Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 524/3696/20
ВИРОК
Іменем України
Дата документу 23.08.2022
Октябрський районний суд м. Полтави в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
з участю: секретарів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
прокурора - ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтава кримінальне провадження за обвинуваченням:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Градизьк, Глобинського району, Полтавської області, українця, громадянина України, не працюючого, не одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України,-
встановив:
I. ФОРМУЛЮВАННЯ ДОВЕДЕНОГО ОБВИНУВАЧЕННЯ
15 серпня 2018 року близько 17 години 50 хвилин, ОСОБА_6 , обіймаючи згідно наказу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України № 603 о/с від 19.06.2018 посаду командира роти №1 батальйону патрульної поліції в місті Кременчук управління патрульної поліції в Полтавській області, перебуваючи в передмісті Кременчука, на узбіччі траси Кременчук - Полтава, усвідомлюючи, що він має, з урахуванням свого посадового становища, своїх дружніх та ділових зв`язків, достатній особистий вплив на працівників батальйону патрульної поліції в місті Кременчук управління патрульної поліції в Полтавській області, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення протиправним шляхом повідомив заступнику директора з виробництва ТОВ «НФМ Агро» ОСОБА_8 про можливість впливу ним на працівників батальйону патрульної поліції в місті Кременчук управління патрульної поліції в Полтавській області, щодо безперешкодного проїзду великогабаритного транспорту ТОВ «НФМ «Агро» автошляхами м. Кременчука, без відповідних дозвільних документів, за надання неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів, залежно від кількості транспорту впродовж місяця.
Достовірно знаючи про відсутність дозвільних документів на проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні в ТОВ «НФМ «Агро», ОСОБА_9 створив у ОСОБА_8 уявлення про можливість забезпечення шляхом впливу на працівників батальйону патрульної поліції в місті Кременчук управління патрульної поліції в Полтавській області безперешкодного проїзду великогабаритного транспорту ТОВ «НФМ «Агро» без відповідних на це дозвільних документів від с. Лелюхівка Новосанжарського району Полтавської області до меж виїзду з міста Кременчук та у зворотньому напрямку й запропонував ОСОБА_8 передавати йому грошові кошти в сумі 1000 гривень за кожен автомобіль у якості неправомірної вигоди шляхом переведення на банківську картку АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 , за що пообіцяв здійснити вплив у майбутньому на працівників батальйону патрульної поліції в місті Кременчук управління патрульної поліції в Полтавській області, які відповідно до п.п. «з» п.1 ч.І ст.3 Закону України «Про запобігання корупції» і примітки ст.3692 КК України, уповноважені на виконання функцій держави, на прийняття рішення щодо не притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів ТОВ «НФМ «Агро» в разі їх зупинки.
Так, за період з 03 липня 2019 року по 03 жовтня 2019 року по вказаному маршруту пройшло 16 великогабаритних і великовагових транспортних засобів ТОВ «НФМ «Агро» без відповідних дозвільних документів, за які ОСОБА_6 пообіцяв ОСОБА_8 здійснити вплив на працівників батальйону патрульної поліції в місті Кременчук управління патрульної поліції в Полтавській області, на прийняття рішення щодо не притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів ТОВ «НФМ «Агро» в разі їх зупинки за надання неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів в розмірі 1000 гривень за один автомобіль.
Продовжуючи реалізацію свого злочинного наміру, 03 жовтня 2019 року близько 14-30 год. ОСОБА_6 отримав на банківську картку АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 грошові кошти в розмірі 16 300 гривень від ОСОБА_8 у якості неправомірної вигоди для себе за обіцянку здійснення впливу на працівників батальйону патрульної поліції в місті Кременчук управління патрульної поліції в Полтавській області, які відповідно до п.п. «з» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» і примітки ст.369 КК України, уповноважені на виконання функцій держави, на прийняття рішення щодо не притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил проїзду шістнадцяти великогабаритних і великовагових транспортних засобів ТОВ «НФМ «Агро», що за період з 03 липня 2019 року по 03 жовтня 2019 року пройшли маршрутом від с. Лелюхівка Новосанжарського району Полтавської області до меж виїзду з міста Кременчук та у зворотньому напрямку, та за вплив на командира роти №3 батальйону патрульної поліції в місті Кременчук управління патрульної поліції в Полтавській області ОСОБА_10 , яка відповідно до п.п. «з» п. 1 ч. 1 ст. З Закону України «Про запобігання корупції» і примітки ст. 3692 КК України, уповноважена на виконання функцій держави, на прийняття рішення щодо не притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил проїзду двох великогабаритних і великовагових транспортних засобів ТОВ «НФМ «Агро», які були зупинені інспекторами екіпажу роти №3 батальйону патрульної поліції в місті Кременчук «Залік 105» 18.09.2019 близько 07-30 год. на в`їзді в місто Кременчук.
II. КВАЛІФІКАЦІЯ КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВОПОРУШЕННЯ
Дії ОСОБА_6 кваліфікуються за ч. 2 ст. 369-2 КК України (в редакції до 01.07.2020 року) як одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави та обіцянка здійснення впливу за надання такої вигоди.
