УХВАЛА
06 березня 2023 року
м. Київ
справа №990/23/22
адміністративне провадження №П/990/23/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гімона М.М.,
суддів: Дашутіна І.В., Усенко Є.А., Шишова О.О., Яковенка М.М.,
перевіривши заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення щодо звільнення її від сплати судового збору за подання позовної заяви та повернення помилково сплаченого судового збору за подання у справі №990/23/22 позовної заяви до Президента України про визнання протиправним і нечинним нормативно-правового акта в частині,
УСТАНОВИВ:
Ухвалою від 07.02.2022 Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Гімона М. М. залишив позовну заяву ОСОБА_1 (далі - позивач, заявник, ОСОБА_1 ) без руху і надав позивачеві десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для надання платіжного документа про оплату судового збору в порядку і розмірі, визначеному цією ухвалою суду. Суд дійшов висновку, що пункт 12 частини першої статті 5 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI) не підлягає застосуванню у цій справі, адже зміст заявлених вимог свідчить, що вони не пов`язані з виконанням позивачем військових обов`язків та не стосуються його службових обов`язків, тому судовий збір повинен сплачуватися на загальних підставах.
У встановлений судом строк позивач усунув недоліки позовної заяви, надав платіжний документ про сплату судового збору в сумі 992,40 грн.
За результатом розгляду справи Верховний Суд ухвалив рішення від 15.11.2022 про часткове задоволення позовних вимог: визнав протиправним і нечинним підпункт 16 пункту 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджене Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 у редакції підпункту 30 пункту 1 Указу Президента України від 14.11.2016 №503/2016 щодо зарахування військовослужбовця у розпорядження відповідного командира у разі перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовив.
Оскільки задоволення позовних вимог відбулося частково, суд здійснив розподіл судових витрат пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (50 % від 992,40 грн), стягнув на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Офісу Президента України судові витрати на сплату судового збору за подання позовної заяви в сумі 496,20 грн.
Велика Палата Верховного Суду за наслідками розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 ухвалила постанову від 16.02.2023, якою скаргу залишила без задоволення, а рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15.11.2022 - без змін.
02.03.2023 на адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 , у якій вона просить ухвалити додаткове рішення щодо звільнення її від сплати судового збору за подання позовної заяви та повернути помилково сплачений судовий збір за подання позовної заяви. Заява вмотивована тим, що Велика Палата Верховного Суду при прийнятті апеляційної скарги звільнила її від сплати судового збору. На переконання заявника, вимога Касаційного адміністративного суду про сплату судового збору є помилковою, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 12 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI.
Згідно із частиною третьою статті 166 КАС України заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.
Статтею 167 КАС України визначено загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення. Зокрема пунктами 4 - 7 частини першої цієї статті встановлено, що будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити: зміст питання, яке має бути розглянуто судом, та прохання заявника; підстави заяви (клопотання, заперечення); перелік документів та інших доказів (за наявності), що додаються до заяви (клопотання, заперечення); інші відомості, які вимагаються цим Кодексом.
Відповідно до частини другої статті 167 КАС України, якщо заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої цієї статті і ці недоліки не дають можливості її розглянути, або якщо вона є очевидно безпідставною та необґрунтованою, суд повертає таку заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду.
Слід зазначити, що у заяві ОСОБА_1 об`єднала вимоги, правова природа і порядок розгляду кожної з яких є різним (про ухвалення додаткового рішення та про повернення помилково сплачено судового збору). Водночас, поставлене заявником питання є очевидно безпідставним та необґрунтованим, оскільки не підпадає під жодний із цих порядків.
Так, Верховний Суд у постанові від 20.12.2019 у справі №240/6150/18, ухваленої у складі об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду, зазначив, що додатковими судовими рішеннями є додаткове рішення, додаткова постанова чи додаткова ухвала, якими вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним рішенням, та за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувались докази (для рішень, постанов) або вирішені не всі клопотання (для ухвал). Крім того, додаткові рішення можуть прийматися, якщо судом при ухваленні основного судового рішення не визначено способу його виконання або не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення є невід`ємною складовою основного судового рішення.
Велика Палата Верховного суду в ухвалі від 19.01.2022 у справі № 500/2632/19 зазначила, що означені в частині першій статті 252 КАС питання не можуть вирішуватись по суті шляхом постановлення ухвали про відмову в ухваленні додаткового судового рішення. Така ухвала постановляється виключно у випадку відсутності передбачених процесуальною нормою підстав для ухвалення додаткового судового рішення (наприклад, питання чи вимога, щодо якої подано заяву про ухвалення додаткового судового рішення, фактично вирішено судом в основному рішенні).
Зі змісту поданої ОСОБА_1 заяви не вбачається, що її подано у зв`язку із не вирішенням судом питання про судові витрати, а доводи заявника зводяться саме до незгоди із вимогою Касаційного адміністративного суду сплатити судовий збір за подання позовної заяви, що суперечить правовому змісту інституту ухвалення додаткового рішення.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 16.02.2023 не вказала на помилковість висновку Касаційного адміністративного суду ані в частині відсутності підстав вважати позивача звільненою від сплати судового збору на підставі пункту 12 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI, ані в частині здійсненого в судовому рішенні від 15.11.2022 розподілу судових витрат.
Тим більш, КАС України, а так само і Закон № 3674-VI, не регулює питання повернення помилково сплачених коштів, як і не встановлює можливості подання заяви про ухвалення додаткового рішення, яким змінити попереднє процесуальне судове рішення у зв`язку із незгодою з останнім.
Процедура повернення помилково зарахованих до державного та місцевих бюджетів коштів визначена Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787 (далі - Порядок №787) і здійснюється не за судовим рішенням. За змістом цього Порядку № 787 помилково зарахованими коштами визнаються кошти, що сплачені платником за видом доходів, який не відповідає суті платежу (збору), визначеного в абзаці третьому цього пункту, та/або до невідповідного бюджету.
Очевидно, що сплачений позивачем на виконання вимог ухвали суду судовий збір у вказаному судом розмірі (992,40 грн), який до того ж в подальшому частково стягнутий на користь позивача в порядку розподілу судових витрат (496,20 грн), не може вважатися помилково сплаченим.
У цій справі Касаційний адміністративний суд діяв як суд першої інстанції, а його висновки перевіряла Велика Палата Верховного Суду як суд апеляційної інстанції.
Та обставина, що при прийнятті апеляційної скарги Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 21.12.2022 вказала, що позивач усунула недоліки, які стали підставою для залишення апеляційної скарги без руху, не означає, що сплачений у суді першої інстанції судовий збір за подання позовної заяви автоматично набув ознак помилково сплаченого.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що подана ОСОБА_1 заява є очевидно безпідставною і необґрунтованою, а тому підлягає поверненню заявникові без розгляду.
Керуючись статтями 167, 243, 248, 256 КАС України,
УХВАЛИВ:
Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення щодо звільнення її від сплати судового збору за подання позовної заяви та повернення помилково сплаченого судового збору за подання позовної заяви - повернути без розгляду.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 КАС України, але може бути оскаржена до Великої Палати Верховного Суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
СуддіМ.М. Гімон І.В. Дашутін Є.А. Усенко О.О. Шишов М.М. Яковенко
