ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/471/23 Справа № 212/5018/20 Суддя у 1-й інстанції - Колочко О. В. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 січня 2023 року м.Кривий Ріг
Справа № 212/5018/20
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Зубакової В.П.
суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О.
секретар судового засідання - Гладиш К.І.
сторони:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат»,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргувідповідача Акціонерноготовариства «Криворізькийзалізорудний комбінат»на рішенняЖовтневого районногосудумістаКривого РогуДніпропетровськоїобластівід 04липня 2022року,яке ухваленесуддею КолочкоО.В.в місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 08 липня 2022 року, -
ВСТАНОВИВ:
У липні2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат», на теперішній час Акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат» (надалі АТ «Кривбасзалізрудком», АТ «Криворізький залізорудний комбінат») про визнання незаконними та скасування наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності та наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.
В обґрунтування позову зазначив, що 06 травня 2020 року ОСОБА_1 звільнено на підставі наказу № 740-к за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором та Правилами внутрішнього трудового розпорядку ПАТ «Кривбасзалізрудком» на 2011-2012 року, Колективного договору ПАТ «Кривбасзалізрудком» на 2011-2012 роки, за п. 3 ст. 40 КЗпП України.
Підставою звільнення було зазначено запізнення позивача на видачу наряду з 14.30 год. до 14.40 год., з`явився у нарядній о 15.20 год. Позивач вважає звільнення незаконним, оскільки трудовим договором або ПВТР не передбачено таке порушення, як запізнення на видачу наряду, до того ж разове запізнення не є систематичним невиконанням без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором та ПВТР.
Також, позивач стверджує, що, працюючи у 3 зміну, робочий час якої з 15.30 год. по 22.30 год., спуск на горизонт о 15.00 год. і 15.20 год., він прибув вчасно, отримав наряд, спустився у відведений час, почав і закінчив роботу вчасно, виконавши наряд.
При звільненні позивача, відповідачем порушено порядок притягнення до відповідальності, а саме позивач не відмовлявся надати пояснення, як про це зазначено у Акті, натомість, йому не пропонували надати пояснення щодо систематичного запізнення на видачу нарядів.
Крім того, при обранні виду стягнення повинно враховуватися ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, що не було зроблено роботодавцем, оскільки якби навіть таке порушення, як запізнення на видачу наряду, і було з боку позивача, воно не вплинуло на якість і кількість виконання роботи ним та бригадою, не заподіяло жодної шкоди та не потягло за собою негативних наслідків для підприємства. Профспілковий комітет не надав згоди на звільнення ОСОБА_1 .
Крім того, в обґрунтування систематичності невиконання ОСОБА_1 без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором, зазначено накази про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності 17.09.2019 року та 21.10.2019 року, з якими позивач також не погоджується з огляду на таке. Наказом № 4949 від 17.09.2019 року ОСОБА_1 оголошено догану.
З цим наказом його не ознайомлювали і він дізнався про його існування 20.06.2020 при отриманні відповіді на адвокатський запит, а тому строк на його оскарження не сплинув. Догана винесена начебто за прогул, який мав місце 04.08.2019 року, натомість, позивач був відсутній на роботі з поважних причин у зв`язку з травмою ноги. До того ж графік робіт був змінений, і позивач не був з ним ознайомлений. Таким чином, на думку позивача, наказ є незаконним, підлягає скасуванню.
Наказом № 5578 від 21.10.2019 року ОСОБА_1 оголошено догану, з цим наказом позивач не був ознайомлений, дізнався про нього 20.06.2020 при отриманні відповіді на адвокатський запит, а тому строк на його оскарження не сплинув. Догана була оголошена начебто за прогул 22.09.2019 року, тоді як позивач був відсутній на роботі з поважних причин за сімейними обставинами. Таким чином, цей наказ також є незаконним, на думку позивача, і підлягає скасуванню, а позивачу повинна бути виплачена премія за вересень 2019 року у розмірі 1550,04 грн., якої він був позбавлений через догану.
Позивач також зазначає, що у сукупністю з незаконністю обох наказів 2019 року про дисциплінарні стягнення за порушення трудової дисципліни з боку ОСОБА_1 , яке, на переконання відповідача, мало місце у квітні 2020 року, не становить системи як критерію застосування п. 3 ст. 40 КЗпП України, а саме звільнення за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов`язків покладених на нього трудовим договором.
Також, позивач вважає згадування у наказі про звільнення про наказ від 22.06.2018 року про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності є безпідставним, оскільки після його винесення минуло понад один рік.
В день звільнення ОСОБА_1 було видано неналежно оформлену трудову книжку, а саме в ній відсутня печатка підприємства, що є порушенням вимог ст. 47 КЗпП України та прирівнюється до її невидачі і тягне за собою виплату роботодавцем середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Крім того, відповідач, у зв`язку з незаконним звільненням позивача, повинен сплатити останньому середній заробіток за час вимушеного прогулу, а також моральну шкоду.
Уточнивши позовні вимоги, просив суд: визнати незаконним та скасувати наказ в.о. Голови Правління ПАТ «Кривбасзалізрудком» С.Б. Новака № 740-к від 06.05.2020 року «Про звільнення»; визнати незаконним та скасувати наказ в.о. заступника Голови правління ПАТ «Кривбасзалізрудком» О.В. Капука № 5578 від 21.10.2019 року «Про притягнення до до дисциплінарної відповідальності по шахті «Тернівська»; стягнути з ПАТ «Кривбасзалізрудком» невиплачену йому виробничу премію за вересень 2019 року у розмірі 1550,04 грн.; визнати незаконним та скасувати наказ в.о. заступника Голови правління ПАТ «Кривбасзалізрудком» О.В. Капука № 4949 від 17.09.2019 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності по шахті «Тернівська» в частині оголошення догани; поновити позивача на посаді електрослюсаря (слюсаря) чергового та з ремонту устаткування 4 розряду дільниці № 12 шахти «Тернівська» ПАТ «Кривбасзалізрудком»; стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 07 травня 2020 року по 17 травня 2021 року, у розмірі 152497,10 грн.; стягнути моральну шкоду у розмірі 15000 грн. у зв`язку з незаконним звільненням.
Рішенням Жовтневого районногосуду містаКривого РогуДніпропетровської областівід 04 липня 2022 року позовні вимоги задоволено.
Визнано незаконним та скасовано наказ № 4949 від 17.09.2019 року Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності по шахті «Тернівська», яким було оголошено догану ОСОБА_1 та позбавлено 100% виробничої премії за серпень 2019 року.
Визнано незаконним та скасовано наказ № 5578 від 21.10.2019 року Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності по шахті «Тернівська», яким було оголошено догану ОСОБА_1 та позбавлено 100% виробничої премії за вересень 2019 року.
Визнано незаконним та скасовано наказ № 740-к від 06.05.2020 року Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про звільнення ОСОБА_1 .
Поновлено ОСОБА_1 на посаді електрослюсаря (слюсаря) чергового та з ремонту устаткування 4 розряду дільниці № 12 шахти «Тернівська» Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» з 06 травня 2020 року.
Стягнуто з Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_1 виробничу премію за вересень 2019 року у розмірі 1550 гривень 04 коп.
Стягнуто з Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 328463 гривні 46 коп.
Стягнуто з Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_1 15000,00 грн. у відшкодування моральної шкоди.
Стягнуто з Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_1 судові витрати на оплату правничої допомоги у розмірі 8500,00 гривень.
Стягнуто з Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» судовий збір в дохід держави у розмірі 7488 гривень 63 коп.
Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді електрослюсаря (слюсаря) чергового та з ремонту устаткування 4 розряду дільниці № 12 шахти «Тернівська» Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» з 06 травня 2020 року та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць допущено до негайного виконання.
В апеляційній скарзі відповідач ПАТ «Кривбасзалізрудком» просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на неврахування судом доказів, які дійсно мають значення для справи, та на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позовні вимоги в частині визнання незаконними та скасування наказів № 4949 від 17.09.2019 року та № 5578 від 21.10.2019 року мають єдину мету - створення підстав для оскарження, як незаконного, наказу про звільнення позивача. Зауважує й на тому, що позивач ОСОБА_1 щодо кожного свого проступку надавав письмові пояснення, а потім відмовлявся від ознайомлення із відповідними наказами про оголошення догани, у зв`язку з чим на підприємстві було складено відповідні Акти, а тому відповідач вважає, що перебіг тримісячного строку для звернення позивача до суду із позовними вимогами про оскарження наказів про притягнення його до дисциплінарної відповідальності починається саме з дати складання цих актів.
Зазначає, що позивач не порушував перед судом питання про поновлення пропущеного строку на оскарження цих наказів та не наводив поважних причин пропуску таких строків, проте, суд першої інстанції, порушуючи принцип диспозитивності, дійшов висновку про наявність поважних причин пропуску такого строку, тоді як позивач навіть не просив його поновити.
Наголошує на тому, що позивач не приступив до роботи 04.08.2019 року та не повідомив свого безпосереднього керівника про наявність обставин, які унеможливлюють його вихід на роботу. При цьому, у пояснювальній записці позивач не вказував на те, що він не був обізнаний із графіком роботи та у судовому засіданні пояснював, що він телефонував до безпосереднього керівника, але не дозвонився йому. На переконання представника відповідача, позиція позивача з даного питання є досить суперечливою.
Також, вказує й на те, що відсутність позивача ОСОБА_1 на роботі 22 вересня 2019 року вірно кваліфікована відповідачем, як відсутність без поважних причин, оскільки у своїх поясненнях він зазначив лише про неприбуття на роботу через сімейні обставини, а свідок (мати позивача) з`явилася лише у судовому засіданні. Позивач зазначив, що він телефонував своєму безпосередньому керівнику ОСОБА_2 , з яким погодив зміну свого робочого графіка, але даний факт не підтверджено належними та допустимими доказами. Відібрання ж пояснень щодо відсутності на робочому місця відбулося лише 26.09.2019 року, тому що цє була перша робоча зміна для позивача після скоєння ним проступку.
Не погоджується відповідач й з висновками суду першої інстанції щодо відсутності вини ОСОБА_1 у порушенні трудової дисципліни та невиконання локальних нормативних актів по підприємству 09 квітня 2020 року, а саме запізнення на видачу наряду. Зауважує, що свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 взагалі не були присутніми при цих подіях, оскільки у цей день не працювали в одній зміні з позивачем.
При цьому, вказує на те, що посилання на наказ від 22.06.2018 року хоч і наявне у наказі про звільнення позивача, однак це порушення трудової дисципліни не було однією із підстав звільнення позивача.
Вважає, що роботодавцем не порушувалися права позивача, а тому відсутні підстави для покладення на останнього обов`язку з відшкодування моральної шкоди.
У відзиві на апеляційну скаргу, до якого додано докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, позивач ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Ратушна Р.П., зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм ні матеріального, ні процесуального права, а тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача АТ «Кривбасзалізрудком» - Власкіну Т.Я., яка підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити, представника позивача ОСОБА_1 адвоката Ратушну Р.П., яка заперечувала проти доводів апеляційної скарги та просила залишити її без задоволення, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 працював на посаді електрослюсаря (слюсаря) чергового та з ремонту устаткування 4 розряду дільниці № 12 шахти «Тернівська» АТ «Криворізький залізорудний комбінат» (т. 1 а.с. 9-11).
Згідно з наказом в.о. заступника Голови правління ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» (на теперішній час - АТ «Кривбасзалізрудком») № 4949 від 17.09.2019 року, за порушення п. 2.1.1 Правил внутрішнього трудового розпорядку ПАТ «Кривбасзалізрудком» та ст. 139 КЗпП України, а саме за відсутність 04.08.2019 року на роботі без поважних причин (прогул), електрослюсарю (слюсарю) черговому та з ремонту устаткування дільниці № 12 шахти «Тернівська» ОСОБА_1 оголошено догану та позбавлено 100% виробничої премії за серпень 2019 року. З наказом ОСОБА_1 не ознайомлений (т. 1 а.с. 63).
Підставою для накладення вказаного стягнення були: доповідна записка директора шахти «Тернівська» ОСОБА_5 від 13.09.2019 року, доповідна записка табельника ОСОБА_6 , доповідна записка начальника дільниці № 12 ОСОБА_7 , пояснювальна записка ОСОБА_8 від 05.08.2019 року, витяг з табелю робочого часу за серпень, вересень 2019 року (т.1 а.с. 178-181).
19 вересня 2019 року комісією у складі гірничого нормувальника шахти «Тернівська» ОСОБА_9 , старшого інспектора відділу кадрів ОСОБА_10 , завідувача канцелярії ОСОБА_11 було складено акт про те, що електрослюсар (слюсар) черговий та з ремонту устаткування дільниці № 12 ОСОБА_1 відмовився від ознайомлення з наказом № 4949 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності по шахті «Тернівська» від 17.09.2019 року (т.1 а.с. 182).
Згідно з наказом в.о. заступника Голови правління ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» (на теперішній час - АТ «Кривбасзалізрудком») № 5578 від 21.10.2019 року, за порушення п. 2.1.1 Правил внутрішнього трудового розпорядку ПАТ «Кривбасзалізрудком» та вимоги ст. 139 КЗпП України, а саме за відсутність 22.09.2019 року на роботі без поважних причин (прогул), електрослюсарю (слюсарю) черговому та з ремонту устаткування дільниці № 12 шахти «Тернівська» ОСОБА_1 оголошено догану та позбавлено 100% виробничої премії за вересень 2019 року. З наказом ОСОБА_1 не ознайомлений (т. 1 а.с. 56).
Підставою для накладення вказаного стягнення були: доповідна записка в.о. директора шахти «Тернівська» ОСОБА_12 від 11.10.2019 року, доповідна записка старшого табельника ОСОБА_13 , доповідна записка в.о. начальника дільниці № 12 ОСОБА_14 , пояснювальна записка ОСОБА_8 від 26.09.2019 року, витяг з табелю робочого часу за вересень, жовтень 2019 року.
24 жовтня 2019 року комісією у складі гірничого нормувальника шахти «Тернівська» ОСОБА_9 , старшого інспектора відділу кадрів ОСОБА_10 , завідувача канцелярії ОСОБА_11 було складено акт в тому, що електрослюсар (слюсар) черговий та з ремонту устаткування дільниці № 12 ОСОБА_1 відмовився від ознайомлення з наказом № 5578 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності по шахті «Тернівська» від 21.10.2019 року (т. 1 а.с. 176).
Згідно з наказом в.о. Голови правління ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» (на теперішній час - АТ «Кривбасзалізрудком») № 740-к від 06.05.2020 року, ОСОБА_1 електрослюсаря (слюсаря) чергового та з ремонту устаткування 4 розряду дільниці № 12 шахти «Тернівська» ПАТ «Кривбасзалізрудком» звільнено з 06.05.2020 року, згідно п. 3 ст. 40 КЗпП України, за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором та Правилами внутрішнього трудового розпорядку ПАТ «Кривбасзалізрудком» на 2011-2012 роки Колективного договору ПАТ «Кривбасзалізрудком» на 2011-2012 роки (які були чинні на момент скоєння дисциплінарного проступку) (т.1 а.с. 15-16).
Підставою для накладення вказаного стягнення були: доповідна записка директора шахти «Тернівська» ОСОБА_5 від 10.04.2020 року, службова записка начальника дільниці № 12 ОСОБА_7 , акт про відмову від надання пояснень щодо систематичного запізнення на видачу нарядів від 09.04.2020 року, витяг з табелю виходу на роботу ОСОБА_1 за квітень-травень 2020 року, копія наказу ПАТ «Кривбасзалізрудком» № 4949 від 17.09.2019 року, копія виписки з протоколу профкому № 8 від 11.10.2019 року, копія наказу ПАТ «Кривбасзалізрудком» № 5578 від 21.10.2019 року, копія подання про надання згоди на розірвання трудового договору № 53-02/1251 від 17.04.2020 року, виписка з протоколу профкому № 14-а від 24.04.2020 року, копія наказу ПАТ «Кривбасзалізрудком» № 3083 від 22.06.2018 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності по шахті «Тернівська» (т.1 а.с. 19, 39, 51, 53, 170, 171).
Як вбачається з копії витягу з протоколу № 14-а засідання профспілкового комітету шахти «Тернівська» ПАТ «Кривбасзалізрудком» від 24.04.2020 року, профкомом було розглянуто подання адміністрації шахти «Тернівська» про звільнення підземного електрослюсаря (слюсаря) чергового та з ремонту устаткування дільниці № 12 шахти «Тернівська» ОСОБА_1 згідно з п. 3 ст. 40 КЗпП України за систематичне порушення трудової дисципліни, а також неодноразове застосування до ОСОБА_1 заходів дисциплінарного стягнення і було прийнято рішення відмовити в наданні згоди на його звільнення (т.1 а.с. 52).
Відповідно до копії листа ознайомлення з наказом № 740-к від 06.05.2020 року «Про звільнення», ОСОБА_1 ознайомлений із розміром компенсації за невикористану частину щорічної відпустки, із сумами належними до виплати та порядком їх отримання; трудову книжку отримав 06 травня 2020 року (т.1 а.с. 169).
Між сторонами виник спір стосовно правомірності накладення на позивача дисциплінарних стягнень у виді догани і звільнення на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України.
Суд першоїінстанції,виходив зтого,що відповідачне довіввчинення позивачемдисциплінарних проступків,за якійому булооголошено догани,а томунакази АТ «Криворізький залізорудний комбінат» «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності по шахті «Тернівська» № 4949 від 17.09.2019 року та № 5578 від 21.10.2019 року є незаконними та підлягають скасуванню, як і наказ № 740-к від 06.05.2020 року про звільнення ОСОБА_1 , оскільки відсутня системність невиконання ним без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У відповідності до частини першої статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 6, 7 ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю ст.5-1КЗпП України визначено, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
За правилами ст. 4 Конвенції Міжнародної організації праці №158 від 22 червня 1982 року «Про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця» (ратифікована 04 лютого 1994 року) трудові відносини з працівниками не припиняються, якщо тільки немає законних підстав для такого припинення, повязаного із здібностями чи поведінкою працівника або викликаного виробничою потребою підприємства, установи чи служби.
Згідно ч.1 ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Статтею 139 КЗпП України встановлено, що працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий договір до закінчення строку його чинності, можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного та громадського стягнення.
Відповідно до частини першої статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебуванням його у відпустці.
Статтею 149 КЗпП України передбачено, що до застосування дисциплінарного стягнення до працівника, власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.
За передбаченими пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або не зняті достроково (стаття 151 КЗпП України).
У справах про поновлення на роботі особи, звільненої за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на неї трудовим договором, судам необхідно з`ясувати, у чому конкретно проявилося порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи не застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.
Для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків повинно бути систематичним; враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів; з моменту виявлення порушення до звільнення може минути не більше місяця.
Систематичним невиконанням обов`язків вважається таке, що вчинене працівником, який раніше допускав порушення покладених на нього обов`язків і притягувався за це до дисциплінарної відповідальності, проте застосовані заходи дисциплінарного чи громадського стягнення не дали позитивних наслідків і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок.
Згідно зі статтею 12, частиною першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частиною першою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Як вбачається з матеріалів справи, наказом № 4949 від 17.09.2019 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності по шахті «Тернівська» позивачу ОСОБА_1 було оголошено догану за відсутність 04 серпня 2019 року на роботі без поважних причин прогул (т. 1 а.с. 63).
У статті 40 КЗпП України, а також у п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 року № 9 зазначено, що прогул - це відсутність працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин.
Вичерпного переліку поважних причин відсутності на роботі в трудовому законодавстві України не існує. І у кожному окремому випадку оцінка поважності причини відсутності на роботі дається виходячи з конкретних обставин.
Відповідно до сталої судової практики причину відсутності працівника на роботі можна вважати поважною, якщо цьому перешкоджали істотні обставини, які не можуть бути усунуті самим працівником, зокрема: пожежа, повінь (інші стихійні лиха); аварії або простій на транспорті; виконання громадянського обов`язку (надання допомоги особам, потерпілим від нещасного випадку, порятунок державного або приватного майна при пожежі, стихійному лиху); догляд за захворілим зненацька членом родини; відсутність на роботі з дозволу безпосереднього керівника; відсутність за станом здоров`я.
Зазначений висновок викладений у постанові Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 459/2618/17 (провадження № 61-47902св18).
При цьому, як вірно зазначив суд першої інстанції, відсутність працівника за станом здоров`я може підтверджуватися не тільки лікарняним листком чи довідкою медичної установи, а й показаннями свідків та іншими доказами.
Як вбачається з копії листка непрацездатності серії АДС № 682029, ОСОБА_1 був звільнений від роботи з 19.07.2019 року по 03.08.2019 року включно (т.2, а.с. 97), згідно копії листка непрацездатності серії АДЄ № 809651, ОСОБА_1 був звільнений від роботи з 05.08.2019 року по 19.08.2019 року включно (т.1 а.с. 222).
У своїй пояснювальній ОСОБА_1 зазначив, що він був відсутній на роботі 04.08.2019 року, так як травмував ногу на дачі, не зміг о 12.00 ночі доїхати до лікарні, не було зв`язку, а тому звернувся до травмпункту 05.08.2019 року, лікарняний оформлений з 05.08.2019 року (т.1 а.с. 181).
В суді першої інстанції позивач ОСОБА_1 , допитаний у якості свідка, та свідок ОСОБА_15 показали, що ОСОБА_1 травмувався 03 серпня 2019 року ввечері і 04 серпня 2019 року зранку кульгав, а до вечора нога сильно розпухла і зранку 05.08.2019 року вони поїхали до лікарні, де ОСОБА_1 оформили листок непрацездатності.
При цьому, ОСОБА_1 зазначив, що він був впевнений, шо у суботу та неділю 03 серпня 2019 року та 04 серпня 2019 року він був вихідний, як йому про це повідомили на шахті під час телефонної розмови з оператором, що узгоджуються з наявними у справі доказами, зокрема, згідно з копією Графіку виходів на роботу дільниці № 12 на серпень 2019 року, ОСОБА_1 визначені виходи на роботу з 03 по 07 серпня 2019 року у третю зміну, у тому числі і 04 серпня 2019 року (т.1 а.с. 91-192), однак відомості про ознайомлення ОСОБА_1 із цим Графіком матеріали справи не містять, оскільки у графі про ознайомлення з ОСОБА_16 відсутній його підпис.
Отже, з урахуванням викладеного та показів свідка ОСОБА_4 про те, що ОСОБА_16 складається у 20 числах місяця і в ці числа працівники ознайомлюються з ним, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що ОСОБА_1 , перебуваючи на лікарняному у період з 19.07.2019 року по 03.08.2019 року, не міг бути ознайомлений із датами виходу на роботу, і у сукупністю з наявністю травми ноги, яка підтверджена медичним документом листком непрацездатності із зазначенням відповідного діагнозу, є поважною причиною його невиходу на роботу.
Доводи апеляційної скарги відповідача АТ Кривбасзалізрудком про те, що позивач ОСОБА_1 не приступив до роботи 04.08.2019 року та не повідомив свого безпосереднього керівника про наявність обставин, які унеможливлюють його вихід на роботу, а у пояснювальній записці позивач не вказував на те, що він не був обізнаний із графіком роботи та у судовому засіданні пояснював, що він телефонував до безпосереднього керівника, але не дозвонився йому, колегією суддів не приймаються, як такі, що спростовуються вищевикладеним.
Таким чином, суд першої інстанції правильно визнав поважною причину відсутності ОСОБА_1 на роботі 04.08.2019 року за станом здоров`я, та дійшов висновку про недоведеність відповідачем винної поведінки позивача та, як наслідок, визнав незаконним та скасував наказ № 4949 від 17.09.2019 року Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності по шахті «Тернівська», яким було оголошено догану ОСОБА_1 та позбавлено 100% виробничої премії за серпень 2019 року.
Наказом № 5578 від 21.10.2019 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності по шахті «Тернівська» позивачу ОСОБА_1 було оголошено догану за відсутність 22 вересня 2019 року на роботі без поважних причин прогул (т. 1 а.с. 56).
Згідно з копією Графіку виходів на роботу дільниці № 12 на вересень 2019 року, ОСОБА_1 визначений вихід на роботу 22 вересня 2019 року у другу зміну (робочий час з 07.00 до 14.00 год.) (т.1 а.с. 61, 166, 189).
У цьому ж Графіку за 22 вересня 2019 року проставлена позначка «0», що відповідно до Переліку умовних позначень, які використовуються при заповненні табеля обліку використання часу, затвердженого наказом Голови правління ПАТ «Кривбасзалізрудком» від 26.06.2012 року, немає визначення (т.2 а.с. 141-142).
У копії табелю за вересень 2019 року у графі 22 вересня 2019 року навпроти прізвища ОСОБА_1 проставлена позначка «ПР», що відповідно до Переліку умовних позначень, які використовуються при заповненні табеля обліку використання часу, затвердженого наказом Голови правління ПАТ «Кривбасзалізрудком» від 26.06.2012 року, означає прогули (т.2 а.с. 127-129, 141-142).
Старший табельник ОСОБА_13 та в.о. начальника дільниці № 12 Козачок Ю.Н. довели до відома директора шахти «Тернівська» про те, що електрослюсар ОСОБА_1 був відсутній на роботі 22.09.2019 року (т.1 а.с. 173-174).
У своїй доповідній записці від 11.10.2019 року в.о. директора шахти «Тернівська» ОСОБА_12 зазначає, що ОСОБА_1 був відсутній 22.09.2019 року на роботі без поважних причин, чим скоїв прогул, і порушив п. 2.1.1 ПВТР ПАТ «Кривбасзалізрудком» та ст. 139 КЗпП України (т.1, а.с. 172).
Згідно листа Мінпраці від 20.11.2006 року № 270/06/187-06 роз`яснено, що поважними можуть бути визнані і причини сімейно-побутового характеру, якщо вихід працівника на роботу за наявності таких причин міг би заподіяти працівникові або іншим особам шкоду, що значно перевищує ту шкоду, що заподіяна власникові невиходом на роботу.
У своїй пояснювальній ОСОБА_1 зазначає, що він був відсутній на роботі 22.09.2019 року за сімейними обставинами (т.1 а.с. 175).
В суді першої інстанції позивач ОСОБА_1 , допитаний у якості свідка, та свідок ОСОБА_15 показали, що вночі 21 вересня 2019 року ОСОБА_15 , яка є матір`ю позивача. мала поганий стан здоров`я, високу температуру, потребувала ліків та догляду, у зв`язку з чим ОСОБА_1 перебував усю ніч і день біля своєї матері до того часу, як приїхав його батько і він пішов на роботу у третю зміну, про що домовився по телефону з в.о. начальника дільниці № 12 Козачком Ю.Н.
Вказані покази свідків не спростовані стороною відповідача АТ Кривбасзалізрудком, а доводи апеляційної скарги про те, що суду не надано належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_1 попередив свого безпосереднього керівника про неможливість вийти на роботу у другу зміну та узгодив з ним можливість вийти на роботу у третю зміну, колегією суддів не прймаються, оскліьки ці обставини підтверджено показами свідків, а клопотання про допит свідка ОСОБА_2 , який міг би підтвердити або спростувати той факт, що ОСОБА_1 було дозволено вийти у іншу зміну, у зв`язку з сімейними обставинами, відповідач, на якого законом покладено тягар доведення вчинення працівником дисциплінарного проступку, не заявляв, ані в суді першої, ані в суді апеляціної інстанції.
При цьому, суд першої інстанції вірно врахував й ту обставину, що ОСОБА_1 , будучи впевненим у погодженні його безпосереднім начальником зміну графіку виходу на роботу, прибув на роботу у третю зміну, що підтверджує його пояснення, надані у якості свідка у суді першої інстанції.
Таким чином, суд першої інстанції правильно визнав поважною причину відсутності ОСОБА_1 на роботі 22.09.2019 року за сімейними обставинами, та дійшов висновку про недоведеність відповідачем винної поведінки позивача та, як наслідок, визнав незаконним та скасував наказ № 5578 від 21.10.2019 року Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності по шахті «Тернівська», яким було оголошено догану ОСОБА_1 та позбавлено 100% виробничої премії за вересень 2019 року.
Доводи апеляційної скарги відповідача про пропуск позивачем строку оскарження наказів № 4949 від 17.09.2019 року та № 5578 від 21.10.2019 року, колегія суддів відхиляє, з огляду на наступне.
Відповідно до статей 233, 234 КЗпП України, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний умісті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.
Відповідно до пункту 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов`язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк.
Пункт 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Тобто він втілює «право на суд», яке, згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, включає в себе не тільки право ініціювати провадження, але й право розпочати провадження в суді за цивільним позовом та отримати його вирішення (наприклад, п. 25 рішення у справі «Кутіч проти Хорватії», п. 50 рішення у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства», п. 52 рішення у справі «Меньшакова проти України»).
Виходячи з аналізу прецедентної практики Європейського суду з прав людини щодо застосування пункту 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в аспекті «права на суд», тлумачення статті 233 КЗпП України, суд робить висновок, що початок перебігу строку звернення особи для захисту порушених законних прав та інтересів у сфері трудових правовідносин слід обчислювати від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про обставини порушення її прав.
Так, у статті 234 КЗпП України не передбачається перелік поважних причин для поновлення строку, оскільки їх поважність має визначається в кожному випадку, залежно від конкретних обставин. Вочевидь, що як поважні причини пропущення строку, встановленого в частині першій статті 233 КЗпП України, мають кваліфікуватися ті, які об`єктивно перешкоджали чи створювали труднощі для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами.
Відповідно до ч. 4 ст. 149 КЗпП України стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та не спростовано у суді апеляційної інстанції, позивача ОСОБА_1 не було під розписку ознайомлено із наказами № 4949 від 17.09.2019 року та № 5578 від 21.10.2019 року, та про їх існування останній довідався лише при ознайомленні з наказом про звільнення від 06.05.2020 року, і саме з цього часу починається перебіг тримісячного строку звернення до суду для оскарження наказу, який закінчується 06.08.2020 рокук.
Позовна заява подана до суду 13 липня 2020 року, тобто з дотриманням тримісячного строку, встановленого ст. 233 КЗпП України.
На підставі вищевикладеного, зважаючи на те, що факти вчинення позивачем дисциплінарних проступків не доведені належними та допустимими доказами, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що накази АТ «Криворізький залізорудний комбінат» № 4949 від 17.09.2019 року та № 5578 від 21.10.2019 року, якими позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності, є незаконними та підлягають скасуванню.
Погоджується колегія суддів й з висновками суду першої інстанції й щодо відсутності у діях позивача ОСОБА_1 ознак порушення трудової дисципліни, які стали підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності у травні 2020 року.
Так, зі змісту оскаржуваного наказу № 740-к від 06.05.2020 року вбачається, що « ОСОБА_1 , незважаючи на вже наявні дисциплінарні стягнення у вигляді догани, накладені наказами № 4949 від 17.09.2019 року та № 5578 від 21.10.2019 року, 09 квітня 2020 року, працюючи у третю зміну (робочий час з 15.30 до 22.30, видача наряду з 14.30 до 14.40, спуск у шахту о 15.00), запізнився на видачу наряду, з`явився у нарядній о 15.20 год., поводив себе зухвало, порушення трудової дисципліни не вбачав у своїх діях. Згідно Правил внутрішнього трудового розпорядку по шахті «Тернівська» для підземних працівників з 01.01.2020 року, затверджених директором шахти «Тернівська» ОСОБА_5 , видача наряду третій зміні встановлена з 14.30 год. до 14.40 год., спуск у шахту о 15.00 год. Вказаними діями ОСОБА_1 допустив систематичне порушення п. 2.1.1 ПВТР ПАТ «Кривбасзалізрудком» на 2011-2012 роки та вимог чинного законодавства ст. 139 КЗпП України».
Пунктом 2.1.1Правил внутрішнього трудового розпорядку ПАТ «Кривбасзалізрудком» на 2011-2012 року, про систематичне порушення якого зазначається у наказі № 740-к, передбачає обов`язки працівників, а саме «працювати чесно і сумлінно, дотримуватися дисципліни праці, своєчасно і точно виконувати розпорядження адміністрації, використовувати весь робочий час для продуктивної праці, утримуватись від дій, що заважають іншим працівникам виконувати їхні трудові обов`язки, постійно підвищувати свою кваліфікацію, виконувати доручену йому роботу особисто і не мають права передоручати її виконання іншій особі.
Під дисципліною праці розуміється сукупність правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок та визначають трудові обов`язки сторін трудового договору, а також методи забезпечення виконання цих обов`язків.
Трудова дисципліна передбачає обов`язок працівників дотримуватися дисципліни праці і право роботодавців вимагати від працівників виконання тільки тих обов`язків, які зумовлені чинним законодавством, локальними актами та трудовим договором. Крім того, дисципліна праці виступає елементом трудових правовідносин, який полягає в обов`язку працівника підпорядковуватися дисципліні праці даного виробництва, його внутрішньому трудовому розпорядку.
Об`єктивна сторона трудової дисципліни полягає у певному порядку, без якого не може існувати підприємство. Цей порядок у певній частині регулюється нормами трудового права і формується як особлива специфічна частина правопорядку, що пристосована до умов виробництва і діє в межах даного підприємства у вигляді внутрішнього трудового розпорядку.
Відповідно до положень ст. 141 КЗпП України, роботодавець повинен правильно організувати працю працівників, створювати умови для зростання продуктивності праці, забезпечувати трудову і виробничу дисципліну, неухильно додержувати законодавства про працю і правил охорони праці, уважно ставитися до потреб і запитів працівників, поліпшувати умови їх праці та побуту.
Стаття 142 КЗпП України передбачає, що трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням роботодавця і виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) на основі типових правил.
Наказом № 378 від 09.12.2019 року, виданим директором шахти «Тернівська» ПАТ «Кривбасзалізрудком», встановлено норму тривалості робочого часу та режим роботи шахти в 2020 році (пункт 3 Наказу).
Відповідно до Додатку 2 до Наказу № 378, який має назву «Правила внутрішнього трудового розпорядку по шахті «Тернівська» для підземних працівників з 01.01.2020» і який за своїм змістом є режимом робочого дня, на дільниці № 12 третій зміні встановлені: час видачі наряду з 14.30 год. до 14.50 год, спуск до шахти о 15.00 год. та 15.20 год. (т.1 а.с. 166).
У Додатку № 3 до Наказу № 378 під назвою «Графік спуску підйому працівників по шахті «Тернівська» з 01.01.2020», встановлений час спуску до шахти 3-ої зміни о 15.00 год. та о 15.30 год. (т.1 а.с. 165).
У службовій записці, яка зазначена однією з підстав притягнення ОСОБА_1 до відповідальності, начальник дільниці № 12 ОСОБА_7 доводить до відома директора ш. Тернівська про те, що ОСОБА_1 09.04.2020 року, працюючи у третю зміну (робочий час з 15.30 до 22.30, видача наряду з 14.30 до 14.40, спуск до шахти о 15.00) запізнився на видачу наряду, з`явився у нарядній о 15.20 год., пояснення надати відмовився (т.1 а.с. 170).
Натомість, свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_1 прийшов у нарядну о 15.05 год., а сам позивач, допитаний судом першої інстанції як свідок, пояснив, що він прийшов у нарядну о 14.45 год. і побачив, що видача нарядів ще не закінчилася.
При цьому, відповідно до копії книги видачі нарядів 09 квітня 2020 року ОСОБА_1 отримав наряд, однак час його отримання не відображений (т.1 а.с. 25), а свідки ОСОБА_4 і ОСОБА_1 зазначали, що час приходу на роботу, час видачі наряду не фіксується на підприємстві.
Згідно табелю виходу на роботу за квітень 2020 року встановлено, що 09 квітня 2020 року ОСОБА_1 відпрацював 7 годин (т.1 а.с. 39).
З огляду на такі розбіжності щодо часу прибуття ОСОБА_1 у нарядну, які зазначені у службовій записці ОСОБА_7 і у його показах, наданих у судовому засіданні, відсутність зафіксованого часу приходу ОСОБА_1 на роботу та у нарядну, а також зважаючи на те, що 09 квітня 2020 року ОСОБА_1 отримав наряд, був допущений до роботи та відпрацював 7 годин, тобто робочу зміну, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що стороною відповідача не спростовані доводи позивача про своєчасність прибуття на видачу наряду у період з 14.30 до 14.50 год., як це визначено у Додатку № 2 до Наказу № 378, та, відповідно, відсутність у його діях порушення трудової дисципліни.
Крім того, судом першої інстанції вірно враховано й ту обставину, що адміністрацією підприємства було направлено подання до профспілкового комітету ПМГУ ш. Тернівська ПАТ «Кривбасзалізрудком» про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 згідно з п. 3 ст. 40 КЗпП України, однак профспілковий комітет надав відмову у наданні згоди на звільнення (т.1 а.с. 51).
З огляду на викладене, оскільки відповідач не довів системність невиконання позивачем без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, правильними також є висновки суду про скасування наказу № 740-к від 06.05.2020 «Про звільнення» про звільнення позивача та поновлення його на роботі зі стягненням на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу, розмір якого відповідачем не спростовано.
Висновки суду не суперечать висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 27 березня 2019 року в справі № 524/3490/17 та від 03 вересня 2019 року в справі № 466/8377/16.
Так, відповідно до частини першої та другої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
При ухваленні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
У випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, встановленими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 1995 року №348).
Вимушений прогул це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати.
На день розгляду справи у суді першої інстанції, позивач перебував у вимушеному прогулі 3950,10 робочих годин, а тому, з урахуванням середньогодиного заробітку останнього у розмірі 83,1352 грн., на його користь підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 328463,46 грн., який в апеляційній скарзі фактично не оспорюється та відповідачем не надається власний розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
При цьому, надання представником АТ «Кривбасзалізрудком», під час розгляду справи судом апеляційної інстанції, власного розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу колегією суддів до уваги не приймається, оскільки, згідно ч. 1 ст. 13, ч. 1 ст. 367 ЦПК України, і зважаючи на роз`яснення, викладені в п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24.10.2008 року, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та заявлених позовних вимог у суді першої інстанції.
Відповідно до статей 233, 234 КЗпП України, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний умісті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.
Враховуючи те, що відповідач отримав трудову книжку 06.05.2020 року, то перебіг місячного строку починається з наступного дня, тобто з 07.05.2020 року.
Водночас, згідно із Законом України від 30.03.2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» КЗпП доповнено главою XIX, згідно якої під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Отже, звернувшись до суду з даним позовом 13.07.2020 року - під час дії карантину, позивач місячний строк не пропустив, оскільки вказаний строк продовжується на строк дії карантину, й доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними.
При відшкодуванні моральної шкоди, суд першої інстанції правильно застосував статтю 237-1 КЗпП України, якоюпередбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Порядок відшкодування шкоди визначається законодавством.
Зазначена норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.
За змістом вказаного положення закону підставою для відшкодування моральної шкоди згідно ізст. 237-1 КЗпП Україниє факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (з відповідними змінами) роз`яснено, що відповідно дост. 237-1 КЗпП Україниза наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Рішеннями Європейського суду з прав людини у справах «Тома проти Люксембургу» (2001), «Надбала проти Польщі» (2000) визнається, що при визнанні звільнення позивача незаконним, суд вважає доведеним, що порушення законних прав позивача призвели до моральних страждань, вимагали від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси.
При визначенні розміру моральної шкоди суд виходить із ступеня та характеру перенесених позивачем моральних страждань, що були викликані порушенням її гарантованогоконституцієюправа на працю, характеру та способу заподіяння моральної шкоди, враховує також ту обставину, що задоволення позову в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є одночасно і частковою компенсацією заподіяної моральної шкоди.
На переконання колегії суддів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висноку про те, що з відповідача належить стягнути на користь позивача компенсацію моральної шкоди, оскільки неправомірними діями відповідача щодо безпідставного звільнення, йому було завдано моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, у зв`язку з необхідністю докладання значних зусиль протягом тривалого часу для відновлення своїх прав на працю, що потягло за собою зміну звичного укладу життя позивача.
Погоджується колегія суддів і з розміром морального відшкодування, який визначений судом першої інстанції з урахуванням конкретних обставин справи та відповідає принципу розумності та справедливості.
Не можна погодитись з доводами апеляційної скарги відповідача АТ «Кривбасзалізрудком» про те, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, стягнутих з відповідача на користь ОСОБА_1 , є необґрунтованим, не підтверджений належними доказами та явно завищеним.
Так, положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збірдоказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно із частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок спростування співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, фінансового стану обох сторін та інших обставин.
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Схожі висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц.
Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові на позивача.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2статті 137 ЦПК України).
У частині четвертій статті 263 ЦПК України визначено, щопри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до правової позиції,висловленої Верховним Судом у постановах від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 і від 11 листопада 2020 року у справі № 673/1123/15-ц, витрати за надану професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).
Як вбачається з матеріалів справи, згідно Договору про надання правової допомоги від 06 липня 2020 року та Ордеру від 06 липня 2020 року, професійну правничу допомогу позивачу ОСОБА_1 надавала адвокат Ратушна Р.П. (а.с. т. 1 а.с.84, т.2 а.с. 82-84).
Згідно Акту приймання-передачі правничої допомоги від 04 лютого 2022 року, адвокатом Ратушною Р.П. були вчинені дії щодо складання адвокатських запитів, позовної заяви від 06.07.2020 року, клопотання про витребування доказів, відповіді на відзив, позовної заяви від 17.05.2020 року, заяви про виклик свідків, участь у судових засіданнях, всього на загальну суму 8500,00 грн. (т. 2 а.с. 84), які було сплачено згідно квитанції серії БВАА № 394919 від 30.12.2021 року у повному обсязі (т. 2 а.с. 85).
З урахуванням складності справи, обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, критерію необхідності підготовки процесуальних документів та значимості таких дій у справі виходячи з її конкретних обставин, а також зважаючи на задоволення заявлених позовних вимог у повному обсязі, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 500,00 грн. є обґрунтованими та їх стягнення не суперечить принципу розподілу судових витрат та є пропорційним до розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, колегія суддів повністю погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки судом першої інстанції повно з`ясовані фактичні обставини справи, які мають істотне значення для справи в межах наданих сторонами доказів, правильно визначені правовідносини, що склалися між сторонами, їх об`єктивний склад, права та обов`язки сторін, вірно застосовані норми матеріального права та не порушені норми процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають достатніх підстав для скасування рішення суду.
Аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.
При цьому, Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу відповідача Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» залишити без задоволення.
Рішення Жовтневогорайонногосуду містаКривогоРогуДніпропетровської областівід04липня 2022року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 30 січня 2023 року
Головуючий:
Судді:
