Окрема думка
суддів К. М. Пількова, В. В. Британчука, Ю. Л. Власова, І. В. Григор'євої, М. І. Гриціва, Ж. М. Єленіної, О. Б. Прокопенка
до постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 906/513/18 (провадження № 12-66гс21)
1. Велика Палата Верховного Суду постановою від 05.10.2022 задовольнила касаційну скаргу Акціонерного товариства "Житомиробленерго" (далі - АТ "Житомиробленерго"), скасувала рішення Господарського суду Житомирської області від 09.02.2021 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.04.2021 у справі № 906/513/18 та ухвалила нове рішення, яким задовольнила первісний позов АТ "Житомиробленерго" про стягнення вартості необлікованої електроенергії і відмовила у задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Малинський спецкар`єр" (далі - ТОВ "Малинський спецкар`єр", Споживач) про визнання недійсним акта постачальника електроенергії.
2. Велика Палата Верховного Суду ґрунтувала це рішення, зокрема, на тому, що Правила користування електричною енергією, затверджені постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 № 28 (далі - ПКЕЕ), передбачають, що пошкодження чи зрив пломб, відповідальність за збереження і цілісність яких відповідно до акта про пломбування покладено на власника (користувача) електроустановки або організацію, на території (у приміщенні) якої вони встановлені, є окремими порушеннями ПКЕЕ, які полягають у невиконанні зазначеними суб`єктами передбаченого пунктом 3.3. і підпунктом 26 пункту 10.2. ПКЕЕ обов`язку зі збереження пломб, що відповідно до пунктів 6.40, 6.41 ПКЕЕ та підпунктів 1, 2 пункту 2.1 Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, необлікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженої постановою НКРЕ від 04.05.2006 № 562 (далі - Методика), є підставою для застосування її положень та нарахування вартості необлікованої електричної енергії (плати за поставлену електричну енергію).
При цьому положення підпункту 2 пункту 2.1. Методики слід тлумачити таким чином, що у разі виявлення вказаного у цьому підпункті порушення - відсутність встановлених пломб з відбитками тавр енергопостачальника на затискній кришці, інших пристроях і місцях, що унеможливлюють доступ до струмоведучих частин схеми обліку - підлягають застосуванню передбачені Методикою способи визначення вартості необлікованої електричної енергії безвідносно до того, чи мало місце безоблікове споживання електричної енергії.
3. Підтримуючи ці висновки, не можемо, однак, погодитись з результатом розгляду справи, оскільки вважаємо, що Велика Палата Верховного Суду ухвалила своє рішення без дотримання засад послідовності та передбачуваності правозастосування.
4. Дійшовши правильних висновків стосовно тлумачення норм матеріального права, Велика Палата Верховного Суду мала приділити окрему увагу процесуальним особливостям цієї справи.
5. У цій справі Верховний Суд, скасовуючи своєю постановою від 12.03.2019 прийняті судові рішення, направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції, вказавши на необхідність з`ясувати обставини щодо спричинення порушенням ПКЕЕ наслідків у вигляді можливого чи неможливого споживання необлікованої електроенергії. Верховний Суд виходив з того, що із аналізу пунктів 1.1, 1.2 Методики убачається, що Методика встановлює порядок для визначення обсягу та вартості саме необлікованої електроенергії. Тому, за відсутності спричиненої певним порушенням можливості споживання необлікованої електроенергії визначення її обсягу та вартості є безпідставним.
6. Відповідно до статті 316 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи. Постанова суду касаційної інстанції не може містити вказівок для суду першої або апеляційної інстанції про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яка норма матеріального права повинна бути застосована і яке рішення має бути прийнято за результатами нового розгляду справи.
7. Постанова Верховного Суду від 12.03.2019 у цій справі не містила вказівок, яка норма матеріального права повинна бути застосована і яке рішення має бути прийнято за результатами нового розгляду справи. Вона містила висновки стосовно того, як належить застосовувати зазначені вище норми матеріального права і які обставини Верховний Суд вважав релевантними і такими, що підлягають з`ясуванню під час нового розгляду.
8. Під час нового розгляду суди вказівки суду касаційної інстанції виконали: релевантні, на думку Верховного Суду, обставини встановили і, далі, застосували норми матеріального права згідно з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у цій справі.
9. Не маючи значення остаточного рішення у справі, згадана вище постанова Верховного Суду, однак, містила висновки та обов`язкові вказівки, які були виконані судами і на результати виконання яких вони покладалися у своїх рішеннях.
