ОКРЕМА ДУМКА
суддів Верховного Суду ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 на ухвалу від 02 лютого 2022 року про прийняття Великою Палатою Верховного Суду (далі Велика Палата) до розгляду кримінального провадження закасаційною скаргою ОСОБА_8 на вирок Оболонського районного суду м. Києва від 23 квітня 2018 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 18 травня 2020 року.
(справа № 756/10060/17, провадження № 13-3кс22)
Судові рішення та зміст касаційної скарги
Вироком місцевого суду, залишеним без змін апеляційним судом, ОСОБА_8 засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 Кримінального кодексу України, до покарання у виді позбавлення волі на строк вісім років шість місяців.
У касаційній скарзі засуджений, посилаючись на пункти 1, 2 ч. 1 ст. 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК), просить скасувати вищевказані судові рішення і кримінальне провадження щодо нього закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК. Зазначає, що наявними у справі доказами не доведено його винуватості у вчинені інкримінованого злочину, а висновки місцевого суду ґрунтуються на припущеннях і недопустимих доказах.
На його думку, недопустимим доказом є висновок судово-медичної експертизи трупа потерпілого № 1136/2, зроблений на підставі постанови слідчого від 07 травня 2017 року, який не входив до визначеної групи слідчих, у ній зазначено іншу фабулу кримінального правопорушення, і про проведення цієї експертизи сторону захисту було повідомлено лише після закінчення досудового розслідування. Також стверджує, що недопустимим доказом є висновок повторної судово-медичної експертизи № 031-203-2019, оскільки у його основу покладено висновок попередньої експертизи. Вважає, що під час досудового слідства не було проведено огляду місця події, показання свідків суперечливі, інші наявні у провадженні докази не спростовують його версії про непричетність до заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень. На думку засудженого, апеляційний суд в ухвалі не спростував доводів, наведених у його апеляційній скарзі.
Мотиви передачі кримінального провадження Великій Палаті на розгляд
14 грудня 2021 року колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду (далі колегія суддів, Касаційний кримінальний суд) ухвалила передати на підставі ч. 5 ст. 4341 КПК кримінальне провадження на розгляд Великої Палати.
Колегія суддів в ухвалі зазначила, що відповідно до матеріалів провадження слідчий Оболонського управління поліції, за постановою якого проведено першу судово-медичну експертизу, не входив до складу слідчої групи.
Із правової позиції, викладеної в постанові колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду від 07 серпня 2019 року у справі № 555/456/18 у подібних правовідносинах, випливає таке. Якщо рішення, на підставі якого проводилось експертне дослідження, прийняте слідчим, що не входить до групи слідчих, яким доручено розслідування, то висновок експерта є недопустимим доказом.
Не погоджуючись з таким підходом, колегія суддів вважає, що питання у цьому провадженні становить виключну правову проблему, оскільки стосується концептуального підходу до визначення допустимості/недопустимості доказів, та сформульоване правило не пов`язано із забезпеченням прав і свобод особи і зосереджено на тих особах які проводили ті чи інші процесуальні дії.
На думку колегії суддів, суд, який вирішує питання про допустимість доказів, в першу чергу має врахувати права особи і виправданість їх обмеження державою, незалежно від того, яким саме представником держави ці права обмежуються.
Зазначає, що Конституція України, положення національного законодавства і будь-яких міжнародних договорів, що визначають стандарти справедливого розгляду у кримінальних справах, не передбачають права особи вимагати розслідування певним слідчим.
Сам факт призначення експертизи слідчим, що не входить до складу групи, якій доручено розслідування, не призводить до звуження прав сторони захисту, та не впливає на проведення експертизи та її висновки.
Проаналізувавши судову практику Касаційного кримінального суду, висновки, зроблені у рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Маслова та Налбандов проти Росії» від 24 січня 2008 року № 839/02 і «»R.B. v. Estonіa» від 22 червня 2021 року № 22597/16,колегія суддів вважає, що правильним буде такий висновок: «Призначення експертизи слідчим, що не входить до складу групи слідчих, яким доручене розслідування, є порушенням кримінального процесуального закону. При вирішенні питання про допустимість висновку експерта, отриманого внаслідок такого порушення, суд має взяти до уваги доводи сторін, яким чином це порушення позначилося на забезпеченні прав і свобод сторони захисту чи інших учасників судового процесу, передбачених правовими положеннями, згаданими в частині 1 ст. 87 КПК, і у разі встановлення зв`язку між цим порушенням і порушенням відповідних прав і свобод, визначити та навести в рішенні відповідні мотиви, чому він вважає чи не вважає такі наслідки для прав і свобод особи істотними».
