Ухвала
15 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 318/623/19
провадження № 61-12933св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Кам`янсько-Дніпровська міська рада,
треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Запорізького апеляційного суду
від 11 червня 2021 року у складі колегії суддів: Онищенка Е. А., Бєлки В. Ю., Подліянової Г. С.
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Кам`янсько-Дніпровської міської ради, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,
ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , про скасування рішення та скасування реєстрації, взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.
12 квітня 2021 року представником ОСОБА_1 - ОСОБА_19 подано до суду заяву про залишення позовної заяви без розгляду.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Ухвалою Кам`янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області
від 13 квітня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.
Суд дійшов висновку, що заява позивача про залишення позову без розгляду підлягає задоволенню, оскільки заява надійшла до початку розгляду справи по суті, а позивач в силу принципу диспозитивності вправі самостійно розпоряджатись процесуальними правами в цивільному провадженні, в тому числі і правом на подання заяви про залишення позову без розгляду.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 11 червня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_13 , подану в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Кам`янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 13 квітня 2021 року повернено.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_13 на підтвердження своїх повноважень здійснювати представництво інтересів ОСОБА_1
та підписувати від її імені апеляційну скаргу жодних доказів не надав.
Узагальнені доводи касаційної скарги
У липні 2021 року ОСОБА_13 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав касаційну скаргу до Верховного Суду, у якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просив ухвалу апеляційного суду скасувати
і справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд помилково застосував статтю 58 ЦПК України щодо законних представників сторони, разом із тим суду потрібно було застосувати закон, який уповноважує фізичну особу діяти в суді
в інтересах інших осіб, а також статтю 56 ЦПК України, яка надає право
ОСОБА_13 як сину захищати у суді інтереси немічної матері.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу
до касаційного суду не направили.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 31 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 318/623/19 та витребувано її з Кам`янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу
на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду
у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.
Частиною першою статті 404 ЦПК України визначено, що питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про наявність підстав для передання справи на розгляд об`єднаної палати Верховного Суду, виходячи з такого.
Частина друга статті 172 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачає право повнолітніх дочки, сина звернутися за захистом прав
та інтересів непрацездатних, немічних батьків як їх законні представники, без спеціальних на те повноважень.
Відповідно до частини другої статті 172 СК України задля реалізації обов`язку піклуватися про батьків, повнолітні дочка, син наділені правом звернутися
за захистом прав та інтересів непрацездатних, немічних батьків як їх законні представники, без спеціальних на те повноважень.
Частина перша статті 56 ЦПК України передбачає можливість участі у судовому процесі осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Так, у випадках, встановлених законом, фізичні особи можуть звертатися
до суду із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб.
Таким чином, загальна норма частини першої статті 56 ЦПК України
та спеціальна норма частини другої статті 172 СК України передбачають право повнолітніх дочки, сина звернутися за захистом прав та інтересів непрацездатних, немічних батьків як їх законні представники, без спеціальних
на те повноважень.
Системне тлумачення статей 56 та 59 ЦПК України дозволяє дійти висновку,
що процесуальний закон відносить до законних представників не лише осіб, визначених у статті 59 ЦПК України, а й інших осіб, визначених іншим законом,
у тому числі частиною другою статті 172 СК України, оскільки вказані процесуальні норми диференціюються за колом осіб, права яких захищає інша особа (законний представник).
Непрацездатність пов`язується з пенсійним віком або з інвалідністю.
Так, відповідно до статті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» непрацездатні громадяни - це особи, які досягли встановленого статтею 26 цього Закону пенсійного віку, або особи
з інвалідністю, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до закону. Відповідно до частини другої статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» непрацездатних членів сім`ї закон відносить зокрема батька, матір, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 цього ж Закону.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» до осіб, які втратили працездатність, відносяться: 1) особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку; 2) особи, які досягли пенсійного віку, що дає право
на призначення пенсії на пільгових умовах; 3) непрацюючі особи, визнані особами з інвалідністю в установленому порядку.
Тлумачення поняття «непрацездатної особи» в контексті права на утримання одного з подружжя іншим надається у статті 75 СК України - непрацездатними вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є особою з інвалідністю І, ІІ чи ІІІ групи.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю
в Україні» інвалідність - це міра втрати здоров`я у зв`язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призвести до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні
з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.
