Ухвала
10 квітня 2023 року
місто Київ
справа № 760/1125/20-ц
провадження № 61-12476сво21
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Погрібного С. О. (суддя-доповідач),
суддів: Грушицького А. І., Гулька Б. І., Крата В. І., Луспеника Д. Д., Фаловської І. М., Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Акціонерне товариство «Українська залізниця»,
третя особа - Кабінет Міністрів України,
вирішуючи питання про прийняття до розгляду Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 10 грудня 2020 року, ухвалене суддею Вовком С. В., та постанову Київського апеляційного суду від 16 червня 2021 року, ухвалену колегією суддів у складі Шахової О. В., Вербової І. М., Головачова Я. В.,
ВСТАНОВИВ:
І. ФАБУЛА СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
ОСОБА_1 у січні 2020 року звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - АТ «Укрзалізниця», товариство), третя особа - Кабінет Міністрів України, про стягнення заборгованості із заробітної плати у виді квартальних премій за період з 01 січня 2017 року до 31 грудня 2017 року у загальному розмірі 3 652 000, 00 грн та у виді річної премії за 2017 рік у розмірі 7 885 000, 00 грн.
Позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2016 року № 349 його введено до складу правління Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця»
(далі - ПАТ «Укрзалізниця»), правонаступником якої є АТ «Укрзалізниця», а 02 вересня 2016 року він з ПАТ «Укрзалізниця» уклав контракт строком до 02 вересня 2017 року, за умовами якого відповідач зобов`язався забезпечити йому умови оплати праці, норми робочого часу і часу відпочинку.
Рішенням від 26 грудня 2016 року Наглядова рада товариства затвердила Карти оцінки результатів праці голови та членів правління відповідача, що є складовою частиною контракту.
Контрактом від 02 вересня 2016 року безпосередньо не передбачено його автоматичної пролонгації, проте після спливу строку дії контракту, а саме після 02 вересня 2017 року, сторони до 14 вересня 2019 року продовжили трудові відносини і ОСОБА_1 до зазначеного часу продовжив здійснювати повноваження члена правління АТ «Укрзалізниця» та отримував заробітну плату, що підтверджує продовження дії контракту на невизначений строк.
Позивач стверджував, що через протиправну бездіяльність відповідача, яка полягає у тривалому ухиленні від виконання взятих на себе обов`язків згідно з чинним законодавством, Статутом товариства та трудовим договором, ОСОБА_1 станом на час звернення до суду не отримав заробітну плату у виді премій та матеріальних винагород за 2017 рік.
Відповідно до підпункту 5.1.6 трудового контракту рішення про ненарахування та невиплату квартальної чи річної премії, а також про зменшення розміру цих премій ухвалюється Вищим органом товариства або Наглядовою радою товариства.
Будь-яких рішень про ненарахування та невиплату квартальної чи річної премії або про зменшення розміру цих премій за увесь час існування трудових відносин між АТ «Укрзалізниця» та ОСОБА_1 повноважний орган товариства не ухвалював, а тому в результаті протиправної бездіяльності Наглядової ради АТ «Укрзалізниця» як органу юридичної особи ОСОБА_1 був безпідставно позбавлений частини заробітної плати усупереч умовам контракту, укладеного з ним.
Позивач зазначає, що Наглядова рада АТ «Укрзалізниця» володіє усім обсягом потрібної інформації, а також має повноваження для самостійного співставлення планових та фактичних показників КПЕ, що підтверджується, зокрема, затвердженням показників КПЕ за 2016 рік.
Стислий виклад заперечень відповідача та пояснень третьої особи
АТ «Укрзалізниця» подало до суду відзив на позовну заяву, зазначило, що зі змісту підпунктів 5.1.2, 5.1.3 та 5.1.6 контракту з позивачем квартальні та річні премії, матеріальна винагорода за ефективне управління майном не є фіксованими за своїм розміром та встановлюються за певних обставин за рішенням Наглядової ради товариства. Розраховане позивачем заохочення на 2017 рік у сумі 11 537 000, 00 грн у 3 рази перевищує розмір винагороди за увесь 2017 рік, що в будь-якому разі не може бути розумним і справедливим стосовно інших працівників АТ «Укрзалізниця». Рішення щодо заохочувальних виплат повинно ухвалюватися компетентним органом управління товариства на підставі окремого рішення Наглядової ради товариства, а не самим працівником.
