного провадження у справі задовольнити.
Зупинити касаційне провадження у справі № 953/24224/19 за позовомзаступника керівника Харківської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства розвитку громад на території України до Головного територіального управління юстиції у Харківській області, ОСОБА_1 , за участю третіх осіб: Українського державного науково-дослідного інституту проблем водопостачання, водовідведення та охорони навколишнього природного середовища «Укрводгео», Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство нерухомості «Рестріелт», про визнання недійсними протоколу торгів, свідоцтва про право власності та зобов`язання повернути нерухоме майно до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду в касаційному порядку справи № 233/4365/18 (провадження № 14-96цс21).
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий І. М. Фаловська Судді: В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко С. Ю. Мартєв В. А. Стрільчук
