Єдиний державний реєстр судових рішень
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа №760/14187/21 Головуючий в суді першої інстанції Агафонов С.А.
Провадження № 11-кп/824/2539/2022
Категорія: ст. 331 КПК України
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 червня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді Павленко О.П.
суддів Гладій С.В., Тютюн Т.М.,
за участю секретаря Педенко К.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 06 червня 2022 року у кримінальному провадженні №12021100090000086
В С Т А Н О В И Л А:
Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 06 червня 2022 року відмовлено у задоволенні клопотання обвинуваченого про зміну запобіжного заходу та продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_1 без визначення розміру застави до 04 серпня 2022 року включно.
Таке рішення суд мотивував тим, що характер висунутого ОСОБА_1 обвинувачення у вчиненні тяжкого злочину у сукупності з даними про особу обвинуваченого переконливо свідчать про продовження існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а тому жоден із більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку та виконання обвинуваченим обов`язків у кримінальному провадженні під час судового розгляду.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_1 просить ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 06 червня 2022 року скасувати.
На обґрунтування апеляційних вимог обвинувачений зазначає, що подавав до суду клопотання про зміну запобіжного заходу та роз`яснення судового рішення, проте ухвалою від 06 червня 2022 року йому було відмовлено у зміні запобіжного заходу, при цьому не розглянуто клопотання щодо роз`яснення судового рішення.
Як вважає обвинувачений, ухвала Солом`янського районного суду міста Києва від 06 червня 2022 року є незаконною, оскільки порушує його права, не відповідає Конституції та вимогам КПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 422-1 КПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.
Оскільки обвинувачений не заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін кримінального провадження і таких клопотань від інших учасників кримінального провадження не надходило, колегія суддів відповідно до вимог ч. 4 ст. 422-1 КПК України здійснює апеляційний розгляд без участі сторін кримінального провадження.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
За змістом ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд першої інстанції зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Згідно з абзацом другим цієї ж частини ст. 331 КПК України на суд покладено такий самий обов`язок, а саме повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, у разі якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до ч. 2 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу, так само як і для його продовження, є зокрема наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, а саме: переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином або вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
За змістом положень глави 18 КПК України у взаємозв`язку з вимогами ст. 331 КПК України підставами для продовження строку тримання під вартою є наявність раніше заявлених ризиків, які не зменшилися, або нових ризиків, які виправдовують тримання особи під вартою, та неможливість завершення судового провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Розглядаючи питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд першої інстанції для прийняття законного і обґрунтованого рішення, відповідно до ст.ст. 178, 199 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини її життя, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки. При цьому наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Зазначені вимоги кримінального процесуального закону, на переконання колегії суддів, були дотримані судом першої інстанції, а доводи обвинуваченого про невідповідність судового рішення нормам КПК України є непереконливими.
Як убачається з матеріалів справи, в провадженні Солом`янського районного суду м. Києва перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
Суд першої інстанції, поставивши в судовому засіданні на обговорення питання доцільності продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою та заслухавши з цього приводу позиції сторони обвинувачення, а також сторони захисту, якою було заявлено клопотання про зміну ОСОБА_1 запобіжного заходу, дійшов висновку, що продовжують існувати ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, і лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може запобігти спробам обвинуваченого ухилитися від суду, впливати на потерпілого та свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, тому продовжив ОСОБА_2 строк тримання під вартою без визначення розміру застави до 04 серпня 2022 року включно.
З такими висновками суду погоджується і колегія суддів, оскільки прокурор в суді довів існування ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а суд дослідив та належним чином оцінив усі обставини, з якими закон пов`язує можливість продовження найсуворішого запобіжного заходу, що не спростовано жодним доводом апеляційної скарги.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи обвинуваченого (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки обвинуваченого під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади), поведінки обвинуваченого під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного/обвинуваченого, має обґрунтувати свій висновок про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. При цьому кримінальний процесуальний закон не вимагає доказів того, що підозрюваний/обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Обґрунтовуючи свій висновок щодо доцільності продовження обвинуваченому строку тримання під вартою, з огляду на стадію судового розгляду суд першої інстанції врахував характер і тяжкість висунутого йому обвинувачення та покарання, яке загрожує ОСОБА_1 у разі визнання винуватим у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, яке характеризується підвищеною суспільною небезпекою.
Взяв до уваги суд і всі дані про особу обвинуваченого, його вік та стан здоров`я, сімейний та майновий стан. Зокрема врахував, що ОСОБА_1 не має постійного місця проживання в м. Києві, а будинок, в якому він проживав, згорів. Відомості щодо міцних соціальних зв`язків у ОСОБА_1 відсутні, постійного джерела доходу він не має, раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за злочини, вчинені із застосуванням насильства. Тому, на переконання колегії суддів, суд дійшов вірних висновків, що обвинувачений може переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення і ймовірність реалізації таких дій за відсутності достатніх стримуючих факторів не зменшилася.
З огляду на те, що потерпілий та свідки у цьому кримінальному провадженні, показання яких суд має сприймати безпосередньо, ще не допитувалися, з великою ймовірністю також існує ризик незаконного впливу на них.
За таких обставин є обґрунтованим висновок суду про те, що застосування менш суворішого запобіжного заходу не забезпечить виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та не запобігатиме спробам вчинити зазначені дії.
Що стосується клопотання обвинуваченого про зміну запобіжного заходу у зв`язку з виявленням бажання боронити незалежність України від збройної агресії РФ, то суд першої інстанції, окрім вищенаведених обставин, також врахував відсутність будь-яких звернень обвинуваченого до військомату з цього приводу та бойового досвіду у ОСОБА_1 , тому обґрунтовано відмовив у його задоволенні.
Таким чином, судом об`єктивно були досліджені всі обставини, з якими закон пов`язує можливість продовження найсуворішого запобіжного заходу, при цьому в ухвалі наведені мотиви, з яких було прийнято відповідне рішення, яке цілком відповідає практиці Європейського суду з прав людини, згідно з якою рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного та/або обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Що стосується доводів обвинуваченого, які зводяться до того, що суд не прийняв окремого рішення за його клопотанням про роз`яснення попередньої ухвали про продовження тримання під вартою, то в матеріалах справи немає відомостей про те, що ОСОБА_1 звертався до суду із заявою про роз`яснення судового рішення, яка підлягає окремому розгляду за правилами ст. 380 КПК України, отже відсутні підстави вважати, що судом була порушена передбачена КПК України процедура розгляду такої заяви.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону при прийнятті судом рішення про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою колегією суддів не встановлено.
За відсутності достатніх підстав, принаймні на цій стадії судового розгляду, для зміни ОСОБА_1 запобіжного заходу на менш суворий, апеляційна скарга обвинуваченого задоволенню не підлягає.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 404, 407, 418, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів,
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 06 червня 2022 року, якою обвинуваченому ОСОБА_1 продовжено строк тримання під вартою без визначення розміру застави до 04 серпня 2022 року включно - без змін.
Ухвала набирає законної сили з дня оголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
_________________ __________________ __________________
Павленко О.П. Гладій С.В. Тютюн Т.М.