III. ДОКАЗИ ТА ЇХ ОЦІНКА
Обвинувачений ОСОБА_6 своєї провини не визнав та показав суду, що з 07 листопада 2015 року працював у батальйоні патрульної поліції м. Кременчука. Спочатку на посаді інспектора, а з 2016 року командира роти № 1, здійснюючи контроль за підлеглими співробітниками.
У травні 2018 року до нього зателефонував невідомий та попросив проконсультувати його щодо перевезення негабаритних вантажів територією України, вказавши, що номер телефону (обвинуваченого) отримав від знайомого правоохоронця. На запитання обвинувачений йому розповів про те, що дозвіл на таке перевезення необхідно отримати в Управлінні патрульної поліції у м. Полтава за відповідною заявою.
Приблизно у серпні 2018 року невідомий, як пізніше з`ясувалося ОСОБА_8 , йому знову зателефонував та попросив зустрітися. При зустрічі на одній із автозаправних станцій м. Кременчука ОСОБА_8 подякував йому за консультацію та повідомив, що його автомобілям при проїзді містом Кременчук дозволено перерву в роботі для харчування у відведених місцях та попросив надати йому інформацію щодо осіб, які можуть надавати послуги з приготування та доставки їжі водіям. На це він йому повідомив про ОСОБА_11 . Щодо питань оформлення дозволів на негабаритрні вантажі знову порадив йому звернутися до Управління патрульної поліції в Полтавській області. Більше він з ОСОБА_8 не зустрічався та не спілкувався.
Наприкінці 2019 року до нього приїхали працівники УСБУ та ДБР з ухвалою про проведення обшуку. З їх слів зрозумів, що його підозрюють у впливі на інших працівників поліції за непритягнення певних осіб до адміністративної відповідальності. Такі обставини категорично заперечив та зазначив, що ні на кого не впливав і таких пропозицій не здійснював, неправомірної винагороди не отримував. Навпаки між ротами батальйону патрульної поліції існувала змагальність, зокрема, яка рота більше складала протоколів про адміністративні правопорушення, її співробітники отримували щомісячні премії. Командир роти № 3 БПП у м. Кременчук взагалі не була в його підпорядкуванні. Голос на приєднаних до справи телефонних перемовинах йому не належить. Вважав кримінальне провадження щодо нього провокацією.
Провина обвинуваченого за ч. 2 ст. 369-2 КК України поза розумним сумнівом доведена сукупністю належних, допустимих, достовірних та взаємоузгоджених доказів.
Указане кримінальне провадження 03.04.2018 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42018170000000105 за ч. 3 ст. 368 КК України за матеріалами безпосереднього виявлення правоохоронними органами ознак злочину, а саме систематичного вимагання хабарів у суб`єктів господарювання службовими особами правоохоронних органів, в тому числі командиром першої роти Управління патрульної поліції в м. Кременчуці ОСОБА_6 ( т. 1 а.с. 51-67).
Свідок ОСОБА_12 , який працює водієм ТОВ «НФМ Агро» показав суду, що на підприємстві часто перевозив негабаритну техніку без відповідних дозволів, тому часто щодо нього та інших водіїв складали постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, найбільше у місті Кременчук. Приватного підприємця ОСОБА_13 не знає і в неї не харчувався, продукти купував самостійно за видані йому готівкові кошти. У 2019 році перевозив містом ОСОБА_14 негабаритний вантаж без дозвільних документів і його зупинили патрульні та після дзвінка ОСОБА_8 їх відпустили.
Свідок ОСОБА_8 показав суду, що перебуває на посаді заступника директора з виробництва ТОВ «НФМ АГРО», м. Новомосковськ, Дніпропетровської області, не судимий. Вказав, що ОСОБА_6 знає як особу, яка на платній основі забезпечувала проїзд вантажних автомобілів з сільськогосподарською технікою компанії НФМ «Агро» через територію міста Кременчука.
Під присягою пояснив суду, що його попередник з компанії ТОВ «НФМ АГРО» ОСОБА_15 передав йому свій робочий телефон з контактами, в якому напевно був телефонний номер ОСОБА_6 .
Маючи наміри в правовому полі вирішити питання щодо проїзду ввіреними йому негабаритними вантажними автомобілями з сільськогосподарською технікою територією міста Кременчука, він 15.08.2018 року зателефонував патрульному поліцейському ОСОБА_6 на мобільний телефон за запитав про це, на що останній відповів, що це питання потребує вирішення, не виключаючи грошової винагороди. Тоді він звернувся до поліції щодо неправомірних дій ОСОБА_6 . Пізніше вони з ОСОБА_6 зустрілися поблизу міста Кременчук та на запитання яким чином вирішити питання щоб спокійно їздити, ОСОБА_6 повідомив йому, що проїзд будь-якого негабаритного вантажного автомобіля від села Лелюхівка до кінця міста Кременчук буде йому коштувати 1000 грн за один автомобіль. Після чого останній показав йому картку ПриватБанку, на яку треба перераховувати вказані кошти. Цей номер він собі сфотографував. Потім під наглядом СБУ перерахував через айбокс на наданий ОСОБА_6 картковий рахунок свої НОМЕР_2 грн за проїзд великовагових автомобілів з технікою без складання протоколів про адміністративні правопорушення. ОСОБА_6 грошей він не позичав та правовідносин з приватними підприємцями м. Кременчука щодо харчування водіїв не мав, ОСОБА_16 взагалі не знав і їй гроші не призначались. Гроші перераховував для ОСОБА_6 за нескладання відповідних постанов про притягнення до адміністративної відповідальності, виходячи з кількості транспорту, що пройшов містом ОСОБА_14 протягом літа-осені 2019 року.
