Єдиний державний реєстр судових рішень
ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/9705/17 Суддя першої інстанції: Добрянська Я.І.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 лютого 2023 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Пилипенко О.Є.
суддів - Глущенко Я.Б. та Черпіцької Л.Т.,
при секретарі - Ткаченко В.В.,
за участю:
представника відповідачів: - Щекуна О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Міністерства юстиції України та Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 жовтня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих при Міністерстві юстиції України, Міністерства юстиції України, третя особа: Головне територіальне управління юстиції у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И Л А :
У серпні 2017 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих при Міністерстві юстиції України (далі - відповідач-1, Дисциплінарна комісія, Комісія), Міністерства юстиції України (далі - відповідач-2), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів, - Головного територіального управління юстиції у Київській області (далі - третя особа, ГТУЮ у Київській області), у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача-1 в частині застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого, оформлене протоколом засідання від 01 червня 2017 року №60/06/17;
- визнати протиправним та скасувати наказ відповідача-2 від 26 червня 2017 року №2019/5 «Про анулювання свідоцтва про право на зайняття діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), виданого ОСОБА_1 », яким припинено діяльність арбітражного керуючого ОСОБА_1 ;
- зобов`язати відповідача-2 внести до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України відомості про скасування наказу від 26 червня 2017 року №2019/5 «Про анулювання свідоцтва про право на зайняття діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), виданого ОСОБА_1 » та вилучити з Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України запис про анулювання виданого позивачу свідоцтва про право на зайняття діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) від 23 лютого 2013 року №359, внесеного на підставі оскаржуваного наказу.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 лютого 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2018 року, позовні вимоги задоволено повністю.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30 липня 2019 року касаційну скаргу Міністерства юстиції України задоволено частково. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 лютого 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2018 року скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Скасовуючи зазначені судові рішення та направляючи справу на новий розгляду до суду першої інстанції, Верховний Суд орієнтував суди попередніх інстанцій на те, щоб дослідили обставини щодо виду перевірки, яка проводилася відносно позивача, підстави її проведення, на підставі яких документів вона здійснювалася, процедури проведення такої перевірки.
Зокрема Верховний Суд вказав на передчасність висновків судів попередніх інстанцій про протиправність визначення відповідачами виду дисциплінарного стягнення для позивача, оскільки судами не встановлено, який саме проступок було вчинено позивачем, його тяжкість та чи застосовувалися раніше до ОСОБА_1 дисциплінарні стягнення, а також не встановлено форму прояву у позивача відмови у проведенні перевірки, не досліджено акт такої відмови.
За наслідками нового розгляду справи рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 жовтня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2022 року, адміністративний позов задоволено.
Постановою Верховного Суду від 08 грудня 2022 року касаційну скаргу Міністерства юстиції України задоволено частково, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2022 року скасовано та направлено справу № 826/9705/17 на новий розгляд до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Скасовуючи рішення суду апеляційної інстанції Верховним Судом було зазначено, що у цій справі суд апеляційної інстанції за наслідком судового розгляду не звернув увагу на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, а також допустив порушення норм процесуального права щодо вирішення питання про можливість прийняття до матеріалів справи додатково поданих апелянтом (Міністерством юстиції України) доказів та, відповідно, дослідження таких доказів.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2022 року, колегією суддів у складі головуючого судді - Пилипенко О.Є., суддів: Глущенко Я.Б., Черпіцької Л.Т. прийнято до свого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих при Міністерстві юстиції України, Міністерства юстиції України, третя особа: Головне територіальне управління юстиції у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, призначено розгляд справи на 24 січня 2023 року о 10:00 год. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2023 року колегією суддів було зобов`язано представника Міністерства юстиції України та Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих у строк до 06 лютого 2023 року надати:
- обґрунтовані пояснення яким чином та коли були вручені повідомлення про проведення перевірки?
- чому докази направлення такого повідомлення засобами поштового зв`язку були подані лише після скасування рішень Окружного адміністративного суду м. Києва та Шостого апеляційного адміністративного суду Верховним Судом?
- яка кількість раз на ОСОБА_1 було накладено дисциплінарне стягнення у вигляді попередження (надати належним чином завірені розпорядження), які з них на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції вже скасовані судовими рішеннями чи оскаржені? 07 лютого 2023 року, відповідно до штампу вхідної кореспонденції суду Вх.№ 5474, від представника Міністерства юстиції України надійшли додаткові пояснення у справі на виконання вимог ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2023 року.
Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У відповідності до ст.. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Відповідно до ч.4 ст. 317 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позапланова перевірка діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 у 2017 році при виконанні повноважень ліквідатора про банкрутство ТОВ «Торговий дім «Александер», викладених в окремій ухвалі Господарського суду Київської області від 12.08.2015 у справі №Б13/188-11, результати якої стали предметом оскарження у справі, що розглядається, ініційована вже вчетверте, при цьому, пунктом 2.12 Порядку № 1284/5 передбачено, що повторна перевірка з питань, що вже були предметом перевірки, не допускається, крім випадків, передбачених цим Порядком, також згідно положення частини 3 статті 109 Закону №2343-XII рішення щодо накладення дисциплінарного стягнення приймається протягом двох місяців з дня виявлення проступку, але не пізніше одного року з дня його вчинення, наведене кореспондується з положеннями пункту 7.5 Порядку №1284/5, згідно якого рішення щодо накладення дисциплінарного стягнення може бути прийняте Дисциплінарною комісією протягом двох місяців з дня виявлення проступку, але не пізніше одного року з дня його вчинення, проступком, за яке на позивача було накладено дисциплінарні стягнення є невиконання вимог Окремої ухвали Господарського суду Київської області від 12.08.2015 у справі №Б13/188-11, що свідчить про недотримання відповідачем строків накладення дисциплінарного стягнення, з огляду на вищевикладене, а також враховуючи безпідставне притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності за один і той самий проступок, порушення строків накладення дисциплінарного стягнення суд вважає оскаржувані рішення та наказ протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Колегія суддів, враховуючи правові висновки Верховного Суду, вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо необхідності задоволення позову, проте з інших правових підстав, у зв`язку з чим рішення суду підлягає зміні у мотивувальній частині, з огляду на наступне.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 здійснював незалежну професійну діяльність арбітражного керуючого на підставі свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) від 27 лютого 2013 року № 359, виданого Міністерством юстиції України, без обмеження строку дії.
Арбітражний керуючий Саєнко В.В. виконував повноваження ліквідатора ТОВ «Торговий дім «Александер» (справа №Б13/188-11).
Господарським судом Київської області 12 серпня 2015 року постановлено окрему ухвалу у справі №Б13/188-11 у зв`язку із неподанням ОСОБА_1 звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу, та неявкою арбітражного керуючого до суду в червні-липні 2015 року.
Питання дотримання позивачем вимог законодавства під час виконання повноважень ліквідатора у справі №Б13/188-11 про банкрутство ТОВ «Торговий дім «Александер» було предметом позапланових невиїзних перевірок у 2015-2017 роках, ініційованих з питань, викладених в окремій ухвалі Господарського суду Київської області від 12 серпня 2015 року у справі №Б13/188-11.
Листом від 16 листопада 2016 року №9.4-33/1789 позивача повідомлено про проведення позапланової перевірки діяльності арбітражного керуючого при виконанні повноважень ліквідатора про банкрутство ТОВ «Торговий дім «Александер», з питань, викладених в окремій ухвалі Господарського суду Київської області від 12 серпня 2015 року у справі №Б13/188-11.
За результатами указаної перевірки, 23 лютого 2017 року на засіданні Дисциплінарної комісії за участі позивача було прийнято рішення застосувати до арбітражного керуючого дисциплінарне стягнення у вигляді попередження на підставі подання від 26 січня 2017 року №893.
Листом Департаменту з питань судової роботи та банкрутства Міністерства юстиції України від 28 лютого 2017 року №9.4-32/202 «Щодо результатів засідання дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів)» зобов`язано ГТУЮ у Київській області провести позапланову перевірку діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 під час виконання ним повноважень ліквідатора ТОВ «Торговий дім «Александер» з питань, викладених в окремій ухвалі Господарського суду Київської області від 12 серпня 2015 року.
Актом про ненадання документів на перевірку від 18 квітня 2017 року №28/17 встановлено ненадання позивачем документів згідно з переліком, викладеним у повідомленні ГТУЮ у Київській області від 07 квітня 2017 року №21/17 про проведення позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого.