Кабінет Міністрів України подав письмові пояснення, в яких зазначив, що відповідно до пункту 75 Положення про правління АТ «Укрзалізниця», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 2019 року № 682, структура та розмір винагороди голови, його заступників та членів правління формуються відповідно до законодавства та визначаються положенням про винагороду голови, його заступників та членів правління, затвердженим наглядовою радою, та регулярно переглядаються нею. Система винагород повинна відповідати структурі та рівню, встановленим на ринку, і враховувати не лише персональні показники, але і бізнес-ситуацію товариства, його фінансовий стан та перспективи.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням від 10 грудня 2020 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 16 червня 2021 року, Печерський районний суд міста Києва відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, зазначив, що встановлення розміру винагороди члену правління акціонерного товариства - суб`єкта державного сектору економіки, належить до виключних дискреційних повноважень наглядової ради, виходячи зі змісту постанови Кабінету Міністрів України від 19 травня 1999 року № 859 «Про умови і розміри оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, та об`єднань державних підприємств» (зі змінами), а також згідно із рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 25 вересня 2018 року № 659 (що зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30 листопада 2018 року за № 1367/32819) «Про затвердження Вимог до положення про винагороду та звіту про винагороду членів наглядової ради та виконавчого органу акціонерного товариства». Тож премія, її розмір повинні визначатися компетентним органом управління AT «Укрзалізниця», а саме наглядовою радою, відповідно до компетенції, визначеної у пункті 9 частини другої статті 52 Закону України «Про акціонерні товариства» та інших нормативно-правових актах.
Суд першої інстанції зазначив, що встановлений умовами контракту розмір винагороди позивача є непропорційно завищеним у порівнянні із середньою заробітною платою у відповідній галузі і перевищує її в десятки разів. Винагорода ОСОБА_1 як нерезидента України у визначеному ним розмірі не може вважатися справедливою та обґрунтованою, оскільки порушує рівність прав громадян України на достатній життєвий рівень (стаття 48 Конституції України). Також система оплати праці позивача у AT «Укрзалізниця» не може мати характеру соціальної справедливості та справедливої винагороди за працю, оскільки створює істотний дисбаланс між вкладом працівника у досягнення результатів діяльності підприємства та розміром винагороди за виконану роботу.
Виходячи зі змісту підпунктів 5.1.2, 5.1.3 та 5.1.6 контракту, інші види винагороди у формі квартальних та річних премій, матеріальної винагороди за ефективне управління майном не є фіксованими та встановлюються за певних обставин за рішенням наглядової ради AT «Укрзалізниця».
Позивач не довів, що з часу його призначення на посаду члена правління AT «Укрзалізниця» вчиняло дії щодо зміни порядку нарахувань премій згідно із умовами контракту, як то звернення до суду про вирішення корпоративного спору, ініціювання внесення змін до контракту, припинення повноважень члена правління з підстав невиконання компетентними органами управління AT «Укрзалізниця» своїх повноважень тощо. Позивач не довів будь-яких особистих досягнень під час виконання ним повноважень члена правління AT «Укрзалізниця» з 2016 року до 2019 року.
