ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_____________________________________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 травня 2023 рокум. ОдесаСправа № 916/379/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Таран С.В.,
Суддів: Поліщук Л.В., Богатиря К.В.,
при секретарі судового засідання: Степановій О.В.,
за участю представників:
від Берової Олени Дмитрівни участі не брали,
від Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОМАРКЕТ" участі не брали,
від Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕХАБ" Серт О.В.,
від державного реєстратора Юридичного департаменту Одеської міської ради Шерстюк Володимири Дмитрівни участі не брали,
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕХАБ"
на ухвалу Господарського суду Одеської області від 31.01.2023 про забезпечення позову, прийняту суддею Нікітенком С.В., м. Одеса,
у справі №916/379/23
за позовом: ОСОБА_1
до відповідачів:
-Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОМАРКЕТ";
-Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕХАБ"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: державного реєстратора Юридичного департаменту Одеської міської ради Шерстюк Володимири Дмитрівни
про визнання недійсними акту приймання-передачі та рішень, застосування наслідків недійсності правочину
ВСТАНОВИВ:
У січні 2023 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОМАРКЕТ" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕХАБ", в якому просила:
-визнати недійсним акт приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: 3382, 3383, виданий 12.12.2020, видавник: Товариство з обмеженою відповідальністю "АВТОМАРКЕТ" та Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЕХАБ";
-визнати недійсним рішення, оформлене протоколом установчих зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕХАБ" №1/28-11 від 28.11.2022, в частині внесення Товариством з обмеженою відповідальністю "АВТОМАРКЕТ" до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕХАБ" нежитлових будівель (автомобільний торговельний комплекс) загальною площею 1571,1 кв.м, розташованих за адресою: Одеська обл., Ізмаїльський р., м. Ізмаїл, проспект Незалежності, будинок 221;
-визнати недійсним рішення загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОМАРКЕТ", що оформлене протоколом, яким було вирішено внести до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕХАБ" Товариством з обмеженою відповідальністю "АВТОМАРКЕТ" нежитлових будівель (автомобільний торговельний комплекс) загальною площею 1571,1 кв.м, розташованих за адресою: Одеська обл., Ізмаїльський р., м. Ізмаїл, проспект Незалежності, будинок 221;
-застосувати наслідки недійсності правочину - акту приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: 3382, 3383, виданий 12.12.2020, видавник: Товариство з обмеженою відповідальністю "АВТОМАРКЕТ" та Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЕХАБ", а саме: скасувати рішення державного реєстратора Юридичного департаменту Одеської міської ради Шерстюк Володимири Дмитрівни (індексний номер 65805291 від 16.12.2022) про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) щодо нерухомого майна нежитлових будівель (автомобільний торговельний комплекс) загальною площею 1571,1 кв.м, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2670752551080).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внесення нежитлових будівель (автомобільного торговельного комплексу) загальною площею 1571,1 кв.м, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕХАБ" було протиправно здійснене Товариством з обмеженою відповідальністю "АВТОМАРКЕТ" з метою ухилення від виконання зобов`язань щодо виплати позивачці, як колишньому учаснику вказаного товариства, вартості її частки.
За вказаною позовною заявою місцевим господарським судом 31.01.2023 відкрито провадження у справі №916/379/23 та залучено до участі у даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - державного реєстратора Юридичного департаменту Одеської міської ради Шерстюк Володимиру Дмитрівну.