Актом про відмову арбітражного керуючого в проведенні перевірки від 18 квітня 2017 року №29/17 зафіксовано відмову ОСОБА_1 в проведенні перевірки, а саме безпідставно не надано без обґрунтованих пояснень у визначенні органом контролю терміни документи згідно з переліком, викладеним у повідомленні ГТУЮ у Київській області від 07 квітня 2017 року №21/17 про проведення позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого.
Після отримання вищезазначених актів, 20 квітня 2017 року позивачем направлено до ГТУЮ у Київській області пояснення з приводу отримання повідомлення та прохання врахувати зазначене у разі складання подання до Міністерства юстиції України та пояснення з приводу надання документів з предмету перевірки від 20 квітня 2017 року №20/04-1.
У зв`язку зі складенням ГТУЮ у Київській області вказаних актів Дисциплінарною комісією складено подання від 04 травня 2017 року №961 про накладення на арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення.
29 травня 2017 року о 17 год 54 хв на офіційну електронну адресу позивача на порталі mail.gov.ua, яка зазначена в документах обов`язкової звітності в Єдиному реєстрі арбітражних керуючих направлено повідомлення про засідання дисциплінарної комісії 01 червня 2017 року.
У період з 29 травня 2017 року до 10 червня 2017 року позивач був відсутній на території України, що підтверджується копією закордонного паспорту позивача.
Згідно з витягом з протоколу засідання дисциплінарної комісії від 01 червня 2017 року №60/06/17 за результатами розгляду подання від 04 травня 2017 року №961 вирішено застосувати до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).
Під час визначення виду дисциплінарного стягнення відповідно до частини другої статті 109 Закону № 2343-XII враховано, що рішенням Дисциплінарної комісії від 23 лютого 2017 року за результатом розгляду подання від 26 січня 2017 року №893 до арбітражного керуючого ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді попередження у зв`язку з відмовою арбітражного керуючого у проведенні перевірки.
Згадки про направлені позивачем пояснення від 20 квітня 2017 року протокол не містить.
Наказом Міністерства юстиції України від 26 червня 2017 року №2019/5 «Про анулювання свідоцтва про право на зайняття діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), виданого ОСОБА_1 », відповідно до пункту 5 частини першої статті 112 Закону № 2343-XII на підставі подання дисциплінарної комісії про застосування до арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) від 01 червня 2017 року №719 та протоколу її засідання від 01 червня 2017 року №60/06/17, анульовано свідоцтво про право на зайняття діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), виданого Саєнку В.В.
У Єдиному реєстрі арбітражних керуючих розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України за посиланням http://ak.minjust.gov.ua/main/viewer?id=35654&number=359 у відомостях про ОСОБА_1 міститься посилання на наказ відповідача-1 від 26 червня 2017 року №2019/5 про припинення діяльності арбітражного керуючого.
Вважаючи вищевказані рішення в частині застосування до арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого та наказ про анулювання свідоцтва про право на зайняття діяльності арбітражного керуючого, яким припинено діяльність позивача протиправними, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вимоги до арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) його права та обов`язки, процедура підтвердження права на здійснення такої діяльності, отримання такого права, контроль за діяльністю арбітражних керуючих, види відповідальності та інші питання, пов`язані з діяльністю арбітражних керуючих визначені положеннями Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14 травня 1992 року № 2343-ХІІ (далі - Закон № 2343-ХІІ, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
У розумінні статті 1 вказаного Закону арбітражним керуючим є фізична особа, призначена господарським судом у встановленому порядку в справі про банкрутство як розпорядник майна, керуючий санацією або ліквідатор з числа осіб, які отримали відповідне свідоцтво і внесені до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.
Частиною третьою статті 98 Закону №2343-XII визначено, що під час реалізації своїх прав та обов`язків арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) зобов`язаний діяти добросовісно, розсудливо, з метою, з якою ці права та обов`язки надано (покладено), обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на підставі, у межах та спосіб, що передбачені Конституцією та законодавством України про банкрутство.
За змістом частини першої статті 106 Закону №2343-XII контроль за діяльністю арбітражних керуючих здійснюється у формі планових перевірок за певний період часу не частіше одного разу на два роки. Повторна перевірка з питань, що вже були предметом перевірки, не допускається. Попередні періоди, що раніше перевірялися, не можуть бути предметом наступних перевірок, крім перевірок за зверненнями фізичної чи юридичної особи.