Перебування ОСОБА_8 на посаді заступника директора ТОВ «НФМ Агро» з 21.03.2018 року підтверджується копією витягу з наказу № 29-К від 20.03.2018 року ( т. 2 а.с. 1).
Його показання узгоджуються з матеріалами здійснених у даному провадженні негласних слідчих (розшукових) дій, зокрема, контролю за вчиненням злочину та аудіо-, відеоконтролю особи ОСОБА_6 .
За результатами негласних слідчих (розшукових) дій, а саме зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж по № НОМЕР_3 , яким користувався ОСОБА_6 , проведених на підставі вмотивованих ухвал слідчих суддів Апеляційного суду Полтавської області №2295т від 18.07.2018 року, № 3006т від 29.08.2019 року (протоколи від 01.03.2019 року та 29.10.2019 року відповідно) установлено перемовини ОСОБА_6 з іншими особами протягом 18.08.2018 року 18.09.2019, з контексту яких вочевидь убачається систематична координація ним питань щодо звільнення від відповідальності та безперешкодного проїзду водіїв різних транспортних засобів у місті Кременчуці, яких зупинили працівники поліції ( т. 1 а.с. 83-97, 150-166).
04.09.2018 року заступник директора ТОВ «НФМ Агро» ОСОБА_8 (телефон мобільний № НОМЕР_4 ), будучи попередженим про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий донос, звернувся до керівника УСБУ в Полтавській області із письмовою заявою про вимагання працівниками поліції, в тому числі на ім`я ОСОБА_17 (мобільний телефон № НОМЕР_5 ) грошових коштів від 500 грн за безперешкодний проїзд автомобілів підприємства через місто Кременчук, в залежності від часу та періодичності руху ( т. 1 а.с. 68-81).
Відомості його заяви підтверджуються розсекреченими перемовинами 15.08.2018 року, за результатами проведених негласних слідчих (розшукових) дій аудіо,- відеоконтролю ОСОБА_6 (протокол від 01.11.2018 року), на підставі ухвали слідчого судді Апеляційного суду Полтавської області №2295т від 18.07.2018 року (т. 1 а.с. 98-104).
На записах чутно як ОСОБА_8 в телефонному режимі звернувся до ОСОБА_6 , представився та розповів проблемні питання вантажоперевезень, нахабну поведінку поліції щодо його водіїв від Нових Санжар до межі Полтавської області і необхідність вирішення цих питань. ОСОБА_6 доєднався до позапроцесуального спілкування та погодився на прикриття негабаратних вантажоперевезень, обумовивши суму 500 грн за проїзд одного автомобіля (т. 1 а.с. 98-104).
У ході телефонних розмов між ОСОБА_6 та ОСОБА_8 08.10.2018 року, 10.10.2018 року та 11.10.2018 року, останні обговорювали необхідність особистої зустрічі, місце зустрічі та вартість послуг ОСОБА_6 за проїзд транспорту 6000 (протокол від 22.11.2018 року, т. 1 а.с. 109-113).
Під час особистої зустрічі ОСОБА_6 та ОСОБА_8 11.10.2018 року, зафіксованої за даними аудіо,- відеоконтролю останнього, між ними відбувалась розмова з приводу проїзду транспорту, й ОСОБА_6 підтверджує, що хоче отримати в ОСОБА_8 6000, називаючи це позикою, яку пізніше віддасть (протокол від 01.11.2018 року містить описку дати фіксації 10.11.2018 року, тоді як на файлі та його назві значиться 11.10.2018, т. 1 а.с. 105-108).
17.09.2019 року ОСОБА_6 та ОСОБА_8 знову зустрічались, що зафіксовано аудіовідеоконролем останнього (протокол від 02.10.2019 року т. 1 а.с. 128-134) та обговорювали маршрут і дати руху транспорту ОСОБА_8 містом Кременчук та районом, проблемні питання, які при цьому виникають. ОСОБА_6 турбується, що його телефон прослуховують та спонукає ОСОБА_8 до прихованого спілкування через месенджери «Вайбер» або «Телеграм», після чого надає йому банківську картку «Приватбанку», де розміщений її номер, щоб сфотографував, що останній і зробив на свій телефон. Після чого ОСОБА_6 заховав указану картку собі в карман та наголосив, щоб було те, що обговорювали.
