Ухвала
12 січня 2022 року
м. Київ
справа № 318/623/19-ц
провадження № 61-12933сво21
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Гулька Б. І. (суддя-доповідач),
суддів: Грушицького А. І., Крата В. І, Луспеника Д. Д., Погрібного С. О., Фаловської І. М., Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - Кам`янсько-Дніпровська міська рада Василівського району Запорізької області;
треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 ;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну
скаргу ОСОБА_13 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 11 червня 2021 року у складі колегії суддів:Онищенка Е. А., Бєлки В. Ю., Подліянової Г. С.,
ВСТАНОВИВ:
У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Кам`янсько-Дніпровської міської ради Василівського району Запорізької області, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , про скасування рішення та скасування реєстрації взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.
Позовна заява мотивована тим, що 07 березня 2018 рокуКам`янсько-Дніпровською міською радою Василівського району Запорізької області прийнято рішення № 8 «Про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна», яким взято на облік як безхазяйне нерухоме майно - незавершений будівництвом багатоквартирний житловий будинок по
АДРЕСА_1 .
Позивачка вважала, що вказане рішення міської ради є незаконним,
оскільки будівництво зазначеного багатоквартирного житлового будинку здійснювалося за кошти будівельного кооперативу «Вілюй-1», тобто за кошти членів кооперативу, до числа яких вона відносилася. Проте, приймаючи рішення про передачу нерухомого майна у власність територіальної громади, міська рада не відшкодувала членам кооперативу вартості вкладених
у будівництво цього будинку коштів.
З огляду на викладене, ОСОБА_1 просила суд: скасувати рішення Кам`янсько-Дніпровської міської ради Василівського району Запорізької області від 07 березня 2018 року № 8 «Про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна»; скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна - багатоквартирний житловий будинок по АДРЕСА_1 .
12 квітня 2021 року представником ОСОБА_1 - ОСОБА_19 - подано до суду заяву про залишення позовної заяви без розгляду.
Ухвалою Кам`янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області
від 13квітня 2021 року у складі судді Васильченка В. В. позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.
Судове рішення районного суду мотивовано тим, що заява позивачки про залишення її позову без розгляду підлягає задоволенню, оскільки заява подана до суду до початку розгляду справи по суті, а в силу принципу диспозитивності цивільного судочинства позивачка вправі самостійно розпоряджатись своїми процесуальними правами, у тому числі, правом на подання заяви про залишення її позову без розгляду.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 11 червня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_13 , подану в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Кам`янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 13 квітня2021 року повернуто заявнику.
Суд апеляційної інстанції виходив із того, що ОСОБА_13 на підтвердження своїх повноважень здійснювати представництво інтересів ОСОБА_1 та підписувати від її імені апеляційну скаргу належних доказів не надав.
У липні 2021 року ОСОБА_13 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 11 червня 2021 року, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить оскаржувану ухвалу апеляційного суду скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд помилково застосував положення статті 58 ЦПК України щодо законних представників сторони, оскільки суду необхідно було застосувати закон, який уповноважує фізичну особу діяти в інтересах інших осіб у суді, а також положення статті 56 ЦПК України, які надають йому право, як сину позивачки, захищати інтереси немічної матері у суді.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 серпня 2021 року відмовлено
у задоволенні клопотання ОСОБА_13 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , про передачу справи для продовження розгляду судді Верховного Суду Погрібному С. О. Відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_13 , який
діє в інтересах ОСОБА_1 , про роз`яснення ухвали Верховного Суду
від 09 серпня 2021 року про залишення касаційної скарги без руху. Відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_13 , який діє в інтересах
ОСОБА_1 , про виправлення описки в ухвалі Верховного Суду
від 09 серпня 2021 рокупро залишення касаційної скарги без руху. Поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження ухвали Запорізького апеляційного суду від 11 червня 2021 року. Відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з Кам`янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 листопада 2021 року справу за позовом ОСОБА_1 до Кам`янсько-Дніпровської міської ради Василівського району Запорізької області, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , про скасування рішення та скасування реєстрації взяття на облік безхазяйного нерухомого майна призначено до судового розгляду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 грудня 2021 року вищевказану справу передано на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Передаючи справу на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного
суду у складі Верховного Суду з посиланням на частину другу статті 403 ЦПК України, колегія суддів вважала, що необхідно відступити від правового висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного в ухвалах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: від 18 травня 2019 року
у справі № 757/2263/18-ц (провадження № 61-6953ск20), від 07 квітня
2020 року у справі № 757/2263/18-ц (провадження № 61-5343ск20), а також
у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової
палати Касаційного цивільного суду від 25 лютого 2021 року у справі
№ 757/31504/15-ц (провадження № 61-11628ск19), з огляду на таке.
