Ухвала
07 червня 2023 року
м. Київ
справа № 466/3398/21
провадження № 61-2058сво23
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),
суддів: Грушицького А. І., Гулька Б. І., Луспеника Д. Д., Погрібного С. О., Фаловської І. М., Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: відкрите акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра», державна організація (установа, заклад) «Фонд гарантування вкладів фізичних осіб», ОСОБА_2 , товариство з обмеженою відповідальністю «Преміум Лігал Колекшн», товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп»,
третя особа - приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Тишківська Роксоляна Іванівна,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Преміум Лігал Колекшн» на рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 14 грудня 2021 року у складі судді: Едер П. Т., та постанову Львівського апеляційного суду від 06 грудня 2022 року у складі колегії суддів: Бойко С. М., Копняк С. М., Ніткевича А. В.,
Історія справи
Короткий зміст позову
У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ПАТ «Комерційний банк «Надра», Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, ОСОБА_2 , ТОВ «Преміум Лігал Колекшн», ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», третя особа - приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Тишківська Р. І., про визнання недійсним договору іпотеки та скасування заборон відчуження.
Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 08 квітня 2013 року, ухваленого у справі № 2-743/11, яким підтверджено незаконність вибуття квартири з його володіння та витребувано цю квартиру з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 , яка передала спірне житло в іпотеку банку за оспорюваним договором іпотеки.
При цьому ОСОБА_2 уклала з ВАТ «КБ «Надра» договір іпотеки в день придбання нею (іпотекодавцем) спірної квартири, а саме 27 лютого 2008 року, і цього ж дня приватним нотаріусом Тишківською Р. І., у зв`язку з посвідченням вказаного правочину, було накладено заборону на відчуження квартири, про що вчинено відповідний запис в реєстрі за № 734.
Наявність заборони на відчуження квартири та іпотечного договору, стороною якого він не був, позбавляє його можливості належним чином користуватися та розпоряджатися своєю власністю.
ОСОБА_1 просив:
поновити строк звернення до суду;
визнати недійсним договір іпотеки від 27 лютого 2008 року, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 , укладений між ВАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Тишківською Р. І. та зареєстрований в реєстрі за № 733;
вилучити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про обтяження № 31006129 та запис про іпотеку № 31006169;
скасувати заборону та вилучити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про обтяження № 31006129 (заборону) відчуження квартири АДРЕСА_1 , внесений на підставі вказаного договору іпотеки.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду міста Львова від 14 грудня 2021 року позов задоволено.
Визнано недійсним договір іпотеки від 27 лютого 2008 року, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 , укладений між ВАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Тишківською Р. І. та зареєстрований в реєстрі за № 733.
Вилучено (припинено) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про обтяження № 31006129 та запис про іпотеку № 31006169.
Скасовано заборону та вилучено з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про обтяження № 31006129 (заборону) відчуження квартири АДРЕСА_1 , внесений на підставі договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Тишківською Р. І.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що
іпотекодавець ОСОБА_2 не була власником спірної квартири, яка є предметом іпотеки, і не мала права на розпорядження цим майном та передачу його в іпотеку, а тому наявні підстави для визнання договору іпотеки недійсним і скасування заборони на відчуження майна, накладеної приватним нотаріусом у зв`язку з посвідченням вказаного правочину;
строк звернення до суду з цим позовом для ОСОБА_1 обчислюється з моменту, коли його представник 27 листопада 2020 року ознайомився з матеріалами справи № 2-1427/10, в яких знаходився оспорюваний договір іпотеки. Про наявність заборони на відчуження спірної квартири позивач дізнався лише 15 квітня 2021 року, тому вказаний строк підлягає поновленню як такий, що пропущений з поважних причин.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Львівського апеляційного суду від 06 грудня 2022 року апеляційну скаргу ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» залишено без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 14 грудня 2021 року без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:
у зв`язку з недійсністю первинного договору купівлі-продажу спірної квартири та підтвердження незаконності набуття права власності на спірну квартиру відповідачкою ОСОБА_2 , колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недійсність оспорюваного договору іпотеки, предметом якого є квартира, законним власником якої був позивач, що підтверджено рішенням суду, а не відповідачка ОСОБА_2 , відтак, остання не мала правомочностей власника щодо розпорядження спірною квартирою;
згідно з частинами другою та третьою статті 583 ЦК України, заставодавцем може бути власник речі або особа, якій належить майнове право, а також особа, якій власник речі або особа, якій належить майнове право, передали річ або майнове право з правом їх застави. Застава права на чужу річ здійснюється за згодою власника цієї речі, якщо для відчуження цього права відповідно до договору або закону потрібна згода власника. Отже, право передачі майна в іпотеку належить його власнику. Це випливає із загального правила, встановленого частиною першою статті 317 ЦК України, про те, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном;
згідно з частиною першою статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Відповідно до статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Статтею 216 ЦК України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. Отже, за встановлених обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про визнання недійсним договору іпотеки від 27 лютого 2008 року, укладеного між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_2
відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку», іпотека припиняється у разі визнання іпотечного договору недійсним. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку. Таким чином, у зв`язку з визнанням недійсним договору іпотеки, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог і в частині скасування державної реєстрації іпотеки та обтяження в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, заборони відчуження вищевказаного нерухомого майна на підставі цього договору іпотеки;
доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права. Посилання ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» на необхідність застосування наслідків спливу позовної давності не заслуговують на увагу, оскільки законність права власності ОСОБА_1 на спірну квартиру, що є предметом іпотеки, підтверджена ухваленим 08 квітня 2013 року рішенням суду, на підставі якого він зареєстрував 28 березня 2019 року право власності, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, а відтак, саме з цього часу позивач, будучи законним власником квартири, міг ставити питання про захист свого порушеного права. Доказів, які свідчили б про те, що ОСОБА_1 раніше відомо про існування заборони на відчуження спірного майна у зв`язку з укладення договору іпотеки, матеріали справи не містять.
