ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 [email protected]
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"15" серпня 2022 р. Справа№ 910/5851/22
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Куксова В.В.
суддів: Шаптали Є.Ю.
Яковлєва М.Л.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "СКН "Сучасна комерційна нерухомість"
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.07.2022
у справі № 910/5851/22 (суддя Алєєва І.В.)
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "СКН "Сучасна комерційна нерухомість"
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Таймкол"
2) Державного підприємства "Сетам"
3) Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України
про визнання недійсним електронного аукціону (торгів), визнання недійсним та скасування протоколу проведення електронного аукціону (торгів),
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.07.2022 позовну заяву з додатками повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "СКН "Сучасна комерційна нерухомість".
Не погоджуючись із вказаною ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "СКН "Сучасна комерційна нерухомість" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.07.2022, постановлену у справі № 910/5851/22, скасувати та направити справу для продовження розгляду до Господарського суду міста Києва.
Підставою для скасування ухвали суду скаржник зазначив, що позовну заяву підписано директором ТОВ «СКН «Сучасна комерційна нерухомість» власноручно, його підпис скріплено печаткою підприємства. За твердженням скаржника, з системного аналізу норм ГПК України випливає, що тільки у випадку подання позову представником позивача, процесуальний закон вимагає подання суду разом з позовом довіреності та іншого документу, що підтверджує повноваження представника.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.07.2022 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СКН "Сучасна комерційна нерухомість" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.07.2022 у справі №910/5851/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Куксова В.В., суддів Тищенко А.І., Шаптала Є.Ю.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.07.2022 відкладено вирішення питання щодо апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "СКН "Сучасна комерційна нерухомість" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.07.2022 у справі № 910/5851/22 до надходження матеріалів справи до Північного апеляційного господарського суду. Витребувано з Господарського суду Києва матеріали справи №910/5851/22.
Від Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи № 910/5851/22.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.07.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "СКН "Сучасна комерційна нерухомість" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.07.2022 у справі № 910/5851/22 та роз`яснено учасникам апеляційного провадження, що апеляційна скарга буде розглянута без повідомлення учасників справи.
03.08.2022 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від Національного банку України надійшло клопотання про залучення останнього до участі у розгляді справи №910/5851/22 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 15.08.2022, у зв`язку з перебуванням судді Тищенко А.І. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №910/5851/22.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.08.2022 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СКН "Сучасна комерційна нерухомість" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.07.2022 у справі №910/5851/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Куксов В.В., суддів: Яковлєв М.Л., Шаптала Є.Ю.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.08.2022 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СКН "Сучасна комерційна нерухомість" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.07.2022 у справі №910/5851/22 прийнято до провадження колегією суддів у визначеному складі.
Згідно з ч. 2 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1,5,6,8,9,12,18,31,32,33,34 частини першої статті 255 цього кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до п. п. 4, 5 ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо.
Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, дослідивши надані до матеріалів справи докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду встановила наступне.
12.07.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "СКН "Сучасна комерційна нерухомість" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Таймкол", Державного підприємства "Сетам", Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з позовними вимогами про визнання недійсним електронного аукціону (торгів), визнання недійсним та скасування протоколу проведення електронного аукціону (торгів).
Ухвалою Господарського суду Господарського суду міста Києва від 20.07.2022 позовну заяву з додатками повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "СКН "Сучасна комерційна нерухомість".
В обґрунтування вказаної ухвали суд першої інстанції посилався на те, що позовна заява підписана директором позивача А. Кобзар. Натомість серед документів, доданих до позовної заяви, відсутні докази, які б станом на день подання позову до суду підтверджували повноваження А. Кобзаря, як директора Товариства з обмеженою відповідальністю «СКН «Сучасна комерційна нерухомість».
Проте, колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується з такими висновками, викладеними в ухвалі місцевого господарського суду, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, розумні строки розгляду справи судом.
Згідно з частиною третьою статті 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" доступність правосуддя для кожної особи забезпечується відповідно до Конституції України та в порядку, встановленому законами України.
Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений Господарським процесуальним кодексом України.
Згідно з частинами першою, другою статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до частини першої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Наведені норми свідчать про те, що ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати безпосередню участь у судовому процесі, або позбавлений такого права. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Реалізація особою права на подання позову до суду здійснюється шляхом дотримання визначеної процесуальним законом процедури (порядку) захисту порушених прав, яка передбачає виконання чітких та передбачуваних вимог Господарського процесуального кодексу України щодо форми, змісту позовної заяви, документів, які додаються до неї, недотримання яких має негативні наслідки для позивача, зокрема, передбачені частиною п`ятою статті 174 ГПК України.
За змістом частини другої статті 162 ГПК України позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
Отже, реалізація права на звернення до суду із позовом є процесуальною дією в суді, яка має здійснюватися або самою особою у порядку самопредставництва, або її процесуальним представником. При цьому підписання та/або подання позовної заяви є процесуальними формами реалізації повноважень з представництва.
Відповідно до частин першої, третьої та четвертої статті 56 ГПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника. Держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника.
Частиною п`ятою статті 164 ГПК України передбачено, що до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.
Частиною першою статті 58 ГПК України встановлено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Відповідно до підпункту 11 пункту 161 Розділу XV "Перехідні положення" Конституції України з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 1311 та статті 1312 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року. Представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах виключно прокурорами або адвокатами здійснюється з 1 січня 2020 року.
Таким чином, представництво інтересів позивача у цій справі може здійснюватися у порядку самопредставництва юридичної особи (через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення) або 2) адвокатом.
За загальним правилом у теорії права самопредставництво юридичної особи - це право одноосібного виконавчого органу (керівника) чи голови (уповноваженого члена) колегіального виконавчого органу безпосередньо діяти від імені такої особи без довіреності, представляючи її інтереси за законом, статутом, положенням.
Відповідно до статті 80 Цивільного кодексу України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю.
Статтею 91 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Частина перша статті 92 Цивільного кодексу України визначає поняття цивільної дієздатності юридичної особи та передбачає, що юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.
Таким чином, цивільну дієздатність, тобто здатність власними діями і у власному інтересі створювати відповідні права та обов`язки, юридична особа реалізує через свої органи, які формуються та діють відповідно до установчих документів та вимог законодавства.
Для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначено її право діяти від імені такої юридичної особи (суб`єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження (довіреності).
Статтею 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" передбачено, що Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.
Відповідно до пункту 13 частини другої статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі містяться, зокрема, відомості про керівника юридичної особи, а за бажанням юридичної особи - також про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо, дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи.
Згідно з частинами першою, четвертою статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи - підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.
Отже, наявність відповідного запису у Реєстрі є належним і достатнім (достовірним) підтвердженням наявності таких відомостей (інформації) для будь-якого державного органу, яким є і суд.
Вказане вище узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 04.11.2021 у справі № 910/2010/19 (925/364/19).
Відповідно до ч. 7 ст. 11 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" державні органи, у тому числі суди, органи Національної поліції, органи прокуратури, органи Служби безпеки України, органи Бюро економічної безпеки України, а також органи місцевого самоврядування та їх посадові особи безоплатно отримують відомості з Єдиного державного реєстру з метою здійснення ними повноважень, визначених законом, виключно в електронній формі через портал електронних сервісів у порядку, визначеному Міністерством юстиції України в Порядку надання відомостей з Єдиного державного реєстру, крім випадків, передбачених цим Законом.
Таким чином, при вирішенні питання наявності повноважень у особи, яка звертається від імені юридичної особи в порядку самопредставництва, суд міг та повинен був перевірити такі відомості у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, чого ним здійснено не було.
У даному випадку, позовна заява від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "СКН "Сучасна комерційна нерухомість" підписана А. Кобзарем. Відомості щодо повноважень даної особи як керівника Товариства підтверджується загальнодоступними відомостями з мережі Інтернет, зокрема, із сайту Youcontrol.com.ua.