Частина друга статті 172 СК України передбачає право повнолітніх дочки, сина звернутися за захистом прав та інтересів непрацездатних, немічних батьків як їх законні представники, без спеціальних на те повноважень.
Отже, для реалізації обов`язку піклуватися про батьків, повнолітні
дочка, син наділені правом звернутися за захистом прав та інтересів непрацездатних, немічних батьків як їх законні представники, без спеціальних на те повноважень.
Частина перша статті 56 ЦПК України передбачає можливість участі
у судовому процесі осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Так, у випадках, встановлених законом, фізичні особи можуть звертатися до суду із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб.
Таким чином, загальна норма частини першої статті 56 ЦПК України
та спеціальна норма частини другої статті 172 СК України передбачають право повнолітніх дочки, сина звернутися за захистом прав та інтересів непрацездатних, немічних батьків як їх законні представники, без спеціальних на те повноважень.
Системне тлумачення статей 56, 59 ЦПК України дозволяє дійти висновку про те, що процесуальний закон відносить до законних представників не лише осіб, визначених у статті 59 ЦПК України, а й інших осіб, визначених іншим законом, у тому числі, частиною другою статті 172 СК України, оскільки вказані процесуальні норми диференціюються за колом осіб, права яких захищає інша особа (законний представник).
Непрацездатність пов`язується з пенсійним віком або з інвалідністю.
Так, відповідно до статті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» непрацездатні громадяни - це особи, які досягли встановленого статтею 26 цього Закону пенсійного віку, або особи
з інвалідністю, у тому числі, діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до закону. Відповідно до частини другої статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» непрацездатних членів сім`ї закон відносить зокрема батька, матір, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 цього самого Закону.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» до осіб, які втратили працездатність, відносяться: 1) особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку; 2) особи, які досягли пенсійного віку, що дає право
на призначення пенсії на пільгових умовах; 3) непрацюючі особи, визнані особами з інвалідністю в установленому порядку.
Тлумачення поняття «непрацездатної особи» в контексті права на утримання одного з подружжя іншим надається у статті 75 СК України - непрацездатними вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є особою з інвалідністю І, ІІ чи ІІІ групи.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю
в Україні» інвалідність - це міра втрати здоров`я у зв`язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призвести до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.
Втрата здоров`я - наявність хвороб і фізичних дефектів, які призводять
до фізичного, душевного і соціального неблагополуччя.
Обмеження життєдіяльності - помірно виражена, виражена або значно виражена втрата особою внаслідок захворювання, травм (її наслідків) або вроджених вад здатності до самообслуговування, пересування, орієнтації, контролю своєї поведінки, спілкування, навчання, виконання трудової діяльності нарівні з іншими громадянами.
Особа з інвалідністю - це особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призвести до обмеження
її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови
для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити
її соціальний захист. У свою чергу, пункт 13 та пункт 16 частини першої
статті 1 Закону України «Про зайнятість населення» надано визначення поняттю «працездатна особа», відповідно до якого - це особа віком
від 16 років, яка не досягла встановленого статтею 26 Закону України
«Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсійного віку та проживає на території України і за станом здоров`я здатна до активної трудової діяльності. Згідно з наведеної норми законодавець ставить під сумнів працездатність особи, яка за станом здоров`я не здатна до активної трудової діяльності. Однозначно під цю категорію може бути віднесено осіб з інвалідністю та осіб, які не досягли пенсійного віку, їм не встановлена в законному порядку група інвалідності, проте в силу, наприклад, тяжкої хвороби або каліцтва вони не здатні до активної трудової діяльності.
