УХВАЛА
13 березня 2023 року
м. Київ
справа №160/20702/21
адміністративне провадження № К/990/4016/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,
перевіривши касаційну скаргу Державної аудиторської служби України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 березня 2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2022 року у справі №160/20702/22 за адміністративним позовом Виконавчого комітету Криворізької міської ради до Державної аудиторської служби України про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування наказу, вимоги та попередження,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом про:
визнання протиправними дій посадових осіб Державної аудиторської служби України якими порушено порядок внесення Змін до Плану проведення заходів державного фінансового контролю Державної аудиторської служби України на II квартал 2021 року (в частині інспектувань) та включено пункту 8.17 до розділу VIII, надані направлення та відповідні повідомлення;
визнання протиправними дій посадових осіб Державної аудиторської служби України якими порушено процедуру призначення та проведення заходів державного фінансового контролю (ревізії фінансово-господарської діяльності) у Виконкомі Криворізької міської ради, які стали підставою для оформлення відповідних вимоги про усунення виявлених порушень та попередження про неналежне виконання бюджетного законодавства;
визнання протиправним та скасування наказу Державної аудиторської служби України від 26 квітня 2021 року №112 "Про затвердження Змін до Плану проведення заходів державного фінансового контролю Державної аудиторської служби України на II квартал 2021 року" в частині пункту 8.17 розділу VIII внаслідок порушення порядку внесення змін до Плану проведення заходів державного фінансового контролю Державної аудиторської служби України;
визнання протиправною та скасування вимоги Державної аудиторської служби України від 13 жовтня 2021 року №002000-14/13101-2021 "Про усунення виявлених порушень" внаслідок порушення порядку здійснення заходів державного фінансового контролю;
визнання протиправним та скасування попередження Державної аудиторської служби України про неналежне виконання бюджетного законодавства від 13 жовтня 2021 року №002000-14/13108-2021 внаслідок порушення порядку здійснення заходів державного фінансового контролю.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 березня 2022 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2022 року, позовна вимога позивача в частині визнання протиправними дій посадових осіб Державної аудиторської служби України щодо порушення процедури призначення та проведення заходів державного фінансового контролю (ревізії фінансово-господарської діяльності) у Виконкомі Криворізької міської ради, які стали підставою для оформлення відповідних вимоги про усунення виявлених порушень та попередження про неналежне виконання бюджетного законодавства, залишена без розгляду, в іншій частині позовні вимоги задоволено.
Визнано протиправними дії посадових осіб Державної аудиторської служби України щодо порушення порядку внесення Змін до Плану проведення заходів державного фінансового контролю Державної аудиторської служби України на II квартал 2021 року (в частині інспектувань) щодо включення п. 8.17 до розділу VIII, надання направлень та відповідних повідомлень.
Визнано протиправним та скасовано наказ Державної аудиторської служби України від 26 квітня 2021 року №112 "Про затвердження Змін до Плану проведення заходів державного фінансового контролю Державної аудиторської служби України на II квартал 2021 року" в частині пункту 8.17 розділу VIII внаслідок порушення порядку внесення змін до Плану проведення заходів державного фінансового контролю Державної аудиторської служби України.
Визнано протиправною та скасовано вимогу Державної аудиторської служби України від 13 жовтня 2021 року №002000-14/13101-2021 "Про усунення виявлених порушень" внаслідок порушення порядку здійснення заходів державного фінансового контролю.
Визнано протиправним та скасовано попередження Державної аудиторської служби України про неналежне виконання бюджетного законодавства від 13 жовтня 2021 року №002000-14/13108-2021 внаслідок порушення порядку здійснення заходів державного фінансового контролю.
01 лютого 2023 року Державна аудиторська служба України подала до Верховного Суду касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду від 09 лютого 2023 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків шляхом подання касаційної скарги у новій редакції із зазначенням підстав (підстави) на касаційне оскарження.
Державною аудиторською службою України подано касаційну скаргу у новій редакції із зазначенням підстав на касаційне оскарження.
Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що доводи касаційної скарги викладені у спосіб, який унеможливлює встановити по якій саме підставі оскаржується судові рішення в касаційному порядку.
Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Отже, системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. Із системного аналізу наведених положень процесуального закону слідує, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами.
Пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Відповідно до тексту нової редакції касаційної скарги скаржник посилається пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме вказує, що: «на сьогодні немає висновку Верховного Суду з процесуальних питань в частині застосування приписів частини першої статті 2 (щодо справедливого та неупередженого вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин), пункту 1 частини третьої статті 2, частини першої статті 6 (щодо дотримання принципу верховенства права), пункту 2 частини третьої статті 2, частини першої статті 8 (щодо дотримання принципу рівності учасників справи перед судом та законом), частин першої, другої статті 14 (в частині обов`язковості судового рішення, що набрало законної сили) Кодексу адніністративного судочинства України та пункту 3 частини четвертої статті 246 (щодо надання мотивованої оцінки кожному аргументу, наведеному учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову) у системному зв`язку зі статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України в частині законності вмотивованості та обґрунтованості судового рішення та за відсутності належної правової оцінки судом заявлених позовних вимог».
Крім того, автор касаційної скарги зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо: «застосування норм матеріального права, а саме: приписів статті 2 Закону України від 26 січня 1993 року № 2939-ХII «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» (далі - Закон № 2939), пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 08 серпня 2001 року № 955 «Про затвердження Порядку планування заходів державного фінансового контролю органами державного фінансового контролю» (далі - Порядок № 955), пунктів 4, 5 розділу VI Інструкції з планування діяльності органів державного фінансового контролю, затвердженої наказом Головного контрольно-ревізійного управління України від 26 жовтня 2005 року № 319 (у редакції наказу Державної аудиторської служби України від 26 грудня 2019 року № 366, зі змінами) у системному зв`язку зі статтею 2 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-УШ «Про судоустрій і статус судді» в частині забезпечення судом кожному право на справедливий суд на засадах верховенства права та за умови відсутності у суду повноважень щодо обмеження органу державної влади у реалізації дискреційних повноважень». (аркуш касаційної скарги №3). При цьому недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
Зі змісту пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України слідує, що вказана підстава спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню адміністративними судами під час вирішення спору.
Норми, на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування якої посилається скаржник, є загальними, визначають основні засади (принципи) адміністративного судочинства та регулюють здійснення державного фінансового контролю та планів проведення таких заходів контролю..
Тому, суд вважає безпідставним посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, як на підставу касаційного оскарження.
Виходячи з визначених процесуальним законом меж, предметом касаційного перегляду можуть бути виключно питання права, а не факту.
Посилання на приписи статті 242 КАС України не підміняє визначення таких підстав касаційного оскарження.
Посилання скаржника у касаційній скарзі на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права зводяться до незгоди із висновком суду апеляційної інстанції щодо обставин справи та наполяганні на переоцінці наявних у справі доказів, що не є належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судового рішення відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України.
При цьому, суд касаційної інстанції звертає увагу, що в ухвалі Верховного Суду від 09 лютого 2023 року про залишення касаційної скарги без руху скаржнику надавалися вичерпні роз`яснення щодо зазначення підстав касаційного оскарження та умов за яких подається касаційна скарга на підставі визначених частиною четвертою статті 328 КАС України пунктів.
Однак при поданні уточненої касаційної скарги скаржником не взято до уваги роз`яснення щодо вимог, яким має відповідати касаційна скарга в частині визначення підстав касаційного оскарження, визначених пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Отже, правильно пославшись у касаційній скарзі на положення частини четвертої статті 328 КАС України, позивачем не викладено передбачені статтею 328 КАС України підстави, за яких оскаржувані судові рішення можуть бути переглянуті судом касаційної інстанції відповідно до пункту 1, пункту 3 та пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
Відповідно до частини третьої статті 334 КАС України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються, зокрема, підстава (підстави) відкриття касаційного провадження.
Частиною першою статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення, зокрема, в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Враховуючи те, що заявником не викладено передбачених цим Кодексом підстав для оскарження судового рішення у касаційному порядку, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України.
Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України,
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Державної аудиторської служби України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 березня 2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2022 року у справі №160/20702/22 за адміністративним позовом Виконавчого комітету Криворізької міської ради до Державної аудиторської служби України про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування наказу, вимоги та попередження повернути особі, яка її подала.
Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: А.Г. Загороднюк
Судді: Л.О. Єресько
В.М. Соколов