23.09.2019 року під час розмови ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , за даними аудіо,- відеоконтролю (протоколи від 02.10.2019 року т. 1 а.с. 135-139), останні обговорюють, що з 03.07 по цей день проїхало 13 автомобілів, по тисячі кожен автомобіль, на що ОСОБА_6 погоджується та не заперечує, підтримуючи розмову та свою обізнаність щодо суті обговорюваних питань. За виключенням 2 автомобілів, водії, яких були притягнуті до відповідальності, зійшлися на 11500. А також обумовили проїзд ще чотирьох автомобілів наближчим часом, щодо яких ОСОБА_6 пообіцяв узгодження в телефонному режимі. При цьому останній погодився отримати кошти пізніше. Далі спільно узгодили, що ОСОБА_8 винен ОСОБА_6 16300 гривень й обумовили перерахування коштів саме на ту картку, яку ОСОБА_8 фотографував у ОСОБА_6 при цьому також обговорили необхідність проїзду чергового автомобіля.
Суд зазначає, що негласні слідчі (розшукові) дії проведені на підставі вмотивованих ухвал слідчих суддів Апеляційного суду Полтавської області на підставі клопотань прокурорів ( т. 2 а.с. 196-233).
При оцінцідопустимості доказів,отриманих внаслідокпроведення негласнихслідчих (розшукових)дій судвраховує останнюобов`язкову правовупозицію ВерховногоСуду від 16.10.2019 року у справі №640/6847/15-к, згідно якої якщо процесуальні документи, які стали підставою для проведення НСРД (в тому числі ухвала слідчого судді) були надані суду під час судового розгляду і стороні захисту у змагальному процесі була забезпечена можливість довести перед судом свої аргументи щодо допустимості відомостей, отриманих у результаті НСРД, в сукупності із оцінкою правової підстави для проведення НСРД, то суд повинен оцінити отримані докази та вирішити питання про їх допустимість.
Якщо сторона обвинувачення вжила всіх необхідних та залежних від неї заходів, спрямованих на розсекречення процесуальних документів, які стали підставою для проведення НСРД, однак вони не були розсекречені до моменту передачі справи у суд з причин, що не залежали від волі або процесуальної поведінки прокурора, то в такому разі порушень вимог статті 290 КПК України з боку сторони обвинувачення немає. Суд має оцінити докази, отримані в результаті НСРД в комплексі із розсекреченими процесуальними документами, які стали підставою для їх проведення, та не повинен автоматично визнавати такі докази недопустимими.
Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що процесуальні документи про надання дозволу на проведення НСРД не є самостійним доказом у кримінальному провадженні.
Відповідно до статті 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому КПК України порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню, а процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Процесуальні ж документи, які стали підставою для проведення НСРД, не є документами у розумінні частини другої статті 99 КПК України, оскільки не містять зафіксованих та зібраних оперативними підрозділами фактичних даних про протиправні діяння окремих осіб або групи осіб.
Отже, процесуальні документи про дозвіл на проведення НСРД (в тому числі і відповідна ухвала слідчого судді) повинні досліджуватися судом під час розгляду справи у суді першої інстанції з метою оцінки допустимості доказів, отриманих в результаті НСРД».
З матеріалів справи вбачається, що сторона обвинувачення неодноразово зверталась до Полтавського апеляційного суду з метою розсекречення ухвал слідчих суддів про надання дозволів на проведення НСРД, проте їй було відмовлено, а востаннє повідомлено, що такі ухвали 24.02.2022 року знищені у зв`язку із уведенням в Україні воєнного стану ( т. 4 а.с.34). Таким чином, порушення вимог ст. 290 КПК України з боку прокурора відсутні. До того ж стороні захисту були відкриті клопотання прокурора, на підставі яких було надано відповідні дозволи на нсрд.
Безпосередньо досліджені судом аудіо, відеозаписи є послідовними, безперервними, не містять природних пауз, отож підстав, передбачених ст. ст. 332, 242 КПК України для призначення експертизи не вбачалось. Крім того, сторона захисту не ґрунтувала свої доводи на тому, що інформація на ДВД диску з НСРД якимось чином спотворена.
Суд, враховуючи позицію ВС у постанові від 19.05.2020 року у справі № 490/10025/17, зазначає, що електронний документ, яким у цьому випадку є відеозапис, має значні відмінності від паперових документів. Зокрема, електронний документ не має жорсткої прив`язки до певного матеріального носія, тому один і той же документ (файл) може існувати у ідентичному вигляді на різних носіях.
Перемовини ОСОБА_8 та ОСОБА_6 , а також останнього з ОСОБА_10 протягом квітня 2018 року-січня 2020 років також підтверджуються витребуваними в ході тимчасового доступу до документів відомостями з ПрАТ «Київстар» ( т. 2 а.с. 71-173).
12 вересня 2019 року та 01.10.2019 року прокурором винесено постанови про проведення негласних слідчих (розшукових) дій - контролою за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту в термін з 12.09.2019 року по 01.10.2019 року та з 01.10.2019 року по 29.11.2019 року, з метою отримання відомостей, які мають значення для досудового розслідування та викривають винних осіб у скоєнні злочину, а саме способу отримання неправомірної вигоди, осіб, причетних до вчинення злочину, їх дії, за вчинення яких одержується неправомірна вигода. До проведення слідчої дії залучено ОСОБА_8 у відповідностідо ч.6ст.246КПК України. Її проведення доручено уповноваженому підрозділу УСБУ в Полтавській області ( т. 2 а.с.234-243).
