ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
місто Київ
13 лютого 2018 року справа №826/9705/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кузьменка В.А., суддів Арсірія Р.О., Огурцова О.П., за участю секретаря Яцюти М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1)
до
1. Міністерства юстиції України (далі по тексту - відповідач 1) 2. Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих при Міністерстві юстиції України (далі по тексту - відповідач 2, Дисциплінарна комісія)
третя особа
Головне територіальне управління юстиції у Київській області (далі по тексту - третя особа, ГТУЮ у Київській області)
про
1) визнання протиправним та скасування рішення відповідача 2 в частині застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого, оформлене протоколом засідання від 01 червня 2017 року №60/06/17; 2) визнання протиправним та скасування наказу відповідача 1 від 26 червня 2017 року №2019/5 "Про анулювання свідоцтва про право на зайняття діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), виданого ОСОБА_1", яким припинено діяльність арбітражного керуючого ОСОБА_1; 3) зобов'язання відповідача 1 внести до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України відомості про скасування наказу від 26 червня 2017 року №2019/5 "Про анулювання свідоцтва про право на зайняття діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), виданого ОСОБА_1" та вилучити з Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України запис про анулювання виданого позивачу свідоцтва про право на зайняття діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) від 23 лютого 2013 року №359, внесеного на підставі оскаржуваного наказу
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом у зв'язку зі тим, що накладення дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого здійснене за відсутності правових підстав, оскільки: ОСОБА_1 був позбавлений можливості надати відповідні пояснення з приводу захисту свої прав та інтересів; до настання спірних правовідносин позивачу не виносились два або більше попереджень, що могло б бути підставою для застосування найсуворішого виду стягнення; під час проведення планової перевірки позивача у період з 02 червня 2016 року по 08 червня 2016 року на предмет дотримання приписів законодавства з питань банкрутства, у тому числі з питань, викладених в Окремій ухвалі Господарського суду Київської області від 12 серпня 2015 року, на підставі якої ініційовано позапланову перевірку та застосовано дисциплінарне стягнення; в оскаржуваному рішення Дисциплінарною комісією не зазначено, у чому полягає вина позивача, не визначено її ступінь та тяжкість скоєного проступку; не надано жодної оцінки діям позивача, не здійснено перевірки відповідності та об'єктивності акта перевірки, не розглянуто питання завдання діями позивача шкоди будь-яким фізичним чи юридичним особам.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 серпня 2017 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/9705/17 та призначено попереднє судове засідання.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 жовтня 2017 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Відповідачі та третя особа письмового заперечення, відзиву або письмових пояснень з приводу заявлених позовних вимог та відповідних доказів до суду не надали.
У судовому засіданні 13 грудня 2017 року позивач позовні вимоги підтримав; відповідачі та третя особа свої представників до суду не направили, у зв'язку із чим, відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.
Разом з тим, 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, виклавши його в новій редакції.
Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.
Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, звертає увагу на наступне.
Наказом Міністерства юстиції України від 26 червня 2017 року №2019/5 "Про анулювання свідоцтва про право на зайняття діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), виданого ОСОБА_1", відповідно до пункту 5 частини першої статті 112 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" на підставі подання Дисциплінарної комісії про застосування до арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) від 01 червня 2017 року №719 та протоколу її засідання від 01 червня 2017 року №60/06/17.
Згідно з витягом з протоколу №60/06/17 засідання Дисциплінарної комісії від 01 червня 2017 року, копія якого міститься у справі, за результатами розгляду подання від 04 травня 2017 року №961 про накладення на арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення на підставі листа ГТУЮ у Київській області від 19 квітня 2017 року №682-5-1/5, вирішено застосувати до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора); під час визначення виду дисциплінарного стягнення відповідно до частини другої статті 109 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" враховано, що рішенням Дисциплінарної комісії від 23 лютого 2017 року результатом розгляду подання від 26 січня 2017 року №893 до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).