Втрата здоров`я - наявність хвороб і фізичних дефектів, які призводять
до фізичного, душевного і соціального неблагополуччя.
Обмеження життєдіяльності - помірно виражена, виражена або значно виражена втрата особою внаслідок захворювання, травм (її наслідків) або вроджених вад здатності до самообслуговування, пересування, орієнтації, контролю своєї поведінки, спілкування, навчання, виконання трудової діяльності нарівні
з іншими громадянами.
Особа з інвалідністю - це особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призвести до обмеження
її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист. В свою чергу, пункт 13 та пункт 16 частини першої статті 1 Закону України «Про зайнятість населення» надано визначення поняттю «працездатна особа», відповідно до якого - це особа віком від 16 років, яка не досягла встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсійного віку та проживає на території України і за станом здоров`я здатна до активної трудової діяльності. Згідно з наведеної норми законодавець ставить під сумнів працездатність особи, яка за станом здоров`я не здатна до активної трудової діяльності. Однозначно під цю категорію може бути віднесено осіб з інвалідністю та осіб, які не досягли пенсійного віку,
їм не встановлена в законному порядку група інвалідності, проте в силу, наприклад, тяжкої хвороби або каліцтва вони не здатні до активної трудової діяльності.
Водночас Закон України «Про прожитковий мінімум» до працездатних осіб відносить осіб, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.
Тлумачення поняття «працездатна особа», що викладене в Законі України «Про зайнятість населення», більш змістовне.
З норм законодавства випливає, що особи, які здатні до трудової діяльності,
є працездатними, а особи, які в силу різноманітних причин втратили таку здатність, - можуть визнаватися непрацездатними.
Для застосування частини другої статті 172 СК України непрацездатною особою є особа, яка досягла пенсійного віку, встановленого законом або є особою з інвалідністю І, ІІ чи ІІІ групи, або яка за станом здоров`я не здатна до активної трудової діяльності, у тому числі особа, яка не досягла пенсійного віку,
їй не встановлена в законному порядку група інвалідності, проте в силу тяжкої хвороби або каліцтва вона не здатна до активної трудової діяльності.
У частині другій статті 172 СК України застосовано категорію «немічність». Слід констатувати, що визначення поняття «немічність» в законодавстві немає. Близьким до цього поняття є поняття «безпорадний стан». Пункт 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» розкриває юридичний зміст цього визначення. Так, безпорадним слід вважати такий стан особи, що зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечувати умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги
та піклування.
Відповідно до Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» громадянами похилого віку визнаються особи, які досягли пенсійного віку, а також особи, яким
до досягнення зазначеного пенсійного віку залишилось не більше як півтора року.
Таким чином, можна зробити висновок, що особа, яка не досягла пенсійного віку та не має юридично встановленого статусу особи з інвалідністю, проте, перебуває в безпорадному стані, зумовленому похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, - однозначно не може вважатися працездатною.
Непрацездатні особи не завжди є немічними, а немічними можуть вважатися
й ті особи, що не досягли пенсійного віку, не визнані ще інвалідами, або через каліцтво чи хворобу не мають достатніх фізичних сил для самостійного звернення за захистом.
Виходячи з такого тлумачення поняття «немічність», можна зробити висновок,
що такий стан за своїми ознаками співпадає з ознаками безпорадного стану. Для застосування частини другої статті 172 СК України немічною вважається особа, яка в силу свого похилого віку, тяжкої хвороби або каліцтва, не може самостійно забезпечувати умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 200/21452/15-ц (провадження N 61-18578св18) зроблено висновок, що безпорадний стан необхідно доказувати відповідними записами в медичних документах. Отже, аналогічно і стан немічності може пітверджуватися відповідними записами
в медичних документах.
Із матеріалів справи видно, що, звертаючись до суду апеляційної інстанції
із апеляційною скаргою, ОСОБА_13 на підтвердження своїх повноважень здійснювати представництво інтересів ОСОБА_1 та підписувати від її імені апеляційну скаргу доказів не надав, а тому суд апеляційної інстанції на підставі пункту 1 частини п`ятої статті 357 ЦПК України повернув ОСОБА_13 апеляційну скаргу.
В ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2019 року у справі № 757/2263/18-ц (провадження № 61-6953ск20) зроблено правовий висновок про те,
що постановляючи ухвалу про повернення апеляційної скарги, апеляційний суд обґрунтовано дійшов висновку, що оскільки ОСОБА_20 подав апеляційну скаргу в інтересах ОСОБА_21 , проте в матеріалах справи та в Єдиному реєстрі адвокатів України відсутні дані, що він є адвокатом, така скарга підписана особою, яка не має права її підписувати. Посилання в касаційній скарзі
ОСОБА_21 на те, що представництво в даній справі щодо захисту соціальних прав її сином ОСОБА_22 є різновидом законного представництва на підставі частини другої статті 172 СК України є необґрунтованими. Склад осіб, які можуть виконувати функції законних представників у цивільному судочинстві закріплено у статті 59 ЦПК України, до таких осіб відносяться: батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом. У частині другій статті 172 СК України передбачено право повнолітніх дочки, сина звернутися за захистом прав
та інтересів непрацездатних, немічних батьків як їх законних представників, без спеціальних на те повноважень. Тому правильним є висновок апеляційного суду щодо неможливості застосування положень норм статті 172 СК України під час вирішення питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_21 , поданої в її інтересах від імені її сина ОСОБА_22 .
В ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 квітня 2020 року у справі № 757/2263/18-ц (провадження № 61-5343ск20) зроблено правовий висновок про те,
що посилання в касаційній скарзі ОСОБА_21 на те, що представництво в даній справі щодо захисту соціальних прав її сином ОСОБА_22 є різновидом законного представництва на підставі частини другої статті 172 СК України
є необґрунтованими, оскільки, зводяться до суб`єктивного тлумачення заявником вказаної норми. Склад осіб, які можуть виконувати функції законних представників у цивільному судочинстві закріплено у статті 59 ЦПК України,
до таких осіб відносяться: батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом. Частина друга статті 172 СК України передбачає право повнолітніх дочки, сина звернутися за захистом прав та інтересів непрацездатних, немічних батьків як їх законні представники, без спеціальних на те повноважень. Законне представництво передбачено для повністю недієздатних громадян, частково
та обмежено дієздатних. Підставами виникнення законного представництва є:
1) факт походження дитини, встановлений та зареєстрований належним чином; 2) факт усиновлення, зареєстрований належним чином; 3) адміністративний акт про призначення опіки чи піклування. Таким чином, згідно зі статтею 59 ЦПК України дієздатні, але непрацездатні, немічні особи не входять до складу суб`єктів, права та інтереси яких захищають у суді їх законні представники.
З огляду на зазначене, правильним є висновок апеляційного суду щодо неможливості застосування положень норм статті 172 СК України під час вирішення питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_21 , поданої в її інтересах від імені її сина ОСОБА_22 .
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 лютого 2021 року у справі № 757/31504/15-ц (провадження № 61-11628ск21) зроблено правовий висновок про те, що законне представництво передбачено для недієздатних громадян та обмежено дієздатних. Підставами виникнення законного представництва є: 1) факт походження дитини, встановлений та зареєстрований належним чином; 2) факт усиновлення, зареєстрований належним чином; 3) адміністративний акт про призначення опіки чи піклування. Таким чином, згідно зі статтею 59 ЦПК України дієздатні, але непрацездатні особи не входять до складу суб`єктів, права
та інтереси яких захищають у суді їх законні представники. З огляду
на зазначене, неможливе застосування положень статті 172 СК України під час вирішення питання про представництво інтересів ОСОБА_21 її сином
ОСОБА_22 з огляду на відсутність належних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_22 в установленому законом порядку призначений опікуном
чи піклувальником ОСОБА_21 .
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що саме збалансування наведених вище прав і гарантій має бути основною для належного представництва дітьми непрацездатних, немічних батьків без спеціальних
на те повноважень та є підстави для відступу від висновків, викладених
в ухвалах Верховного Суду від 18 травня 2019 року у справі № 757/2263/18-ц (провадження № 61-6953ск20), від 07 квітня 2020 року у справі № 757/2263/18-ц (провадження № 61-5343ск20), постанові Верховного Суду від 25 лютого
2021 року у справі № 757/31504/15-ц (провадження № 61-11628ск21).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
У частині другій статті 403 ЦПК України визначено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду
у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.
Керуючись статтями 400, 403, 404 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Справу № 318/623/19 передати на розгляд об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття
і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді:М. Є. Червинська С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев В. М. Коротун М. Ю. Тітов