10. У зв`язку з цим слід було враховувати, що для судів у цій справі, в тому числі й для Верховного Суду мають значення висновки, яких він дійшов, і вказівки, які він надав судам, направляючи справу на новий розгляд своєю постановою, хоча вона й не мала значення res judicata. Дійти протилежного висновку означало б позбавити змісту норму статті 316 ГПК України, нівелювання якої загрожує послідовності та передбачуваності судочинства.
11. Видається, що судове рішення, яке було прийнято з виконанням вказівок суду касаційної інстанції та відповідно до висновків про застосування норм права, які він зробив, не повинне без достатньої підстави бути скасоване судом касаційної інстанції лише через те, що він змінив точку зору.
12. Велика Палата у своїй практиці неодноразово наголошувала з посиланням на практику Європейського суду з прав людини (§ 40 рішення у справі «Пономарьов проти України», заява №3236/03 та інші), що сама лише можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для перегляду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.06.2018 у справі № 408/8040/12, від 30.01.2019 у справі № 357/9328/15-ц, від 13.02.2019 у справі № 1207/1329/12, від 16.10.2019 у справі № 761/4773/15-ц).
13. Велика Палата Верховного Суду мала виходити з того, що як невід`ємна складова принципу верховенства права правова визначеність, елементом якої є передбачуваність зміни права, стосується також послідовності та передбачуваності правозастосування. В окремих правових системах це втілено у доктрині "права справи" (англ. law of the case doctrine), яка, серед іншого, вказує на значення для суду його ж власних висновків, від яких той не повинен відступати в межах однієї справи без обґрунтованих підстав.
14. У цій справі колегія суддів, яка передала її на розгляд Великої Палати Верховного Суду, послалась на необхідність відступити від висновку, якого дійшов КЦС ВС у постанові від 26.06.2018 у справі № 591/5934/16-ц, не враховуючи аналогічний висновок, якого Верховний Суд дійшов вже у цій справі.
15. Аналізуючи положення підпункту 2 пункту 2.1. Методики, Велика Палата дійшла, зокрема, висновку про те, що обґрунтованим видається покладення на споживача, якщо він несе відповідальність за збереження і цілісність розрахункових засобів обліку електричної енергії та пломб, наслідків того, що безоблікове споживання або його відсутність складно зафіксувати.
16. Однак у цій справі під час нового розгляду суди на виконання вказівок Верховного Суду встановили відсутність такого споживання.
За результатами проведення комплексної електротехнічної та трасологічної експертизи у цій справі складено експертний висновок, дослідивши який суди встановили, що спірне електрообладнання ТОВ "Малинський спецкар`єр" не піддавалось сторонньому впливу або втручанню у його внутрішню будову; Споживач мав технічну можливість доступу до окремих елементів електрообладнання, однак не здійснював безоблікового споживання електроенергії. Висновок не містить даних щодо явних ознак втручання у будь-який спосіб в електрообладнання з метою безоблікового споживання електроенергії.
17. Слід зауважити, що ухвалою від 24.07.2019 суд першої інстанцій призначив експертизу саме за клопотанням АТ "Житомиробленерго".
18. Також скаржник у цій справі не спростував висновків, яких суди дійшли, дослідивши експертний висновок, стосовно того, що необлікованого споживання не було.
19. Отже, враховуючи те, що у цій справі:
- суд касаційної інстанції, направляючи справу на новий розгляд, виклав у своїй постанові висновки щодо застосування норм матеріального права, та надав вказівки про необхідність встановлення відповідних цим висновкам обставин;
- суди під час нового розгляду виконали вказівки суду касаційної інстанції та встановили зазначені обставини;
- за результатами нового розгляду суди першої та апеляційної інстанції застосували ті ж норми матеріального права, висновок стосовно яких зробив суд касаційної інстанції;
- під час нового розгляду не було встановлено інших обставин, які б окремо виправдовували необхідність для суду касаційної інстанції відступити від своїх попередніх висновків у цій же справі,
вважаємо, що засади послідовності та передбачуваності правозастосування як складові принципу верховенства права, недопустимість перегляду лише з мотивів існування «двох точок зору на один предмет», а також необхідність забезпечити дієвість норм про обов`язковість вказівок суду касаційної інстанції для судів під час нового розгляду відповідно до статей 2 та 316 ГПК України мали спонукати Велику Палату залишити оскаржувані судові рішення без змін з мотивів, викладених у цій окремій думці.
Судді:К. М. Пільков В. В. Британчук Ю. Л. Власов І. В. Григор`єва М. І. Гриців Ж. М. Єленіна О. Б. Прокопенко