У свою чергу, як вбачається із подання Дисциплінарної комісії від 04 травня 2017 року №961 про накладення на арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення, пропозиція про накладання дисциплінарного стягнення від ГТУЮ у Київській області ґрунтується на акті про відмову арбітражного керуючого в проведені перевірки від 18 квітня 2017 року №29/17.
Таким чином, дисциплінарне стягнення на позивача накладено у зв'язку із відмовою арбітражного керуючого у проведені перевірки.
Відповідно до статті 105 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" дисциплінарними проступками арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) є винне невиконання або неналежне виконання обов'язків арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).
Згідно частини другої статті 106 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" позапланові виїзні та невиїзні перевірки здійснюються за зверненнями громадян чи юридичних осіб, якщо з таких звернень вбачається необхідність проведення додаткового контролю з боку державного органу з питань банкрутства. Для проведення невиїзної перевірки державний орган з питань банкрутства надсилає арбітражному керуючому (розпоряднику майна, керуючому санацією, ліквідатору) письмовий запит у межах предмета звернення. У зазначений в запиті строк арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) надсилає державному органу з питань банкрутства вмотивовану відповідь та копії відповідних документів.
Відповідно до статті 107 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" арбітражні керуючі (розпорядники майна, керуючі санацією, ліквідатори) несуть за свої дії та заподіяну третім особам шкоду цивільно-правову, адміністративну, дисциплінарну та кримінальну відповідальність у порядку та обсягах, встановлених законом.
Арбітражні керуючі (розпорядники майна, керуючі санацією, ліквідатори) несуть дисциплінарну відповідальність в порядку, встановленому цим Законом.
Державний орган з питань банкрутства за поданням Дисциплінарної комісії накладає на арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) дисциплінарні стягнення.
Рішення щодо накладення дисциплінарного стягнення приймається протягом двох місяців з дня виявлення проступку, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
Про накладення на арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення робиться запис в Єдиному реєстрі арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.
Згідно частини п'ятої та шостої статті 108 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" рішення дисциплінарної комісії приймаються на її засіданнях шляхом голосування простою більшістю голосів від кількості присутніх на засіданні членів комісії. Дисциплінарна комісія вважається повноважною у разі присутності не менше п'яти членів комісії.
Рішення дисциплінарної комісії оформлюються протоколом, що підписується усіма присутніми на засіданні членами комісії.
Частина перша статті 109 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачає, що дисциплінарними стягненнями, що накладаються на арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), є: 1) попередження; 2) позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).
Пункт 7.1 Порядку контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27 червня 2013 року №1284/5 (далі по тексту - Порядок), визначає, що підставою для притягнення арбітражного керуючого до дисциплінарної відповідальності є відмова арбітражного керуючого в проведенні перевірки.
Згідно з пунктом 7.2 Порядку протягом п'яти робочих днів з дати отримання структурним підрозділом від органу контролю пропозиції структурний підрозділ готує та вносить подання на Дисциплінарну комісію про накладання на арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення (далі - подання), копія якого надсилається арбітражному керуючому до відома.
Відповідно до пункту 7.6 Порядку від час визначення виду дисциплінарного стягнення Дисциплінарною комісією враховуються ступінь вини арбітражного керуючого, обставини вчинення порушення, тяжкість вчиненого ним проступку, а також факти притягнення арбітражного керуючого до дисциплінарної відповідальності в минулому.
Як визначає частина перша статті 112 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", підставою для припинення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) є накладення дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).
Відповідно до статті 113 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у разі наявності підстав для позбавлення права арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) дисциплінарна комісія вносить державному органу з питань банкрутства відповідне подання.
Державний орган з питань банкрутства приймає рішення про позбавлення права арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) та вносить до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України запис про припинення повноважень арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).
Державний орган з питань банкрутства зобов'язаний не пізніше ніж на третій день повідомити арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) про припинення його повноважень.
Відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року №395/2011, Міністерство юстиції України (Мін'юст України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
Мін'юст України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної правової політики, політики з питань банкрутства та використання електронного цифрового підпису, з формування та забезпечення реалізації політики у сфері архівної справи, діловодства та створення і функціонування державної системи страхового фонду документації, у сфері нотаріату, у сфері виконання кримінальних покарань, у сфері захисту персональних даних, у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), з питань державної реєстрації актів цивільного стану, з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, з питань реєстрації (легалізації) об'єднань громадян, інших громадських формувань, статутів, друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб'єктів інформаційної діяльності. Мін'юст України є державним органом з питань банкрутства.
Виходячи з наведених правових норм вбачається, що Міністерство юстиції України, як державний орган з питань банкрутства, має право приймати рішення про позбавлення права арбітражного керуючого на здійснення діяльності арбітражного керуючого на підставі відповідного подання Дисциплінарної комісії зокрема у разі відмови арбітражного керуючого в проведенні перевірки; у свою чергу Дисциплінарна комісія про накладання час визначення виду дисциплінарного стягнення має враховувати ступінь вини арбітражного керуючого, обставини вчинення порушення, тяжкість вчиненого ним проступку, а також факти притягнення арбітражного керуючого до дисциплінарної відповідальності в минулому.
Досліджуючи питання правомірності накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) за відмову арбітражного керуючого в проведенні перевірки, суд виходить із наступних міркувань.
Пункт 2.6 Порядку передбачає, що однією із підстав для проведення позапланової перевірки є
подання арбітражним керуючим письмової заяви до органу контролю про проведення перевірки за його бажанням;
звернення (скарги) фізичних та юридичних осіб щодо дій арбітражного керуючого з викладенням обставин невиконання або неналежного виконання ним покладених на нього повноважень, з яких вбачається необхідність проведення контролю;
виявлення недостовірності даних, заявлених у документах, поданих арбітражним керуючим для отримання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора);
неподання або подання не в повному обсязі в установлений строк арбітражним керуючим документів обов'язкової звітності або виявлення недостовірності даних у документах обов'язкової звітності, поданих арбітражним керуючим;
перевірка виконання арбітражним керуючим розпоряджень, виданих за результатами проведення планових чи позапланових перевірок органом контролю;
встановлення Дисциплінарною комісією невідповідності висновків акта перевірки вимогам законодавства, зазначеного в пункті 2.2 цього розділу, та направлення звернення (скарги), що було(а) підставою для проведення відповідної позапланової перевірки, для проведення додаткового контролю;
рішення Дисциплінарної комісії щодо проведення органами контролю додаткового контролю на підставі заяв та скарг, які надійшли на розгляд Дисциплінарної комісії;
виявлення Мін'юстом або територіальним органом з питань банкрутства у процесі реалізації повноважень державного органу з питань банкрутства ознак невиконання чи неналежного виконання арбітражним керуючим покладених на нього обов'язків;
невиконання арбітражним керуючим вимог рішень (ухвал, постанов) господарського суду у справах про банкрутство.
Згідно з підпунктом 2.6.1 Порядку позапланова перевірка здійснюється органом контролю за наявності згоди Мін'юсту на її проведення, крім випадків проведення позапланової перевірки з підстав, передбачених абзацами п'ятим і шостим пункту 2.6 цього розділу.
Пункт 2.12 Порядку встановлює, що повторна перевірка з питань, що вже були предметом перевірки, не допускається, крім випадків, передбачених цим Порядком.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України на суб'єкта владних повноважень покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності.
Разом з тим, відповідач не надав суду доказів на підтвердження наявності правових підстав для проведення позапланової перевірки арбітражного керуючого ОСОБА_1 та доказів отримання згоди Мін'юсту на її проведення.
