Єдиний державний реєстр судових рішень
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
------------------------------------------------------------------------------------------------
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 липня 2023 року колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
суддів ОСОБА_1 ,
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 08.05.2023,
ВСТАНОВИЛА:
Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 08.05.2023 ОСОБА_6 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, продовжено строк тримання під вартою до 06.07.2023 включно.
Своє рішення суд першої інстанції обґрунтував наявністю ризику вчинення іншого кримінального правопорушення, оскільки обвинувачений не має постійного джерела доходу, раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за злочини, пов`язані із насильством. Також існує ризик переховування від суду, оскільки ОСОБА_6 не має постійного місця проживання у м. Києві, будь-яких доказів, які підтверджують його місце проживання та сімейний стан не надав, а будинок, у якому він мешкав згорів та був в непридатному для проживання стані. Крім цього, враховано тяжкість та міру покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим. Також обвинувачений стверджував, що має військове звання лейтенант запасу, однак досвіду бойових дій та особливих заслуг перед державою немає, тому лише бажання останнього звільнитися з-під варти не може бути підставою для зміни виду запобіжного заходу.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, обвинувачений ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що ухвала суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою. Зазначає, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, суд зобов`язаний оцінити зокрема вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення. Звертає увагу, що матеріали кримінального провадження не містять доказів того, що він вчинив кримінальне правопорушення,
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників провадження, перевіривши матеріали судового провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; ризик переховування від суду; можливість вчинення іншого правопорушення особою; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000, рішення «Летельє проти Франції» від 26.06.1991).
Розглядаючи питання щодо продовження строку тримання під вартою, суд повинен з`ясувати всі обставини, з якими пов`язана можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе та виправдане.
Приймаючи рішення про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд дійшов висновку, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Також судом першої інстанції враховано тяжкість пред`явленого обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, а також дані, що характеризують особу ОСОБА_6 , а саме відсутність постійного місця проживання, роботи та джерела доходу, сталих сімейних зв`язків, спосіб життя, а також те, що він раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за злочини, пов`язані із насильством, що вказує про те, що він може переховуватися від суду задля уникнення покарання у разі визнання його винуватим.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилятись від слідства.
Отже, на думку колегії суддів, судом першої інстанції були дотримані зазначені вимоги кримінального процесуального закону при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , повно та об`єктивно досліджені всі обставини, з якими закон пов`язує можливість обрання такого запобіжного заходу, при цьому в ухвалі докладно наведені мотиви, з яких було прийнято відповідне рішення.
Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду, ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, підстав для її зміни або скасування немає.
Керуючись ст.ст. 177-178, 199, 331,404, 407, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 08.05.2023, якою ОСОБА_6 продовжено строк тримання під вартою до 06.07.2023 включно, - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
СУДДІ:
_________________ _________________ _________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