Одночасно з поданням позовної заяви ОСОБА_1 було подано заяву про забезпечення позову б/н від 26.01.2023 (вх.№2-100/23 від 27.01.2023), в якій остання просила забезпечити позов шляхом накладення арешту на нерухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕХАБ", зокрема, на нежитлові будівлі (автомобільний торговельний комплекс) загальною площею 1571,1 кв.м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , та шляхом заборони державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно, в тому числі нотаріусам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відповідно до вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", вчинення будь-яких реєстраційних дій, в тому числі реєстрацію прав та їх обтяжень з відкриттям розділу щодо об`єкту нерухомого майна: нежитлових будівель (автомобільний торговельний комплекс) загальною площею 1571,1 кв.м, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування даної заяви позивачка посилалася на те, що вона зверталася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОМАРКЕТ" про стягнення вартості частки (справа №916/3260/22), між тим менше ніж через тиждень після відкриття провадження у вказаній справі дане товариство з метою виведення активів здійснило дії щодо відчуження належних йому нежитлових будівель (автомобільного торговельного комплексу) загальною площею 1571,1 кв.м, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом їх передачі до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕХАБ". За таких обставин, ОСОБА_1 зауважила на тому, що на теперішній час Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЕХАБ", будучи зареєстрованим власником спірного автомобільного торговельного комплексу, може на власний розсуд розпоряджатися ним, у зв`язку з чим існує небезпека чергового відчуження зазначеного майна на користь третіх осіб, що, в свою чергу, призведе до неможливості ефективного поновлення порушених прав позивачки, за захистом яких вона звернулася до суду в межах даної справи.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 31.01.2023 у справі №916/379/23 (суддя Нікітенко С.В.) заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову б/н від 26.01.2023 (вх.№2-100/23 від 27.01.2023) задоволено; накладено арешт на нерухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕХАБ", зокрема, на нежитлові будівлі (автомобільний торговельний комплекс) загальною площею 1571,1 кв.м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , та заборонено державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно, в тому числі нотаріусам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відповідно до вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", вчинення будь-яких реєстраційних дій, в тому числі реєстрацію прав та їх обтяжень з відкриттям розділу щодо об`єкту нерухомого майна: нежитлових будівель (автомобільний торговельний комплекс) загальною площею 1571,1 кв.м, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , до набрання законної сили рішенням Господарського суду Одеської області у справі №916/379/23.
Вказана ухвала суду мотивована існуванням реальної загрози того, що невжиття обраних позивачкою заходів забезпечення позову у разі задоволення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист порушених прав ОСОБА_1 , за захистом яких вона звернувся до суду, оскільки у випадку, якщо до закінчення розгляду даної справи спірне майно буде відчужене, остання не зможе захистити свої права в межах даного судового провадження.
Не погодившись з прийнятою ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЕХАБ" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Одеської області від 31.01.2023 про забезпечення позову у справі №916/379/23 скасувати та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.
Зокрема, в апеляційній скарзі скаржник наголошує на тому, що при постановленні оскаржуваної ухвали про забезпечення позову місцевий господарський суд безпідставно не врахував, що спір у даній справі не належить до господарської юрисдикції, у зв`язку з чим позов у даній справі мав бути повернутий позивачці. Водночас, за твердженням апелянта, запропоновані ОСОБА_1 заходи забезпечення позову були вжиті судом першої інстанції без належного обґрунтування необхідності їх вжиття (у тому числі, за відсутності доказів, які б свідчили про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЕХАБ" вчиняло, вчиняє або планує вчиняти будь-які дії, які б істотно ускладнили чи унеможливили виконання рішення суду або ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав/інтересів позивачки, за захистом яких вона звернулася до суду), а також без обґрунтування співмірності вказаних заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами. Крім того, скаржник зазначає про те, що вжиті оскаржуваною ухвалою заходи забезпечення позову перешкоджають господарській діяльності апелянта.
У відзиві на апеляційну скаргу б/н від 05.04.2023 (вх.№346/23/Д2 від 05.04.2023) ОСОБА_1 , посилаючись на її безпідставність та необґрунтованість, просить апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕХАБ" залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Одеської області від 31.01.2023 про забезпечення позову у справі №916/379/23 без змін. Зокрема, позивачка зауважує на тому, що позов у даній справі нею було подано як учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОМАРКЕТ", який вибув, у зв`язку з чим в силу вимог статті 20 Господарського процесуального кодексу України відповідний спір повинен бути вирішений в порядку господарського судочинства. Позивачка також наголошує на тому, що наявність реальних ризиків відчуження спірного майна обумовлена поведінкою відповідачів, оскільки під час розгляду іншої судової справи за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОМАРКЕТ" про стягнення вартості частки, власне, і відбулося відчуження спірного майна на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕХАБ", що, в свою чергу, зумовило необхідність нового звернення позивачки до суду з позовом у цій справі. Водночас, за твердженням позивачки, вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову не мають жодних негативних наслідків для господарської діяльності апелянта, натомість ці заходи є співмірними, адекватними та ефективними.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Таран С.В., суддів: Поліщук Л.В., Богатиря К.В. від 21.03.2023 за вказаною апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження; встановлено строк для подання відзивів на апеляційну скаргу, а також будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 05.04.2023.
В подальшому ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.04.2023 вирішено розглянути апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕХАБ" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 31.01.2023 про забезпечення позову у справі №916/379/23 поза межами строку, встановленого частиною другою статті 273 Господарського процесуального кодексу України, у розумний строк, достатній для забезпечення можливості реалізації учасниками процесу відповідних процесуальних прав з урахуванням запровадженого в Україні воєнного стану, а також призначено дану справу до розгляду на 31.05.2023 о 10:00.
У судовому засіданні 31.05.2023, проведеному в режимі відеоконференції, представник Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕХАБ" апеляційну скаргу підтримав, представники ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОМАРКЕТ" та державного реєстратора Юридичного департаменту Одеської міської ради Шерстюк Володимири Дмитрівни участі не брали, хоча були належним чином сповіщені про дату, час та місце його проведення, що підтверджується матеріалами оскарження ухвали (а.с.104, 105, 107).
Товариство з обмеженою відповідальністю "АВТОМАРКЕТ" та державний реєстратор Юридичного департаменту Одеської міської ради Шерстюк Володимира Дмитрівна своїм правом згідно з частиною першою статті 263 Господарського процесуального кодексу України не скористалися, відзивів на апеляційну скаргу не надали, що згідно з частиною третьою статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.
В силу статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши пояснення представника апелянта, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Господарським судом Одеської області норм права, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Реалізація права на судовий захист, гарантованого кожному статтями 55, 124 Конституції України, багато в чому залежить від належного правового механізму, складовою якого, зокрема, є інститут забезпечення позову у судовому процесі.
Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
За правилами цієї статті заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.
Отже, забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача чи інших учасників справи для того, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені в частинах другій, п`ятій, шостій та сьомій статті 137 Господарського процесуального кодексу України).
Судовий розсуд це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.
Саме такий сталий правовий висновок Верховного Суду викладено у низці постанові останнього, зокрема, від 24.10.2022 у справі №916/950/22 та від 15.05.2019 у справі №910/688/13.
Згідно з частиною першою статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до частини четвертої статті 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову і, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Адекватність (співмірність) заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони вчиняти певні дії (пункт 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011).
Під час вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову необхідно враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, які не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.
Аналогічний правовий висновок Верховного Суду викладено в постанові від 09.09.2019 у справі №924/433/19.
Предметом спору у даній справі є вимоги про визнання недійсними акту приймання-передачі та рішень (установчих і загальних зборів), а також про застосування наслідків недійсності правочину (у вигляді скасування рішення державного реєстратора).
Отже, апеляційний господарський суд враховує, що у даній справі заявник звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, а відтак у даному випадку така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не підлягає дослідженню, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
В немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Саме така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:
-розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
-забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
-наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;
-імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви (пункти 1, 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011).
Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має оцінювати обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наявності зв`язку між конкретним заходом щодо забезпечення позову і змістом позовних вимог та обставинами, на яких вони ґрунтуються, та доказами, які наведені на їх підтвердження, а також положеннями законодавства, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, подаючи позов.
Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
В силу частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).
За умовами статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З огляду на положення статей 13, 74, 80 Господарського процесуального кодексу України особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Саме така правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 12.06.2019 у справі №910/773/19.
Таким чином, необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до істотного ускладнити чи неможливості ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, в межах одного судового провадження без нових звернень до суду.
При цьому апеляційним господарським судом враховується, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 22.07.2019 у справі №914/120/19.
Звертаючись з позовом у даній справі, ОСОБА_1 послалася на незаконність внесення нежитлових будівель (автомобільного торговельного комплексу) загальною площею 1571,1 кв.м, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕХАБ", оскільки, за твердженням позивачки, передача вказаного майна була здійснена Товариством з обмеженою відповідальністю "АВТОМАРКЕТ" з метою ухилення від виконання зобов`язань щодо виплати ОСОБА_1 , як колишньому учаснику вказаного товариства, вартості її частки.
Колегія суддів вбачає, що ОСОБА_1 зверталася з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОМАРКЕТ" про визнання недійсним оформленого протоколом №1/20 від 20.04.2020 рішення загальних зборів учасників (засновників) вказаного товариства в частині визначення розміру вартості частки у майні даної юридичної особи, яка підлягала їй виплаті (справа №916/1724/20). Вказана позовна вимога була обґрунтована тим, що оскаржуваним рішенням загальних зборів учасників (засновників) Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОМАРКЕТ" порушено її права як учасника цього товариства, який вибув, оскільки розмір її частки, що підлягав виплаті у зв`язку із виходом з даного товариства, визначений неправильно.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.07.2022 у справі №916/1724/20, мотивувальна частина якої була змінена постановою Верховного Суду від 21.09.2022, у задоволенні вищенаведеного позову ОСОБА_1 було відмовлено.
Підставою для відмови у задоволенні позову у справі №916/1724/20 стала неефективність обраного позивачкою способу захисту, остання заявила вимогу про визнання недійсним оскаржуваного рішення загальних зборів, а не вимогу про стягнення з відповідача частки у статутному капіталі товариства.
В подальшому ОСОБА_1 звернулася з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОМАРКЕТ" про стягнення з відповідача вартості частки у сумі 5261293,14 грн (справа №916/3260/22). В обґрунтування даного позову ОСОБА_1 послалася на те, що вона була учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОМАРКЕТ" із внеском до статутного капіталу у розмірі 1164430,62 грн, що складало 47,8% статутного капіталу, при цьому, враховуючи, що 15.01.2020 позивачку було виключено зі складу учасників цього товариства на підставі її власної заяви, загальними зборами учасників товариства прийнято рішення про виплату їй частки статутного капіталу у сумі 616428,80 грн, між тим, за твердженням позивачки, визначення вартості частки на рівні 616428,80 грн є невірним, оскільки на підставі частини сьомої статті 24 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" позивач має право на виплату частки учасника у товаристві, виходячи з дійсної (ринкової) вартості майна товариства, а не з вартості, за якою майно обліковується.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.12.2022 у справі №916/3260/22 за вищенаведеною позовною заявою відкрито провадження.
12.12.2022 було проведено державну реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕХАБ", про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис №1005561020000081683.
Засновником Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕХАБ" стало Товариство з обмеженою відповідальністю "АВТОМАРКЕТ", яке внесло до статутного капіталу вказаної новоутвореної юридичної особи нежитлові будівлі (автомобільний торговельний комплекс) загальною площею 1571,1 кв.м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
14.12.2022 державним реєстратором Юридичного департаменту Одеської міської ради Шерстюк В.Д. було проведено державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕХАБ" на нежитлові будівлі (автомобільний торговельний комплекс) загальною площею 1571,1 кв.м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2670752551080). В якості підстав для державної реєстрації права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕХАБ" на вищевказаний об`єкт нерухомого майна значаться: акт прийому-передачі нерухомого майна (серія та номер: 3382, 3383; виданий 12.12.2022; видавник: Товариство з обмеженою відповідальністю "АВТОМАРКЕТ" та Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЕХАБ") та протокол (серія та номер: 1/28-11; виданий 28.11.2022; видавник: установчі збори засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕХАБ").
29.12.2022 державним реєстратором Юридичного департаменту Одеської міської ради Лєсною Т.О. було здійснено державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЕХАБ", а саме: до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис №1005561020000081683 "Зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи" (зокрема, змінився засновник Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕХАБ" з Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОМАРКЕТ" на ОСОБА_2 ).