Мотивувальна частина вказаної постанови містить посилання на відсутність провокування ОСОБА_8 на вчинення цього злочину та про відсутність умов, за яких контроль за вчиненням злочину не проводиться.
Факт безпосереднього перерахування ОСОБА_8 16300 грн (двома платежами 14000 та 2300) на картку Приватбанку № НОМЕР_1 , отримувач ОСОБА_18 , яку він ввів з фотокартки свого телефону, підтверджується даними протоколу від 03.10.2018 року огляду та ідентифікації вказаних його власних грошових купюр та протоколом від 07.10.2019 року аудіо, - відеоконтролю ОСОБА_8 , квитанціями про вдалий перерахунок коштів TS201799 від 03.10.2019 року о 14:29 та о 14:33 годин, протоколом про результати контролю за вчиненням злочину від 31.01.2020 року ( т. 1 а.с.148-149, 142-145, т. 2 а.с.2, 245-246).
03.10.2019 року ОСОБА_8 по телефону повідомляє ОСОБА_6 про те, що «копієчку скинув», що останній підтверджує. При цьому останні обговорили необхідність та умови проїзду ще кількох одиниць транспорту ( протоколи аудіо, - відеоконтролю ОСОБА_6 від 07.10.2012, 15.11.2019, т. 1 а.с. 140-141, т. 2 а.с. 15-17).
Факт користування ОСОБА_6 карткою Приватбанку № НОМЕР_1 ОСОБА_11 протягом 01 січня- 17 грудня 2019 року та отримання неправомірної вигоди, окрім іншого, об`єктивно підтверджується відомостями щодо руху коштів за вказаною карткою із фото, - відеозаписами зняття готівки з банкоматів міста Кременчука, де вочевидь зафіксований ОСОБА_6 в цивільному одязі ( т. 1 а.с. 194-231, т. 2 а.с. 18-76, т. 3 а.с. 51).
Відомостями подорожніх листів, записами з відеореєстраторів транспортних засобів ТОВ «НФМ Агро» протягом 01.07.2019 року 03.10.2019 року підтверджується їх рух маршрутами через місто Кременчук ( т. 1 а.с. 234-252, т. 2 а.с. 3-14).
Згідно розстановки нарядів батальйону патрульної поліції міста Кременчука станом на 17 та 18.09.2019 року установлено локалізацію патрулів поліції в місті та можливість їх реагування на можливі порушення Правил дорожнього руху водіями транспортних засобів ТОВ «НФМ Агро» (т. 2 а.с. 175-191, т. 3 а.с. 9-50).
Свідок ОСОБА_11 показала суду, що є приватним підприємцем та здійснює приготування й доставку громадського харчування з кафе «Кофейка» по вулиці Велика Набережна, 29 м. Кременчука. ОСОБА_6 - її товариш, якому довіряла свою банківську картку. Восени 2020 року вона видала працівникам УСБУ вказану поточну банківську картку. За що на неї перераховувались кошти не знає, але їй стало відомо, що на картку надійшли 16300 грн, але документально підтвердити факт відпуску продуктів на цю суму не може. Документів ОСОБА_8 не виписувала. За даною карткою в податкову не звітувала. ТОВ «НФМ АГРО» їй не відоме. Також зазначила, що ОСОБА_6 неодноразово знімав з вказаної картки гроші в різних сумах, які використовував для її цілей. Проте в сімейних чи інших близьких стосунках із ним не перебуває, підтримувала з ним лише дружні відносини. Співвласником кафе він не був.
Добровільно видана ОСОБА_11 банківська картка Приватбанку № НОМЕР_1 приєднана до справи та безпосередньо досліджена судом (т. 3 а.с. 1-4).
Суд не вбачає недопустимості указаної банківської картки як доказу через те, що вона не була вилучена під час тимчасового доступу до речей і документів, покликаючись при цьому на правову позицію ВС у постанові №333/1539/16-к від 31.03.2021 року.
Так, у відповідності доч.ч. 1, 2ст. 93 КПКУкраїнизбирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження у порядку, передбаченому цим Кодексом. Сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом як проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, так і витребування та отримання від органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.
Отже наведеними кримінальними процесуальними нормами встановлено порядок отримання стороною обвинувачення від свідка за її ініціативою і доброю волею, банківської картки, наданої за її письмовою заявою на ім`я слідчого, що свідок підтвердила в судовому провадженні.
Водночас згідноч. 4 ст. 132 КПК Українидля оцінки потреб досудового розслідування варто враховувати можливість отримати речі й документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні, без застосування заходу забезпечення кримінального провадження.
Отримання тимчасового доступу до речей, документів і, за наявності підстав для того, розпорядження про надання можливості вилучення речей і документів, обумовлене, за приписамист. 163 КПК України, необхідністю доведення стороною кримінального провадження наявності достатніх підстав вважати, що без такого доступу та вилучення існує реальна загроза зміни або знищення речей чи документів, або таке вилучення необхідне для досягнення мети отримання доступу до речей і документів.