Згідно з частиною другою статті 106 Закону № 2343-XII позапланові виїзні та невиїзні перевірки здійснюються за зверненнями громадян чи юридичних осіб, якщо з таких звернень вбачається необхідність проведення додаткового контролю з боку державного органу з питань банкрутства. Для проведення невиїзної перевірки державний орган з питань банкрутства надсилає арбітражному керуючому (розпоряднику майна, керуючому санацією, ліквідатору) письмовий запит у межах предмета звернення. У зазначений в запиті строк арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) надсилає державному органу з питань банкрутства вмотивовану відповідь та копії відповідних документів.
Відповідно до статті 105 Закону № 2343-XII дисциплінарними проступками арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) є винне невиконання або неналежне виконання обов`язків арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора)
Згідно з положеннями частин другої - п`ятої статті 107 Закону № 2343-XII арбітражні керуючі (розпорядники майна, керуючі санацією, ліквідатори) несуть дисциплінарну відповідальність в порядку, встановленому цим Законом.
Державний орган з питань банкрутства за поданням Дисциплінарної комісії накладає на арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) дисциплінарні стягнення.
Рішення щодо накладення дисциплінарного стягнення приймається протягом двох місяців з дня виявлення проступку, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
Про накладення на арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення робиться запис в Єдиному реєстрі арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.
Відповідно до частини першої статті 108 Закону № 2343-XII дисциплінарна комісія утворюється у встановленому державним органом з питань банкрутства порядку для здійснення контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), перевірки організації їх роботи, дотримання ними вимог законодавства з питань банкрутства та правил професійної етики.
Дисциплінарна комісія розглядає заяви, скарги та подання на арбітражних керуючих; організовує перевірку оприлюднених фактів, що принижують честь і гідність арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів); надає консультації і рекомендації, а також готує методичні розробки з питань професійної етики арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) та застосування прогресивних практик; приймає рішення про застосування до арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) дисциплінарних стягнень (частина четверта статті 108 Закону № 2343-XII).
Частиною шостою статті 108 Закону № 2343-XII визначено, що рішення дисциплінарної комісії оформлюються протоколом, що підписується усіма присутніми на засіданні членами комісії.
Згідно зі статтею 109 Закону № 2343-XII дисциплінарними стягненнями, що накладаються на арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), є: 1) попередження; 2) позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).
Під час визначення виду дисциплінарного стягнення враховується ступінь вини арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), тяжкість вчиненого ним проступку, а також чи застосовувалися раніше до арбітражного керуючого дисциплінарні стягнення.
Рішення щодо накладення дисциплінарного стягнення приймається протягом двох місяців з дня виявлення проступку, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
Про накладення на арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) дисциплінарного стягнення робиться запис в Єдиному реєстрі арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.
За змістом пункту 5 частини першої статті 112 Закону № 2343-XII підставами для припинення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) є, зокрема, накладення дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).
Згідно з частинами першою та другою статті 113 Закону № 2343-XII у разі наявності підстав для позбавлення права арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) дисциплінарна комісія вносить державному органу з питань банкрутства відповідне подання.
Державний орган з питань банкрутства приймає рішення про позбавлення права арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) та вносить до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України запис про припинення повноважень арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).
Рішення державного органу з питань банкрутства про позбавлення арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) може бути оскаржено арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) до суду. Оскарження рішення не зупиняє його дію (частина п`ята статті 113 Закону № 2343-XII).
Відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 липня 2014 року № 228, із змінами та доповненнями станом на момент виникнення спірних правовідносин, Міністерство юстиції України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, зокрема, з питань банкрутства.
Постановою Кабінету Міністрів України від 02 липня 2014 року № 228 затверджено Положення про Міністерство юстиції України (далі - Положення № 228, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), відповідно до пунктів 1, 3, 10 якого Мін`юст є державним органом з питань банкрутства та здійснює державну політику з питань банкрутства у межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, здійснює організацію і контроль за їх виконанням.
Згідно з підпунктом 50 пункту 4 Положення № 228 Мін`юст як державний орган з питань банкрутства здійснює контроль за діяльністю арбітражних керуючих.
Так, з метою реалізації повноважень щодо здійснення контролю відповідно до статті 106 Закону № 2343-XII наказом Міністерства юстиції України від 27 червня 2013 року № 1284/5 затверджено Порядок контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) (далі - Порядок № 1284/5, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пункту 1.3. Порядку № 1284/5 контроль за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) (далі - арбітражний керуючий) здійснюють Мін`юст як державний орган з питань банкрутства та за його дорученням головні територіальні управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі як територіальні органи з питань банкрутства.
