УХВАЛА
14 лютого 2023 року
м. Київ
cправа № 908/1957/21(908/3544/21)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Картере В.І. - головуючий, Білоус В.В., Пєсков В.Г.
розглянувши клопотання Державної податкової служби України про продовження строку для усунення недоліків касаційної скарги
та матеріали касаційної скарги Державної податкової служби України
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.08.2022 (колегія суддів у складі: Чередко А.Є. - головуючий, Коваль Л.А., Мороз В.Ф.)
та рішення Господарського суду Запорізької області від 25.01.2022 (суддя Юлдашев О.О.)
у справі № 908/1957/21 (908/3544/21)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиторське підприємство "Вертикаль"
до відповідача Державної податкової служби України
про оскарження рішень та дій суб`єкта владних повноважень
в межах справи № 908/1957/21
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиторське підприємство "Вертикаль"
про банкрутство,-
ВСТАНОВИВ:
До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 19.09.2022 надійшла касаційна скарга Державної податкової служби України (далі - ДПС України) на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.08.2021 та рішення Господарського суду Запорізької області від 25.01.2022 у справі № 908/1957/21 (908/3544/21).
Ухвалою Верховного Суду від 07.11.2022 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ДПС України на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.08.2021 та рішення Господарського суду Запорізької області від 25.01.2022 у справі № 908/1957/21 (908/3544/21), розгляд справи призначено на 30.11.2022.
Ухвалою Верховного Суду від 30.11.2022 касаційне провадження у справі № 908/1957/21 (908/3544/21) за касаційною скаргою ДПС України на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.08.2021 та рішення Господарського суду Запорізької області від 25.01.2022 закрито на підставі пункту 4 частини 1 статті 296 ГПК України.
ДПС України 02.01.2023 повторно подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.08.2022 та рішення Господарського суду Запорізької області від 25.01.2022 у справі № 908/1957/21 (908/3544/21) разом із клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.01.2023 касаційну скаргу ДПС України залишено без руху у зв`язку з тим, що скарга подана після закінчення строків, установлених статтею 288 ГПК України, а підстави про поновлення строку на касаційне оскарження, які наведені у касаційній скарзі визнані судом неповажними, також скаржником не було надано суду належних доказів сплати судового збору у розмірі 9080,00 грн; надано скаржнику строк для усунення недоліків, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали.
30.01.2023 ДПС України отримало ухвалу Верховного Суду від 23.01.2023 про залишення касаційної скарги без руху, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення з трек-номером - 0101617964725.
ДПС України 02.02.2023 подала до Верховного Суду заяву про продовження строку для усунення недоліків касаційної скарги в частині сплати судового збору. Також у вказаній заяві скаржник зазначає про поновлення строку на касаційне оскарження.
Обґрунтовуючи клопотання про продовження строку для усунення недоліків касаційної скарги скаржник вказує, що станом на дату закінчення строку, наданого для усунення недоліків касаційної скарги, відповіді та/або платіжного доручення від департаменту фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку не отримано, у зв`язку з чим ДПС України не може виконати вимоги ухвали Верховного Суду від 23.01.2023 в установлений строк.
Розглянувши заяву ДПС України про продовження строку на усунення недоліків касаційної скарги, колегією суддів вирішено відмовити у задоволенні вказаного клопотання з огляду на таке.
Згідно зі змісту частини 2 та частини 4 статті 174 ГПК України строк на усунення недоліків, це строк, який встановлений судом, але не може перевищувати десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви (скарги) без руху .
Відповідно до частини 2 статті 119 ГПК України встановлений судом процесуальний трок може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Зі змісту наведеної норми випливає, що за заявою учасника може бути продовжений тільки строк, який встановлений судом і який не сплив на час звернення учасника справи із заявою. Процесуальний строк може бути продовжений також з ініціативи суду. Разом з тим на відміну від поновлення процесуального строку, вирішення судом питання про продовження процесуального строку не обумовлене вчиненням учасником процесуальної дії. Навпаки, процесуальний закон виходить з того, що процесуальний строк продовжується для вчинення процесуальної дії, яка ще не вчинена.
При цьому, оскільки у тих випадках, коли суду процесуальним законом надано право встановити строк в межах певного строку, встановленого ГПК України, суд також не може продовжити строк понад встановлений ГПК України строк.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2018 у справі № 904/5995/16.
Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду звертає увагу скаржника на те, що для усунення недоліків касаційної скарги Судом було надано максимальний десятиденний строк, встановлений ГПК України для усунення недоліків.
Враховуючи вищевикладене, суд касаційної інстанції вважає, що у задоволенні клопотання про продовження строку, встановленого Судом на усунення недоліків касаційної скарги, слід відмовити.
Також Суд розглянувши заяву про поновлення пропущеного процесуального строку на касаційне оскарження, дійшов висновку, що підстави, які наводить у ньому скаржник, не можуть вважитися поважними з огляду на таке.
У вказаній заяві скаржник обґрунтовує підстави для поновлення строку на касаційне оскарження, наводячи підстави, аналогічні тим, що були визнані судом неповажними, а саме: скаржником вперше було вчасно подано касаційну скаргу до Верховного Суду на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.08.2021 та рішення Господарського суду Запорізької області від 25.01.2022, ухвала Верховного Суду від 30.11.2022 про закриття касаційного провадження у справі №908/1957/21 (908/3544/21) надійшла на адресу скаржника лише 20.12.2022, скаржник не погоджується з висновками, викладеними в оскаржуваному судового рішенні апеляційної інстанції та просить його скасувати з інших підстав, а саме, пункту 1 та пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України та пункту 8 частини 1 статті 310 ГПК України.
Проте, Судом вже надавалася оцінка вказаним обставинам, які викладені у новій заяві, а саме - в ухвалі про залишення касаційної скарги без руху від 23.01.2023 та такі підстави для поновлення процесуального строку були визнані неповажними.
Частиною першою статті 119 ГПК України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.
Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідної заяви скаржника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.
Таким чином, для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.
За змістом статті 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен при вирішенні питання щодо прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, визначеним законом.
Відповідно до частини 1 статті 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.
Принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. "вирішена справа"), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися. Іншими словами, цей принцип гарантує остаточність рішень ("що вирішено - вирішено і не має переглядатися до безмежності").
Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У пункті 41 рішення від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що "правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків".
Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. de Rada Cavanilles v. Spain, рішення від 28.10.1998, Reports 1998 -VIII, с. 3255, § 45, Peretyaka and Sheremetyev v. Ukraine, № 17160/06 та № 35548/06, § 34, ЄСПЛ, від 21.12.2010)
Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (Diya 97 v. Ukraine, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21.10.2010).
У справі "Устименко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що сама концепція "поважних причин" не є чіткою, тому для національних судів ще важливішим було вказати причини свого рішення про поновлення пропущеного строку і відновлення провадження у справі заявника.
Якщо строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.
Суд повторює, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі "Рябих проти Росії" (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, п.п. 51 і 52, ECHR 2003-Х).
Виходячи із зазначених критеріїв, Європейський суд з прав людини визнає легітимними обмеженнями встановленні державами - членів Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Нешев проти Болгарії" від 28.10.2004).
Фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватися як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється суть чіткого встановлення законодавцем кожного з процесуальних строків (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.10.2018 у справі № 5/452/06).
Відповідно до частини третьої статті 292 ГПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 293 цього Кодексу суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними.
Проте ДПС України у своєму клопотанні не наводить достатніх обґрунтувань пропуску процесуального строку, які можна було б вважати непереборними та пов`язаними з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій (а саме своєчасного подання касаційної скарги у передбачені ГПК України строки), у зв`язку з чим Суд визнає наведені підстави неповажними та відмовляє у задоволенні клопотання.
Частиною третьою статті 292 ГПК України передбачено, що якщо заяву про поновлення строку не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 цього Кодексу.
Виходячи з наведеного, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ДПС України на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.08.2021 та рішення Господарського суду Запорізької області від 25.01.2022 у справі № 908/1957/21 (908/3544/21).
Керуючись статтями 234, 235, 292, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,
УХВАЛИВ:
1. Відмовити Державній податковій службі України у задоволенні клопотання про продовження строку для усунення недоліків касаційної скарги.
2. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 908/1957/21 (908/3544/21) за касаційною скаргою Державної податкової служби України на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.08.2021 та рішення Господарського суду Запорізької області від 25.01.2022.
3. Касаційну скаргу разом з доданими до неї матеріалами надіслати скаржнику. Копію касаційної скарги залишити у Верховному Суді.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Картере
Судді В. Білоус
В. Пєсков