За відсутності таких обставин, тим більше за умови добровільного надання документів стороною чи учасником кримінального провадження, у володінні яких вони перебувають, не виникає підстав та умов до звернення з клопотанням до слідчого судді стосовно застосування заходів забезпечення кримінального провадження у виді тимчасового доступу до документів і речей.
Водночас матеріали кримінального провадження не містять будь-яких об`єктивних даних про те, що надана свідком банківська картка їй не належить.
Свідок приватний підприємець ОСОБА_11 не заперечувала, що товаришувала із ОСОБА_6 та підтримувала із ним настільки довірливі стосунки, що довіряла йому свою банківську картку.
Свідки ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , які працюють інспекторами БПП у м. Кременчук показали суду, що ОСОБА_6 знають як командира роти № 1, підтримували з ним лише службові стосунки. Наказів чи прохань від останнього чи ОСОБА_10 відпускати негабаритний транспорт не отримували, при виявленні правопорушень складали відповідні протоколи.
Крім того, ОСОБА_19 та ОСОБА_20 зазначили, що у ніч на 18.09.2019 року в екіпажі були разом і цього дня зупиняли вантажні автомобілі, що перевозили с\г техніку, які після перевірки документів відпустили. Вказівок на це ні від кого не отримували. Документи були в порядку.
Свідок ОСОБА_10 показала суду, що в 2018-2019 роках працювала командиром роти № 3 батальйону патрульної поліції м. Кременчука. З приводу зупинки та звільнення у ніч на 18.09.2019 року двох вантажних автомобілів, які перевозили с\г техніку зазначила, що таке рішення прийняли інспетори поліції самостійно, без її чи інших осіб впливу. Перевірки правомірності їх дій ніхто не проводив, факту чи дійсно мав місце негабаритний вантаж ніхто не встановлював. Від ОСОБА_6 прохань відпустити ці чи інші транспортні засоби до неї не надходило.
Оцінюючи показання свідків ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_10 суд зважає на те, що вони є діючими працівниками поліції та викриття ними свого бувшого колеги, виходячи з обставин обвинувачення, очевидно створило би для них ризики бути притягнутими до кримінальної відповідальності за співучасть чи принаймні дисциплінарної відповідальності за недбальство, відтак є очевидно зацікавленими у результатах розгляду даної справи.
Тому показання обвинуваченого ОСОБА_6 , свідчення ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_11 приймаються до уваги судом лише в частині фактичних обставин, які узгоджуються з іншими зібраними у справі доказами.
Оцінюючи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд вважає, що провина ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 369-2 КК України доведена поза розумним сумнівом.
З цих міркувань заперечення провини обвинуваченим та його захисником, мотивоване провокацією злочину, вважається обраною ними захисною позицією з метою уникнення покарання за вчинене.
У постанові від 6 березня 2018 року (справа №727/6661/15-к) Верховний Суд відмітив, що відповідно до вимог ЄСПЛ для відмежування провокації від допустимої поведінки правоохоронних органів є низка критеріїв. Під змістовним критерієм розуміється наявність/відсутність суттєвих змістовних ознак, притаманних провокації правоохоронних органів, а під процесуальним критерієм наявністьу суду можливостей перевірити відомості про ймовірну провокацію під час судового засідання.
Тобто, будь-яка інформація, що стосується існуючого наміру вчинити злочин або вчинюваного злочину, має бути такою, що здатна бути перевіреною, а державне обвинувачення повинно мати змогу продемонструвати на будь-якій стадії, що в його розпорядженні наявні достатні підстави для проведення оперативного заходу.
Європейським судом вироблена концепція провокації, яка порушує пункт 1 статті 6 Конвенції, і є відмінною від застосування законних оперативних методів попереднього розслідування. Ним встановлено, що тоді як застосування спеціальних методів розслідування, зокрема, негласних, не може саме по собі порушувати право на справедливий судовий розгляд, небезпека поліцейської провокації в результаті таких заходів передбачає, що їх застосування повинно бути обмежене зрозумілими рамками (рішення ЄСПЛ від 5 лютого 2008 року у справі «Раманаускас проти Литви»).
Прецедентне право Європейського суду не забороняє посилатися на стадії розслідування кримінальної справи у випадку, якщо дозволяє характер злочинної дії, на докази, отримані в результаті проведення співробітниками органів внутрішніх справ операцій під прикриттям (наприклад, рішення ЄСПЛ від 15 червня 1992 року у справі «Люді проти Швейцарії»). Однак, застосування агентів під прикриттям повинно бути обмежене, співробітники поліції можуть діяти таємно, але не займатись підбурюванням (рішення ЄСПЛ від 9 червня 1998 року у справі «Тейксейра де Кастро проти Португалії»).
ЄСПЛ під провокацією (поліцейською) розуміє випадки, коли задіяні посадові особи, які є або співробітниками органів безпеки, або особами, що діють за їх дорученням, не обмежують свої дії лише розслідуванням кримінальної справи по суті неявним способом, а впливають на суб`єкта з метою спровокувати його на скоєння злочину, який в іншому випадку не було би скоєно, задля того щоб зробити можливим виявлення злочину, тобто отримати докази та порушити кримінальну справу (рішення ЄСПЛ у справі «Раманаускас проти Литви» від 5 лютого 2008 року).