Отже, під час розгляду справи №916/3260/22 (а саме: через тиждень після відкриття провадження) Товариство з обмеженою відповідальністю "АВТОМАРКЕТ", достеменно знаючи про наявність у нього обов`язку зі сплати на користь позивачки вартості її частки у статутному капіталі даного товариства та незгоду останньої з вартістю частки, яка визначена у оформленому протоколом №1/20 від 20.04.2020 рішенні загальних зборів учасників (засновників) Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОМАРКЕТ", передало належні йому нежитлові будівлі (автомобільний торговельний комплекс) загальною площею 1571,1 кв.м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , в якості внеску до статутного капіталу до новоствореного Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕХАБ", а в подальшому вийшло зі складу засновників цього товариства, залишивши спірне нерухоме майно в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕХАБ", що, в свою чергу, зумовило необхідність звернення ОСОБА_1 до суду з новим позовом, який розглядається в межах даної справи №916/379/23.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про доведеність позивачкою існування реальної загрози того, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЕХАБ", виступаючи зареєстрованим власником нежитлових будівель (автомобільного торговельного комплексу) загальною площею 1571,1 кв.м, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , може повторно відчужити спірне майно, що, в свою чергу, знову призведе до неможливості реального поновлення інтересів ОСОБА_1 як учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОМАРКЕТ", який вибув, в межах даної справи без нових звернень до суду та фактично знівелює мету судового захисту та принцип процесуальної економії.
Враховуючи викладене, з огляду на відсутність у матеріалах справи жодного доказу на підтвердження того, що заявлені позивачкою та, відповідно, вжиті місцевим господарським судом заходи забезпечення позову перешкоджають господарській діяльності відповідачів, беручи до уваги те, що у випадку, якщо до закінчення розгляду справи спірне майно буде відчужене, ОСОБА_1 у разі задоволення позову не зможе захистити або поновити свої права в межах даного судового провадження без нових звернень до суду (зокрема, без звернення з позовами, направленими на припинення права власності нових набувачів спірного майна тощо), Південно-західний апеляційний господарський суд вважає обґрунтованим висновок Господарського суду Одеської області про те, що адекватними та такими, що забезпечують збалансованість інтересів учасників справи, у повному обсязі співвідносяться із заявленими позивачкою вимогами та гарантують досягнення реального і ефективного захисту порушених прав у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову, є заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на нежитлові будівлі (автомобільний торговельний комплекс) загальною площею 1571,1 кв.м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , та заборони державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно, в тому числі нотаріусам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відповідно до вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", вчинення будь-яких реєстраційних дій, в тому числі реєстрацію прав та їх обтяжень з відкриттям розділу щодо зазначеного об`єкту нерухомого майна.
Крім того, колегія суддів зазначає, що застосовані у даній справі заходи забезпечення позову носять тимчасовий характер та мають наслідком збереження існуючого становища до завершення розгляду справи по суті заявлених позовних вимог, при цьому у матеріалах справи відсутні жодні докази на підтвердження того, що заявлені позивачкою та, відповідно, вжиті місцевим господарським судом заходи забезпечення позову перешкоджають господарській діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕХАБ", тим більше, що вказані заходи направлені на обмеження права наведеного відповідача розпоряджатися спірним майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна.
Посилання апелянта на те, що при постановленні оскаржуваної ухвали про забезпечення позову місцевий господарський суд безпідставно не врахував, що спір у даній справі не належить до господарської юрисдикції, у зв`язку з чим позовна заява у даній справі мала бути повернута позивачці разом з заявою про забезпечення позову, апеляційним господарським судом до уваги не приймаються, оскільки позов обґрунтований порушенням корпоративних прав ОСОБА_1 як учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОМАРКЕТ", який вибув, у зв`язку з чим відповідно до пункту 3 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України даний спір підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
Таким чином, оцінивши доводи позивачки щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом спору, імовірність істотного ускладнення або неможливості ефективного захисту порушених прав позивачки, за захистом яких остання звернулася до суду, у разі невжиття таких заходів, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується з законним та обґрунтованим висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову б/н від 26.01.2023 (вх.№2-100/23 від 27.01.2023).
З огляду на викладене та враховуючи те, що твердження апелянта щодо порушення Господарським судом Одеської області норм права при прийнятті оскаржуваної ухвали від 31.01.2023 про забезпечення позову у справі №916/379/23 не знайшли свого підтвердження, підстав для скасування зазначеного судового акта суд апеляційної інстанції не вбачає.
Керуючись статтями 136, 137, 232, 233, 236, 240, 255, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕХАБ" залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду Одеської області від 31.01.2023 про забезпечення позову у справі №916/379/23 без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 05.06.2023.
Головуючий суддяС.В. Таран
СуддяЛ.В. Поліщук
СуддяК.В. Богатир