Колегія суддів зазначає, що норми ст. 164 ГПК України не передбачають обов`язку позивача подавати будь-які відомості щодо повноважень підписанта позовної заяви у разі самопредставництва юридичної особи.
Згідно ч. 4 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.
Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд з`ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше.
Таким чином, законодавець надає суду повноваження з витребування та збирання доказів у разі, коли виникають сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав.
Якщо господарський суд має сумніви стосовно повноважень директора Товариства з обмеженою відповідальністю "СКН "Сучасна комерційна нерухомість" А. Кобзаря на підписання позовної заяви, то у такому разі на підставі ст. 182 ГПК України суд не позбавлений можливості в підготовчому засіданні витребувати від позивача відповідні докази на підтвердження повноважень особи, за підписом якої було подано позовну заяву.
Однак, суд першої інстанції не взяв до уваги наведені вище норми та не врахував і не перевірив відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, щодо уповноваженої особи Товариства з обмеженою відповідальністю "СКН "Сучасна комерційна нерухомість", які містяться у відкритому доступі в мережі Інтернет щодо повноважень підписанта позовної заяви та дійшов помилкового висновку про відсутність доказів в підтвердження повноважень директора Товариства з обмеженою відповідальністю "СКН "Сучасна комерційна нерухомість" А. Кобзаря, повернувши позовну заяву на підставі пункту 1 частини п`ятої статті 174 ГПК України, згідно якої суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
Згідно із частиною четвертою статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 04.11.1950 (далі - Конвенція) кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
У такий спосіб здійснюється "право на суд", яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення у справі "Кутіч проти Хорватії" від 01.03.2002).
Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови для забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.
ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має "застосовуватися на практиці і бути ефективним" (рішення у справі "Белле проти Франції" від 04.12.1995).
Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення ЄСПЛ у справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" від 28.10.1998).
Верховний Суд зазначає, що у рішенні від 09.03.2011 у справі "Буланов та Купчик проти України" Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов`язків. У такий спосіб здійснюється "право на суд", яке відповідно до практики Суду включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом.
При цьому, надмірний формалізм під час відмови у розгляді заяви скаржника, суттєво обмежує його право на звернення до суду, що є порушення пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.12.2016 у справі "ТОВ "ФРІДА" проти України").
За таких обставин, ухвала суду першої інстанції прийнята з порушенням норм процесуального права та підлягає скасуванню.
Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.
Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 280 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Частиною 3 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "СКН "Сучасна комерційна нерухомість" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.07.2022 у справі №910/5851/22 є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, ухвала - скасуванню, а справа підлягає передачі до Господарського суду міста Києва на стадію вирішення питання щодо відкриття провадження в порядку, визначеною Главою 2 Розділу ІІІ ГПК України.
Оскільки суд апеляційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (ч. 14 ст. 129 ГПК), а понесені судові витрати підлягають розподілу за результатами розгляду спору по суті судом першої інстанції.
Щодо заяви Національного банку України про залучення останнього до участі у розгляді справи №910/5851/22 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до 2 статті 50 ГПК України якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.
Оскільки судом апеляційної інстанції переглядається ухвала суду першої інстанції про повернення позовної заяви, а не спір по суті, то звернення з даною заявою до суду апеляційної інстанції є передчасним.
Водночас, колегія суддів зазначає, що заявник не позбавлений права звернутись з відповідною заявою до суду першої інстанції
Керуючись ст. 2, 269, 270, 271 п. 5 ч. 1 ст. 275, п. 4 ч. 1 ст. 280, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СКН "Сучасна комерційна нерухомість" - задовольнити.
Ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.07.2022 у справі №910/5851/22 скасувати.
Справу № 910/5851/22 направити для розгляду до Господарського суду міста Києва на стадію вирішення питання про відкриття провадження в порядку, визначеною Главою 2 Розділу ІІІ ГПК України.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.
Головуючий суддя В.В. Куксов
Судді Є.Ю. Шаптала
М.Л. Яковлєв