Вирішуючи питання про те, чи було таке розслідування «по суті неявним», суд повинен вивчити причини, які лежать в основі проведення оперативних дій та виходити з того, чи мали місце об`єктивні підозри того, що заявник задіяний у злочинній діяльності або схильний до скоєння злочину.
Тісно пов`язаним із критерієм об`єктивної підозри є питання щодо етапу, на якому уповноважені органи державної влади здійснюють оперативні заходи, тобто або вони просто «приєднались» до здійснення кримінально-караного діяння, або спровокували його.
Зібрані у справі докази в їх сукупності, які суд визнає належними, допустимими, взаємоузгодженими, а відтак достовірними свідчать, що ОСОБА_6 у заздалегідь обумовлених місцях допустив позапроцесуальне спілкування з ОСОБА_8 , висловивши обіцянку незаконного впливу в інтересах останнього та в подальшому отримав через чужу банківську картку незаконну вигоду в обумовленій сумі.
Стверджуючи про провокацію, сторона захисту фактично таким чином визнає, що вчинення злочину обвинуваченими мало місце в результаті підбурювання з боку заявника, тобто злочин був скоєний, а обвинуваченим отримано неправомірну вигоду.
Під час прийняття рішення про те, чи було розслідування «пасивним», Суд приймає до уваги критерії, вироблені у рішенні ЄСПЛ у справі «Раманаускас проти Литви (No.2)» ( заява № 55146/14) та ознайомився з причинами, що лежать в основі прихованої операції, зокрема: чи були об`єктивними підозри, що обвинувачений причетний до злочинної діяльності, або був раніше схильним до скоєння злочину, а також поведінку органів, що здійснювали цю операцію, зокрема, чи здійснювали органи вплив на заявника, для того, щоб спровокувати вчинити злочин, який би інакше не було скоєно, для того, щоб було можливо встановити факт скоєння злочину, тобто отримати докази і розпочати кримінальне переслідування.
Коли участь правоохоронних органів обмежується наданням допомоги приватній стороні в реєстрації здійснення незаконної дії іншої сторони, визначальним фактором залишається поведінка цих двох осіб (див. Мілінієне проти Литви, № 74355/01, § 38 від 24 червня 2008 року).
Суд зазначає, що ОСОБА_8 був приватною особою у статусі свідка, зв`язався з обвинуваченим та прохав надання допомоги в перевезенні вантажу містом Кременчук, Полтавської області. Докази того, що ОСОБА_8 раніше працював агентом правоохоронних органів відсутні. Тому фактично немає причин вважати, що, коли ОСОБА_8 з самого початку мав спілкування із поліцейським ОСОБА_6 - діяв в якості агента держави, за вказівкою органів СБУ чи прокуратури, або іншим чином під їх контролем, або що у нього були якісь приховані мотиви. Таким чином, ця справа не має стосунку до таємних агентів, а скоріше має відношення до дій приватної особи, що діє під наглядом правоохоронних органів.
Виходячи із наявних матеріалів справи, органи прокуратури лише дали вказівки ОСОБА_8 щодо дій, які він може здійснювати після того, як останній повідомив про корумповані пропозиції обвинуваченого. При цьому, прокурором в установленому законом порядку ініційовано проведення слідчих (розшукових) дій, як то контроль за вчиненням злочину та аудіо, - відеоконтроль особи, отримано дозвіл слідчих суддів Апеляційного суду Полтавської області. Відтак, операція з викриття корупції проводилась під контролем прокуратури і суду.
Із процесуальними рішеннями прокурора та протоколами за їх наслідками з відповідними додатками сторона захисту мала змогу ознайомитись та подати суду свої зауваження, що свідчить про дотримання засад змагальності сторін. Якихось перешкод у цьому з боку сторони обвинувачення не наведено.
З інформації за наслідками проведених гласних та негласних слідчих (розшукових) дій убачається, що ОСОБА_6 в неформальній обстановці, у прихованих місцях та в прихований спосіб обумовлював з ОСОБА_8 обставини прикриття його транспортних перевезень та умови отримання незаконної винагороди за це. Судячи з контексту, вів розмови про грошові кошти, які мали бути перераховані на вказану ним картку, від перемовин та грошей не відмовлявся.
Суд також зазначає, що отримана ОСОБА_6 сума коштів 16300 грн є саме неправомірною вигодою, позаяк відсутні відомості про його чи ОСОБА_16 з ОСОБА_8 цивільно-правові відносини. Між тим, сума цієї неправомірної вигоди обумовлювалась саме в гривнях. Про позапроцесуальне спілкування з ОСОБА_8 . ОСОБА_6 органи влади, в тому числі уповноважені на надання дозволів щодо перевезень негабаритних вантажів не повідомляв.