Аргументи учасників справи
У лютому 2023 року ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» подало касаційну скаргу, в якій просило:
скасувати рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 14 грудня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 06 грудня 2022 року;
ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
суди не врахували правових висновків, викладених в постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного цивільного суду від 14 березня 2018 року у справі № 464/5089/15, від 09 грудня 2020 року у справі № 715/32/18, від 13 січня 2021 року у справі № 712/7975/17, від 24 лютого 2021 року у справі № 367/4613/18-ц, від 11 серпня 2021 року у справах № 523/7609/17, № 329/253/20, від 17 листопада 2021 року у справі № 200/4037/19, від 19 жовтня 2022 року у справі № 354/397/17, від 12 січня 2023 року у справі № 940/1275/20, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 907/50/16, від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17, від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19;
на момент укладення договору іпотеки 27 лютого 2008 року ОСОБА_2 була власником переданої в іпотеку квартири, договір купівлі-продажу про придбання нею спірного об`єкта нерухомості був правомірний, а право власності зареєстроване в державному реєстрі речових прав. Укладаючи договір іпотеки, ВАТ КБ «Надра» діяло добросовісно та вжило всіх залежних від нього заходів задля перевірки наявності в іпотекодавця повноважень на відчуження спірної квартири. Лише заочним рішенням Шевченківського районного суду міста Львова від 08 квітня 2013 року у справі № 2-743/11 було витребувано спірну квартиру з володіння ОСОБА_2 та визнано за ОСОБА_1 право власності на неї. Отже, на момент вчинення оспорюваного правочину банк не знав і не міг знати, що договір іпотеки укладено нібито з порушенням прав та інтересів позивача. Оскільки суди в цій справі не встановили обставин щодо недобросовісності іпотекодержателя, то відсутні підстави для визнання недійсним договору іпотеки та скасування реєстраційних записів і обтяжень. Крім того, суди безпідставно не застосували інститут позовної давності. Доведення факту, через який ОСОБА_1 не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини звернувся за його захистом до суду, недостатньо, оскільки позивач повинен також довести, що він не міг дізнатися про таке порушення. Так, ОСОБА_1 був учасником справи № 2-1427/10, а тому ще у 2010 році він мав можливість ознайомитися з оспорюваним договором іпотеки, який містився в матеріалах цієї справи. Посилання апеляційного суду на те, що позивач зареєстрував право власності на спірну квартиру 28 березня 2019 року, а відтак, саме з цього часу він, будучи законним власником майна, міг ставити питання про захист свого порушеного права, є безпідставним, оскільки державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а лише засвідчує вже набуте особою право. Крім того, закон не передбачає такого способу захисту порушених речових прав, як скасування запису про державну реєстрацію права.
У квітні 2023 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_3 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення.
У квітні 2023 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб через представника Музичук Л. В. надав відзив на касаційну скаргу, в якому просив задовольнити касаційну скаргу, скасувати оскаржені рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 20 березня 2023 року: відкрито касаційне провадження у справі; клопотання ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» про зупинення дії судових рішень задоволено частково; зупинено дію рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 14 грудня 2021 року до закінчення його перегляду в касаційному порядку.
Ухвалою Верховного Суду від 20 березня 2023 року відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» про зупинення провадження у справі.