За змістом пункту 2.8. Порядку № 1284/5 для проведення перевірки орган контролю надає доручення на проведення перевірки.
На підставі доручення на проведення перевірки оформлюються посвідчення на проведення перевірки (додаток 2) та повідомлення про проведення перевірки (додаток 3), які підписуються керівником структурного підрозділу Мін`юсту або структурного підрозділу територіального органу з питань банкрутства, відповідального за забезпечення реалізації повноважень державного органу з питань банкрутства (пункт 2.13. Порядку № 1284/5).
Згідно з пунктом 2.15. Порядку № 1284/5 повідомлення про проведення позапланової перевірки разом з копією документа (заяви, скарги), який став підставою для її проведення, вручається особисто арбітражному керуючому або за його дорученням представнику, що посвідчується його особистим підписом, а у разі неможливості такого вручення у строки, визначені у пункті 2.7 цього розділу, надсилається арбітражному керуючому рекомендованим листом за рахунок коштів органу контролю на поштову адресу місцезнаходження контори (офіса) арбітражного керуючого. У разі надсилання повідомлення про проведення перевірки рекомендованим листом додатково таке повідомлення може бути надіслане факсимільним зв`язком та електронною поштою за реквізитами, які подаються арбітражним керуючим у документах обов`язкової звітності.
У повідомленні про проведення позапланової перевірки визначаються питання, які будуть перевірені в межах предмета перевірки, перелік документів, які арбітражний керуючий зобов`язаний надати комісії для перевірки, строк, до якого арбітражний керуючий зобов`язаний надати комісії пояснення та копії визначених у повідомленні документів, та спосіб їх надання (підпункт 2.15.1. пункту 2.15 Порядку № 1284/5).
Арбітражний керуючий вважається повідомленим про проведення перевірки належним чином за умови, якщо повідомлення про проведення перевірки надіслано (вручено) йому органом контролю у строки та спосіб, визначені цим Порядком. Докази надсилання повідомлення арбітражного керуючого про проведення перевірки є невід`ємною частиною матеріалів перевірки (підпункт 2.15.2. пункту 2.15 Порядку № 1284/5).
Під час визначення виду дисциплінарного стягнення Дисциплінарною комісією враховуються ступінь вини арбітражного керуючого, обставини вчинення порушення, тяжкість вчиненого ним проступку, а також факти притягнення арбітражного керуючого до дисциплінарної відповідальності в минулому (пункт 7.6 Порядку №1284/5).
За змістом пункту 3.4. Порядку № 1284/5 арбітражний керуючий зобов`язаний, зокрема, надавати на вимогу комісії необхідні документи та їх копії, засвідчені в установленому порядку, пояснення, довідки, відомості та інші матеріали з питань, що виникають під час перевірки.
При відмові арбітражного керуючого в проведенні перевірки складається акт про відмову арбітражного керуючого в проведенні перевірки (додаток 4) у двох примірниках та перевірка закінчується на дату встановлення факту відмови (пункт 4.7. Порядку № 1284/5).
Згідно з підпунктами 4.7.1., 4.7.4. пункту 4.7. Порядку № 1284/5 відмовою арбітражного керуючого в проведенні перевірки вважаються, серед іншого, безпідставне ненадання або надання не в повному обсязі без обґрунтованих пояснень арбітражним керуючим у визначені органом контролю терміни документів згідно з переліком, викладеним у повідомленні про проведення перевірки органу контролю.
Акт про відмову арбітражного керуючого в проведенні перевірки є підставою для внесення до Дисциплінарної комісії подання щодо застосування до арбітражного керуючого дисциплінарних стягнень. Орган контролю протягом трьох робочих днів з дати підписання акта про відмову арбітражного керуючого в проведенні перевірки вносить пропозицію до структурного підрозділу Мін`юсту щодо внесення до Дисциплінарної комісії подання про накладення на арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення. До цієї пропозиції орган контролю додає акт про відмову з усіма документами, що є його невід`ємною частиною.
Відомості, включені до акта про відмову арбітражного керуючого в проведенні перевірки, повинні бути підтверджені документально, а відповідні документи є невід`ємною частиною цього акта (підпункт 4.7.2. пункту 4.7. Порядку № 1284/5).