Згідно з приписами пункту 4.1 Порядку у разі проведення виїзної перевірки комісія в перший день перевірки зобов'язана прибути на місце проведення перевірки, визначене у дорученні на проведення перевірки, а арбітражний керуючий зобов'язаний забезпечити умови для проведення перевірки.
У разі проведення планової невиїзної перевірки арбітражний керуючий зобов'язаний в перший день перевірки прибути до органу контролю для проведення перевірки.
У разі проведення позапланової невиїзної перевірки присутність арбітражного керуючого є необов'язковою.
Відповідно до пунктів 4.2, 4.3 перед початком перевірки голова комісії повинен пред'явити арбітражному керуючому посвідчення на проведення перевірки та службові посвідчення, що засвідчують особи голови та членів комісії, надати арбітражному керуючому копію посвідчення на проведення перевірки, а у разі якщо арбітражний керуючий веде журнал відвідувань представниками органів контролю, голова комісії вносить запис до відповідного журналу арбітражного керуючого.
У разі проведення невиїзної перевірки копія посвідчення на перевірку надсилається арбітражному керуючому разом з повідомленням про проведення перевірки.
У перший день перевірки арбітражний керуючий зобов'язаний надати комісії документи у спосіб, встановлений у повідомленні про проведення перевірки, та пояснення щодо предмета перевірки.
Арбітражний керуючий протягом усього часу проведення перевірки до моменту складання акта перевірки має право бути присутнім під час проведення перевірки та надавати додаткові документи та пояснення.
Суд звертає увагу, що відповідач не надав суду доказів, з яких можливо встановити вид призначеної перевірки (виїзна чи невиїзна), доказів дотримання контролюючими органом - ГТУЮ у Київській області, порядку проведення перевірки, а також доказів, які б підтверджували, що ОСОБА_1 був повідомлений про проведення перевірки, зокрема доказів пред'явлення або копія посвідчення на перевірку разом з повідомленням про проведення перевірки.
Відповідно до пункту 4.7 Порядку при відмові арбітражного керуючого в проведенні перевірки складається акт про відмову арбітражного керуючого в проведенні перевірки (додаток 6) у двох примірниках та перевірка закінчується в момент встановлення факту відмови.
Підпункт 4.7.1 статті 4.7 Порядку визначає, що відмовою арбітражного керуючого в проведенні перевірки вважаються:
відсутність арбітражного керуючого або його уповноваженого представника під час проведення перевірки у час та у місці, визначені органом контролю в повідомленні про проведення перевірки, у разі належного повідомлення арбітражного керуючого про проведення перевірки;
безпідставне ненадання або надання не в повному обсязі без обґрунтованих пояснень арбітражним керуючим у визначені органом контролю терміни документів згідно з переліком, викладеним у повідомленні про проведення перевірки органу контролю;
ненадання арбітражним керуючим на письмову вимогу комісії документів, які стосуються предмета перевірки, у разі якщо без цих документів проведення перевірки є неможливим;
безпідставна відмова арбітражного керуючого в доступі комісії та інших осіб на територію, до будівель, споруд та інших приміщень боржника (банкрута) у випадках, передбачених цим Порядком, або до приміщення контори (офісу) арбітражного керуючого.
Проте, з огляду на те, що відповідач не надав суду доказів на підтвердження правомірності призначення перевірки ОСОБА_1 та доказів повідомлення його про таку перевірку, у межах спірних правовідносин відсутні підстави вважати, що позивач відмовив в проведенні перевірки, у тому числі безпідставно не надав або надав не в повному обсязі без обґрунтованих пояснень у визначені органом контролю терміни документів згідно з переліком, викладеним у повідомленні про проведення перевірки органу контролю, та відповідно, відсутні правові підстави для складення акта про відмову арбітражного керуючого в проведенні перевірки.
Крім того, згідно з підпунктом 4.7.2 Порядку встановлено, що відомості, включені до акта про відмову арбітражного керуючого в проведенні перевірки, повинні бути підтверджені документально, а відповідні документи є невід'ємною частиною цього акта.