10 квітня 2023 року справа № 466/3398/21 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 квітня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 20 березня 2023 року вказано, що касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України. В обґрунтування підстави касаційного оскарження судових рішень ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» вказало, що суди попередніх інстанцій не врахували правових висновків, викладених в постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного цивільного суду від 14 березня 2018 року у справі № 464/5089/15, від 09 грудня 2020 року у справі № 715/32/18, від 13 січня 2021 року у справі № 712/7975/17, від 24 лютого 2021 року у справі № 367/4613/18-ц, від 11 серпня 2021 року у справах № 523/7609/17, № 329/253/20, від 17 листопада 2021 року у справі № 200/4037/19, від 19 жовтня 2022 року у справі № 354/397/17, від 12 січня 2023 року у справі № 940/1275/20, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 907/50/16, від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17, від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19.
Ухвалою Верховного Суду у складі Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 травня 2023 року справу передано на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду.
Ухвала суду касаційної інстанції мотивована тим, що
колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду не погоджується з висновками колегій суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеними в раніше ухвалених постановах від 11 серпня 2021 року у справі № 523/7609/17 (провадження № 61-15309св19) та від 17 листопада 2021 року у справі № 200/4037/19 (провадження № 61-18471св20), про те, що у випадку невстановлення недобросовісності іпотекодержателя відсутні підстави для визнання недійсним договору іпотеки, та вважає за необхідне переглянути їх (відступити від них);
як у справах № 523/7609/17 та № 200/4037/19, так і в цій справі на момент укладення договору іпотеки іпотекодавець був власником переданого в іпотеку об`єкта нерухомості, договір купівлі-продажу щодо придбання ним спірного майна був правомірний, а право власності зареєстроване в державному реєстрі речових прав. Разом з тим за наявності рішення суду про витребування позивачем свого майна (предмета іпотеки) з чужого володіння іпотекодавця добросовісність іпотекодержателя не має значення, оскільки за цих умов право іпотеки припиняється і особа (позивач), яка повернула своє майно (предмет іпотеки), не набуває статусу іпотекодавця, так як таке повернення (на підставі рішення суду) власником (позивачем) свого майна унеможливлює застосування статті 23 Закону України «Про іпотеку», за змістом якої уразі переходу права власності (права господарського відання, спеціального майнового права) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна навіть у випадку, якщо до відома набувача не доведена інформація про обтяження майна іпотекою; особа, до якої перейшло право власності (право господарського відання, спеціальне майнове право) на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права та несе всі його обов`язки за іпотечним договором в обсязі та на умовах, що існували до набуття такою особою права власності на предмет іпотеки;
суди попередніх інстанцій в цій справі правильно зазначили, що оспорюваний іпотечний договір та встановлені на його підставі обтяження порушують права і законні інтереси позивача, який є власником майна, переданого в іпотеку, та створюють йому перешкоди в розпорядженні цим майном, що узгоджується з правовим висновком Верховного Суду у складі колегії судів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеним у вищезгаданій постанові від 26 жовтня 2022 року у справі № 308/1324/21 (провадження № 61-8476св22). Наведене свідчить про наявність різної судової практики Верховного Суду при вирішення спорів у подібних правовідносинах, які стосуються визнання недійсними договорів іпотеки, виходячи з того, чи необхідно встановлення обставин добросовісності (недобросовісності) іпотекодержателя на час укладення таких договорів;
тому колегія суддів вважала необхідним передати справу на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду для відступу від висновку щодо застосування наведених норм матеріального права (стаття 3 ЦК України щодо добросовісності як загальної засади цивільного законодавства, стаття 204 ЦК України щодо презумпції правомірності правочину в їх поєднанні і взаємозв`язку зі статтею 23 Закону України «Про іпотеку» щодо дійсності іпотеки в разі переходу права власності на предмет іпотеки) у подібних правовідносинах, викладеного в постановах Верховного Суду у складі колегії судів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 серпня 2021 року у справі № 523/7609/17 (провадження № 61-15309св19) та від 17 листопада 2021 року у справі № 200/4037/19 (провадження № 61-18471св20).
Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати (частина друга статті 403 ЦПК України).
Таким чином, касаційна скарга ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» на рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 14 грудня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 06 грудня 2022 року підлягає прийняттю до розгляду Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду.
Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться (частина тринадцята статті 7 ЦПК України).
У суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (частина перша статті 402 ЦПК України).
Тому касаційна скарга розглядатиметься Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Керуючись статтями 7, 260, 402 ЦПК України, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду,
УХВАЛИВ:
Прийняти до розгляду справу № 466/3398/21 за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміум Лігал Колекшн», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», третя особа - приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Тишківська Роксоляна Іванівна, про визнання недійсним договору іпотеки та скасування заборони відчужень.
Призначити справу № 466/3398/21 до розгляду Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: А. І. Грушицький
Б. І. Гулько
Д. Д. Луспеник
С. О. Погрібний
І. М. Фаловська
М. Є. Червинська