Тому немає ніяких підстав для того, щоб припустити, що дії ОСОБА_8 підбурювали обвинуваченого до вчинення злочину, оскільки в той час, коли йому віддали гроші, правоохоронні органи вже мали у своєму розпорядженні інформацію, яка дозволяла припустити, що він фактично обіцяв за неправомірну вигоду впливати на осіб, що виконують функції держави. Про створення передумов для отримання неправомірної вигоди, на думку суду, також свідчать надання ОСОБА_6 номеру картки для перерахування коштів, а також його запевнення ОСОБА_8 у вигідності для нього надання неправомірної вигоди, оскільки в правовому полі неодноразове притягнення водіїв ТОВ «НФМ Агро» вартувало би значно більше.
За цих обставин суд не знаходить ознак правопорушень у проведенні операції органами прокуратури або участі органів прокуратури, які були визначальним фактором.
Визначальним фактором була поведінка обвинуваченого ОСОБА_6 під час розмов та зустрічей з ОСОБА_8 , відтак суд визнає, що, органи прокуратури «приєдналися» до протиправної діяльності, а не ініціювали її. Тому суд робить висновок про те, що в цій справі не було підбурення до вчинення правопорушення, і тому подальше використання доказів, отриманих в ході кримінального провадження проти обвинуваченого є такими, що не порушує положення п. 1 статті 6 Конвенції.
Також суд враховує правову позицію Верховного Суду від 27.05.2020 року у справі № 328/1949/16к про те, що перекваліфікація злочину із тяжкого на середньої тяжкості не тягне за собою недопустимість доказів, здобутих, коли в органів досудового розслідування були підстави вважати злочин тяжким.
Суд при цьому зазначає, що злочин, передбачений ч. 2 ст. 369-2 КК України із формальним складом, який визнається закінченим: а) у разі одержання неправомірної вигоди - з моменту фактичного отримання особою-посередником хоча б частини такої вигоди; б) у разі пропозиції здійснити вплив за таку вигоду - з моменту надходження такої пропозиції, тобто доведення її змісту до відома особи, до якої звертається посередник, незалежно від того, чи погодилася особа, до якої він звернувся, з такою пропозицією.
Як пропозиція і надання, так й одержання неправомірної вигоди обумовлені здійсненням з боку особи-посередника впливу на прийняття рішення уповноваженою особою. Але що стосується самого впливу, способу і форми його здійснення, діянь, що становлять його зміст, наслідків їх вчинення, характеру рішення (законне чи незаконне), прийнятого особою, на яку здійснюється такий вплив, - все це перебуває поза межами об`єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 369-2 КК України.
Виходячи із досліджених судом доказів недоведеною поза розумним сумнівом є частина обвинувачення ОСОБА_6 про те, що 18 вересня 2019 року близько 07-37 год. він умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, протиправним шляхом, за допомогою мобільного зв`язку здійснив вплив на командира роти №3 батальйону патрульної поліції в місті Кременчук управління патрульної поліції в Полтавській області ОСОБА_10 , щодо не притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил проїзду двох великогабаритних і великовагових транспортних засобів ТОВ «НФМ «Агро», які були зупинені інспекторами екіпажу роти №3 батальйону патрульної поліції в місті Кременчук «Залік 105» 18 вересня 2019 року близько 07-30 год. на в`їзді в місто Кременчук, в результаті чого зазначені транспортні засоби безперешкодно проїхали без складання протоколів про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами. Тому ця частина обвинувачення підлягає виключенню.
IV. МОТИВИ ПРИЗНАЧЕННЯ ПОКАРАННЯ
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_6 суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься до нетяжкого, сума отриманої неправомірної вигоди є незначною.
Також суд бере до уваги особу обвинуваченого, який наразі звільнений з лав поліції, який має на утриманні малолітню дитину, не судимий, на обліках в наркологічному та психоневрологічному диспансерах не перебуває, позитивно характеризується, є учасником антитерористичної операції, нагороджений, в тому числі відзнакою Президента України та подякою керівництва Департаменту патрульної поліції, має вищу освіту та задовільний стан здоров`я.
Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого судом визнаються: добровільна участь в антитерористичній операції, утримання неповнолітньої дитини, наявність численних відзнак за успішну службу. Обставин, що обтяжують покарання не встановлено.
Враховуючи викладене, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження нових злочинів буде покарання у виді штрафу на рівні максимальної межі санкції інкримінованої йому статті, яка діяла на час вчинення злочину.
V. МОТИВИ УХВАЛЕННЯ ІНШИХ РІШЕНЬ
Доля речових доказів вирішується в порядку ст. 100 КПК України. Витрати на залучення експертів відсутні.
Керуючись ст. ст. 368, 370, 374 КПК України, суд, -
У Х В А Л И В:
ОСОБА_22 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України (в редакції до 01.07.2020 року) та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 25500 (двадцять п`ять тисяч п`ятсот) грн.
Речові докази: диски та флешкарти з аудіо,- відеозаписами зберігати при справі, інші речові докази повернути за належністю власникам.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано і може бути оскаржений в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду через суд, який ухвалив рішення - протягом 30 днів з дня його проголошення.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право подати клопотання про помилування, отримати в суді копію вироку, а також ознайомитись із журналом судового засідання та подати на нього письмові зауваження.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
СуддяОСОБА_1