Апеляційний суд додатково зазначив, що член правління є посадовою особою акціонерного товариства та в розумінні рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 25 вересня 2018 року № 659 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30 листопада 2018 року за № 367/32819) «Про затвердження Вимог до положення про винагороду та звіту про винагороду членів наглядової ради та виконавчого органу акціонерного товариства» визначено, зокрема, дискреційні (на власний розсуд) повноваження наглядової ради товариства щодо встановлення, нарахування та виплати члену виконавчого органу винагороди за виконувану ним роботу.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ОСОБА_1 23 липня 2021 року із застосуванням засобів поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Печерського районного суду міста Києва від 10 грудня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 червня 2021 року, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Заявник, наполягаючи на тому, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, визначив як підстави касаційного оскарження цих судових рішень те, що:
- рішення суду апеляційної інстанції не відповідає правовим висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 09 вересня 2019 року у справі № 174/780/16-ц (провадження № 61-34732св18). Відповідно до зазначеного висновку у структурі заробітної плати передбачена додаткова заробітна плата, яка є винагородою за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідництво i за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні i компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань i функцій. При вирішені спорів про виплату премій, винагороди за підсумками роботи за рік чи за вислугу років, надбавок i доплат, потрібно виходити з нормативно-правових актів, якими визначено умови та розмір цих виплат. Працівники, на яких поширюються зазначені нормативно-правові акти, можуть бути позбавлені таких виплат (або розмір останніх може бути зменшено) лише у випадках i за умов, передбачених цими актами. З мотивів браку коштів у здійсненні зазначених виплат може бути відмовлено в тому разі, коли вони обумовлені в зазначених актах наявністю певних коштів чи фінансування.
ОСОБА_1 зазначає, що за увесь час існування трудових відносин між ним та товариством жодних рішень про ненарахування та невиплату квартальної, річної премій, матеріальної винагороди або про зменшення розміру згаданих премій не ухвалювалося, що підтверджує ненастання підстав, передбачених підпунктами 5.1.4, 5.1.5 контракту. Такі обставини відповідач не спростував;
- існують підстави для відступлення від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18), який застосовано судом апеляційної інстанції, оскільки застосування загальних засад цивільного судочинства під час регулювання трудових відносин не може превалювати над спеціальними нормами трудового права;
- відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах у питанні структури заробітної плати, враховуючи, що позивач обіймав посаду члена правління юридичної особи, правові відносини між сторонами виникли на підставі контракту; щодо позбавлення працівника премій з урахуванням умов контракту та постанови Кабінету Міністрів України від 19 травня 1999 року № 859 «Про умови і розміри оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, та об`єднань державних підприємств»;
- суд апеляційної інстанції належно не перевірив доводи і заперечення сторін, не оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу, зокрема, не дослідив умови контракту від 02 вересня 2016 року та додаткової угоди від 27 грудня 2016 року № 1 щодо нарахування та виплати члену правління квартальної та/або річної премії;
- суд першої інстанції безпідставно застосував правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року у справі № 234/7936/14-ц та від 31 травня 2017 року у справі № 759/7662/15-ц, у постанові Верховного Суду від 07 лютого 2018 року у справі № 711/5711/16-ц (провадження № 61-535св18), у яких обставини справи не є подібними із обставинами у справі № 760/1125/20-ц, оскільки у наведених справах спори виникли щодо припинення повноважень члена правління, проте у справі, рішення у якій оскаржуються, предметом спору є стягнення частини заробітної плати у виді квартальних та річної премій;
- суди першої та апеляційної інстанцій усупереч правилам частини четвертої статті 274 ЦПК України розглянули справу за правилами спрощеного позовного провадження, хоча у цій справі ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
- суд першої інстанції безпідставно не розглянув клопотання сторони позивача про витребування доказів та виклик свідків.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
АТ «Укрзалізниця» надало відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. На переконання відповідача, суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили судові рішення з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального права.
Кабінет Міністрів України також подав відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому зазначив, що оскаржувані судові рішення відповідають критеріям законності та обґрунтованості.
ОСОБА_1 надав відповіді на відзиви на касаційну скаргу.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою від 29 липня 2021 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
Ухвалою від 22 листопада 2022 року призначив справу до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.
Ухвалою від 30 листопада 2022 року Верховний Суд передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Ухвалою від 11 січня 2023 року Велика Палата Верховного Суду повернула справу на розгляд відповідній колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Ухвалою від 29 березня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду передав справу на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Мотиви передачі справи на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
В ухвалі від 29 березня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду зробив висновок про наявність правових підстав для передачі справи на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, оскільки вважав, що існує необхідність для відступу від висновків, викладених колегією суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 27 січня 2021 року у справі№ 464/1369/18
(провадження № 61-15457св19) щодо дискреційних повноважень роботодавця з виплати працівникові премій як обов`язкових складових заробітної плати із зазначенням, що:
1. Неухвалення жодного із рішень щодо виплати (невиплати, зменшення) премії працівникові, що як обов`язок врегульовано у трудовому контракті позивача, не може бути дискреційним повноваженням роботодавця, оскільки виходить за межі визначених варіантів правомірної поведінки учасника правовідносин. Неухвалення жодного із дозволених (передбачених контрактом) рішень виходить за межі дискреційних повноважень та є протиправним, призводить до порушення прав працівника на виплату йому премії як складової заробітної плати. Це є таким самим порушення як і відмова у виплаті премії як частини заробітку у тому разі, якщо для цього є відповідні підстави, передбачені умовами контракту.
