УХВАЛА
28 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 380/6996/22
адміністративне провадження № К/990/35618/22
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Мартинюк Н.М., перевіривши касаційну скаргу Львівської митниці на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 7 липня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2022 року у справі №380/6996/22 за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці, Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Львівської митниці, Державної митної служби України, у якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ в.о. начальника Львівської митниці №451-о від 14 квітня 2022 «Про звільнення ОСОБА_1 »;
- поновити його з 14 квітня 2022 на займаній до звільнення посаді начальника управління боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Львівської митниці;
- стягнути з Львівської митниці на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі: 12675 грн, починаючи з 14 квітня 2022 року до дати постановлення судового рішення, із утриманням із цієї суми обов`язкових податків та зборів до Державного бюджету України;
- допустити негайне виконання судового рішення в частині його поновлення на роботі та виплати заробітної плати за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 7 липня 2022 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2022 року, адміністративний позов задоволено:
- визнано протиправним та скасовано наказ Львівської митниці №451-о від 14 квітня 2022 року "Про звільнення ОСОБА_1 ";
- поновлено ОСОБА_1 з 15 квітня 2022 року на посаді начальника управління боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Львівської митниці;
- стягнуто з Львівської митниці (м. Львів, вул. Костюшка,1; ЄДРПОУ 43971343) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 15 квітня 2022 року до 7 липня 2022 року в сумі: 77049 (сімдесят сім тисяч сорок дев`ять) грн 60 коп, з проведенням необхідних відрахувань відповідно до вимог чинного законодавства;
- рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника управління боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Львівської митниці та виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць звернуто до негайного виконання.
Не погоджуючись із цими судовими рішеннями, Львівська митниця звернулася із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - «КАС України»), надіславши її 15 грудня 2022 року через систему «Електронний суд».
Скаржник просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 7 липня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2022 року у справі №380/6996/22 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Дослідивши зміст касаційної скарги, Суд вважає за потрібне повернути її скаржнику з наступних підстав.
З 8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», яким унесено зміни до розділу 3 Глави 2 «Касаційне провадження», зокрема, щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду.
Так, відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Як на підставу касаційного оскарження скаржник покликається на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України та вказує про необхідність відступлення від висновків Верховного Суду щодо застосування частини другої статті 87 Закону України «Про державну службу» у подібних правовідносинах, сформованого у постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2021 року у справі №1.380.2019.000967 та застосованого судами першої та апеляційної інстанцій.
Суд звертає увагу скаржника, що обов`язковими умовами при оскарження судових рішень на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення:
- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; постанову Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; вмотивоване обґрунтування необхідності такого відступу (для пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України).
Обґрунтовуючи необхідність відступлення від висновків Верховного Суду, скаржником зазначено, що судом апеляційної інстанції під час винесення оскаржуваної постанови враховано висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 21 жовтня 2021 року у справі №1.380.2019.000967 щодо того, що «Також право на звільнення державного службовця з підстав нез`явлення останнього на службу протягом більше як 150 днів протягом року внаслідок тимчасової непрацездатності може бути реалізоване суб`єктом призначення у разі, коли відсутність працівника шкодить інтересам державної служби». На переконання скаржника, стаття 87 Закону України «Про державну службу» не передбачає, що потрібен факт наявності шкоди нанесеної для держави відсутністю державного службовця .
Однак, таке обґрунтування підстав касаційного оскарження у розумінні пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України є недостатнім, оскільки скаржник фактично висловлює незгоду із прийнятим висновком Верховного Суду у подібних правовідносинах.
Верховний Суд звертає увагу скаржника, що відступленням від висновку слід розуміти або повну відмову Верховного Суду від свого попереднього висновку на користь іншого або ж конкретизацію попереднього висновку із застосуванням відповідних способів тлумачення юридичних норм (пункт 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 вересня 2018 року у справі №823/2042/16, провадження №11-377апп18).
Тобто, у касаційній скарзі скаржник має зазначити, що існуючий висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах потребує видозміни, від нього слід відмовитися або ж уточнити, модифікувати певним чином з урахуванням конкретних обставин його справи. Сама ж по собі вмотивованість такого клопотання скаржника оцінюється судом касаційної інстанції при застосуванні наведеного процесуального фільтру під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження у справі.
У цьому контексті Суд указує, що причинами для відступу від висловленого раніше висновку можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, помилковість, незбалансованість, неузгодженість); зміни суспільного контексту, через які застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку суспільних відносин в певній сфері або їх правового регулювання.
З метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Суд повинен мати ґрунтовні підстави: його попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання.
Як вбачається з наданої касаційної скарги, спірним питанням у цій справі є правомірність винесення наказу про звільнення позивача з займаної посади.
Разом з тим, як вбачається з оскаржуваних судових рішень, задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходили з того, що враховуючи обставини звільнення позивача, зокрема відсутність у відповідача інформації про причини непрацездатності, суди дійшли висновку, що суттєве значення для визначення правомірності звільнення крім кількості днів непрацездатності, є факт нанесення шкоди відповідачу відсутністю позивача на роботі; а також те, що таке звільнення є правом, а не обов`язком роботодавця.
Як зауважили суди, обґрунтувань необхідності звільнення позивача відповідачем наведено не було, як і обґрунтування того, що відсутність такого державного службовця шкодить інтересам державної служби та в чому саме це полягає.
Суди наголосили, що приписи частини другої статті 87 Закону України «Про державну службу» не передбачають обов`язкового звільнення працівника. Вказана позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду у постанові від 21 жовтня 2021 року у справі №1.380.2019.000967.
Підстав для відступу від вказаного правового висновку Суд не вбачає.
З огляду на викладене, Суд вважає безпідставними посилання скаржника на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.
Зазначене свідчить, що скаржник формально підійшов до питання належного оформлення касаційної скарги, зокрема, в частині зазначення підстав касаційного оскарження судового рішення суду апеляційної інстанції із урахуванням вимог частини четвертої статті 328 КАС України. Аргументи касаційної скарги зводяться до викладення обставин справи, цитування нормативно правових актів, зазначення, що судом попередньої інстанції судове рішення ухвалене із неправильним застосуванням норм матеріального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
На необхідності обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України заявнику вже зверталась увага ухвалою Верховного Суду від 5 грудня 2022 року, у цій справі, однак, звертаючись вдруге до суду з касаційною скаргою, скаржник не виправив недоліків касаційної скарги, на які були вказані Верховним Судом.
Отже, касаційну скаргу Львівської митниці належить повернути як таку, що не містить підстав, визначених частиною четвертою статті 328 КАС України, для касаційного оскарження рішення Львівського окружного адміністративного суду від 7 липня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2022 року у справі №380/6996/22.
Окрім іншого, у касаційній скарзі скаржник просить поновити строк на касаційне оскарження та зупинити виконання оскаржуваних судових рішень. Проте, оскільки Суд встановив, що касаційну скаргу належить повернути у зв`язку з тим, що скаржник не виклав передбачених КАС України підстав для касаційного оскарження, то клопотання про поновлення строку на таке оскарження та зупинення виконання оскаржуваних судових рішень Суд не вирішує.
На підставі наведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України, Верховний Суд,
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Львівської митниці на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 7 липня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2022 року у справі №380/6996/22 за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці, Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу повернути особі, яка її подала.
Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена.
………………………….
Н.М. Мартинюк,
Суддя Верховного Суду
