УКРАЇНА
Житомирський апеляційний суд
Справа №289/2110/21 Головуючий у 1-й інст. Сіренко Н. С.
Категорія 44 Доповідач Миніч Т. І.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 червня 2022 року Житомирський апеляційний суд в складі:
головуючого - судді: Миніч Т.І.
суддів: Трояновської Г.С.,
Павицької Т.М.
секретаря
судового засідання Кузьменко А.О.
з участю представника відповідача
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 28 березня 2022 року, ухвалене під головуванням судді Кириленка О.О.
у цивільній справі № 289/2110/21 за позовом ОСОБА_1 до Відділення поліції №3 Житомирського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Житомирській області, Головного управління Національної поліції в Житомирській області про відшкодування моральної шкоди, -
в с т а н о в и в:
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом. Просив стягнути з Головного управління Національної поліції в Житомирській області на свою користь в рахунок компенсації моральної шкоди 1 000 000 грн., а також витрати на професійну правничу допомогу у сумі 50 000 грн. В обґрунтування поданого позову зазначав, що Відділення поліції №3 Житомирського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області, порушуючи його права і свободи, незаконно звинуватили у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та здійснили притягнення його до адміністративної відповідальності. Однак, постановою Радомишльського районного суду від 27.09.2021 року провадження у справі про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП закрито у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Також позивач зазначав, що внаслідок неправомірних дій відповідачів він зазнав моральних страждань, оскільки не міг реалізувати своє право на інформацію та чесне ім`я згідно незаконних перевірок та притягнення до адміністративної відповідальності, вимушений був докладати додаткових зусиль для поновлення свого права на інформацію та чесне ім`я і звертатись до суду за захистом своїх прав. З посиланням на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 05.02.2020 по справі №640/16169/17, позивач просив його позовні вимоги задовольнити.
Рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області від 28 березня 2022 року у задоволенні позову відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить вказане рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, та вирішити питання судових витрат. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції незаконне та необґрунтоване, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема апелянт зазначає, що має право на стягнення моральної шкоди, завданої суб`єктом владних повноважень - відповідачами, у зв`язку з притягненням до адміністративної відповідальності, що узгоджується з правовою позицією Верховного суду у справі № 640/16169/17 від 05.02.2020; у справі № 823/782/16 від 15 серпня 2019. Крім того вказує, що неправомірними діями відповідача апелянту була завдана моральна шкода, оскільки останній морально страждав з приводу таких дій, не міг реалізувати своє право на інформацію та чесне ім`я, згідно незаконних перевірок та оперативно-розшукових заходів та притягнення до адміністративної відповідальності вимушений був докладати додаткових зусиль для поновлення свого права на інформацію та чесне ім`я в порядку, встановленому цивільно-процесуальним судочинством, звертатися до суду за захистом своїх прав.
Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 11 серпня 2021 року, 11.08.2021 о 07 годині 42 хвилин по вул. Плетенецькій в м.Радомишль Житомирської області ОСОБА_1 керував автомобілем марки «ЗАЗ 110557-71», державний номерний знак НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп`яніння, огляд на стан алкогольного сп`яніння зі згоди водія проводився у встановленому законом порядку на місці зупинки із застосуванням спеціального приладу Drager Alcotest, результат тесту - 0,78 проміле. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.9 а) ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.
Постановою Радомишльського районного суду від 27.09.2021 по справі №289/1527/21 провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності позивача ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП закрито у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Статтею 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).
Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» в особи виникає право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного накладення штрафу.
Пунктом 4 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку, зокрема, закриття справи про адміністративне правопорушення.
Тобто, здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, затримання особи, отримання пояснень та інше). Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувались з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом.
Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 05.02.2020 по справі №640/16169/17, на яку в позовній заяві посилається позивач.
Разом з тим, відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 10-1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, його посадовими або службовими особами, судам слід виходити з того, що зазначений орган має бути відповідачем у такій справі, якщо це передбачено відповідним законом (наприклад, стаття 9 Закону «Про оперативно-розшукову діяльність»). Якщо ж відповідним законом чи іншим нормативним актом це не передбачено або в ньому зазначено, що шкода відшкодовується державою (за рахунок держави), то поряд із відповідним державним органом суд має залучити як відповідача відповідний орган Державного казначейства України.
Статтею 19 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що держава відповідно до закону відшкодовує шкоду, завдану фізичній або юридичній особі рішеннями, дією чи бездіяльністю органу або підрозділу поліції, поліцейським під час здійснення ними своїх повноважень.
У зв`язку з наведеним, суд першої інстанції обгрунтовано виходив з того, що відповідно до ч.2 ст.51 ЦПК України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч.3 ст.13 ЦПК України).
Згідно ч.4 ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (пункт 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).
Як вбачається з матеріалів справи позивач не залучив до участі у справі в якості співвідповідача відповідний орган Державного казначейства України, а зважаючи на те, що ОСОБА_1 в підготовче судове засіданні та в судове засідання не з`явився, звернувшись до суду з клопотанням про розгляд справи без його участі, суд був позбавлений можливості запропонувати останньому подати до суду з відповідне клопотання про залучення до справи вказаного співвідповідача.
За таких обставин суд дійшов обгрунтованого висновку про відмову в позові.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують та на їх правильність не впливають, а зводяться до переоцінки доказів.
Разом з тим, будь-яких процесуальних порушень, які б давали підстави для переоцінки доказів, апеляційним судом не встановлено.
Виходячи із наведеного, підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення апеляційний суд не вбачає, оскільки воно постановлено судом із додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.258,259,367,374,375,381-384 ЦПК України, суд, -
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 28 березня 2022 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і з цього дня протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий: Судді:
