ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: [email protected]
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
УХВАЛА
про забезпечення позову
"31" січня 2023 р. Справа № 916/379/23Господарський суд Одеської області у складі судді Нікітенка С.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 (Вх. 2-100/23 від 27.01.2023) про забезпечення позову, у справі
за позовом: ОСОБА_1 , м. Ізмаїл,
до: Товариства з обмеженою відповідальністю АВТОМАРКЕТ, м. Ізмаїл,
до: Товариства з обмеженою відповідальністю ДЕХАБ, м. Одеса,
про визнання недійсним правочину та застосування наслідків недійсності правочину.
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю АВТОМАРКЕТ, Товариства з обмеженою відповідальністю ДЕХАБ, в якій просить:
- Визнати недійсним акт приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: 3382, 3383, виданий 12.12.2020, видавник: TOB «АВТОМАРКЕТ» та ТОВ «ДЕХАБ»;
- Визнати недійсним рішення, оформлене протоколом установчих зборів Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕХАБ» № 1/28-11 від 28.11.2022. в частині внесення до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕХАБ» товариством з обмеженою відповідальністю «АВТОМАРКЕТ» нежитлових будівель (автомобільний торговельний комплекс), загальною площею 1571,1 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_1 ;
- Визнати недійсним рішення загальних зборів товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОМАРКЕТ», що оформлене протоколом, яким було вирішено внести до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕХАБ» товариством з обмеженою відповідальністю «АВТОМАРКЕТ» нежитлових будівель (автомобільний торговельний комплекс), загальною площею 1571,1 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_1 ;
- Застосувати наслідки недійсності правочину - акту приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: 3382, 3383, виданий 12.12.2020, видавник: ТОВ «АВТОМАРКЕТ» та ТОВ «ДЕХАБ», а саме: скасувати рішення державного реєстратора Юридичного департаменту Одеської міської ради, Одеська обл., Шерстюк Володимира Дмитрівна (індексний номер 65805291 від 16.12.2022) про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) щодо нерухомого майна - нежитлові будівлі (автомобільний торговельний комплекс), загальною площею 1571,1 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомі майна 2670752551080.
Разом з позовною заявою ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Одеської області з заявою про забезпечення позову, в якій просить суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на нерухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕХАБ», зокрема на нежитлові будівлі нежитлові будівлі (автомобільний торговельний комплекс), загальною площею 1571,1 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та заборонити державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно, в т. ч. нотаріусам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відповідно до вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", вчинення будь-яких реєстраційних дій, в тому числі реєстрацію прав та їх обтяжень з відкриттям розділу щодо об`єкту нерухомого майна: нежитлові будівлі (автомобільний торговельний комплекс), загальною площею 1571,1 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник вказує, що ним заявлено немайнові вимоги, а також те, що судове рішення у разі задоволення позову не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких я звернулася до суду.
При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Заявник наголошує, що нерухоме майно, яке було передане TOB «АВТОМАРКЕТ» на підставі оскаржуваних правочинів на користь ТОВ «ДЕХАБ» та зберігається в останнього, може бути відчужено на користь третіх осіб до моменту виконання рішення.
Наявність таких ризиків обумовлюється поведінкою ТОВ «АВТОМАРКЕТ» та ТОВ «ДЕХАБ», яке мало місце після мого звернення до суду, зокрема 01 грудня 2022 року з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОМАРКЕТ", в якій ОСОБА_1 просила суд стягнути з відповідача - ТОВ «АВТОМАРКЕТ» вартість частки у статутному капіталі у сумі 5261293,14 грн та судові витрати. За вказаною позовною заявою, ухвалою Господарського суду Одеської області від 07 грудня 2022 року відкрито провадження у справі № 916/3260/22. Вже 12 грудня 2022 року, тобто менше ніж через тиждень після відкриття провадження у справі № 916/3260/22, відповідачі вчинили дії щодо відчуження нерухомого майна. Відчуження майна відбулось з метою недопущення звернення стягнення на нього у зв`язку з невиконанням зобов`язань ТОВ «АВТОМАРКЕТ» свого обов`язку, встановленому статтею 24 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» та в подальшому виконання майбутнього рішення суду по справі № 916/3260/22. Такі дії відповідачів спрямовані на позбавлення ТОВ «АВТОМАРКЕТ» нерухомості, після відчуження нерухомого майна у ТОВ «АВТОМАРКЕТ» не залишилось активів, за рахунок яких можливо було б задовольнити мої вимоги, як кредитора.
ОСОБА_1 вважає, що невжиття таких заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких Берова О.Д. звернулась до суду.
Отже, наявні достатні підстави вважати, що у разі невжиття заходів забезпечення позову в рамках ініційованого позову, є ризик настання негативних наслідків для ОСОБА_1 , як позивача, у вигляді подальшого відчуження об`єкту нерухомого майна на користь третіх осіб, який вже було відчужено ТОВ «АВТОМАРКЕТ» на користь ТОВ «ДЕХАБ».
Відтак, у випадку невжиття запропонованих заходів забезпечення позову, це може утруднити та/або взагалі унеможливити захист і поновлення у межах цього судового провадження моїх прав, як позивачки, та у зв`язку з чим ОСОБА_1 буде вимушена ініціювати нові судові процеси для відновлення своїх прав.
Також зазначає, що накладення арешту на нерухоме майно ТОВ «ДЕХАБ» не має негативних наслідків для такої господарської діяльності, оскільки особа не позбавляється права володіти та користуватися таким майном, а тому такі вимоги є співрозмірними, адекватним та ефективним способом забезпечення позову у даній справі.
Так само, співрозмірним, адекватним та ефективним способом забезпечення позову у даній справі є заборона державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно, в т.ч. нотаріусам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відповідно до вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", вчинення будь-яких реєстраційних дій, в тому числі реєстрацію прав та їх обтяжень з відкриттям розділу, щодо спірних об`єктів нерухомого майна.
Вказаний захід забезпечення позову шляхом заборони вчинення будь-яких реєстраційних дій, в тому числі реєстрації прав та їх обтяжень з відкриттям розділу, щодо спірного об`єкту нерухомого майна до вирішення спору по суті також не призведе до обмеження прав відповідачів.
Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, суд дійшов до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.
Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
У відповідності до ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Забезпечення позову це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача (який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його), що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.
Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду. Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. При цьому забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його тощо.
Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
При вжитті таких заходів суд повинен з`ясувати наявність зв`язку між конкретним видом забезпечувальних заходів і предметом відповідної позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
Крім того, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України).
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Так, предметом позову по даній справі є вищезазначені вимоги немайнового характеру. Таким чином, у даному випадку має застосовуватись та досліджуватись така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких позивач звернувся до господарського суду.
При цьому суд зазначає, що обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що, зрештою, дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення балансу інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язань після пред`явлення позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Наведена правова позиція викладена і у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 року у справі № 910/1040/18.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов`язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги.
При цьому, законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення із заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Системний аналіз висновків про застосування норм права, які викладені в постанові Верховного Суду від 25.05.2018 року у справі № 916/2786/17, та положень ч. 1 ст. 136 і 137 Господарського процесуального кодексу України, дає підстави дійти до висновку, що під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені в ч.ч. 2, 5, 6, 7 ст. 137 Господарським процесуальним кодексом України).
Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.
При цьому суд зазначає, що підстава вжиття заходів забезпечення позову, як ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, також має бути підтверджена відповідними доказами, які б підтверджували обставини, на які посилається заявник, а саме лише посилання в заяві на потенційну можливість того, що невжиття заявленого заходу забезпечення позову може призвести до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав.
Таким чином, заходи забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду за наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Право на ефективний засіб юридичного захисту встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи.
Слід зазначити, що згідно рішення Європейського суду з прав людини від 29 червня 2006 року у справі Пантелеєнко проти України засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31 липня 2003 року у справі Дорани проти Ірландії, було зазначено що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17.07.2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Наразі суд зазначає, що обставини щодо наявності/відсутності обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, суд встановлює під час ухвалення рішення по суті спору, разом цим, матеріали позовної заяви та заяви про забезпечення позову містять відповідні обґрунтування, на підтвердження яких надано докази та які суд має оцінити, вирішуючи питання про наявність/відсутність підстав саме для вжиття заходів забезпечення позову.
Як вбачається з матеріалів справи, 12 січня 2023 року позивач, отримавши Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 320073663, йому стало відомо про те, що власником нежитлових будівель, які розташовані за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, пр. Незалежності (колишня назва - Суворова), 221 стало Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕХАБ».
Підставою для державної реєстрації права власності за ТОВ «ДЕХАБ» на вищевказаний об`єкт нерухомого майна зазначено акт прийому-передачі нерухомого майна, серія та номер: 3382, 3383, виданий 12.12.2022, видавник ТОВ «АВТОМАРКЕТ» та ТОВ «ДЕХАБ», протокол, серія та номер: 1/28-11, виданий 28.11.2022, видавник установчі збори засновників ТОВ «ДЕХАБ».
В свою чергу, відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 315204216 від 15 листопада 2022 року, станом на 15 листопада 2022 року ТОВ «АВТОМАРКЕТ» належали на праві власності нежитлові будівлі, що розташовані за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, пр. Незалежності (колишня назва - Суворова), 221.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань станом на 28.12.2022, засновниками Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕХАБ», були ОСОБА_2 з розміром частки засновника 4584,00 грн та Товариство з обмеженою відповідальністю «АВТОМАРКЕТ», з розміром частки засновника 87100,00 грн.
З вказаного вбачається, що ТОВ «АВТОМАРКЕТ» стало засновником ТОВ «ДЕХАБ» та в якості внеску до статутного капіталу передало нежитлові будівлі, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
Отже, передача TOB «АВТОМАРКЕТ» майна до статутного капіталу ТОВ «ДЕХАБ» була здійснена після виникнення у ТОВ «АВТОМАРКЕТ» обов`язку зі сплати позивачу вартості частки як учасника, що вибув, про що відповідачу (ТОВ «АВТОМАРКЕТ») достовірно було відомо.
В подальшому, 29.12.2022 року відбулася державна реєстрація змін до відомостей про ТОВ «ДЕХАБ», зокрема зміна складу засновників (учасників), а саме змінився засновник ТОВ «ДЕХАБ» з ТОВ «АВТОМАРКЕТ» на ОСОБА_3 , що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 12.01.2023.
Таким чином, визнання недійними оскаржуваних правочинів про відчуження TOB «АВТОМАРКЕТ» свого майна на користь ТОВ «ДЕХАБ» та застосування наслідків визнання цих правочинів недійсними, призведе до повернення у власність ТОВ «АВТОМАРКЕТ» належного йому майна.
Отже, суд вважає обґрунтованими посилання заявника щодо можливості подальшого відчуження відповідачем (ТОВ «ДЕХАБ») або передачу у користування третім особам об`єкту нерухомого майна, наслідком чого, у разі задоволення позову у даній справі, виконання рішення суду буде неможливим. З огляду на викладене, суд вважає такий вид забезпечення позову, як накладення арешту на нерухоме майно та заборона органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, проводити будь-які реєстраційні дії щодо об`єкта нерухомого майна, обґрунтованим та співмірним із предметом та підставами позову у даній справі.
Згідно з ч. 5, 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Частинами 1 та 4 ст. 141 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання.
З урахуванням відсутності у суду інформації з приводу можливих збитків Товариства з обмеженою відповідальністю АВТОМАРКЕТ та Товариства з обмеженою відповідальністю ДЕХАБ, у зв`язку із вжиттям заходів забезпечення позову, правові підстави для зустрічного забезпечення наразі не вбачаються. Разом з тим, вказані особи не позбавлені права подати до суду відповідне клопотання, яке підлягає розгляду в порядку та протягом строків, встановлених статтею 141 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
1. Заяву ОСОБА_1 (Вх. суду 2-100/23 від 27.01.2023) про забезпечення позову у справі № 916/379/23 - задовольнити.
2. Накласти арешт на нерухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕХАБ», зокрема на нежитлові будівлі нежитлові будівлі (автомобільний торговельний комплекс), загальною площею 1571,1 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та заборонити державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно, в т. ч. нотаріусам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відповідно до вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", вчинення будь-яких реєстраційних дій, в тому числі реєстрацію прав та їх обтяжень з відкриттям розділу щодо об`єкту нерухомого майна: нежитлові будівлі (автомобільний торговельний комплекс), загальною площею 1571.1 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , до набрання законної сили рішенням Господарського суду Одеської області у справі № 916/379/23.
3. Стягувачем за цією ухвалою є - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).
4. Боржником за цією ухвалою є - Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЕХАБ" (665091, м. Одеса, вул. Середня, буд.24/6, кв. 74; код 44982513).
5. Ухвала з урахуванням п. 2 ч. 1 ст. 3, ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження" має статус виконавчого документа. В силу ст. 129-1 Конституції України та ст. 144 ГПК України ця ухвала є обов`язковою для виконання всіма органами, організаціями та посадовими особами на всій території України.
6. Відповідно до приписів ст. 235 ГПК України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
7. Ухвала набрала законної сили 31 січня 2023 року.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга у відповідності до частини 1 статті 256 ГПК України.
Ухвалу підписано 31.01.2023.
Суддя Нікітенко Сергій Валерійович