Пунктом 7.1. Порядку № 1284/5 визначено, що підставами для накладення на арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення є: встановлення факту подання арбітражним керуючим у документах, які подаються для отримання свідоцтва на право здійснення діяльності арбітражного керуючого, неправдивих відомостей; вчинення арбітражним керуючим протягом року після винесення припису або розпорядження повторного порушення, аналогічного раніше вчиненому; невиконання арбітражним керуючим розпорядження про усунення порушень законодавства з питань банкрутства в строки, визначені органом контролю; відмова арбітражного керуючого в проведенні перевірки; грубе порушення арбітражним керуючим законодавства під час виконання повноважень, що призвело до грубого порушення прав та законних інтересів боржника та (або) кредиторів боржника (банкрута); встановлення за результатами перевірки неможливості арбітражного керуючого виконувати повноваження, а саме: втрата громадянства України, набрання законної сили обвинувальним вироком щодо арбітражного керуючого за вчинення корисливого злочину або яким арбітражному керуючому заборонено здійснювати цей вид господарської діяльності чи займати керівні посади; винесення Дисциплінарною комісією двох або більше попереджень.
Аналіз статей 105, 107 Закону № 2343-XII дає підстави для висновку, що арбітражний керуючий може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку, яким вважається винне невиконання або неналежне виконання ним своїх обов`язків. Накладення дисциплінарного стягнення на арбітражного керуючого здійснюється Міністерством юстиції України, яке є державним органом з питань банкрутства, за поданням Дисциплінарної комісії і при визначенні його виду враховується ступінь вини, тяжкість вчиненого проступку, наявність раніше застосованих дисциплінарних стягнень, а також інші обставини вчинення арбітражним керуючим порушення.
Водночас положеннями пунктів 7.6.1 та 7.6.2 Порядку № 1284/5 чітко розмежовано види відповідальності арбітражного керуючого за вчинення конкретних порушень.
Зокрема, відмова арбітражного керуючого в проведенні перевірки є підставою для накладення дисциплінарного стягнення у вигляді попередження. Винесення Дисциплінарною комісією двох або більше попереджень є підставою для накладення дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого.
Враховуючи положення пункту 4.7.1. Порядку № 1284/5 під відмовою арбітражного керуючого в проведенні перевірки необхідно розуміти випадки, серед іншого, ненадання арбітражним керуючим на письмову вимогу комісії документів, які стосуються предмета перевірки, за умови, що арбітражний керуючий був належним чином повідомлений про проведення перевірки.
Аналогічного висновку у подібних за змістом правовідносинах дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 13 листопада 2019 року у справі №806/1679/17, від 16 січня 2020 року у справі №820/1412/17, від 23 квітня 2020 року у справі №820/1740/17.
Одночасно слід наголосити на тому, що арбітражний керуючий має бути обізнаний про проведення відносно нього перевірки, що забезпечує можливість реалізувати його право на захист шляхом надання відповідних пояснень. Відсутність наведених складових є підставою для визнання рішення суб`єкта владних повноважень про притягнення до дисциплінарної відповідальності невмотивованим та необґрунтованим. А відсутність доказів, що свідчать про обізнаність арбітражного керуючого про проведення відносно нього перевірки свідчить про те, що контролюючим органом порушено порядок проведення такої перевірки, що надалі є підставою для визнання її неправомірною. Орган влади зобов`язаний виправдати свої дії шляхом обґрунтування своїх рішень, зазначивши у ньому мотиви, за яких він прийняв саме таке рішення.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07 серпня 2019 року у справі №816/423/17, від 28 січня 2021 року у справі № 520/5709/19.
Так, відповідно до матеріалів справи, повідомлення про проведення позапланової перевірки від 07 квітня 2017 року №21/7 було надіслано позивачу електронною поштою, що не заперечується сторонами.
Крім того, відповідно до змісту апеляційної скарги відповідача (поданої на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.10.2021 року) Управлінням, на виконання вимог п. 2.7 Порядку контролю письмово повідомлено позивача про проведення позапланової невиїзної перевірки за 9 календарних днів до дня початку її проведення, що підтверджується реєстром відправки рекомендованої кореспонденції від 07.04.2017 року та фіскальним чеком, вказані документи додані до апеляційної скарги.
