Єдиний державний реєстр судових рішень
ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/7189/22 Головуючий у І інстанції - Григорович П.О.
Суддя-доповідач - Мельничук В.П.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 березня 2023 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Мельничука В.П.,
суддів: Лічевецького І.О., Оксененка О.М.,
при секретарі: Черніченко К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 серпня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, -
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ), в якій просила:
1) визнати неправомірними дії та бездіяльність Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в особі державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Коломієць І.М. щодо:
- подання органу досудового слідства повідомлення про вчинення кримінального правопорушення від 01.02.2022 без зазначення об`єкта, суб`єкта, об`єктивної і суб`єктивної сторони правопорушення, зокрема, наявності умислу на невиконання рішення суду та відомостей про суспільну небезпеку вчиненого, тобто заподіяння істотної шкоди стягувачу, суспільству або державі;
- незастосування до боржника заходів примусового виконання рішення суду по даній справі;
2) зобов`язати Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) в особі державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Коломієць І.М. невідкладно забезпечити надання органу досудового слідства (Шевченківському УП ГУНП України у м. Києві) відомостей, що свідчать про вчинення кримінального правопорушення, вказаного ним у повідомлені про вчинення кримінального правопорушення від 01.02.2022 (умисне невиконання рішення суду), а саме щодо об`єкта, суб`єкта, об`єктивної і суб`єктивної сторони правопорушення, зокрема, наявності умислу на невиконання рішення суду та відомостей про суспільну небезпеку вчиненого, тобто заподіяння істотної шкоди стягувачу, суспільству або державі;
3) зобов`язати Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) в особі державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Коломієць І.М. невідкладно визначити та повідомити Позивачу, які саме заходи примусового виконання рішення суду по справі № 640/1441/20 будуть ним вжиті та коли.
В обґрунтування заявлених вимог Позивачка посилалася на те, що Відповідач протиправно не зазначив в Повідомленні про вчинення кримінального правопорушення об`єкта, суб`єкта, об`єктивної і суб`єктивної сторони правопорушення, зокрема, наявності умислу на невиконання рішення суду та відомостей про суспільну небезпеку вчиненого, тобто заподіяння істотної шкоди Стягувачу, суспільству або державі.
Протокольною ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 серпня 2022 року відмовлено в задоволенні заяви Позивачки про зміну предмета позову. Також протокольною ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 серпня 2022 року відмовлено в задоволенні клопотання Позивачки про витребування доказів та виклику в якості свідка державного виконавця.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 серпня 2022 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 серпня 2022 року щодо відмови у задоволенні скарги на дії та бездіяльність державного виконавця та ухвалити щодо відмови у задоволенні заяви про зміну предмета позову і клопотання про витребування доказів та виклику свідка інше рішення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.
Доводи апеляційної скарги аналогічні, заявленим у позовній заяві, та містять посилання на неповне з`ясування обставин справи судом першої інстанції та невідповідність його висновків таким обставинам.
Також, Позивачка не погоджується з відмовою у задоволенні її заяви про зміну предмета позову, та клопотання про витребування доказів та виклику свідка.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2022 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в частині оскарження протокольної ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 серпня 2022 року про відмову в задоволенні заяви про зміну предмета позову та протокольної ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 серпня 2022 року про відмову в задоволенні клопотання про витребування доказів та виклику в якості свідка державного виконавця у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити дії - відмовлено.
Ухвалою судді Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 серпня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити дії - залишено без руху.
Надано ОСОБА_1 строк тривалістю п`ять днів з моменту отримання копії даної ухвали протягом якого має право надати до Шостого апеляційного адміністративного суду документ про сплату судового збору у розмірі 1488,60 грн.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2022 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору - відмовлено.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 серпня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити дії - повернуто особі, яка її подала.
Постановою Верховного Суду від 23 лютого 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2022 року у справі № 640/7189/22 скасовано.
Справу № 640/7189/22 направлено для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції - Шостого апеляційного адміністративного суду.
Скасовуючи Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2022 року та направляючи справу № 640/7189/22 для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції Верховний Суд виходив з того, що суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження не врахував, що Скаржник не звертався до суду апеляційної інстанції зі скаргою на ухвалу суду, яку заборонено оскаржувати окремо від рішення суду, а навпаки, звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції від 11 серпня 2022 року, та включив заперечення на ухвали суду першої інстанції від 11 серпня 2022 року про відмову в задоволенні заяви про зміну предмета позову та про відмову в задоволенні клопотання про витребування доказів та виклику свідка до апеляційної скарги.
Отже, у суду апеляційної інстанції не було підстав для роз`єднання однієї апеляційної скарги, у дві різні скарги.
Також, Постановою Верховного Суду від 23 лютого 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2022 року у справі № 640/7189/22 скасовано.
Справу № 640/7189/22 направлено для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції - Шостого апеляційного адміністративного суду.
Скасовуючи Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2022 року та направляючи справу № 640/7189/22 для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції Верховний Суд виходив з того, що суд апеляційної інстанції при дослідженні предмету позову неправомірно встановив, що Позивач заявив одну позовну вимогу немайнового характеру (в той час, як з позовної заяви Позивача вбачається, що останнім заявлено дві вимоги немайнового характеру), що в подальшому призвело до помилкового розрахунку розміру судового збору.
Наведене призвело до невірного розрахунку судом апеляційної інстанції співвідношення розміру судового збору та 5 відсотків розміру річного доходу Позивача - фізичної особи за попередній календарний рік, зокрема, суд помилково виснував про те, що розмір судового збору, який підлягає сплаті за подання апеляційної скарги у справі не перевищує 5 відсотків розміру річного доходу Позивача за попередній календарний рік.
Таким чином, колегія суддів звертає увагу, що переглядає апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції від 11 серпня 2022 року, та заперечення на ухвали суду першої інстанції від 11 серпня 2022 року про відмову в задоволенні заяви про зміну предмета позову, про відмову в задоволенні клопотання про витребування доказів та виклику свідка.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 січня 2021 року у справі № 640/1441/20, яке набрало законної сили 29 березня 2021 року, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 42098368) повторно здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) та прийняти рішення щодо перерахунку пенсії ОСОБА_1 відповідно до норм чинного законодавства України.
У задоволені іншої частини позовних вимог відмовлено.
На виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 січня 2021 року видано виконавчий лист № 640/1441/20 від 01 червня 2021 року.
Старший державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Коломієць Інна Миколаївна, розглянувши заяву Стягувача про примусове виконання рішення суду відкрила виконавче провадження ВП № 67175925, про що винесла постанову від 19 жовтня 2021 року про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 640/1441/20 від 01 червня 2021 року, виданого Окружним адміністративним судом міста Києва про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 42098368) повторно здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) та прийняти рішення щодо перерахунку пенсії ОСОБА_1 відповідно до норм чинного законодавства України.
Пунктом 2 резолютивної частини постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 67175925 від 19 жовтня 2021 року зобов`язано Боржника виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.
Також, 19 жовтня 2021 року Старший державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Коломієць Інна Миколаївна прийняла постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, про стягнення виконавчого збору.
Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві надіслало листа від 03 листопада 2021 року № 2600-0903-5/174610 (зареєстрованого у Відповідача 11 листопада 2021 року за № 15918), яким повідомило, що страховий стаж до 01.01.2004 розраховано згідно даних трудової книжки гр. ОСОБА_1 , яка міститься в матеріалах пенсійної справи та згідно даних державного реєстру застрахованих осіб (індивідуальних відомостей про застраховану особу).
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 січня 2021 року позовні вимоги в частині визнати протиправними дії (бездіяльність) Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві застосування 30-денної тривалості одного місяця страхового стажу тільки відносно окремих частин трудового стажу, які призвели до визначення страхового стажу в розмірі 555 місяців та ненадання відповіді по суті у зверненні від 14.08.2019, не підлягають задоволенню.
Іншого чинним законодавством не передбачено. Підстав для повторного здійснення перерахунку гр. ОСОБА_1 з зарахуванням страхового стажу в інших розмірах в Управлінні немає підстав.
За невиконанням рішення суду без поважних причин у встановлений строк, постановою від 03 грудня 2021 року на Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві накладено штраф у розмірі 5 100,00 грн.
06 грудня 2021 року Старший державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Коломієць Інна Миколаївна направила Головному управлінню Пенсійного фонду України в м. Києві Вимогу, в якій виконавець вимагала, з метою недопущення порушення прав та інтересів Стягувача, у триденний строк з моменту отримання даної вимоги, повідомити Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та Стягувача про повне чи часткове виконання вищезазначеного рішення суду з наданням підтверджуючих документів.
24.01.2022 Позивачка (Стягувач) направила Відповідачу лист, в якому просила повідомити про результати перевірки виконання Боржником вищевказаного судового рішення.
За повторне невиконанням рішення суду без поважних причин у встановлений строк, постановою від 01 лютого 2022 року на Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві накладено штраф у розмірі 10 200,00 грн.
Також, 01 лютого 2022 року Старший державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Коломієць Інна Миколаївна звернулася до Головного управління національної поліції в Київській області з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення, в якому просила:
- розглянути питання щодо притягнення до відповідальності службових осіб Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368) адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16) за невиконання рішення суду;
- про результати розгляду повідомлення, повідомити Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) за адресою: м. Київ, вул. Євгена Сверстюка 15.
Вважаючи протиправну бездіяльність Відповідача щодо не зазначення в повідомленні про вчинення кримінального правопорушення об`єкта, суб`єкта, об`єктивної і суб`єктивної сторони правопорушення, зокрема, наявності умислу у невиконанні рішення суду тa відомостей про суспільну небезпеку вчиненого, тобто заподіяння істотної шкоди Стягувачу, суспільству або державі, Позивачка звернулась з даним адміністративним позовом до адміністративного суду.
Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що оскільки Відповідачем по відношенню до Боржника вчинялись заходи примусового виконання рішення, що передбачені ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження», суд першої інстанції дійшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог в частині визнання неправомірною бездіяльності Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо незастосування до Боржника заходів примусового виконання рішення суду.
Позовні вимоги в частині подання до органу досудового слідства повідомлення про вчинення кримінального правопорушення від 01.02.2022 без зазначення об`єкта, об`єктивної і суб`єктивної сторони правопорушення, зокрема, наявності умислу у невиконанні рішення суду та відомостей про суспільну небезпеку вчиненого, тобто заподіяння істотної шкоди Стягувачу, суспільству або державі, задоволенню не підлягають, оскільки Законом України «Про виконавче провадження» такі вимоги до оформлення Повідомлення не передбачені, а Відповідач в розумінні ч. 2 ст. 19 Конституції України не може діяти всупереч закону.
При цьому, у випадку відмови слідчого в порушенні кримінальної справи на підставі Повідомлення державного виконавця, Позивачка не позбавлена можливості оскаржити такі дії слідчого в судовому порядку.
Крім того, встановлення складу кримінального правопорушення не віднесено до компетенції Державного виконавця.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та при розгляді апеляційної скарги вказує наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VIII (далі - Закон України від 02.06.2016 року № 1404-VIII).
Статтею 1 Закону України від 02.06.2016 року № 1404-VIII передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно зі ст. 2 Закону № 1404-VIII виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону № 1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: 1) виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; 1-1) судові накази; 2) ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом; 3) виконавчих написів нотаріусів; 4) посвідчень комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; 5) постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди; 6) постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 7) рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами; 8) рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України; 9) рішень (постанов) суб`єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень.
Частиною 1 статті 5 Закону № 1404-VIII передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Згідно зі ст. 10 Закону № 1404-VІІІ заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Частинами 1, 2 статті 18 Закону № 1404-VІІІ встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 1404-VIII виконавче провадження здійснюється з дотриманням засад обов`язковості виконання рішень.
Статтею 63 Закону № 1404-VIII визначено порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.
Так, згідно з частинами першою - третьою вказаної статті за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів та попередження про можливе настання кримінальної відповідальності за невиконання рішення суду.
Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
Відповідно до статті 75 Закону № 1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Як вбачається з матеріалів справи, Відповідачем по відношенню до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (Боржника) вчинялись заходи примусового виконання рішення, що передбачені ст.ст. 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необґрунтованість позовних вимог в частині визнання неправомірною бездіяльності Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо незастосування до Боржника заходів примусового виконання рішення суду у справі 640/1441/20, з чим погоджується колегія суддів.
Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки Законом України «Про виконавче провадження» вимоги до оформлення Повідомлення про вчинення кримінального правопорушення із обов`язковим зазначенням об`єкта, об`єктивної і суб`єктивної сторони правопорушення, зокрема, наявності умислу на невиконання рішення суду та відомостей про суспільну небезпеку вчиненого, тобто заподіяння істотної шкоди Стягувачу, суспільству або державі, не передбачені, позовні вимоги у зазначеній частині також задоволенню не підлягають.
Враховуючи вищенаведене та перевіривши всі фактичні обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Позивачка в апеляційній скарзі, як на підставу задоволення позовних вимог посилалася на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 25 жовтня 2020 року у справі № 554/10283/18.
Проте, колегія суддів звертає увагу, що предметом спору у справі № 554/10283/18 є визнання протиправною і скасування постанови Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області про закінчення виконавчого провадження ВП №52937951 від 13 червня 2018 року.
Таким чином, правовідносини у справі № 554/10283/18 не є подібними до правовідносин у даній адміністративній справі.
Також, Позивачка в апеляційній скарзі не погоджується з відмовою у задоволенні її заяви про зміну предмета позову, та клопотання про витребування доказів та виклику свідка.
Так, Позивачка 20 червня 2022 року звернулася до суду першої інстанції із заявою про зміну предмета спору, в якій на підставі ч. 1 ст. 47 КАС України просила доповнити предмет позову (прохальну) частину новою частиною такого змісту:
« 4) Зобов`язати Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) в особі Державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Коломієць І.М. скасувати постанову від 28.04.2022 про закриття виконавчого провадження ВП № 67175925 та вжити вичерпних заходів для примусового виконання Боржником рішення суду по справі № 640/1441/20.».
Згідно з ч. 1 ст. 47 КАС України крім прав та обов`язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 червня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі.
Визначено, що справу буде розглядати суддя Григорович П.О. в порядку спрощеного позовного провадження.
Призначено справу до судового розгляду по суті на 16 червня 2022 року.
16 червня 2022 року відбулося перше судове засідання у справі в порядку спрощеного позовного провадження.
На підставі вищевикладеного, оскільки перше судове засідання відбулось 16 червня 2022 року, а із заявою про зміну предмета спору Позивачка звернулася 20 червня 2022 року, суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні вказаної заяви.
Крім того, відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 39 Закону № 1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону (у разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження).
28 квітня 2022 року Старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Коломієць Інною Миколаївною, керуючись вимогою п. 11 ч. 1 ст. 39 Закону № 1404-VIII прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 67175925 з примусового виконання виконавчого листа № 640/1441/20 від 01 червня 2021 року, виданого Окружним адміністративним судом міста Києва про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 42098368) повторно здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) та прийняти рішення щодо перерахунку пенсії ОСОБА_1 відповідно до норм чинного законодавства України.
Таким чином, Старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Коломієць Інною Миколаївною 28 квітня 2022 року прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження, а не про закриття виконавчого провадження, як це зазначено Позивачем в заяві про зміну предмета позову.
21 липня 2022 року Позивачка звернулася до суду першої інстанції з клопотанням про витребування доказів та виклик свідка, в якому, зокрема керуючись ст. 80 КАС України, просила:
1) витребувати у Відповідача наступні докази по справі або письмові пояснення з приводу їх відсутності:
- повідомлення органу досудового слідства про відкриття кримінального провадження (на підставі повідомленням державного виконавця від 01.02.2022 р.), або відмову у відкритті такого кримінального провадження;
- докази вжиття заходів щодо оскарження відмови у відкритті органом досудового слідства вказаного кримінального провадження (у разі відмови органу досудового слідства відкрити вказане кримінальне провадження) або докази щодо причин невжиття таких заходів;
- матеріали перевірки дій державного виконавця за її скаргою та прийняте за результатами розгляду скарги рішення;
- докази вжиття державним виконавцем заходів щодо отримання від посадових осіб боржника пояснень щодо причин невиконання ним рішення суду та відповідні пояснення боржника;
- докази виклику державним виконавцем посадових осіб боржника з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні;
- докази сплати боржником виконавчого збору та штрафів за невиконання рішення суду, а в разі їх несплати - докази вжиття заходів для їх стягнення;
- докази неможливості надіслати їй копію постанови про закриття виконавчого провадження упродовж двох місяців з дня її постановлення;
Згідно з ч. 2 ст. 80 КАС України у клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено:
1) який доказ витребовується;
2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати;
3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа;
4) заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.
Проте, у вищенаведеному клопотанні Позивачкою не зазначено, що нею вживались заходи для отримання вказаних у клопотанні доказів самостійно, не надано докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цих доказів.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні клопотання Позивачки про витребування доказів.
Також, Позивачка у вищезазначеному клопотанні, зокрема відповідно до ст. 65 КАС України просила викликати свідка у даній справі - Державного виконавця Коломієць Інну Миколаївну, яка працює у Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Проте, колегія суддів звертає увагу, що виклик свідка визначено ст. 92 КАС України.
Так, згідно з ч.ч. 1-3 ст. 92 КАС України виклик свідка здійснюється за заявою учасника справи.
У заяві про виклик свідка зазначаються його ім`я, місце проживання (перебування) або місце роботи, обставини, які він може підтвердити.
Заява про виклик свідка має бути подана до або під час підготовчого судового засідання, а якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання у справі.
На підставі вищевикладеного, оскільки перше судове засідання відбулось 16 червня 2022 року, а із клопотанням про виклик свідка Позивачка звернулася 21 червня 2022 року, суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні вказаного клопотання.
За наведених вище обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову, та зазначає, що доводи апеляційної скарги не знайшли своє підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
Оцінюючи інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Положеннями ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглянувши доводи ОСОБА_1 , викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись статтями 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 серпня 2022 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий-суддя: В.П. Мельничук
Судді: І.О. Лічевецький
О.М. Оксененко
Повний текст складено 30.03.2023 року.