Водночас Закон України «Про прожитковий мінімум» до працездатних осіб відносить осіб, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.
Тлумачення поняття «працездатна особа», що викладене в Законі України «Про зайнятість населення», більш змістовне.
Отже, з норм законодавства випливає, що особи, які здатні до трудової діяльності, є працездатними, а особи, які в силу різноманітних причин втратили таку здатність, можуть визнаватися непрацездатними.
Для застосування частини другої статті 172 СК України визначено, що непрацездатною особою є особа, яка досягла пенсійного віку, встановленого законом або є особою з інвалідністю І, ІІ чи ІІІ групи, або яка за станом здоров`я не здатна до активної трудової діяльності, у тому числі, особа, яка не досягла пенсійного віку, їй не встановлена в законному порядку група інвалідності, проте в силу тяжкої хвороби або каліцтва вона не здатна до активної трудової діяльності.
У частині другій статті 172 СК України застосовано категорію «немічність». Слід констатувати, що визначення поняття «немічність» в законодавстві немає. Близьким до цього поняття є поняття «безпорадний стан». У пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» розкрито юридичний зміст цього визначення. Так, безпорадним слід вважати такий стан особи, що зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечувати умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.
Відповідно до Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» громадянами похилого віку визнаються особи, які досягли пенсійного віку, а також особи, яким до досягнення зазначеного пенсійного віку залишилось не більше як півтора року.
Таким чином, на думку колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, можна дійти висновку, що особа, яка не досягла пенсійного віку та не має юридично встановленого статусу особи з інвалідністю, проте, перебуває в безпорадному стані, зумовленому похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, однозначно не може вважатися працездатною.
Непрацездатні особи не завжди є немічними, а немічними можуть вважатися
й ті особи, що не досягли пенсійного віку, не визнані ще інвалідами, або через каліцтво чи хворобу не мають достатніх фізичних сил для самостійного звернення за захистом.
Виходячи з такого тлумачення поняття «немічність», на думку колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, можна дійти висновку, що такий стан за своїми ознаками співпадає з ознаками безпорадного стану. Для застосування частини другої статті 172 СК України немічною вважається особа, яка в силу свого похилого віку, тяжкої хвороби або каліцтва, не може самостійно забезпечувати умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової
палати Касаційного цивільного суду від 17 жовтня 2018 року у справі
№ 200/21452/15-ц (провадження N 61-18578св18) зроблено висновок, що безпорадний стан необхідно доказувати відповідними записами в медичних документах. Отже, аналогічно і стан немічності може підтверджуватися відповідними записами у медичних документах.
Із матеріалів справи вбачається, що, звертаючись до суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою, ОСОБА_13 на підтвердження
своїх повноважень здійснювати представництво інтересів ОСОБА_1
та підписувати від її імені апеляційну скаргу доказів суду не надав, а тому суд на підставі пункту 1 частини п`ятої статті 357 ЦПК України повернув апеляційну скаргу ОСОБА_13 .
Колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду не погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції з огляду на вищевикладене.
Разом з тим, у практиці Касаційного цивільного суду у складі Верховного
Суду існує протилежний висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.
Так, в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2019 року у справі № 757/2263/18 (провадження № 61-6953ск20) зроблено висновок про те, що, постановляючи ухвалу про повернення апеляційної скарги, апеляційний суд обґрунтовано дійшов висновку, що оскільки ОСОБА_20 подав апеляційну скаргу в інтересах ОСОБА_21 , проте у матеріалах справи та в Єдиному реєстрі адвокатів України відсутні відомості, що він є адвокатом, така скарга підписана особою, яка не має права її підписувати. Посилання в касаційній скарзі ОСОБА_21 на те, що представництво у цій справі щодо захисту соціальних прав її сином
ОСОБА_22 є різновидом законного представництва на підставі частини другої статті 172 СК України є необґрунтованими. Склад осіб, які можуть виконувати функції законних представників у цивільному судочинстві закріплено у статті 59 ЦПК України, до таких осіб відносяться: батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом. У частині другій статті 172 СК України передбачено право повнолітніх дочки, сина звернутися за захистом прав та інтересів непрацездатних, немічних батьків як їх законних представників, без спеціальних на те повноважень. Тому правильним є висновок апеляційного суду щодо неможливості застосування положень норм статті 172 СК України під час вирішення питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_21 , поданої в її інтересах від імені її сина ОСОБА_22 .
В ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 квітня 2020 року у справі № 757/2263/18 (провадження № 61-5343ск20) зроблено висновок про те, що посилання в касаційній скарзі ОСОБА_21 на те, що представництво в даній справі щодо захисту соціальних прав її сином ОСОБА_22 є різновидом законного представництва на підставі частини другої статті 172 СК України
є необґрунтованими, оскільки, зводяться до суб`єктивного тлумачення заявником вказаної норми. Склад осіб, які можуть виконувати функції законних представників у цивільному судочинстві закріплено у статті 59 ЦПК України, до таких осіб відносяться: батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом. Частина друга статті 172 СК України передбачає право повнолітніх дочки, сина звернутися за захистом прав та інтересів непрацездатних, немічних батьків як їх законні представники, без спеціальних на те повноважень. Законне представництво передбачено для повністю недієздатних громадян, частково та обмежено дієздатних. Підставами виникнення законного представництва є: 1) факт походження дитини, встановлений та зареєстрований належним чином; 2) факт усиновлення, зареєстрований належним чином; 3) адміністративний акт про призначення опіки чи піклування. Таким чином, згідно зі статтею 59 ЦПК України дієздатні, але непрацездатні, немічні особи не входять до складу суб`єктів, права та інтереси яких захищають у суді їх законні представники.
З огляду на зазначене, правильним є висновок апеляційного суду щодо неможливості застосування положень норм статті 172 СК України під час вирішення питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_21 , поданої в її інтересах від імені її сина ОСОБА_22 .
Крім того, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 лютого 2021 року у справі
№ 757/31504/15 (провадження № 61-11628ск21) зроблено висновок про
те, що законне представництво передбачено для недієздатних громадян
та обмежено дієздатних. Підставами виникнення законного
представництва є: 1) факт походження дитини, встановлений та зареєстрований належним чином; 2) факт усиновлення, зареєстрований належним чином; 3) адміністративний акт про призначення опіки чи піклування. Таким чином, згідно зі статтею 59 ЦПК України дієздатні, але непрацездатні особи не входять до складу суб`єктів, права та інтереси яких захищають у суді їх законні представники. З огляду на зазначене, неможливе застосування положень статті 172 СК України під час вирішення питання про представництво інтересів ОСОБА_21 її сином ОСОБА_22 з огляду на відсутність належних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_22 в установленому законом порядку призначений опікуном чи піклувальником ОСОБА_21 .
Отже, наведене свідчить про застосування судом касаційної інстанції у різних судових палатах Касаційного цивільного суду у складі Верхового Суду принципово різного підходу до розуміння і тлумачення норм матеріального права у подібних правовідносинах, що викликає необхідність усунення виявлених розбіжностей у практиці їх розгляду Верховним Судом.
З огляду на викладене, касаційна скарга ОСОБА_13 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 11 червня
2021 року підлягає прийняттю до розгляду Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду.
Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
З огляду на вказане справа розглядатиметься Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами та без проведення судового засідання (у письмовому провадженні).
Керуючись частиною тринадцятою статті 7, частиною першою статті 402 ЦПК України, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Прийняти до розгляду справу за позовом ОСОБА_1 до Кам`янсько-Дніпровської міської ради Василівського району Запорізької області, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , про скасування рішення та скасування реєстрації взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, за касаційною скаргою скаргу ОСОБА_13 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 11 червня 2021 року.
Призначити справу до розгляду Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Направити учасникам справи копії цієї ухвали для відома.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Головуючий Б. І. Гулько
Судді: А. І. Грушицький
В. І. Крат
Д. Д. Луспеник
С. О. Погрібний
І. М. Фаловська
М. Є. Червинська