2. Кінцевою та єдиною метою звернення працівника до суду є виплата йому цих премій, а не спонукання роботодавця до належного виконання своїх обов`язків з виплати працівникові заробітної плати в повному обсязі шляхом прийняття відповідного рішення. Неприйняття рішення у межах дискреційних повноважень свідчить про нездійснення роботодавцем свого обов`язку зі своєчасної та в повному обсязі виплати заробітної плати працівникові, а тому таке право працівника підлягає ефективному та дієвому судовому захисту.
3. У вирішенні спору про нарахування та виплату премії як обов`язкової складової заробітної плати суд не може зобов`язувати відповідача усунути виявлені недоліки у його діяльності, а так само визнавати таку бездіяльність, зокрема протиправною, оскільки такий спосіб захисту у спірних правовідносинах не є дієвим, тобто не приведе до ефективного відновлення порушеного права, до вирішення спору, а лише створить передумови для нового звернення до суду за його вирішенням. Тож вимога про стягнення з відповідача невиплаченої премії як частини трудової винагороди за працю є ефективним (дієвим) та правомірним способом захисту порушених трудових прав позивача, за захистом яких він власне і звернувся до суду.
ІV. ПОЗИЦІЯ ОБ`ЄДНАНОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ У СКЛАДІ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що постановою від 01 червня 2016 року № 349 «Про зміну складу правління публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» Кабінет Міністрів України увів до складу правління ПАТ «Укрзалізниця», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 жовтня 2015 року № 815 «Про деякі питання правління публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та вивів зі складу правління ОСОБА_5 ; ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , припинивши відповідно до пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України їх повноваження як членів правління.
На виконання зазначеної постанови Кабінету Міністрів України на засіданні 01 серпня 2016 року Наглядова рада ПАТ «Укрзалізниця» постановила протокольне рішення про зобов`язання правління AT «Укрзалізниця» подати Наглядовій раді пропозиції щодо умов контрактів, що укладатимуться з членами правління; визначити членів правління відповідальними за конкретні напрями діяльності AT «Укрзалізниця» з відображенням сфер відповідальності членів правління у контрактах, що укладатимуться з ними (як окремого додатка до контракту), та подальшим визначенням КРІ діяльності членів правління.
На черговому засіданні Наглядової ради AT «Укрзалізниця» 18 серпня 2016 року (протокол № 3) ухвалено рішення про затвердження умов контрактів з членами правління ПАТ «Укрзалізниця»; встановлено, що невід`ємними частинами контрактів з членами правління ПАТ «Укрзалізниця» є, зокрема, карта оцінки результатів праці членів правління з урахуванням рекомендацій аудитора з числа «великої четвірки»; прийнято рішення про зобов`язання виконуючого обов`язки Корпоративного секретаря AT «Укрзалізниця» Галущака Андрія Едуардовича підписати контракти з членами правління AT «Укрзалізниця», додаткові угоди та необхідні додатки відповідно до чинного законодавства України.
На виконання згаданих постанови Кабінету Міністрів України та рішень Наглядової ради AT «Укрзалізниця» 02 вересня 2016 року AT «Укрзалізниця», від імені якого діяв Галущак А. Е. , виконуючий обов`язки Корпоративного секретаря товариства, та ОСОБА_1 уклали контракт з членом правління АТ «Укрзалізниця».
Згідно з підпунктом 2.3.2 контракту товариство зобов`язується забезпечувати умови оплати праці, норми робочого часу і часу відпочинку відповідно до цього контракту і законодавства. Виплачувати члену правління винагороду (заробітна плата та інші виплати, що не належать до фонду оплати праці) на умовах цього контракту.
Відповідно до підпункту 3.1.9 контракту член правління має право отримувати винагороду за виконання функцій члена правління товариства.
За пунктом 5.3 контракту заробітна плата нараховується члену правління за фактично відпрацьований час та/або роботу, визначену контрактом, та виплачується в строки, визначені законодавством України та колективним договором товариства.
Згідно з пунктом 5.1 контракту за виконання обов`язків, передбачених контрактом, члену правління нараховується винагорода, виходячи з установленого посадового окладу, квартальної премії у відсотках до посадового окладу з урахуванням фактично відпрацьованого часу в розмірі і за показниками, визначеними картою оцінки результатів праці члена правління, що буде затверджена Наглядовою радою товариства (квартальна премія нараховується щокварталу, максимальний розмір - три посадові оклади), та річної премії у відсотках до посадового окладу з урахуванням фактично відпрацьованого часу в розмірі і за показниками, визначеними картою оцінки результатів праці члена правління, що буде затверджена Наглядовою радою товариства (річна премія нараховується один раз на рік, максимальний розмір - двадцять чотири посадові оклади).
Додатковою угодою від 27 грудня 2016 року № 1 до контракту від 02 вересня 2016 року пункт 5.2 контракту викладено в такій редакції:
«5.2 Рішення про нарахування та виплату члену правління квартальної та/або річної премії приймається Правлінням товариства на підставі рішення Наглядової ради товариства про схвалення виконання показників карти оцінки результатів праці члена правління з урахуванням вимог законодавства та умов цього контракту.
Рішення про нарахування та виплату члену правління матеріальної винагороди за ефективне управління майном приймається Наглядовою радою товариства».
Цією ж Додатковою угодою доповнено контракт з позивачем новим додатком «Картка оцінки результатів праці члена правління Товариства на 2016 рік», затвердженим рішенням Наглядової ради від 28 грудня 2016 року (протокол засідання № 6).
Відповідно до пункту 4 контракту (в редакції додаткової угоди від 27 грудня 2016 року № 1 до контракту від 02 вересня 2016 року) за рішенням Вищого органу товариства квартальна та річні премії не нараховуються та не виплачуються члену правління у разі відсутності прибутку за звітний період; наявності простроченої заборгованості перед державним бюджетом та державними соціальними фондами; збільшення розміру заборгованості Товариства з виплати заробітної плати у поточному звітному періоді порівняно з попереднім аналогічним звітним періодом, невиконання рішень Вищого органу товариства або Наглядової ради товариства за умови, що Вищим органом товариства та/або Наглядовою радою прийнято рішення про невиплату квартальної та/або річної премії.
Згідно з підпунктом 5.1.5 контракту квартальна та річна премії за звітний період можуть бути зменшені у разі наявності заборгованості із виплати заробітної плати - розмір премії встановлюється не більше 20 % максимально можливого розміру премії; погіршення якості роботи, неналежного виконання умов контракту, порушення трудової дисципліни - зменшується або не нараховується у тому звітному періоді, коли виявлено відповідне порушення (за окремим рішенням).
За підпунктом 5.1.6 контракту рішення про ненарахування та невиплату квартальної чи річної премії, а також про зменшення розміру цих премій приймається Вищим органом товариства або Наглядовою радою товариства.
Також цим пунктом контракту передбачено, що виплата винагороди не повинна здійснюватися за рахунок зменшення соціальних гарантій працівникам товариства, які визначені у колективному договорі товариства.
Відповідно до пунктів 3, 4 постанови Кабінету Міністрів України від 05 червня 2019 року № 488 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 07 жовтня 2015 року № 815» вирішено вивести зі складу правління AТ «Укрзалізниця» ОСОБА_1 , припинивши відповідно до пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України повноваження члена правління.
Наказом (розпорядженням) від 14 червня 2019 року № 1225/ос про припинення трудового договору (контракту) ОСОБА_1 звільнено 14 червня 2019 року з посади члена правління на підставі пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України.
Відповідно до розрахункових листів ОСОБА_1 за 2016-2019 роки йому нараховувалася і виплачувалася винагорода за виконувану ним роботу як члена правління товариства, виходячи з окладу 415 000, 00 грн.
Оцінка аргументів колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду стосовно передачі справи на розгляд Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
Відповідно до частини другої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.
Тлумачення наведеної норми процесуального права свідчить про те, що на розгляд об`єднаної палати може бути передана справа, якщо в аналогічній (подібній) справі викладено інший висновок щодо застосування норми права. Подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за їхніми елементами: суб`єктами, об`єктами та змістом (правами й обов`язками суб`єктів правовідносин).
Об`єднана палата врахувала, що:
- як у справі, що переглядається, так і у справі № 464/1369/18 (провадження № 61-15457св19) виник спір щодо нарахування та виплати працівникові премії як обов`язкової складової заробітної плати;
- у обох справах у спірних правовідносинах роботодавець зобов`язаний вирішити питання про нарахування та виплату премії працівникові або ж про його позбавлення премії повністю або частково;
- підставою звернення до суду з позовами стали бездіяльність роботодавців, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті премії працівникові без відповідного рішення про позбавлення працівника такої премії повністю або частково;
- позивачі у справах звернулися до суду з позовами про стягнення ненарахованих та невиплачених премій/зобов`язання нарахувати та виплатити премію.
Водночас колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 27 січня 2021 року у справі№ 464/1369/18 (провадження № 61-15457св19) зробила висновок про дискреційний характер повноважень роботодавця з виплати працівникові премій як обов`язкових складових заробітної плати.
Натомість, на переконання колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду складі Верховного Суду, від зазначеного висновку колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду потрібно відступити, зазначивши, що неухвалення жодного із рішень щодо виплати (невиплати, зменшення) премії працівникові, що як обов`язок врегульовано у трудовому контракті позивача, не може бути дискреційним повноваженням роботодавця, оскільки виходить за межі визначених варіантів правомірної поведінки учасника правовідносин. Неухвалення жодного із дозволених (передбачених контрактом) рішень виходить за межі дискреційних повноважень та є протиправним, призводить до порушення прав працівника на виплату йому премії як складової заробітної плати. Неприйняття рішення у межах дискреційних повноважень свідчить про нездійснення роботодавцем свого обов`язку зі своєчасної та в повному обсязі виплати заробітної плати працівникові, а тому таке право працівника підлягає ефективному та дієвому судовому захисту.
Отже, між судовими колегіями різних судових палат Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду існує відмінне розуміння, тлумачення та застосування правової категорії «дискреційні повноваження» у подібних правовідносинах.
Оскільки у практиці розгляду суду касаційної інстанції існує відмінне розуміння застосування категорії «дискреційні повноваження» під час нарахування та виплати працівникові премії як обов`язкової складової заробітної плати, тому є нагальна потреба в усуненні виявлених розбіжностей.
Однакове застосування положень закону забезпечуватиме реалізацію верховенства права, рівність перед законом та правову визначеність у державі. Єдність у практиці застосування одних й тих самих норм права поліпшуватиме громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також сприятиме утвердженню довіри до судової влади в цілому.
Ухвалення протилежних чи суперечливих судових рішень, особливо судом вищої інстанції, може спричинити порушення права на справедливий суд, закріпленого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Загальновизнаний принцип правової визначеності передбачає стабільність правового регулювання і виконуваність судових рішень.
Резюмуючи, Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 10 грудня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 червня 2021 року підлягає прийняттю до розгляду Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду.
Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
З огляду на наведене справа розглядатиметься Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами та без проведення судового засідання (у письмовому провадженні).
Керуючись частиною тринадцятою статті 7, частиною першою статті 402 ЦПК України, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Прийняти до розгляду Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця», третя особа - Кабінет Міністрів України, про стягнення заборгованості з виплати заробітної плати, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 10 грудня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 червня 2021 року.
Призначити справу до розгляду Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Головуючий С. О. Погрібний
Судді А. І. Грушицький
Б. І. Гулько
В. І. Крат
Д. Д. Луспеник
І. М. Фаловська
М. Є. Червинська