Однак, відповідач не надав суду документального підтвердження відомостей, включених до акта про відмову арбітражного керуючого в проведенні перевірки.
Відповідно до підпункту 4.7.4 Порядку акт про відмову арбітражного керуючого в проведенні перевірки є підставою для внесення до Дисциплінарної комісії подання щодо застосування до арбітражного керуючого дисциплінарних стягнень. Орган контролю протягом трьох робочих днів з дати підписання акта про відмову арбітражного керуючого в проведенні перевірки вносить пропозицію до структурного підрозділу Мін'юсту щодо внесення до Дисциплінарної комісії подання про накладення на арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення. До цієї пропозиції орган контролю додає акт про відмову з усіма документами, що є його невід'ємною частиною.
Разом з тим, з огляду на обставини, викладені вище, у третьої особи не було підстав вносити до Дисциплінарної комісії подання щодо застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарних стягнень.
При вирішенні спору суд також приймає до уваги положення частини другої статті 109 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", за якими під час визначення виду дисциплінарного стягнення враховується ступінь вини арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), тяжкість вчиненого ним проступку, а також чи застосовувалися раніше до арбітражного керуючого дисциплінарні стягнення.
Однак, у справі відсутні докази, які б підтверджували, що під час визначення виду дисциплінарного стягнення для позивача Дисциплінарною комісією враховувався ступінь вини арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), тяжкість вчиненого ним проступку, а також чи застосовувалися раніше до позивача дисциплінарні стягнення.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що рішення Дисциплінарної комісії в частині застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого, оформлене протоколом засідання від 01 червня 2017 року №60/06/17, та наказу Міністерства юстиції України від 26 червня 2017 року №2019/5 "Про анулювання свідоцтва про право на зайняття діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), виданого ОСОБА_1" є протиправними та підлягають скасуванню, а позов у цій частині - задоволенню.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача 1 внести до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України відомості про скасування наказу від 26 червня 2017 року №2019/5 "Про анулювання свідоцтва про право на зайняття діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), виданого ОСОБА_1" та вилучити з Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України запис про анулювання виданого позивачу свідоцтва про право на зайняття діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) від 23 лютого 2013 року №359, внесеного на підставі оскаржуваного наказу, суд зазначає про наступне.
Суд встановив, що у Єдиному реєстрі арбітражних керуючих розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України за посиланням http://ak.minjust.gov.ua/main/viewer?id=35654&number=359 у відомостях про ОСОБА_1 міститься посилання на наказ відповідача 1 від 26 червня 2017 року №2019/5 про припинення діяльності арбітражного керуючого.
Відповідно до статті 104 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" Єдиний реєстр арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України формується державним органом з питань банкрутства у складі Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Відповідно до пункту 1.5 Порядку формування і ведення Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 26 березня 2013 року №541/5 (далі по тексту - Порядок формування і ведення Єдиного реєстру), Єдиний реєстр містить серед іншого дату видачі та номер свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора); дату та номер протоколу рішення дисциплінарної комісії і наказу Міністерства юстиції України про накладення на арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) дисциплінарного стягнення.
Згідно з пунктом 1.7 Порядку формування і ведення Єдиного реєстру держателем Єдиного реєстру є Міністерство юстиції України, яке розробляє організаційні і методологічні принципи ведення Єдиного реєстру та забезпечує своєчасне наповнення інформацією Єдиного реєстру.
Пункт 2.1 Порядку формування і ведення Єдиного реєстру передбачає, що підставою для внесення відомостей до Єдиного реєстру є зокрема рішення дисциплінарної комісії та наказ Міністерства юстиції України про накладання на арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) дисциплінарного стягнення; припинення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).
Відповідно до абзацу першого пункту 2.2 Порядку формування і ведення Єдиного реєстру безпосереднє унесення відомостей до Єдиного реєстру забезпечують реєстратори Єдиного реєстру підприємств, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство, які є працівниками структурного підрозділу Міністерства юстиції України, відповідального за реалізацію повноваження державного органу з питань банкрутства щодо формування і ведення Єдиного реєстру, крім відомостей, які передбачені підпунктами 1.5.8 - 1.5.15 пункту 1.5 розділу I цього Порядку.
Згідно з пунктом 3.2 Порядку формування і ведення Єдиного реєстру на веб-сайті Єдиного реєстру відображається зокрема така інформація: дата та номер протоколу рішення дисциплінарної комісії та наказу Міністерства юстиції України про накладання на арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) дисциплінарного стягнення; дата та номер рішення про припинення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).
Таким чином, у Єдиному реєстрі міститься (відображається) вся інформація про статус та діяльність арбітражного керуючого, яку вносять реєстратори відповідного структурного підрозділу Міністерства юстиції України.
У той же час пункт 1.4 Порядку формування і ведення Єдиного реєстру встановлює, що Єдиний реєстр формується з метою:
ведення у повному обсязі обліку арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), а також виданих, переоформлених, анульованих свідоцтв на право провадження діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) та їх дублікатів;
реалізації відповідно до вимог законодавства принципів доступності, гласності та відкритості інформації про арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) для заінтересованих користувачів;
формування інформації про арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) та їх діяльність, необхідної для автоматизованої системи з відбору кандидатів на призначення господарським судом арбітражного керуючого у справах про банкрутство (далі - Автоматизована система).
Враховуючи призначення Єдиного реєстру, в ньому має міститись виключно достовірна та актуальна інформація про арбітражного керуючого, у тому числі щодо накладання на арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення та про припинення діяльності арбітражного керуючого.
Разом з тим, з урахуванням вище встановленого факту протиправності наказу Міністерства юстиції України від 26 червня 2017 року №2019/5 "Про анулювання свідоцтва про право на зайняття діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), виданого ОСОБА_1", відображення у Єдиному реєстрі інформації про такий наказ не відповідає вимогам Порядку формування і ведення Єдиного реєстру та меті формування такого реєстру.
Таким чином, вимоги про зобов'язання відповідача 1 внести до Єдиного реєстру відомості про скасування оскаржуваного наказу та вилучення з Єдиного реєстру запису про анулювання виданого позивачу свідоцтва про право на зайняття діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) від 23 лютого 2013 року №359, внесеного на підставі оскаржуваного наказу, підлягають задоволенню.
При цьому суд зазначає, що зобов'язання відповідача вчинити такі дії узгоджується зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту), відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження
В контексті наведеного суд звертає також увагу, що Конституційний Суд України у рішенні від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 120, частини шостої статті 234, частини третьої статті 236 Кримінально-процесуального кодексу України (справа про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора) зазначив, що "Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13)".
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачами не доведено правомірність оскаржуваних рішень з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В И Р І Ш И В:
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (87400, Донецька обл., вул. АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих при Міністерстві юстиції України Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, 13; ідентифікаційний код 00015622) в частині застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого, оформлене протоколом засідання від 01 червня 2017 року №60/06/17.
3. Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, 13; ідентифікаційний код 00015622) від 26 червня 2017 року №2019/5 "Про анулювання свідоцтва про право на зайняття діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), виданого ОСОБА_1".
4. Зобов'язати Міністерство юстиції України внести до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України відомості про скасування наказу Міністерства юстиції України від 26 червня 2017 року №2019/5 "Про анулювання свідоцтва про право на зайняття діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), виданого ОСОБА_1" та вилучити з Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України запис про анулювання виданого позивачу свідоцтва про право на зайняття діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) від 23 лютого 2013 року №359, внесеного на підставі такого наказу.
5. Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 920,00 грн. (одна тисяча дев'ятсот двадцять гривень нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Головуючий суддя В.А. Кузьменко
Судді Р.О. Арсірій
О.П. Огурцов