Скасовуючи постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2022 року, Верховним Судом було наголошено, що суд апеляційної інстанції за наслідком судового розгляду допустив порушення норм процесуального права щодо вирішення питання про можливість прийняття до матеріалів справи додатково поданих апелянтом (Міністерством юстиції України) доказів та, відповідно, дослідження таких доказів.
Згідно ч.1, 3, 4 та 8 ст.79 КАС України Учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом із поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу.
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
У свою чергу ч.1, 3,4 ст. 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
Колегією суддів враховано, що вперше Міністерством юстиції України було вказано про направлення ОСОБА_1 повідомлення про проведення перевірки поштовим зв`язком лише 28.12.2021 року, тобто через 4 роки з дня звернення позивача до суду та відкриття провадження у справі. Разом з тим, відповідачем жодного разу впродовж цього часу таких доводів не було зазначено ані у відзивах на позов, додаткових поясненнях, ані в апеляційній скарзі (від 16.03.2018 року), ані в касаційній скарзі (від 27.06.2018 року).
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.01.2023 року, як зазначалось раніше, було зобов`язано відповідача надати пояснення «чому докази направлення такого повідомлення засобами поштового зв`язку були подані лише після скасування рішень Окружного адміністративного суду м. Києва та Шостого апеляційного адміністративного суду Верховним Судом ?».
Так, на виконання вимог ухвали суду відповідачем було повідомлено, що позапланову перевірку діяльності арбітражного керуючого проводило Управління (орган контролю), відтак, оригінали документів щодо проведених процедурних дій, у тому числі документи на підтвердження направлення повідомлення, містяться у останнього. Міністерству надсилається тільки примірник засвідчених копій таких документів, для перевірки відсутності порушень у діях Управління під час проведення перевірки позивача та передання даних матеріалів до Комісії для їх розгляду, що, на переконання відповідача, виключало можливість подання документів до суду, у зв`язку з відсутністю оригіналів цих документів у Міністерства.
Колегія суддів вважає такі доводи відповідача необґрунтованими, оскільки, як зазначено самим представником Міністерства у володінні останнього були відповідні копії документів і відповідач не був позбавлений можливості подати саме їх або заявити клопотання про витребування оригіналів документів в Управління, втім жодного разу впродовж 4 років цих дій вчинено не було, з огляду на що, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для прийняття таких документів та надання їм обґрунтованої оцінки.
З огляду на вказане вбачається, що контролюючим органом було порушено порядок проведення перевірки ОСОБА_1 , що є підставою для визнання її неправомірною.
Відповідно до пункту 7.2. Порядку № 1284/5 протягом п`яти робочих днів з дати отримання структурним підрозділом від органу контролю пропозиції структурний підрозділ готує та вносить подання на Дисциплінарну комісію про накладання на арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення (далі - подання), копія якого надсилається арбітражному керуючому до відома. Подання повинно містити висновок структурного підрозділу щодо відповідності висновків акта перевірки законодавству з питань банкрутства. До подання додається пропозиція органу контролю з усіма додатками.
Згідно з пунктами 7.4., 7.5. Порядку № 1284/5 дисциплінарними стягненнями, що накладаються на арбітражного керуючого, є: попередження; позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).
Рішення щодо накладення дисциплінарного стягнення може бути прийняте Дисциплінарною комісією протягом двох місяців з дня виявлення проступку, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
Пунктом 7.6. Порядку №1284/5 визначено, що під час визначення виду дисциплінарного стягнення Дисциплінарною комісією враховуються ступінь вини арбітражного керуючого, обставини вчинення порушення, тяжкість вчиненого ним проступку, а також факти притягнення арбітражного керуючого до дисциплінарної відповідальності в минулому.
На арбітражного керуючого накладається дисциплінарне стягнення у вигляді попередження у разі: встановлення факту подання арбітражним керуючим у документах, які подаються для отримання свідоцтва на право здійснення діяльності арбітражного керуючого, неправдивих відомостей; відмови арбітражного керуючого в проведенні перевірки (підпункт 7.6.1. пункту 7.6. Порядку №1284/5).
На арбітражного керуючого накладається дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) у разі: вчинення арбітражним керуючим протягом року після винесення припису або розпорядження повторного порушення, аналогічного раніше вчиненому; невиконання арбітражним керуючим розпорядження про усунення порушень законодавства з питань банкрутства в строки, визначені органом контролю; грубого порушення арбітражним керуючим законодавства під час виконання повноважень, що призвело до грубого порушення прав та законних інтересів боржника та (або) кредиторів боржника (банкрута); встановлення за результатами перевірки неможливості арбітражного керуючого виконувати повноваження, а саме: втрата громадянства, набрання законної сили обвинувальним вироком щодо арбітражного керуючого за вчинення корисливого злочину або яким арбітражному керуючому заборонено здійснювати цей вид господарської діяльності чи займати керівні посади; винесення Дисциплінарною комісією двох або більше попереджень (підпункт 7.6.2. пункту 7.6. Порядку №1284/5).
Пунктом 15 Положення про Дисциплінарну комісію арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 11 січня 2013 року № 81/5 (далі - Положення № 81/5, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), передбачено, що на засідання Комісії, на якому буде розглянуто подання про застосування дисциплінарного стягнення до арбітражного керуючого, запрошується арбітражний керуючий, стосовно якого розглядається таке питання, який має право давати додаткові пояснення по суті питання. Комісія може прийняти рішення за відсутності заявника, скаржника або арбітражного керуючого, стосовно якого розглядаються подання про застосування дисциплінарного стягнення.
Згідно з пунктами 26, 27 Положення № 81/5 протоколи засідання Комісії у триденний строк, крім випадку, передбаченого пунктом 27 цього Положення, направляються до структурного підрозділу для забезпечення виконання її рішень.
У разі прийняття Комісією рішення про застосування до арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого протокол її засідання та її подання про застосування до арбітражного керуючого такого виду дисциплінарного стягнення у триденний строк направляються до структурного підрозділу для анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) та виключення з Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України відомостей про арбітражного керуючого, стосовно якого Комісією прийнято рішення.
Як зазначалось вище, положеннями пунктів 7.6.1 та 7.6.2 Порядку № 1284/5 чітко розмежовано види відповідальності арбітражного керуючого за вчинення конкретних порушень.
Зокрема, відмова арбітражного керуючого в проведенні перевірки є підставою для накладення дисциплінарного стягнення у вигляді попередження. Винесення Дисциплінарною комісією двох або більше попереджень є підставою для накладення дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого.
Так, відповідно до матеріалів справи та поданих додаткових пояснень, вбачається, що наказом Міністерства від 13.03.2017 року № 728/7 «Про накладення на арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді попередження» (який виданий з урахуванням протоколу Комісії від 23.02.32017 року) на позивача було накладено дисциплінарне стягнення у вигляді попередження.
Наказом Міністерства від 26.06.2017 року №2019/5 «Про анулювання свідоцтва про право на зайняття діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), виданого ОСОБА_1 », який є предметом оскарження в межах даної справи, припинено діяльність арбітражного керуючого ОСОБА_1 (при винесенні спірного наказу було враховано накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді попередження від 13.03.2017 року № 728/7), тобто, як вбачається вище, відповідачем протиправно, всупереч підпункт 7.6.2. пункту 7.6. Порядку №1284/5 було накладено стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), адже передумовою для застосування такого виду дисциплінарного стягнення є винесення Дисциплінарною комісією двох або більше попереджень, чого в межах спірних правовідносин не відбулося.
Посилання представника відповідачів на наказ Міністерства від 23.08.2018 року № 2781/5 «Про анулювання свідоцтва про право на зайняття діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), виданого ОСОБА_1 » (який був оскаржений в межах справи № 826/15422/18), колегія суддів не може брати до уваги, так як вказаний вище наказ був винесений через рік після наказу № 2019/5, який є предметом оскарження в межах спірних правовідносин.
Крім того, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга представника Міністерства юстиції України та Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих підлягає залишенню без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 жовтня 2021 року - зміні у мотивувальній частині.
Керуючись ст..ст. 241, 242, 308, 310, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу представника Міністерства юстиції України та Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих - залишити без задоволення.
Змінити мотивувальну частину рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 жовтня 2021 року.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих при Міністерстві юстиції України, Міністерства юстиції України, третя особа: Головне територіальне управління юстиції у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - задовольнити з підстав, викладених у мотивувальній частині постанови суду.
В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 жовтня 2021 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя: О.Є. Пилипенко
Суддя: Я.Б.Глущенко
Л.Т.Черпіцька
Повний текст виготовлено 14 лютого 2023 року.