Позиція Великої Палати
Велика Палата ухвалою від 02 лютого 2022 року прийняла до розгляду кримінальне провадження.
Своє рішення палата мотивувала так: «Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду обґрунтувала, що справа містить виключну правову проблему, а тому Велика Палата вбачає підстави для прийняття її до розгляду».
Мотиви незгоди з рішенням Великої Палати
Судді Великої Палати ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 незгодні з таким рішенням палати з таких мотивів.
Згідно з ч. 4 ст. 4342 КПК колегія суддів Касаційного кримінального суду при вирішенні питання про передачу кримінального провадження на розгляд Великої Палати на підставі ч. 5 ст. 4341 цього Кодексу у своїй ухвалі має одночасно обґрунтувати те, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
У свою чергу, Велика Палата згідно з ч. 6 ст. 4342 КПК перевіряє, чи є підстави для передачі кримінального провадження на її розгляд.
Вважаємо, що такі підстави відсутні.
Зі змісту ухвали колегії суддів випливає, що ця колегія фактично хоче відступити від правового висновку про застосування норми права у подібних правовідносинах у раніше ухваленому рішенні колегії суддів іншої палати Касаційного кримінального суду.
Це підтверджується тим, що колегія суддів зверталась для цього до Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду (далі Об`єднана палата), яка ухвалою від 21 жовтня 2021 року повернула кримінальне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_8 на розгляд колегії суддів Першої палати Касаційного кримінального суду.
Мотивуючи своє рішення, Об`єднана палата вказала, що колегією суддів пропонується відступити від висновку, викладеному в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду, та сформувати висновок щодо застосування положень ч. 1 ст. 87 КПК, але, саме, у контексті оцінки доказів на предмет їх допустимості/недопустимості. Відповідно ж до ст. 94 КПК оцінка доказів здійснюється судом за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження. Отже, констатовано Об`єднаною палатою, колегією суддів порушено питання щодо застосування положень ч. 1 ст. 87 КПК, яке має вирішуватися у конкретному провадженні, виходячи з установлених судом фактичних обставин.
У повноваження Великої Палати не входить розгляд питань про відступ від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах у вищевказаному контексті.
Після повернення кримінального провадження Об`єднаною палатою, колегія суддів вже побачила у ньому виключну правову проблему.
Проте, з ухвали колегії суддів не убачається такої проблеми і того, що передача кримінального провадження Великій Палаті на розгляд необхідна для забезпечення розвитку права.
КПК (Глава 4. Докази і доказування) не містить прогалин в унормуванні питання оцінки судом досліджених доказів, визнання їх допустимими/недопустимими, що вирішується в конкретному провадженні виходячи з установлених судом фактичних обставин.
Колегія суддів в ухвалі сформулювала не виключну правову проблему, а процитувала своїми словами положення КПК, зазначені у ч. 1 ст. 87, і нагадала судам про необхідність наведення у рішеннях відповідних мотивів при оцінці доказів.
Усе це і так передбачено Главою 29. «Судові рішення», статтями 419, 420, 442 КПК.
Також колегією суддів не наведено обґрунтування неможливості вирішити описану в ухвалі правову ситуацію і відповісти на касаційні доводи під час касаційного перегляду судових рішень.
На нашу думку, процесуальні перешкоди цьому відсутні.
Отже, ухвала колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 14 грудня 2021 року не містила передбачених ч. 5 ст. 4341 КПК підстав для передачі кримінального провадження щодо ОСОБА_8 на розгляд Великої Палати, а тому вона підлягала поверненню колегії суддів для подальшого розгляду.
Судді
Великої Палати
Верховного Суду
ОСОБА_1
ОСОБА_9
ОСОБА_10
ОСОБА_11 ОСОБА_12
ОСОБА_13
ОСОБА_14
ОСОБА_15
